Словники пояснюють поняття «change» як обмін, можливо, пов’язаний зі спекуляцією та фінансовими махінаціями. Не обов’язково, але можливо.

Згадав я це поняття після того, коли прочитав повідомлення, що колишній міський голова Києва Леонід Черновецький, який уже 5 років проживає у Грузії, вирішив створити партію «Щаслива Грузія» і наступного року в її лавах балотуватися до грузинського парламенту.
А тим часом в Україні дедалі більш активно заявляє про себе колишній президент Грузії Міхеіл Саакашвілі, що став українським громадянином і губернатором Одещини.
Волею обставин відбувся своєрідний «ченч» – колишній український політик планує стати грузинським політиком, а колишній грузинський політик уже став українським.
У цьому незвичайному факті можна помітити декілька схожих особливостей.
По-перше, обидва політики обіймали в своїх країнах високі посади і були надзвичайно відомі. Леонід Черновецький був нардепом декількох скликань, але прославився – і не завжди позитивно – на посаді міського голови (мера) Києва.
Міхеіл Саакашвілі двічі обіймав посаду президента Грузії і мав значно більший, хоча також не завжди позитивний, розголос своєї діяльності, насамперед, у міжнародній сфері.
По-друге, обидва мали в своїх країнах неоднозначну політичну та особистісну репутацію. У обох були палкі прихильники, що дозволило обом по два рази вигравати вибори на свої високі посади – мера Києва та президента Грузії – і затяті недоброзичливці, навіть вороги, які жорстко критикували і досі критикують обох політиків.
По-третє, обидва на власному досвіді пізнали істину, що «нема пророка у своїй Вітчизні». Л. Черновецького звинувачували у тому, що він, як мер, та його так звана «молода команда» роздерибанили Київ і його землю. Проти М. Саакашвілі на Батьківщині відкриті кримінальні справи. Обом довелося емігрувати зі своїх країн і пророками їх поки що назвати важко.
По-четверте, обидва перебралися до країн, з якими у минулому були пов’язані. Юрист Саакашвілі закінчив факультет міжнародних відносин Київського університету і навіть трохи розмовляє українською. У Черновецького перша дружина – співучениця по Харківському юридичному інституту вірмено-грузинського походження Аліна Айвазова – була родом зі столиці Грузії – Тбілісі, де її батько вважався впливовим і дуже багатим цеховиком – так за часів СРСР називали неофіційних комерсантів.

	Л. Черновецький та Олена Савчук

Подейкували навіть, що свій «Правекс-центр», а згодом і «Правекс-банк», юрист Л. Черновецький, що не мав власних коштів, відкрив у 1989-1992 рр. на гроші тестя та інших тбіліських цеховиків.
По-п’яте, обидва уже влаштувалися в нових країнах свого проживання, причому, обидва біля моря, але по-різному.
Міхеіл Саакашвілі, який, нібито, не нажив значних статків, проживає в Одесі у державному гостьовому будинку Одеської обладміністрації, а мільярдер Л. Черновецький побудував розкішну віллу у грузинському курортному містечку Кобулеті, в сосновому бору, у 40-ка метрах від моря, яку охарактеризував так: «Не скажу, що будинок недорогий. Він буде підкреслювати мій статус – успішного в минулому банкіра і керівника найбільшої інвесткомпанії, екс-мера одного з найкрасивіших і великих міст Європи».
По-шосте, обидва походили з інтелігентних сімей, але обох в дитинстві покинули батьки, і їх виховували вітчими. Звідси – ранні психотравми і бажання мати власну міцну сім’ю.
По-сьоме, разом з тим обидва мають репутацію жінолюбів та ловеласів. Але 48-річний М. Саакашвілі офіційно не розлучався зі своєю нідерландською дружиною Сандрою, що народила йому двох синів – Едуарда та Ніколоза, хоча невідомо, чи живе вона зараз з паном Міхеілом в Одесі. А 64-річний Л. Черновецький розлучився зі своєю Аліною, яка народила йому свого часу доньку Христину та сина Степана, і три роки тому одружився з молодою красунею з Львівщини Оленою Савчук, з якою й мешкає нині на віллі у Кобулеті.
Олена півтора року тому народила йому сина, якого Черновецький назвав на честь свого діда Гаврилом.
По-восьме, обидва почали свою діяльність в нових місцях проживання за звичними для себе стилем і підходами. Л. Черновецький, якому дуже допомогла обратися на посаду мера Києва широка благодійна діяльність серед соціально уразливих верств населення, і в Грузії робить те саме. Він через свій фонд «Соціальне партнерство», створений ще у Києві, безкоштовно годує у Грузії 600 осіб старшого віку та опікується двома тамтешніми дитячими будинками. М. Саакашвілі на посаді одеського губернатора розпочав в Україні резонансну кампанію проти корупції в такому ж гострому стилі, як він це робив свого часу в Грузії.
Обидва заробили на цьому чимало іміджевих балів в країнах свого нинішнього проживання. Черновецькому допомогло те, що в Грузії традиційно шанують літніх і знедолених людей, а також дітей, отже, його благодійна діяльність отримала там схвальну підтримку багатьох, і грузини починають його підтримувати.
Українці, які просто знемагають від всеохоплюючої корупції та бездіяльності влади, також гаряче відгукнулися на безкомпромісно-викривальні заяви М. Саакашвілі проти вітчизняних корупціонерів і чинуш, що зробило його дуже популярним серед українців.
По-дев’яте, обидва політики, ймовірно, готові вийти на більш високі орбіти своєї діяльності.
Л. Черновецький два дні тому, 6 грудня, оголосив, що створює партію «Щаслива Грузія» з головним офісом у столиці, місті Тбілісі, і планує з нею у 2016 році пройти до грузинського парламенту. І тут Черновецький використовує випробувані шаблони, навіть у назві партії. Нагадаю, що у 1999 році він був обраний головою партії «За красиву Україну».
М. Саакашвілі останніми днями настільки різко посилив свою критичну кампанію проти корупції, зокрема, і проти олігархів та уряду України, що відкрито заговорили про те, що йому тісні рамки діяльності губернатора області, а він хоче бути прем’єр-міністром України, тобто, другою за впливовістю людиною в Україні.
І ось тут поведінка цих політиків починає різнитися.
Л. Черновецький своїх планів увійти до еліти грузинського політикуму не приховує, а навпаки – відкрито й акцентовано проголошує. М. Саакашвілі всі твердження щодо бажання очолити уряд України категорично відкидає.
Л. Черновецький після відставки у Києві ображено кинув: «Це не та країна, де мав би бути мер столиці Черновецький. Не та». І нині заявляє, що хотів би все життя прожити у Грузії, а українців до своєї команди не бере.
М. Саакашвілі, навпаки, постійно підкреслює, що з Грузією він не прощається й обов’язково колись туди повернеться. Хоча за нинішньої влади дорога додому йому закрита. І збирає до своєї, поки що одеської, команди багатьох грузинів.
Їх обох неодноразово називали диваками, неврівноваженими, навіть безумними. До Черновецького в Україні намертво приліпилося прізвисько «Льоня-космос» через його трохи неадекватну на публіці поведінку. А перша дружина після розлучення дошкульно зазначила, що у Леоніда з 6 років були проблеми з алкоголем: «Він відбувся завдяки моєму татові. Це правда, так і напишіть… де б Льоня зараз був, якби не тато і я?!! Він точно став би алкоголіком і в якійсь канаві валявся».
Міхеілу Саакашвілі періодично нагадують, як він у стресовій ситуації російсько-грузинської війни 2008 року почав на людях автоматично жувати свою краватку та деякі інші подібні епізоди неврівноваженості.
Однак, думаю, що ці характеристики є поверхневими.
Попри всі дивацтва, акцентуації характерів обидва політики є жорсткими, вольовими, енергійними та цілеспрямованими діячами з міцною хваткою, якою вони беруть за горло противників і втримують за спідницю примхливу Долю.
Недарма 7 грудня Черновецький зронив: «Коли не знаєш, що хочеш, навколишні неначе відчувають це, як у зграї вовків – слабака не терплять, відкидають!»
Їх відкинули свої країни. Але слабаками обох не назвеш. Вони вміють досягати свого навіть тоді, коли, здавалося б, обставини складаються не на їхню користь або ж збивають з ніг. Міняючи країни проживання і діяльності, вони не міняються всередині себе.
Це доводить і їхній «ченч». Обмінявшись країнами проживання, кожен з них розгорнув там свою звичну апробовану систему діяльності з дальнім прицілом. І кожен став знову на видноті.
От тільки для формування бездоганної історичної репутації їм обов’язково потрібно довести, що діяльність кожного з них в рідній країні була законною, справедливою, більш-менш прийнятною, якщо не бездоганною в кримінальному та моральному аспектах.
Без цього вони ризикують залишитися в новітній історії політиками з неоднозначними, а в гіршому випадку негативними, репутаціями.
Л. Черновецький амбіційно заявив: «Я хочу зробити щось таке, що ввійде в історію. Хоча все, що я робив, і так увійшло в історію». Теж саме вважає і М. Саакашвілі.
Виникає запитання: «У яку історію, яким чином і з яким іміджем?» На це питання обидва політики продовжать відповідати своєю наступною діяльністю.
А від екс-мера «Льоні-космоса» 7 грудня ми отримали свіже побажання: «Робіть те, до чого лежить душа і будьте успішними!»
Хтось у відповідь подякував, а когось і пересмикнуло від цинізму людини, яка залишила після себе, як стверджують, розграбований Київ і з мільярдом у кишені втекла з країни.
А скільки ще таких «успішних» діловарів залишається тут, у яких душа лежить до подальшого розграбування України? І з яких майбутніх райських куточків вони у подальшому будуть слати свої «доброзичливі» побажання українцям, яких насправді зневажають, вважають «лохами», котрих просто гріх не пограбувати, якщо вони такі довірливі телята, і продовжують їх терпіти у владі і в країні?