Команда творців «Американської мрії»: Микола Васильков, Володимир Мула, Станіслав Ткачов, Андрій Луннік
	Подорож по США розпочалася зі штату Вашингтон: Олександр Стефанюк – водій вантажівки (зліва) та Володимир Мула – режисер, відеооператор; лютий 2015 року
	Володимир Мула. Штат Нью-Мексико
	Володимир Мула. Штат Вайомінг
	Володимир Мула. Штат Юта
	Володимир Мула та незнайома мешканка штату Техас
	Перший допрем’єрний показ в Україні. Київ, кінотеатр «Кінопанорама», 26 листопада 2015 року
	«Ми – в Чикаго!» У день приїзду 9 лютого 2016 р. Володимир зі Станіславом насамперед облаштували «мінікіностудію»

«...Кинувши за плечі жменю запитань, я зібрав усі свої заощадження і фактично з дулею в кишені вирушив за океан, щоб показати реальний стан речей у США очима щирих і відвертих українців та вихідців із СНД, які свого часу зробили непростий вибір, покинули батьківщину і... розпочали життя спочатку. Життя у зовсім іншому світі – за новими законами і зовсім іншими правилами».



Як це Володимиру і його команді вдалося зробити – хочу розповісти. Попередньо, як про це написав у своєму Фейсбуці він сам:

«Рівно рік тому я почав знімати фільм «Американська мрія». У чужій країні. Без бюджету, дорогої техніки, зв’язків та кіношного досвіду. Але історія закрутилася так, що завдяки друзям, а згодом – команді однодумців – проект вдалося втілити в життя. Як результат – повнометражна документальна стрічка. Не ідеальна, так. Без спецефектів, так. Не художня, так. Зате щира і правдива...»А

Отже, «American Dream» («Американська мрія») – новий український повнометражний документальний фільм (2015), з яким чиказці, а потім нью-йоркці познайомилися, відповідно, 13-го та 17-го лютого 2016-го. «Welcome to Chicago» та до реклами показу долучилися і наш часопис «Час і Події», і наше радіо «UkieDrive».

Прихильники українського кіно тут, у столиці світу, завдячують такій нагоді відомому професору Колумбійського університету Юрієві Шевчуку, який і запросив із Києва Володимира Мулу з його кінострічкою у приуніверситетський Клуб українського кіно. На цьому допрем’єрному показі був також оператор Станіслав Ткачов. Думаю, що висловлю враження глядачів і північної столиці США – Чикаго, і нашої, всесвітньої, фільм дійсно цікавий в усіх аспектах. Згодна з творцями фільму та їхньою амбітною заявою: «Ми робимо нове якісне українське кіно».

Це дійсно щось нове, живе, легке і серйозне

Не так багато створено українських фільмів, українського кінА (запозичую сленг Володимира, яким він користується у своєму ФБ) за 25 останніх років. Те, що нам показали, має свій власний стиль, свій шарм. Шарм і привабливість молодості, легкості, сучасного шаленого ритму. Легкість, лаконізм, динамізм і сценарію, і монтажу (сюжету), і коментарів головного героя. Головний герой – сам автор, він же і відеооператор, а пізніше – режисер і співавтор сценарію. Час від часу він включається в позакадрову розповідь або ставить то серйозні,то жартівливі запитання інтерв’юерам. Музикальний супровід – сучасний рок. Музичні «шматки» – з відкритих бібліотек. Так само, як і відеовставки американських реалій. Від початку до кінця годинний фільм тримається на суцільному драйві, який полонить одразу ж і тримає тебе до кінця... І, мабуть, найголовніше: за цією легкістю, грайливістю форми стоїть серйозна розповідь «про життя».

Так ось – про серйозне. Що так муляло Володимира Мулу, що він без жодних ресурсів (лише з «дулею в кишені») подався за океан? Що так нетерпляче хотів тут вияснити? Пояснив:

«За Союзу нам гуроторили, що США – стратегічний ворог. Звучали маразматичні ідеї оточити Америку штучними островами з ядерною зброєю. Однак, навіть попри це – люди втікали за океан! У роки незалежності ми почули, що Америка організувала Оранжеву революцію, а у 2013 році – Революцію гідності! А далі – цікавіше. «Русский мир» прийшов в Україну – воювати, зокрема, проти Америки. Мовляв, саме вона почала протистояння на Донбасі. А ми ж – один народ, тільки разом можемо будувати спільне майбутнє! Але, виявляється, люди не хочуть піррового «Русского мира», не хочуть зводити кінці з кінцями, не хочуть «годувати всю Україну»! Вони банально хочуть годувати себе і стоять перед вибором: поїхати чи залишитися? Слова кума-свата-брата, що Америка – не така страшна, якою її малює агресор. І, може, правда, що долари там збирають на землі, а бджоли носять мед безпосередньо на стіл?..»

Яка ж вона, справжня Америка, що про неї кажуть не тільки Барак Обама з Джозефом Байденом чи Джеффрі Пайєтт з Вікторією Нуланд, а наші люди, які там опинилися з різних причин. Як почуваються там та як оцінюють ці два різні світи – Америку й Україну. Що знають про Україну і сьогоднішню війну на Сході прості (пересічні) американці? Про це, про власні мрії та інше розповідають співрозмовники Володимира. А ще він додає свої, як рентгеном просвічені, авторські спостереження... Ось, вийшовши на вулицю Чикаго, написав: «Трохи поприставав до людей на вулицях Чикаго у рамках фільму. Може, пощастило, але всі опитані чітко видають: «Russian Aggressiоn».

Фрагменти «Американської мрії»: хто, що, чому

Про яку саме американську мрію йдеться? Адже вона різна. У тих, котрі в Америці народилися в третьому і т. д. поколінні, та іммігрантів, яких вичавило з батьківщини безробіття (заробітчан), або ж шукачів кращої долі. Для перших – це «облаштований побут, комфортний будинок, дорогі авто для кожного члена родини, освіта дітей, поїздки на відпочинок».

Для інших – приблизно те саме, лиш меншими калібрами, як хто зуміє, як кому пощастить. Але майже всім доводиться на перших порах виживати (яке звичне для України слово!) і пристосовуватися до нових законів, до інших правил. Основне правило – життя своїм коштом, своїми силами. «Тут нема халяви», – влучно висловився один із героїв – Сашко Стефанюк, земляк, друг дитинства режисера з Прикарпаття . Своє слово про Америку сказали не тільки іммігранти-українці, а й представники інших куточків колишнього Союзу. Зі 100 (ста!) записаних інтерв’ю у фільмі – з десяток. Розповідають і про позитиви, і про мінуси життя.

Розпочинати майже всім без винятку доводиться або з чорної праці, або довгого навчання для американського диплому. П’ять-шість днів на тиждень маршрутом «дім-робота» – «робота-дім». На початках – «дім» – це в рент ліжко, потім – кімната, потім – квартира і, нарешті, елемент мрії – будинок!


Із Сашком Стефанюком Володимир дружив чи не з дитинства. Сашко виграв грін-карту і сім років тому переїхав з родиною в Америку. Тут працює «дальнобійником», американсько-українською мовою – водієм «трака» (truck). Не бачилися 15 років і ось зустрілися в 2015-му по цей бік океану. Володимир приїхав знімати фільм, Сашко їде у довготривале відрядження і запрошує друга зі собою. Так почалися зйомки документальних американських сюжетів. Проїхали разом 10 тис. км, 11 штатів (з північного Вашингтону до південного Техасу, пронизавши такі колоритні туристичні штати, як Орегон, Юта, Колорадо, Нью-Мексико і т. д.); побували на двох кордонах (з Мексикою та Канадою), побачили два океани, «накрутили» 18 годин відеозаписів. Це було візуальне знайомство з Америкою. Під час подорожі Володимир та Сашко знайомлять нас не тільки з краєвидами такої різної Америки від півночі до півдня, але й не менш різноманітними думками та поглядами і «наших», і американців. Найцікавіші чуємо тут, у фільмі.


Олександр давав як узагальнені оцінки американського стилю життя, так і деталі. Благо – спільна довга подорож і можливість для влучних, здобрених перцем коментарів. Саме він сказав про сьогоднішню ситуацію вдома: «У нас ті самі свині біля корита, які не змінилися». До речі, за подіями в Україні дуже уважно слідкують американські українці всіх поколінь.

Ігор Кирилюк в Америці 9 років. Реаліст. Не чекав тут раю, був готовий до всього. Так і вийшло. Має рацію. Вважає, що задля однієї із складових американської мрії – власного будинку – бути 30 років рабом кредиту і заплатити в результаті замість $500 тис. $750 тис. не варто. І далі - у відвертій сповіді - найбільше реальних критичних спостережень

А ось грузин, будівельник (контрактор), задоволений: спочатку заробляв мінімум, потім сам шукав більш кращу роботу «step by step» і тепер заробляє, окрім доброго прожиткового стандарту, на дві-три відпустки протягом року терміном на тиждень на курорти Домінікани чи Мексики.

Молоде українське подружжя пояснило, що безробіття після отримання університетського диплому в Україні погнало їх в Америку. А їхня американська мрія – заробити кошти на відвідини України...

Добрий шматок часу й уваги у фільмі – американській медицині. Одна з найбільш гострих дискусійних тем сьогодні в Америці, особливо після Обамівської реформи. Цікаво і тим, хто тут на побуті, і тим більше, українському материковому глядачеві.



Володимир намагався знайти американців, які б знали щось про Україну. І знайшов у Техасі колоритного Кріса (здається, вченого), який у свій час мешкав 3 місяці в Криму, потім 6 місяців – у Росії, і прекрасно обізнаний з тим, що у нас відбувається. Пояснив ломаною російською, чому Обама і більшість американців цього не розуміють. А сам він знає про Будапештський меморандум і на завершення довгої розмови сказав, що хотів би повернутися в Крим, але тільки український.

А ось інший американець, офіціант у кафе на заправці, зациклений на своїй американській мрії – полетіти в космос. Здається, навіть на Місяць. Заощаджує гроші... Таким будь-які розмови про Україну – порожній звук...

«Мета була одна – показати реальний стан речей за океаном крізь призму життя людей, котрі там перебувають. Адже насправді в Америці жити зовсім не так просто і легко, як здається на перший погляд», – робить висновок Володимир. Пізніше в одному з інтерв’ю зізнався, що сам би не наважився починати життя з нуля.

Команда творців «Американської мрії»

Автор ідеї й організатор втілення Володимир Мула народився в районному місті Городенка, на Івано-Франківщині. Закінчив Київський політехнічний інститут. За спеціальністю не працював жодного дня. Пішов у журналістику. Згодом став ведучим hromadske.tv, заснував та є головним редактором порталу «ТелеПростір», продюсером проекту LiveTime. Має кілька здійснених журналістських проектів. На запитання: «Де вчився кіномистецтву?» відповів: «Самоук». Думаю, скоріше, покликання. Самородок.

Отож, з Америки Володимир привіз 18 годин відеозапису, маючи в запасі ще з десяток годин записів, зроблених під час двох коротких попередніх приїздів. А щоб зробити фільм з цієї «гори» первинної «сировини», зумів зацікавити своїх колег-журналістів на умовах волонтерства. Долучилися до роботи: телеведучий Микола Васильков, який виступив у ролі сценариста, Тимур Мірошниченко як диктор, а також Андрій Луннік та Станіслав Ткачов займалися монтажною частиною. Вони працювали шість місяців у вільний від основної роботи час. Безкоштовно. За ідею.

Один з них – Станіслав Ткачов – написав у Фейсбуці: «Те, що зробив Володя – нереальна праця. Він просто взяв і підняв людей-волонтерів. Абсолютно безкоштовно! І люди допомогли зробити якісний продукт, це – класно!»

Своєю чергою, режисер безмежно цінує участь колег, без яких фільм не відбувся б. Але Володимир впевнений, що ця добре зроблена робота може бути стартом, підґрунтям для наступних серйозних та значимих творчих проектів цієї ідейної команди.

«American Dream-2»

Не забарилася нова ідея: зробити новий фільм «Amerіcan Dream-2» як продовження попереднього. І вже сьогодні (лютий місяць) тут, у Нью-Йорку, кипить робота. Вони зі Станіславом у ролі оператора в ці дні записують інтерв’ю нових наших діаспорян. Це має бути фільм виключно про українську діаспору в США. Мають лише «на хвильку» заглянути в Лос-Анджелес на раніш запланований показ «Американської мрії-1».

Сам автор вважає, що фільм, який вийшов, не без недоліків. Глядач, можливо, з першого погляду їх не помітить. А тепер команда має свою американську мрію: зробити другу частину фільму більш художньою, глибшою, динамічнішою. Адже тема цікава і на часі. Звернула увагу на один із коментарів у ФБ Володимира: «Любов Мула: «У слабких є поняття долі. У сильних є поставлені цілі». Виявилося, авторка цього афоризму – мама автора фільму.

Вони використовують зараз скромні надходження від показу першого фільму в Києві, Львові, Чикаго, та в найближчий час – у Лос-Анджелесі, повторно – в Нью-Йорку. Всі ці покази офіційно допрем’єрні. Готують варіант для телепоказу в Україні. Топові канали, як ото «1+1», тим часом відмовляються на безкоштовних умовах. То в Україні. А прийняттям у Чикаго дуже задоволені. Написали: «Чикаго, дякуємо! Це було щиро, відверто і по-домашньому! Знайте, що ми – всі разом – велика сила! Був радий бачити кожного з вас і повірте, що ВСІ МИ робимо велику справу! Безмежно вдячний Orange Wave за організацію показу, зокрема, Vasyl Tretyak, Andrew Sydorenko, Василеві Стецюку та дуже милій Мар’янці! Також дякую Stan Tymke та колективам UaPost, Ukie Drive Radio, Ukrainian Independent Radio і всім глядачам».


І звернулися до нас, українців, які мешкають в Америці. Микола Васильков, один з членів команди, написав у Фейсбуці «American Dream-2»:

«Невтомний Volodymyr Mula наодинці протистоїть Росії на фронті історії та інформації. «Американська мрія» невдовзі з’явиться на телебаченні, хоча кошти на виробництво цієї стрічки Володя ще не повернув. Проте Мула уже на крок попереду, він з лютого зніматиме «American Dream-2»!!!»
З УСІХ по 10 баксів!

Кожен фундатор буде віддячений, починаючи від згадування у фінальних титрах і закінчуючи отриманням статусу виконавчого продюсера». Підтримати український проект можна за адресою – https://www.indiegogo.com/projects/documentary-movie-american-dream/x/13214630#/


Я ж закликаю: по $10 чи по $5, але масово скинемося всі. Не збідніємо. Фільм же про нас з вами. А вони – нова, майданівська творча молодь – патріотичні, талановиті, щиро працюють для України. Адже кіномистецтво – одна з найбільш зруйнованих галузей української культури.

Сторінка фільму у мережі Facebook – http://www.facebook.com/Amery­kan­ska­Mriya

Хмародери Нью-Йорка з висоти пташиного лету, зняті власною камерою
Перший допрем’єрний показ у США: Чикаго, 13 лютого 2016 р. З мікрофоном – Юрій Сорока з «Помаранчевої хвилі». Зліва – Володимир Мула