Про новий образ Тимошенко вже наскладали купу анекдотів. Зацитуємо хоч один:‪ «#‎цинічнийлєгитімич‬ Звонила Герман, жалілася, що Юля забрала в неї красоту і молодість. Сказав, що і розум, схоже, теж. Образилась.»  (с) Вчоний Кіт (Денис Пашанін)

16 лютого мало би стати визначною датою. Значна частина громадян України та політиків світу сподівалися на те, що Верховна Рада «піде» і старий уряд, і старого генпрокурора. І країна отримає нове керівництво та нові реформи. В результаті країна отримала тільки нову зачіску Юлії Тимошенко…

Зачіскою всі були вражені.
Ще більше вражені тим, що творилося в Раді. Україна вже до всього звикла, але кожного разу панове депутати разом із найвищим керівництвом вмудряються побити всі свої рекорди.

Цього разу першим почав президент Петро Порошенко – пообіцяв відставку генпрокурора Віктора Шокіна.
Точніше, Порошенко в своєму зверненні до співвітчизників повідомив, що попросив Шокіна подати у відставку.
Ви уявляєте собі Шокіна, котрий би не послухався прохання президента? Для цього треба мати дуже потужну уяву, не дивно, що знайшлася купа людей, у котрих такої уяви не було.
Зокрема, народний депутат України від фракції «Блок Петра Порошенка» Мустафа Найєм відразу після того повідомив, що Шокін подав у відставку.
Про те ж саме з посиланням на свої джерела повідомила ще низка поважних ЗМІ.
Всі повірили.
Це ж той самий Шокін, відставки якого вимагала купа західних політиків. Той самий Шокін, котрий мав би слідкувати, чи не розкрадають часом в Україні гроші МВФ. Той самий, котрий мав би вже хоч когось посадити за розстріл людей на Майдані…
І тим не менш, вже до вечора вівторка виявилося, що ніхто нікуди не йде. І що Порошенко переплутав букви, а Шокін пішов не у відставку, а у відпустку. А хто ж його у відпустці звільнятиме?

На тому політичні дива вівторка не скінчилися.
Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк майже півгодини зачитував Раді звіт про свою вкрай кепську роботу (якщо її можна взагалі назвати роботою).
Це та сама робота, внаслідок якої 10 лютого директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард заявила, що «Міжнародний валютний фонд занепокоєний розвитком ситуації в Україні, ослабленням реформи державного управління і відсутністю ефективної боротьби з корупцією, у зв’язку з чим фонд може призупинити програму співпраці з Україною, оскільки дуже складно буде її реалізувати».
От вам приклад – виявилося, що за два роки уряд побудував аж 20% стіни на кордоні з Росією. Щоправда, навіть ті 20% чомусь виглядають переважно не як стіна, а як рів, нашвидкуруч викопаний задньою лівою лапою бульдозера. Мабуть то та стіна так загадково замаскувалася. І на це «маскування» стіни під рів уряд витратив у 2015 році з державного бюджету 400 млн. грн. Так і хочеться побажати виконавцям цієї тяжкої роботи чогось не зовсім цензурного…

Загалом ще багато всього цікавого, але геть не оптимістичного пан Яценюк розказував.
Панове парламентарі, як то не дивно, відреагували – спочатку шалено плескали в долоні, потім так само шалено поставили масну, виразну таку «двійку».
Аж цілих 247 депутатів підтримали постанову про відхилення звіту Кабміну та визнання діяльності уряду незадовільною.
А потім так само шалено панове депутати вирішили, що цей геть незадовільний уряд їм ще згодиться – і не змогли проголосувати за відставку.
Для прикладу, пані Наталія Королевська взагалі заявила, що кнопки переплутала – і тому проголосувала ЗА відставку уряду кнопкою ПРОТИ. Не роздивилася… І ця людина колись сиділа в кріслі міністра…
«За» відставку уряду Яценюка депутатам забракло 32 голоси.

Фракція «Народного Фронту» стоячи аплодує звітові уряду. Козак Гаврилюк сидить і мовчки спостерігає. Автор фото – Влад Содель

«Блок Петра Порошенка» за цей проект постанови дав 97 голосів з наявних 136, «Народний фронт» - 0, «Опозиційний блок» - 8 з 43, «Самопоміч» - 25 з 26, Радикальна партія Олега Ляшка -15 з 21, «Батьківщина» - 15 з 19, «Воля народу» - 6 з 20, «Відродження» не проголосувало.

Відразу після того пішли подробиці… Хто де був, хто кому телефонував, хто тримав трубку догори дригом… Що такого міг сказати Яценюк, щоб переконати Порошенка лишити його «партнером»…
Але вочевидь таки переконав. Бо під час голосування не просто БПП не дав потрібну кількість голосів – більше того, найближчий соратник президента у парламенті, пан Гройсман утримався. Не зміг визначитися, бідака.
А потім, вже після всього того цирку, на екрани країни вийшла Тимошенко з новою зачіскою, і озвучила «ціну питання»: за кожен голос, який не віддадуть за відставку уряду, давали до мільйона доларів.
Люди, котрі уважно читають «Наші гроші» та інші цікаві сайти, розуміють, що для українських політиків то – не гроші. Зовсім не гроші. Особливо якщо на носі – нові кредити, котрі дадуть, куди дінуться, західні партнери.

І за цими «капустяними проблемами» можна чітко зрозуміти справжню трагедію більшості українських політиків: не хочуть вони ні в яку Європу. В Європі їм таких грошей ніколи не бачити. Дадуть пару тисяч доларів зарплати на місяць, і змусять їздити на роботі на метро, чи й взагалі на велосипеді. Де ж то ніжна депутатська психіка витерпить? Вони звикли в’їжджати в Європу на візочку з грошима, купувати сумки за ціною цілого села, а то й двох. От тоді в Європі можна жити. А жити там із жебрацькою зарплатнею європейського чиновника – нема дурних.
Якби не страшна підлянка від Володимира Путіна, котрий понаставляв на Донбасі своїх «градів» і «піонів», то вже би ми дрейфували назад, в обійми «братньої Росії», де так гарно продаються цукерки та інші речі, і де не вимагають припинити красти.
А тут така несподівана прикрість, і вкрай безвихідна ситуація, коли так і хочеться, щоб монетка зависла в повітрі, і не треба було вибирати між Європою і Ростовом-на-Дону…
Оце справді для більшості політиків – реальна трагедія.

А самі реальні проблеми, війна, переселенці – то все для панів політиків щось таке далеке, незрозуміле.
На весь парламент знайдеться може кілька осіб, для котрих то – не пустих звук. Той же таки козак Гаврилюк, котрий добровільно пішов у цей гадючник, але не поспішає «вставати, як всі», більше того, навіть не кидає мандат з принциповою істерикою, як то стало модно останнім часом. І навіть та ж сама Тимошенко, котра кілька років тому добровільно фактично пішла в тюрму і на цілих кілька років відмовилася від всіх тих «бонусів», котрі в Україні, як то не прикро усвідомлювати, дає політикові гарний вигляд. Адже могла би спокійно «домовитися» з Януковичем або «непомітно перетнути кордони». Як ми тепер дуже добре знаємо, в Україні це зовсім не тяжко зробити – ні за попередньої влади, ні за цієї…
Хоча, з іншого боку, тепер можна починати засікати час: чи довго ще втримаються по цей бік українського кордону представники «Опоблоку». Он, кажуть, у Дніпропетровську вже одного побили – попри те, що місцевий мер, екс-депутат Борис Філатов всіляко намагається пояснювати людям, що екс-регіонали – білі і пухнасті, просто життя їх не шкодувало…

Але є такі підозри, що тепер на цих пухнастих почнуть натякати не тільки в Україні, а й у  ЄС. Бо європейським бюрократам таки хочеться знати, що з цими пухнастими робити. Важко сказати, що їх дуже тривожить друга річниця розстрілів Майдану – швидше перспектива того, що українські засранці почнуть доводити наївним європейським судам свою тяжку моральну шкоду і вимагати компенсацій. Та й бездонні кишені українських кредитопоїдачів теж західних політиків неабияк тривожать.
Дасиш гроші – розкрадуть, не дасиш – є перспектива виявити зелених чоловічків аж під Краковом. Теж тяжко, дуже тяжко, і хочеться, щоб монетка в повітрі зависла…

	Полігон у Новомосковську. Автор фото – Сергій Олійник

Ну а поки політики кидають монетки, окремі категорії громадян входять в стан здивованого трансу (назвемо це так).
От, для прикладу весь інтернет обходили фото з полігонів, де в нелюдських умовах живуть українські воїни. Це не лінія вогню – це глибокий тил.

Більше того – 46 бійців 53-ї окремої механізованої бригади, що перебувають на полігоні «Широкий Лан», 8 лютого вирушили пішки до Миколаєва, щоб поскаржитися військовому прокурору на умови проходження служби після передислокації під Миколаїв, проведеної 5 днів тому. Військовослужбовці заявили, що сплять у дірявих наметах, практично на снігу, їм ніде помитися, а з їжі є тільки сухий пайок.
Спочатку «голос президента» Бірюков заявив, що треба покарати бійців, котрі вчинили «не за уставом». Порушили, значить, субординацію…

Громадськість на «голос» відреагувала негативно.
Можна навіть сказати, що дуже негативно.
І от того ж таки 16 лютого, у судний день для уряду, міністр оборони Степан Полторак підписав наказ про притягнення до відповідальності окремих військових керівників, винних у ситуації з 53-ю механізованою бригадою. Кого призначать винним – то вже інше питання…
Бо загалом, кризових ситуацій в армії зараз не бракує, і, кажуть, по штабах пішов «усний наказ» штрафувати за порушення субординації активно і вагомо. Майор, для прикладу, замість обіцяної зарплатні 12 тисяч гривень може отримати 2 (дві!). Куди йдуть решта 10 – тяжко сказати… І ці люди хочуть і отримати армію на контракті, але так, щоб і гроші прикишенити… Клята монетка, не розуміє глибини трагедії, не хоче виснути в повітрі.