rss
07/22/2024
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Спорт \ Екзотичні види спорту

Чимало видів спорту мають доволі обмежену кількість шанувальників. Попри це, є ентузіасти, готові вкладати в них не лише власний час, а й кошти, і не очікують від цього популярності чи отримання прибутків.

 

Американський футбол

Мабуть, американський футбол відомий українцям хіба що завдяки голівудським стрічкам. Незважаючи на це, американський футбол має вже своїх шанувальників і в Україні.

Історія виникнення американського футболу нерозривно пов'язана з розвитком футболу європейського та регбі. 7 квітня 1823 року в англійському містечку Регбі графства Йоркшир під час футбольного матчу шістнадцятирічний Вільям Вебб Елліс схопив м'яч у руки та побіг у бік суперників. Через багато років цьому хлопцеві поставили пам'ятник, на стінах його коледжу повісили табличку: "Нехай ця дошка нагадує про славний вчинок Вільяма Вебба Елліса, першого, хто наважився порушити правила, схопив м'яч руками та побіг із ним. Так виникла гра регбі 1823 року". Гру вирішили назвати ім'ям міста, в якому вона виникла. 6 листопада 1869-го в американському місті Нью-Брунсвік (штат Нью-Джерсі) команди Ратгерського та Прінстонського університетів зустрілися на футбольному полі та зіграли в щось середнє між футболом і регбі. Цю дату вважають офіційним днем народження американського футболу. М'яч тоді штовхали ногами, очки нараховували за голи, а про "тач-дауни" (занесення м'яча в зону суперника) не було й мови. Тільки 1875 року почали давати одне очко за внесення м'яча до кінцевої зони суперника.

Із 1960-х років американський футбол став найпопулярнішим спортом у США. Національна футбольна ліга - єдина професійна ліга американського футболу. Фінал чемпіонату НФЛ Супер Боул щорічно дивиться майже половина американців. Телевізійні рейтинги матчів Національної футбольної ліги вищі, ніж у решти спортивних ліг Північної Америки. НФЛ також керує європейською лігою - НФЛ Європа. У день Супер Боулу - вирішального поєдинку сезону в НФЛ - гру загалом дивляться близько 100 мільйонів осіб у США, а трансляцію ведуть більш ніж у двохстах країнах світу. Непрофесіональний студентський футбол також дуже популярний у Штатах. Чотири університетські стадіони в США вміщають більше ніж 100 тисяч глядачів, і часто вони цілком заповнені. Навіть поєдинки між старшокласниками часто збирають понад 10 тисяч глядачів.

Дебют американського футболу в Україні відбувся 1989 року. Тоді харківська напівпрофесійна команда "Атлантик" здобула друге місце в першості СРСР. Найкращою в Радянському Союзі була професійна команда "Московські ведмеді". Розквіт цього виду спорту в нашій країні припав на початок 2000 року. Було створено навіть першу та другу ліги. Власні команди мали Вінниця, Ужгород, Київ і Харків. У цих містах були добре підготовлені команди, які виступали в регулярному чемпіонаті. Другу лігу сформували зі студентських команд. Українська команда з американського футболу входила до четвірки найкращих Європи. Але згодом відсутність меценатів спричинила занепад цього виду спорту. 2005 року, після трьох років перебування в Америці, в Україну повернувся шанувальник американського футболу Володимир Білоусов, який почав знову популяризувати цей вид спорту. Він зареєстрував Федерацію американського футболу України, що є членом європейської федерації, сам і очолив ФАФУ. "Епоху найбільшого розвитку американського футболу повернути важко. Для цього необхідно чимало часу", - із сумом констатує Володимир Іванович. Адже держава не опікується цим видом спортом. За словами В. Білоусова, за весь час існування американського футболу в Україні держава виділила не більш ніж десять тисяч гривень.

"Команда нападу має у власному арсеналі 100-120 тактичних напрацювань. Тому, як на мене, тупа людина не зможе грати в американський футбол", - каже Володимир Білоусов. В Україні нині популяризують так званий флаг-футбол - спрощений варіант американського. Ні шоломів, ані наплічників у гравців немає, натомість на шортах кожного є паси, на яких прикріплені невеличкі прапорці. Тож гравця з м'ячем не потрібно звалювати на землю, а лише висмикнути прапорець, після чого він має зупинитися. Такі правила запроваджено для того, щоб могли змагатися практично всі вікові категорії.

Тепер цей вид спорту пропагують у Києві, Донецьку, Одесі, Севастополі, Ужгороді, нещодавно створили команди в Рівному та Чернівцях.

 

Бейсбол

Бейсбол - один із небагатьох олімпійських видів спорту, який майже невідомий українським шанувальникам спорту. Усупереч популярній і поширеній версії, бейсбол не винайшла якась конкретна людина. Адже він походить із різних європейських ігор, у яких використовували биту та м'яч.

У Росії була поширена лапта, першу згадку про яку датують чотирнадцятим століттям. Англія грала в крікет та англійську лапту ("роундерс") протягом декількох століть. Наприклад, англійська лапта має багато технічних схожостей із бейсболом, належить до Тюдорівського періоду в Англії. Німеччина грала в шлагбол, який дуже нагадував роундерс.

За однією з версій, саме англійська лапта стала базовою для створення бейсболу. Тривалий час "батьком" цієї гри вважали Абнера Даблдея з американського містечка Куперстаун. Однак нині є багато суперечливих фактів стосовно того, чи взагалі ця людина грала в бейсбол і проживала в Куперстауні до Громадянської війни 1861-1865 років.

Натомість не викликає сумнівів інший факт. 1845 р. мешканець Нью-Йорка Алекс Картрайт створив бейсбольний клуб "Нікербокер" і розробив правила, які незабаром визнали інші бейсбольні клуби міста. 19 червня 1846 р. в місті Хобокен (штат Нью-Джерсі) за цими правилами провели першу офіційну гру, в якій "Нікербокер" поступився "Нью-Йорк Найн" із рахунком 1:23.

Літопис чемпіонатів світу з бейсболу ведуть із 1938 р., хоча такий турнір важко назвати чемпіонатом: у ньому брали участь лише дві команди. Вигравши в американців чотири зустрічі й програвши одну, переможцями серії стали англійці, які, як це не дивно, відтоді більше не змагалися в таких своєрідних конкурсах.

У вересні 1986 року рішенням МОК бейсбол включили до програми літніх Олімпійських ігор, що дало поштовх для розвитку цієї гри на пострадянському просторі. Лідерами тут стали Росія та Білорусь, але й Україна намагається не відставати від своїх сусідів. Проводять чемпіонат країни із цієї гри, є й національна збірна, яка поки особливих успіхів не мала. У нашій країні бейсбол найбільше пропагують у Східному та Південному регіонах, хоча й на заході України є ентузіасти, які намагаються культивувати цю гру.

 

Керлінг

В Україні керлінг з'явився 2005 року. Але історія цього виду спорту не така коротка, як дехто може подумати. Шотландські аристократи пускали камені по льоду замерзлих озер іще в XVI столітті. За словами українських ентузіастів цього виду спорту, елітарність погано вплинула на розвиток керлінгу в Україні.

"У Радянському Союзі керлінг вважали спортом аристократів, тому його й не культивували, - розповів президент Федерації керлінгу України Дмитро Ротар. - Прохолодне ставлення з боку СРСР призвело до того, що керлінг тривалий час залишався лише показовим видом спорту, аж до дев'яностих років, поки на Олімпіаді в Нагано не знайшов повноправного олімпійського статусу".

Він переконаний, що керлінг є чи не єдиним видом спорту, який не порушує хартії про участь в Олімпійських іграх лише любителів. "Керлінг - це соціальний вид спорту. Представник будь-якого прошарку суспільства може ним займатися в будь-якому віці. Зверніть увагу, олімпійськими чемпіонами стають не молоді люди, і що найцікавіше - вони не є професіоналами та не заробляють керлінгом собі на прожиття. У цьому виді спорту грають любителі. Звісно, дехто демонструє результати й може поїхати на Олімпійські ігри", - розповідає Дмитро Ротар.

Президент Федерації керлінгу України каже, що чимало людей помилково вважають, що лід натирають для того, щоб камінь краще ковзав. Насправді ж щітками задають напрямок руху каменя, який має зупинитися в певній точці залікової зони, або (залежно від задуманої ігрової комбінації) підштовхнути інший камінь, або ж вибити камінь суперника за межі майданчика. Для того, щоб досягнути успіху в керлінгу, не потрібно бути добре фізично підготовленим - необхідно досягнути точності кидка та добре стратегічно мислити. "Це інтелектуальний вид спорту. Люди, які захочуть вникнути в його суть, обов'язково мене підтримають. Керлінг можна також назвати "більярдом на льоду", - зазначив пан Ротар.

Він стверджує, що популярність керлінгу в Україні така ж, як і в будь-якого зимового виду спорту. "У нас спільна проблема - відсутність нормальної бази для жодного олімпійського зимового виду спорту. А охочих займатися нашим видом спорту неймовірно багато", - говорить Дмитро Ротар. Керлінг культивують у Києві, Дніпропетровську та Донецьку.

В Україну керлінг "привіз" канадець Попеску, який є власкором інформагентства "Ройтер". Спершу він працював у Росії, де також культивував цей вид спорту. Згодом журналіст мусив перебратися до Києва, де продовжив займатися керлінгом. Уперше в нашій країні цей вид спорту "активували" два роки тому. А для того, щоб досягнути непоганих результатів на Олімпіаді, за словами Дмитра Ротара, потрібно вісім-десять років.

 

Cквош

Про великий теніс знають усі. Але один із різновидів цієї гри - сквош - є для багатьох великою таємницею. Найцікавіше, що для власного фізичного розвитку саме сквош, а не теніс, найбільш ефективно розвиває витривалість і координацію рухів. Натомість наразі й заможні люди, і ті, хто просто піклується про власне здоров'я, перевагу надають саме тенісу.

Сквош - ідеальний спорт для європейських країн середньої та північної широт, адже насамперед він є 100% спортом закритих приміщень, що вимагають невеликої пло-щі для установки корту (наприклад, на площі одного тенісного корту розміщують шість сквош-кортів).

Історія сквошу розпочалася на Британських островах, де він дотепер є одним із найпрестижніших і популярних видів спорту.

Наприкінці минулого століття сквош почав поширюватися світом завдяки невеликим розмірам корту і можливості створити корти у приміщеннях.

На початку була довга історія гри ракеткою, нині відома як реал-теніс (Real-tennіs). У неї грали у величезній коморі-корті твердим плетеним м'ячем і ракетками, які були значно важчими, ніж сьогоднішні ракетки для сквошу.

У своєму розвитку сквош пройшов декілька етапів, одержавши сучасну назву ще в ХІХ столітті. Більш ніж 150 років тому в Школі Гарроу, де хлопчики, які очікували своєї черги грати в реал-теніс, тренувалися поза кортом на відкритому майданчику з трьома стінами. Індійські тенісні м'ячі кепської якості саме найбільше підходили для таких тренувань. Після сильних ударів об стіну їх буквально розчавлювало. Звідси й назва - в перекладі з англійського, дієслово to squash - "розчавлювати". Хлопчики з'ясували, що можуть робити з цим м'ячем такі речі, яких не змогли б із твердою кулею для гри в реал-теніс. Декотрі хлопчики настільки захопилися цим, що грали навіть у надвірних будівлях та інших частинах будинку.

У середині минулого століття ця гра стала доволі популярною, відтак у Лондоні побудували корти для нової гри - сквош.

Існує й альтернативна теорія. Вона говорить, що гра зародилася в плавучій в'язниці, в якій ув'язнених транспортували в Австралію.

Так чи інакше, але вже після Першої світової війни безліч соціальних клубів Лондона будували корти. Спочатку в гру грали для забави, але незабаром після Першої світової війни з'явилися основні першості, міжнародні організації та ліги сквошу.

Гра повністю змінилася після винаходу скляної задньої стіни, яка дала змогу значно більшій кількості глядачів спостерігати матчі і сприяла популяризації цього виду спорту.

Розвиток сквошу як спорту в країнах Східної Європи почався відразу після зміни політичної системи наприкінці 1989 ро-ку. Вже 1990 року в Будапешті відкрили перший комерційний сквош-клуб. Із приходом нового тисячоліття в багатьох інших країнах будують перші корти рівня міжнародного класу. Не стала винятком й Україна. Наразі сквош-корти існують лише в Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Одесі та Луганську. Зовсім нещодавно до цього переліку долучилася й Полтава.

І хоча сквош не є олімпійським видом спорту, турніри та чемпіонати проводять у всьому світі. На початку травня в Італії відбувся командний чемпіонат Європи, де команда України з 28 команд посіла 20-ту сходинку. Можливо, результат не надто вражає, але доволі пристойний для виду спорту, який тільки розпочинає свій шлях.

 

Покер

Напевно, немає жодної людини в Україні, яка хоча б раз не брала в руки гральні карти. Кожен сам собі вибирає, як розважатиметься з колодою. Але останнім часом гра в карти стала не лише розвагою, а й певною мірою спортом. Недаремно один із провідних спортивних каналів "Євроспорт" полюбляє показувати картярську гру, яка має назву покер.

Виникнення покеру як гри овіяне найрізноманітнішими, найчастіше абсолютно різними легендами. На право називатися його батьківщиною претендує декілька населених пунктів Землі.

Деякі вважають, що покер походить від стародавньої німецької гри, котра включала процедуру торгівлі, елементи блефу та можливість паса: Іch poche - "я пасую". Прихильникам німецької версії опонують прихильники французької, китайської й американської гіпотез. Найбільш авторитетно з-поміж них виглядає китайська версія. Відповідно до неї, картярська забава з'явилася в Піднебесній унаслідок еволюції місцевого доміно близько 900 р. нашої ери.

Та за іншою версією, наприкінці ХVІІІ століття у франкомовному Новому Орлеані моряки з Персії навчили місцевих мешканців стародавньої перської азартної гри. У ній брали участь чотири особи, і для гри була потрібна спеціальна картярська колода - 25 карт п'яти мастей. Місцеві мешканці змінили деякі елементи гри - й у підсумку одержали власну гру Poque. Розвиваючись, вона отримала назву Poqas, згодом Pokah і нарешті Poker. Вважають, що саме тоді вперше використали колоду, яка складається з уже звичних нам чотирьох мастей. Наразі різновидів гри в покер є дуже багато. Але найбільш поширеним виявився варіант, який має назву техаський покер, або техаський холдем.

На початку гри кожному гравцеві в техаський покер здають по дві карти, яких не бачать інші гравці (The Hole Cards). Згодом у центр стола викладають прикуп із п'яти карт. Це загальні для всіх гравців карти (The Board). Мета гри полягає в тім, щоб зібрати найкращу комбінацію з двох своїх (The Hole Cards) і п'яти інших (The Board). Гравець, котрий залишився до моменту відкриття останньої карти прикупу та який має найкращу покерну комбінацію, забирає весь банк (The Pot), тобто суму всіх ставок.

Звісно, важко знайти дані, коли покер з'явився в Україні. Але достеменно відомо, що торік у Львові заснували Асоціацію гравців у покер на базі Gary Bowmans покер- клубу. А отже, ця гра, крім казино, отримала свою домівку й у спеціальних покерних клубах, де насамперед гравці сперечаються один з одним.

За словами директора відділу зовнішніх зв'язків асоціації Лариси Ковальчук, за останні роки покер стрімко завойовує світ, і кількість учасників у схожих турнірах уже налічує мільйони осіб. Спостерігаючи загальну тенденцію, можна сподіватися, що цей вид спорту, можливо, стане олімпійським. Асоціацію гравців у покер створено для того, щоб українські гравці покращували свій рівень гри і виходили на міжнародну арену. У Львові проводять чотири рази на рік міжнародні змагання на Кубок Гері Боумана.

Нинішні “Карпати” – не та команда, яка має бути в такому місті

Леймон Брюстер: У мене не було шансів

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - Dropshipping suppliers