Ведуча забави Анна Лукач
	Господиня свята Галина Гудима
	Закохані у рідну землю чернівчанки Ольга Винничук та Галина Гудима

Напевно, я не відкрию Америку, якщо скажу, що життя українських заробітчан, яких сьогодні зустрінеш у багатьох країнах світу, складається, здебільшого, з напружених, часто доволі сірих буднів. І тут, у вже давно відкритій Колумбом Америці, також. Зрештою, нарікати нічого, адже ми самі вибрали собі таку долю – відкинувши емоції, важко працювати на чужині, аби вдома, на Україні, облаштовувати побут своєї сім’ї, допомагати батькам з їхніми мізерними пенсіями, вчити-одружувати дітей, забезпечуючи їм надійний старт у житті.

Словом, клопоти, клопоти, клопоти. І будні, будні, будні. А душа, все-таки, хоче свята. Безперечно, таким святом для душі стають відвідини богослужінь в українських церквах Чикаго, де знаходиш спокій, умиротворення, розраду, де зміцнюєш внутрішні сили. А ще ці сили множаться при зустрічах із добрими друзями. Особливо ж – із земляками, з якими єднає особливе чуття причетності до однієї землі, до однієї культури, мови, звичаїв і традицій.

Усе це якраз і відчувалося під час нещодавнього свята «Буковинська осінь», яке відбулося в аудиторії собору святих Володимира й Ольги. Барвисті афіші в найбільш відвідуваних українцями місцях, реклама в газетах повідомляли: буде зустріч чернівчан, на яку запрошуються гості з усіх куточків України. І обіцяли цікаві ігри, дотепні конкурси, лотерею, приз за кращий буковинський костюм, хорошу музику, багатий український стіл.

Обіцяного організатори зустрічі дотримались. У цьому мали змогу пересвідчитися всі, хто не пошкодували свого часу (повірте, альтернатива лежання з комп’ютером на дивані у таких випадках аж ніяк не виправдана), 50 доларів (тим паче, що вилучені кошти планувалося спрямувати сім’ям загиблих в АТО воїнів з Івано-Франківської та Чернівецької областей), і прийшли на забаву. До слова, це були не тільки чернівчани, але й уродженці інших областей, тому що в такому далекому закордонні земляки – то люди не просто з одного міста чи села, а всі ті, кого породила українська мати, хто розмовляє українською, у кого в українському ритмі б’ється серце.

На землю спадав тихий і доволі прохолодний вечір, але в гостинній залі уже з порога огортало дивне тепло. Його за бажання можна було тут же підсилити чарчиною і канапкою із салом і часничком. Хто хотіли, зручно вмощувалися за облюбованим столиком і, заплющивши очі, могли думкою полинути у рідний край. Туди, де виграє своїми прозорими хвилями швидкоплинний Прут, де кличуть до себе мальовничі гори, а закохані шукають чарівний цвіт червоної рути.

Так, Буковина – це та земля, яка дала світові Володимира Івасюка, яка стала пісенною колискою для Дмитра Гнатюка, Софії Ротару, Назарія Яремчука, Левка Дутківського, відомої «Смерічки» і Василя Зінкевича, Лілії Сандулеси, Іво Бобула... Перелік можна продовжувати, тому що народитися чи жити в такому краї і не співати – неможливо. Тому що пісня і праця – це ті дві великі сили, які дають людині крила для польоту.

У цьому стовідсотково переконана чернівчанка Галина Гудима. Якраз їй і належить ідея проведення зустрічі буковинців, яку підтримали і допомогли реалізувати теж чернівчанки Тамара Басараб і Лариса Петрюк.

«Обставини склалися так, що я вже 15 років не була вдома, – розповідає пані Галина. – Тут, у Чикаго, поруч зі мною мої діти, онуки, але рідний край не забувається. І тішить душу кожен спогад про стежини дитинства, про ті безцінні духовні скарби, які ми винесли з отчого дому і свято бережемо, де б не опинилися у житті».

Пані Галина одягнула на зустріч чудовий костюм, оздоблений буковинською вишивкою. Каже: «Йому вже кілька десятків років, це – робота моєї матусі ще до мого заміжжя. Мами давно вже нема, а на сорочці і досі цвітуть розкішні рожі, вишиті-вигаптувані її руками. Цвітуть, наче незабутня мамина посмішка, і зігрівають, наче лагідні мамині руки...»

Господиня зустрічі підходить до кожного столика – хоче, щоби всі гості почувалися тут по-домашньому затишно. Та інакше й бути не могло, адже зліва і справа від кожного – земляки, а перед кожним – щедро і смачно, як в Україні, накриті столи. І, звичайно, з характерними для Буковини стравами: був тут і оселедець по-буковинськи, і голубці по-буковинськи, і банош, і начинка (з наголосом на першому складі) – десерт із кукурудзяної муки і манки з горіхами та родзинками всередині.

За допомогу на кухні і в обслуговуванні гостей пані Галина вдячна Марії Глібці, Марії Атаманюк, Марії Берегівській, Катерині Зварич, Любові Сеник, Світлані Маковійчук. А за музичне оформлення свята – його ведучій Анні Лукач, яка, втім, не обмежилася традиційним конферансом. Разом із групою «IKA Sound Band» (керівник Ігор Нікітенко) та солістом Романом Сидоруком Анна подарувала присутнім чимало чудових українських пісень, закликаючи всіх до танцю і показуючи, як це робиться. До речі, так майстерно, що пара Анни та Любомира Лукачів була визнана найкращою у танцювальному конкурсі.
Мелодійні ритми вальсу, польки, танго заманювали на танцмайданчик десятки пар. Поміж тим, гостей забави тішили своїми виступами Софійка і Данилко Лоугіни (бальні танці), сестрички Юлія і Вікторія Замкові (вокал), Ярослав Василишин і Роман Болізюк (інструментальні твори), Стефанія Яворська (власні поезії), Ярослав Боднар (гумор).

Милували зір вишивані сорочки, в які були одягнені багато учасників зустрічі, а перемогу у конкурсі вишиванок імпровізоване журі присудило господині вечора Галині Гудимі та її гостям – Ользі Винничук, Ользі Допілко та Анні Савчук.

Безумовно, тішилися своїми «щасливими» квитками троє переможців святкової лотереї, які отримали цікаві виграші – по 100 доларів для відвідин салону-перукарні.

А на конкурс демонстрації талантів збіглися наймолодші гості забави. Майже всі взялися декламувати вірші. І знаєте які? Шевченка! Подумалося: і справді, ще не вмерла Україна, якщо діти, народжені на американському континенті, чи ті, які переїхали сюди з батьками, так щиро і пристрасно читають Кобзаря.

І не вмре Україна, якщо її чисте, мелодійне слово несе у світ така творча особистість, як чернівчанка Ольга Винничук – солістка відомого й улюбленого в українській громаді Чикаго гурту «Черемшина», автор чудових поезій. Одна з них прозвучала на забаві – про отчий поріг, яким є для пані Ольги рідна Брусниця, що розташована там, «де Прут приймає води Черемошу». Там, де «пройдешся вулицею – ранок гомонить, цівками грає молоко в дійницях, світанку півень голосно кричить, виходять в поле пишні молодиці». Де «на соковиті травами горби женуть корови заспані ще діти». Де «в руках у косаря дзвенить коса, й виблискує вже сапа до схід сонця»... Які милі серцю картини малює одразу уява! Які чудові спогади про рідну землю навіює кожне слово! Чи не так?!

...Ще тиждень-другий, а може, й декілька лиш днів, і в повітрі закружляють сніжинки: до зими ж іде! Але я впевнена: які б не випали сніги, які б не вдарили морози, всіх, хто побували на описаному святі, ще довго зігріватиме його тепло. Тепло щедрої і гостинної «Буковинської осені».

За гостинними столами	На свято – всією сім’єю
На конкурсі талантів – діти	Пісні на добрий настрій дарують Роман Сидорик та Анна Лукач
Співають сестрички Замкові	Танцюють Данилко і Софійка Лоугіни