Верховна Рада України 10 грудня зробила значний крок до реформування державної служби. 261 голосом був прийнятий закон № 2490 «Про державну службу», за яким держслужбовці будуть призначатися виключно через конкурс і не матимуть права бути членами партій чи виказувати будь-які політичні переконання.

Активісти, які виступали за його прийняття, встигли охрестити його революційним, а прийняттю закону в цілому передувала масштабна акція у соцмережах.
Важливою новацією є те, що з 2018 року кожен держслужбовець першого рангу повинен буде володіти мовою Ради Європи. Та особливо важливо, що віднині державні службовці зобов’язані використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов’язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації. Про це йдеться у статті 8 пункті 5 закону.
Саме на цьому напередодні сесії парламенту наполягали громадські активісти. Рішуче й аргументовано виступав проти недолугого проекту закону громадський діяч, правозахисник, колишній політв’язень і один із координаторів «Просвітницької сотні Майдану» Микола Ляхович. Він доводив, що закон № 2490 раз і назавжди знищить залишки української мови в держустановах центральних, східних і південних регіонів України, бо він гірший навіть за горезвісний закон КаКі й фактично є новим «валуєвським циркуляром», просто хитріше викладеним. Найбільше обурив активістів пункт 1.6., який зобов’язує держслужбовця: «використовувати регіональну мову та/або мову національних меншин, визначену відповідно до закону і в контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин у межах та випадках, визначених законом».
До честі наших парламентарів, вони підтримали свого колегу від партії «Народний фронт» Остапа Семерака, який під час розгляду законопроекту відкликав правку, подану у співавторстві з іншими депутатами, що передбачала окремий пункт про використання регіональних мов. Справедливість перемогла, і мову було захищено. А Микола Ляхович опісля написав на своїй сторінці у соцмережах: «Як бачите, думка громади таки ще має вплив на Верховну Раду! Дякую всім небайдужим! Слава Україні!»
Дія цього закону поширюється на державних службовців, зокрема, Секретаріату Кабінету міністрів України; міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; місцевих державних адміністрацій; органів прокуратури; органів військового управління; закордонних дипломатичних установ України. Тож віднині чиновники не лише повинні знати українську мову, а й повсякчас послуговуватися нею.