Підготував Юрій Заверюха, Чикаго
За матеріалами інформагентств

Найганебніші тендери 2015 року перейшли у новий рік під патронатом конкуруючих гілок виконавчої влади.

Трансформатори Порошенка

«Укренерго» планує витратити 2,05 млрд. грн. на оновлення парку трансформаторів. Біда саме в цій цифрі. За підрахунками «Наших грошей», очікувана вартість закупівлі завищена у півтора-два рази. У цивілізованому світі трансформатори такого штибу коштують $10-13 тис. за 1 МВА (ось приклади), а «Укренерго» планує закупити їх приблизно по $20 тис. І якщо цю ціну вдасться протягнути через цей тендер, то можна не сумніватись, що всі наступні будуть торгуватись саме на цьому – вже легітимізованому – рівні. Тому вкрай важливо саме зараз отримати тендерну ціну якомога ближчу до світового ринку, не розбещеного українським левелом відкатів.
І саме з цим відбувається найбільша сваволя.
«Укренерго» не на рівному місці визначило очікувану ціну тендера 2,05 млрд. грн. Держпідприємство підстрахувалось висновком експерта Київської Торгово-промислової палати Олега Панюка щодо ринкової вартості трансформаторів на внутрішньому ринку України.
У цього експерта виявились два джерела інформації: комерційні пропозиції ПАТ «Запоріжтрансформатор» і ТОВ «АББ ЛТД».
Перша фірма – це Костянтин Григоришин у чистому вигляді. Друга – це у чистому вигляді українське представництво шведсько-швейцарського виробника «АВВ». Здавалося б, усе чисто. Але є кілька але.
ТОВ «АББ ЛТД» надіслало експерту Торгово-промислової палати свою оцінку вартості трансформаторів, не завізувавши документ у головному офісі корпорації.
Тобто, можна вважати, що антикорупційний підрозділ шведсько-швейцарського виробника не в курсі того, що вважає за ринкову ціну директор українського «АББ ЛТД» Дмитро Жданов. А він рахує приблизно так само, як і «Запоріжтрансформатор» – приблизно $20 тис. за МВА.
Такій арифметиці годі дивуватись з огляду на спорідненість душ Жданова і «Запоріжтрансформатора». Оскільки до того, коли Жданов став директором «АББ ЛТД», він кілька років працював директором з розвитку бізнесу групи «Енергетичний стандарт» того ж Григоришина.
Але будемо сподіватись, що «комплайенс» для шведсько-швейцарської корпорації – це не порожній звук, головне, аби «там» дізнались, як їхні співробітники рахують «тут».
Наразі ж маємо наступне. «Укренерго» визначило захмарну очікувану ціну на трансформатори (понад $20 тис. за МВА.), підстрахувавшись папірчиком з Торгово-промислової палати, створеним на показах заводу Григоришина і його колишнього найманця.
(До речі, кілька років тому для виправдання майже дворазового завищення ціни «вишок Бойка» також з’явилась на світ довідка Торгово-промислової палати. Тільки не Київської, як у випадку трансформаторів, а кримської. Як бачимо, у ТПП норови не залежать від географії.)
За умови якнайбільшої конкуренції на тендері ця захмарна очікувана ціна не стала б великою проблемою. Обов’язково знайшовся б виробник, який запропонував би свою ціну і забрав би свій мільярд з-під носа налаштованих на понадприбутки конкурентів.
Але знову є кілька але.
Заявки на тендер подали п’ять компаній: «Запоріжтрансформатор», «АББ ЛТД», «Daewoo International Corporation», ДП «Сіменс Україна» та ТОВ «Квант-Сервіс».
«Квант-сервіс» представляє в Україні всесвітньовідомого виробника «Hyundai». Однак, конкурсний комітет «Укренерго» знайшов причини для відхилення цієї фірми, ще навіть не знаючи ціни її заявки (тендер побудовано саме так – спочатку розглядається можливість фірм взагалі брати у ньому участь за кваліфікаційними критеріями, і лише потім будуть розглянуті цінові заявки допущених учасників).
Наступний крок зробив «Запоріжтрансформатор», який поскаржився в АМКУ на участь у тендері корпорації «Daewoo International Corporation», бо корейці – це торгова корпорація, а григоришинцям хотілося б конкурувати лише зі заводами. Цей аргумент настільки сміховинний, що «Запоріжтрансформатор» сам відкликав свою скаргу. Однак, не будемо зарікатись щодо остаточного списку конкурентів, бо Григоришин має владу над найвищими силами.
Як відомо, рік тому держкомпанію очолив Юрій Касіч – виходець з підконтрольного Григоришину ПАТ «Вінницяобленерго». І саме Касіч ініціював весняні закупівлі трансформаторів, на яких «Запоріжтрансформатор» Григоришина йшов до мільярдної перемоги.
Тому, коли почався скандал, Касіча було відсторонено від посади, навіть оголосили службове розслідування…
Але дзуськи всім, хто сподівався на справедливе покарання за спробу розпилу. Касіча було всього лиш понижено з директора до першого замдиректора «Укренерго». А керівником держкомпанії став Всеволод Ковальчук.
Цей громадянин за часів Януковича вже працював в «Укренерго» і встиг напрацювати на кримінальне провадження за лобізм пов’язаних з ним фірм на тендерах держкомпанії. І саме у цьому родзинка. Оскільки Генпрокуратура провела обшук вдома у Ковальчука через день після його призначення, то можна не сумніватись, що він тепер правильно відчуває найменший подих слідчих пропрезидентського Шокіна.
Тендерний комітет «Укренерго» після весняного скандалу також змінив керівника. Замість Ігоря Віннікова (багаторічного директора фірми «Енерджі Сервіс», що постачає різне устаткування для всіх обленерго Григоришина) його очолив головний інженер «Укренерго» Олександр Коломієць. Попереднім місцем роботи цього громадянина було… «Вінницяобленерго». Такий самий «григоришинський» профайл у всіх інших топ-менеджерів «Укренерго».
Також нагадаємо, що міністром енергетики є Володимир Демчишин, який раніше працював у інвесткомпанії ICU, що належала нинішній голові Нацбанку Валерії Гонтарєвій. Саме цій фірмі рік тому дістався міноритарний пакет акцій «Вінниціобленерго». Також в ICU працював Дмитро Вовк, який рік тому очолив Національну комісію, що здійснює регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП). Ця комісія і дозволила «Укренерго» проведення трансформаторних закупівель за рахунок грошей, зібраних зі споживачів України.
Тобто, лише здорова конкуренція може протистояти розпилу, маскованому демократичною бутафорією.
Ну і можливо, цьому може допомогти політична конкуренція. В Україні вона втілюється у війну між вертикалями Петра Порошенка та Арсенія Яценюка.
Наприклад, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков розповів про існування заяви щодо фінансових порушень на григоришинському заводі СНПО ім. Фрунзе і на «Укренерго», за результатами якої навіть було порушено кримінальне провадження, яке президентська Генпрокуратура забрала у прем’єрської міліції і віддала президентським фіскалам.
На жаль, Аваков не оприлюднив подробиці цих справ, що виглядає симптоматично у світлі того, що саме президентські силовики вже рік мають докази корупції серед заступників Авакова по «піщаній афері», але не дають хід справі.
Тому ми трохи заповнимо лакуни недомовок.
Стосовно СНПО ім. Фрунзе йдеться про контракти 2010-2012 років з офшорами «Козакия», «Метроімпекс», «А і К едвансед електро (Азія і Кавказ) лтд» на виплату так званих «агентських» грошей. На думку заявника, загальна сума збитків та недоотриманих грошей у вигляді податків до держбюджету від цих угод склала $70 млн. А саме СНПО ім. Фрунзе отримало збитки понад $250 млн. через виведення прибутків без сплати податків через пов’язані з Григоришиним підприємства.
Також заявник повідомив правоохоронців про розкопані «Нашими грошима» дані щодо експортних вивихів «Запоріжтрансформатора». А саме про продаж російським компаніям «Спецрегіонпоставка» і «Енергомаш (Єкатеринбург) – Уралелектротяжмаш», щонайменше, десяти потужних трансформаторів по питомій ціні $1,8-4,4 тис. за МВА. Ці оборудки були здійснені рік тому у кілька разів дешевше від ринкових цін і могли слугувати для виведення капіталів з України у розпал валютної кризи.
І ось виявилось, що не тільки ми так думаємо. Тому будемо з останніх сил сподіватись, що податківці Романа Насірова не поховають провадження № 320150000000000222 від 17 листопада 2015 року. Хоча на кого ми сподіваємось – ось лише кілька згадок про норови самого Насірова, його тестя та його податківців.
Тож будемо сподіватись все-таки, що світові виробники таки дійдуть до фіналу тендера «Укренерго» і не всі з них піддадуться магії завищених цифр, у яких може знайтись місце для невеличких подарунків долі всім, котрі не будуть заважати «Запоріжтрансформатору».
Технологічно зберегти обличчя «святоші» зможуть завдяки штучці, яку «Укренерго» вписало у тендерні умови наприкінці грудня.
Згідно з нею, перемогу отримає не той, хто запропонує найдешевші трансформатори, а той, у кого ще й не буде вимог щодо передоплати. Критерій «ціна трансформаторів» тепер важить лише 80% від загальної оцінки пропозиції. Ще 20% пішло на критерій «умови оплати», який повністю залежить від розміру авансу, який хоче отримати учасник тендера. Згідно з новою формулою, якщо хтось хоче отримати аванс у розмірі 50% від вартості контракту (а саме так, зазвичай, хочуть світові виробники), то він мусить запропонувати трансформатори, принаймні, на 7,5% дешевше від учасника, який не хоче авансу взагалі (а саме так може захотіти «Запоріжтрансформатор», у якого кілька необхідних трансформаторів ще з весни можуть пилюжитись на складі).
Тож формально конкуренти «Запоріжтрансформатора» можуть запропонувати «Укренерго» й устаткування справді дешевше від григоришинського, але фактично програти через додаткові обставини.
Сподіватимемось, що порошенківсько-григоришинським менеджерам не вдасться вбити у світових компаній бажання вести нормальний бізнес в Україні.
Світлодіоди Яценюка
Повною протилежністю за методологією розпилу є пачка тендерів майже на мільярд гривень держпідприємства «Українські екологічні інвестиції», також оголошена напередодні Нового року.
Йдеться про заміну звичайних лампочок у мережах вуличного освітлення та в школах у різних куточках України на світлодіодні енергозберігаючі прилади. Покращення України в рамках Кіотського протоколу фінансує уряд Японії.
Акцепти на 480 мільйонів гривень по об’єктах Івано-Франківська, житомирського Коростеня, Одещини та Ізмаїла, Кривого Рогу, донецького Слов’янська, Запоріжжя та Києва дістались такому собі ТОВ «Агротехбуд». Ознаки розпилу – вагон і маленький візок. Ось, наприклад…
1). Задля перемоги цієї фірми на всіх тендерах викидали дешевших конкурентів. При цьому, дешевших не на кілька відсотків, а на неймовірні суми.
Наприклад, у тендері по об’єктах Одещини брали участь 12 компаній. Однак, тендерний комітет викинув 10 (!) конкурентів, кожен з яких був дешевший від «Агротехбуду».
Один із найбільших підрядників «Енергоатому» по справді складному обладнанню ПАТ НВП «Радій» пропонував замінити лампочки на Одещині за 41 мільйон. Однак, завод отримав купу претензій від тендерного комітету, зокрема: «У кошторисній документації… учасником завищено добові витрати на відрядження».
Цинізм у тому, що заявка «Радію» була майже вдвічі дешевша (!), ніж 73 млн. грн. «Агротехбуду».
Ще більшу економію пропонував «Торговий дім одеського кабельного заводу «Одескабель», чия заявка коштувала 16 млн. грн. – майже у п’ять (!) разів дешевше від «Агротехбуду». Однак, державні екологи присікались до наявності досвіду, довідок і світильників «Одескабелю», в яких «не підтверджено напругу завад на затискачах мережі електроживлення відповідно ДСТУ CISPR 15:2007». І все, арівідерчі економія. Акцепт на 73 мільйони відійшов «Агротехбуду», в якого, виходить, і досвід доведений, і документи на лампочки в порядку. Як і у ТОВ «Прімакс», яке було єдиним необхідним згідно зі законом спаринг-партнером переможця по всіх торгах.
І така картина по всіх тендерах, де акцепти дістались «Агротехбуду». Всюди були у рази дешевші пропозиції, і всюди їх викидали, незважаючи на те, що…
2). «Агротехбуд» – це банальна «прокладка». Фірма була заснована у київській квартирі Ольги Бельської. Так звали офіційного спостерігача на парламентських виборах 2012 року по мажоритарному округу у Слов’янську кандидата Анатолія Хмельового, першого секретаря Слов’янського міськкому КПУ. Комуніст тоді без шансів програв вибори синові чинного прем’єр-міністра Олексію Азарову.
За кілька днів до тендера «Агротехбуд» змінює власника і директора – ним стає взагалі невідома Гуглю, ринку екологічного освітлення та бізнесу особа з окупованого терористами ДНР Донецька на ім’я Олексій Алтунін.
Тобто, у випадку чого може скластись ситуація, що доведеться шукати вітра в полі або Алтуніна в Донецьку.
А така ситуація можлива, бо…
3). Уряд перед самим розіграшем дозволив проводити по цих тендерах не законні 30%, а 70% передоплати, повідомив нардеп Юрій Дерев’янко. Тобто, фірма з донецьким засновником могла отримати прямо зараз дві третини від 480 мільйонів. А потім, як це часто буває в Україні, відповідальні особи почали б шукати крайніх у ланцюжку винних.
А ланцюжок такий.
Директором «Українських екологічних інвестицій» і керівником тендерного комітету є такий собі Олексій Юрійович Коваль. У відкритих джерелах згадується приблизно трильйон абсолютно різних людей з таким ПІБ. І немає жодних згадок про те, чим саме цей Коваль О. Ю. заслужив на довіру уряду у справі на мільярд.
«Українські екологічні інвестиції» належать Міністерству екології та природних ресурсів, яке торік очолив керівник Партії зелених України Сергій Курикін. Хто кому і скільки дякував за це призначення – невідомо анічогісінько. Хоча довкола попередника Ігоря Шевченка, який став міністром за квотою партії Юлії Тимошенко, ширилися чутки і про $5 мільйонів, і про нафтогазодобувника Олександра Оніщенка, чий бізнес напряму залежить від ліцензій Мінекології.
Тобто, легко уявити собі ситуацію, коли Яценюк розводить руками в бік Курикіна, той киває на Коваля, а той у повній відповідності до юридичної процедури переадресовує всіх інтересантів до Алтуніна в Донецьк. Тому навіть добре, що…
4). Опоненти схеми масово подали скарги до Антимонопольного комітету на порушення, зроблені тендерним комітетом. Зокрема, скаржаться «Хмельницькобленерго», «Харківобленерго», «Черкасиобленерго» і «Миколаївобленерго». Вони подавали дешевші заявки, однак їх, як під копірку, відхиляли за не такі світильники, непідтвердженість фінансової спроможності виконати роботи та пов’язаність усіх цих обленерго між собою у розумінні п. 19 ч. 1 ст. Закону «Про здійснення державних закупівель». Мовляв, учасники перебувають під спільним контролем однієї юридичної особи, яка володіє пакетом акцій у обсязі більше, ніж 25%.
Найцинічніша – остання фішка про «спільний контроль однієї юридичної особи». Ця юрособа – це Фонд держмайна. Тобто, «Українські екологічні інвестиції» вирішили створити прецедент з відхиленням компаній, які формально належать державі, але які насправді контролюються абсолютно різними угрупуваннями (у нашому випадку є і Григоришин, і Суркіси, і росіяни).
До рішення Антимонопольного комітету не будемо заглиблюватись у цей прецедент. Зазначимо лише один важливий факт.
Розгляд скарг в АМКУ призначено на кінець січня. А це означає смертельний приговор схемі, бо у неї зникне предмет розпилу незалежно від рішення антимонопольників.
Справа в тім, що японський уряд виділяв Україні гроші на енергоефективні технології навіть не один рік тому. І за японським законодавством, якщо ці кошти не будуть використані до лютого 2016 року, то вже у березні їх треба буде тупо повернути японцям. І все залишиться у тому стані, що і було – нові світлодіоди не освітять шлях у краще майбутнє хоча б у кількох містах нашої занедбаної країни. І це лише тому, що урядовці:
А) жували жуйку,
Б) займались схематозом
замість того, щоб нормально провести тендер для покращення паршивих обставин нашого буття.

Висновки «Наших грошей»

Ось такі справи. Ми виклали обставини двох величезних оборудок, які, на щастя, не відбулись у 2015 році, і сподіваємось, не відбудуться у 2016-му.
У редакції «Наших грошей» розділились думки про те, яка з цих оборудок є більш смердючою. Ось дві головні контртези:
порошенківці більш винні, бо вони протягують корупцію під личинами святош. Ми ж пам’ятаємо оте «Ці руки нічого не крали», чи не так?;
яценюківці гірші, бо вони пиляють, взагалі не ховаючись. Ми ж пам’ятаємо оте «Да пашлі ви», чи не так?
Після тривалих дискусій ми дійшли висновку, що з глобальної точки зору не пасує нормальним людям порпатися у сортах лайна. Бо це однаково вбиває віру у можливість змін у нашій багатостраждальній країні. Однак почути ваші думки про більш-менш гірших буде дуже цікаво.