Якщо ви справді переживаєте за майбутнє України, хоче допомогти їй позбутися корупції, долучитися до формування свідомого і освіченого покоління, яке змінить суспільство на краще - ЦЕ МОЖНА ЗДІЙСНИТИ!, допомагаючи молодим людям здобути якісну освіту в Українському Католицькому Університеті!

Благодійний бенкет у Чикаго відбувся 25-го жовтня, в готелі The Ritz-Carlton, Chicago. $253.400.00 – це результат щедрого ужинку, над яким впродовж року працювали організатори події. Усім відомо, що в Чикаго розташована штаб-квартира УКУ, а саме Католицька Освітня Фундація. Напрацьований роками досвід переливається успіхом у чашу благодійництва. Неодноразово про Український Католицький Університет згадують на сторінках місцевих часописів та радіопрограм. Чому саме цей вищий навчальний заклад українці, які проживають за 8000 кілометрів від міста Лева, вирішили взяти під свою опіку? Університет є недержавним вищим навчальним закладом, і його діяльність опирається на довіру тих людей, для яких важливим є формування цінностей. Відповідь доповнили відеозвернення Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава, владики Бориса (Ґудзяка), PhD, президента Українського Католицького Університету, виступи Івана Гевка, генерального секретаря і виконавчого директора «Rotary International», єпископа Григорія Комара, випускника УКУ, Оксани Мухи, української співачки.

До присутніх звернулася директор бізнес-школи при УКУ Софія Опацька, президент Католицької Освітньої Фундації Олесь Кузьма. Усі, разом з ведучими, відомим американським кардіохірургом д-ром Василем Лончиною, диктором Незалежного радіо Оксаною Чуйко, танцюристами з «Громовиці» створили незабутню атмосферу. Понад 250 політиків, бізнесменів, культурних та громадських діячів діаспори, організацій заявили про свою підтримку нових академічних програм та розбудови Українського Католицького Університету. Багато йшлося про великий внесок університету у підготовку майбутніх провідників та професіоналів для соціального та економічного розвитку України.
Український Національний музей у Чикаго пов’язує з УКУ наукова спів­праця. Саме тут, на архівних документах, пишуться магістерські роботи, майбутні журналісти проходять місячне стажування. Працювати з ними надзвичайно цікаво і приємно, є взаєморозуміння, бажання пізнати майбутнє через минуле. Кілька думок про аlma mater від приятелів музею, які належать до спільноти Українського Католицького Університету.

Професор
Мирослав Маринович

УКУ для мене – благословення Боже. Якщо, взагалі, можна очікувати якоїсь компенсації за роки ув’язнення, то УКУ – чудове місце, щоб відтанути душею і твердо повірити в людину. Тут ніхто не святий, але є люди просто прекрасні!

Професор

Данило Яневський

«Майбутнє України через УКУ»? Моя відповідь на це питання радикальна: я взагалі не бачу жодного майбутнього України без УКУ. І це так тому, що всередині самого Університету, в середовищі викладачів, працівників, студентів, жертводавців живе, розвивається, плодоносить ідея Бога. Це ясно, без будь-якої тіні видно і на прикладі української громади в Чикаго, а для мене, насамперед, на прикладі Українського Національного музею. Його засновники, меценати, працівники, волонтери, прихильники попри будь-які обставини часу і місця утримують і розвивають те, що робить з нас цивілізовану націю. А перша її ознака – ІСТОРІЯ та КУЛЬТУРА.

Юрко Опока

Навчання в УКУ дало мені багато, але найважливіше – воно мене сформувало як вільну, сучасну людину та надало нову оптику життя. Я навчився дивитися на світ відкрито, бачити та шукати в ньому цікавих людей, спілкуватися з ними. Стараюся відкриватися сам. УКУ вчить ділитися та власним прикладом демонструє «парадокс любові»: чим більше уваги, терпіння, підтримки ми роздаємо іншим, тим більше цього набуваємо.
Університет допомагає побачити світ широким, знайомить з відкритими і вільними людьми в Україні та за її межами. Завдяки УКУ та його жертводавцям я відвідав Чикаго в 2012 році, попрацював в архівах Українського Національного музею. Несподівано я відкрив для себе новий український світ за океаном, про існування якого навіть не здогадувався до подорожі. Виявилося, що навколо ідеї УКУ, тобто, ідеї сучасного, вільного і людяного університету, згуртувалися найкращі люди – однодумці модерної України. Я направду щасливий, що зміг познайомитися з цими людьми. Побачити, як вони живуть, як думають, як можна безкорисно допомагати іншим. Ця подорож мене збагатила і зарядила бажанням до дії. Дії на користь ближнього, університету, держави.
Щодо навчання в УКУ, то в професійному плані я дізнався про безліч сучасних підходів до власної професії – журналістики. За час навчання з’явилися серйозні професійні контакти. Згодом це допомогло мені переїхати і працювати політичним оглядачем журналу «Фокус» у Києві. Під час Революції гідності я, здебільшого, працював у Верховній Раді та штабі Революції на Майдані. Розуміння політичних і релігійних тенденцій, яке я виніс з університету, допомогло, крім політики, писати і про релігію, робити інтерв’ю з главами найбільших українських церков. Тепер, дякуючи УКУ, я навчаюся на докторантській програмі Варшавського університету. Досліджую позицію України в Євроатлантичному просторі. Живу в Польщі, хоча дуже хочу повернутися до Львова й спробувати себе вже на посаді викладача УКУ.

Валентин Дігтяренко

В УКУ мені показали, що і в Україні можна будувати те, за чим ми часто їдемо в Європу чи Америку. Насамперед, це інше ставлення до людини, інший рівень взаємин і поваги. Ще, коли подавав документи на магістерську програму з журналістики, відчув зовсім інакше ставлення до студентів. Мене одразу запитали, чи маю я де зупинитися у Львові на час вступних іспитів і чи взагалі можуть мені чимось допомогти. Дрібниця, до якої не додумались у жодному державному виші. З таких приємних дрібниць почалося моє навчання в УКУ і тривало два роки. Тепер, коли я вже отримав якісну освіту і добру світоглядну формацію, намагаюся завжди і всюди не зменшувати рівень вимог до себе і тих, хто мене оточує. Хочемо, жити як в Європі, мусимо самі відповідати цьому високому рівню у всьому: від рівня власної освіченості до участі у громадських і соціальних акціях.

По закінченні університету скажу, зі свого досвіду і розповідей моїх колег, було непросто. Не одразу знаходиш те місце, де по праву оцінять твої знання і підтримають у починаннях. У «тепличних» умовах університету все здавалося простішим. Поза його стінами, на жаль, ніхто не чекає його випускників. Проте, за три роки по закінченні можу сказати, що ані на мить не шкодував про здобуту магістерську освіту. Змінив три місця роботи, щоразу підбираючи собі краще і перспективніше місце. При цьому відчуваю, що за цей час теж багато чому навчився.

В УКУ нас навчили вчитися і не зупинятися. «Не бійтеся йти на глибоку воду», – казав нам владика Борис. Я згадую ці слова щоразу, коли випадає новий вибір, новий челендж чи нові можливості. Одного разу такою можливістю для мене, ще в стінах університету, стала можливість поїхати на стажування в Український Національний музей у Чикаго. Небачена для звичайних студентів можливість провести наукове дослідження, познайомитися з діаспорою, попрактикувати англійську. Зараз на основі зібраних у архіві матеріалів готуюся до захисту кандидатської роботи. Тому важливість тієї поїздки за океан для мене важко переоцінити.

P. S. У вересні на сторінці Фейсбуку Валентин написав:
Друзі, нарешті я можу показати результати моєї втаємниченої роботи протягом останніх місяців. 21 вересня у Києві відбудеться прем`єрний показ документальної стрічки «Капелани». Це моя перша повнометражна авторська і режисерська робота.

Валентин Дігтяренко, автор фільму «Капелани», прем’єра якого відбулася лише місяць тому: «Фільм про капеланів – це є фільм про український народ, який захищає свою гідність, свободу, захищає незалежність своєї країни і тим самим будує своє майбутнє. Коли ми добре вслухаємось у слова фільму, ми почуємо голос свого народу, який, воюючи, є народом святим. Не можна перемогти ворога, якщо не знайдеш у собі любові і святості. Наш народ – народ Героїв і великих людей», – сказав Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав.

Христина Бондарєва

Український Католицький Університет – це чудовий приклад якісної освіти і чи не найкращий гуманітарний виш у країні. Він є тим середовищем, яке дає можливість розвиватися людям із найрізноманітнішим колом інтересів. Цінність УКУ не лише в тому, що тут свою справу добре знають і роблять фахівці. Важливо – всі вони поділяють спільні цінності. Університет, де немає корупції і є чітке бачення власної місії, – рідкість для України. Те, що я навчалась саме тут, – неймовірна удача.

Закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальностями «журналістика» та «німецька мова і література» (2012). Випускниця магістерської програми з журналістики Українського Католицького Університету (2014). Стажувалась у Німеччині та США. Працюю випусковим редактором телеканалу новин «24» (Київ – Львів). Співпрацюю з медіапорталом української діаспори VIDIA та журналом Ukrainian Chicago Magazine (Чикаго). Зараз тимчасово живу у Німеччині, де працюю гостьовим журналістом у «Flensburger Tageblatt» (Фленсбург) як стипендіатка Internationale Journalisten-Programme для молодих журналістів зі Східної Європи.

Ольга Перехрест

Бути випускником УКУ – це велика відповідальність. Навіть після закінчення навчання ти є частиною цієї великої спільноти. Де б я не опинялась, з якими проектами не працювала б – насамперед під словом «ми» я маю на увазі УКУ. За 2 роки навчання в УКУ довелось прийняти чимало важливих рішень, відчути вагу відповідальності на своїх плечах та нарешті подорослішати. Це був великий виклик і великі можливості: репортажі з Румунії та із зони АТО, практика в найкращих українських медіа, наукове стажування в Чикаго. Завдяки університету і школі журналістики я стала тією, ким є зараз. УКУ – це сім’я.

Народилась у Києві. В 2009-2013 вчилась на філософському факультеті КНУ ім. Тараса Шевченка за спеціальністю «релігієзнавство». У 2013-2015 рр. вчилась в Українському Католицькому Університеті. Отримала ступінь «магістр журналістики». Була учасницею шкіл міжнародної журналістики та політичного репортажу (школа журналістики УКУ).

В серпні 2014 року брала участь у міжнародному семінарі для журналістів Stereoscope Ukraine (n-ost, Німеччина). Проходила стажування на телеканалі «1+1» (лютий 2015) та у всеукраїнському тижневику «Фокус» (липень 2014). У 2015 році стала фіналісткою конкурсу художнього репортажу «Самовидець» (вид-во «Темпора»). З липня 2015 працюю журналістом львівського Інтернет-видання ZAXID.NET. Також є журналістом-фрілансером та дописувачем Інтернет-видання «Збруч». Окрім журналістики, займаюсь літературою. (фіналістка Молодої республіки поетів (2013, 2014 рр.), фіналістка літературного конкурсу Dictum (2015), учасниця Форуму видавців, фестивалю Artgnosis, Мистецького фестивалю «Ї».

Ольга Клінова

«Ти зовсім не матимеш вільного часу, але це будуть найкращі два роки у твоєму житті», – майже слово в слово повторювали мені випускники школи журналістики УКУ, коли я тільки планувала подавати документи для вступу. Університет вчить нас із гідністю приймати виклики, які так часто постають перед українським суспільством.

Навчання в унікальному уківському оточенні, окрім якісних теоретичних знань і практичних професійних навичок, також закладає в кожного з нас дві важливі речі: «making a difference» та «thinking outside the box». Завдяки УКУ я стажувалася в Італії, попереду – США. Це досвід, який максимально розширює особистий цивілізаційний і культурний контекст. Наш професор Ярослав Грицак каже, що Україна потребує покоління з драйвом. Я відчуваю себе однією з таких, і готова виконувати місію університету у подальшому з відповідальністю і вдячністю.

Анна Савка

Наймолодша учасниця віртуального опитування, студентка 2-го курсу факультету соціальної та загальної педагогіки, львів’янка Анна Савка. Чому обрала УКУ?

Серпень 2014 року – час, коли вирішувалося моє майбутнє. Отож, здавши іспити, я роздумувала, в якому університеті я хочу навчатися. Розставляла пріоритети, враховувала всі переваги та недоліки університетів. Я почала дізнаватись дедалі більше і більше інформації , читала відгуки, статті, які описували навчальний процес, і вирішила, що УКУ – це те, що мені потрібно!

Я стала студенткою Українського Католицького Університету гуманітарного факультету, кафедри соціальної та загальної педагогіки!

1 вересня 2014 р. відбулася лекція з історії України. Пан Орест Лельо захоплююче розповідав про давні племена, а також про могутність Київської Русі. І саме тоді, я зрозуміла – навчання тут буде нелегким, працювати потрібно багато. Із новими силами я почала це робити! Та щодня мене щораз більше вражало навчання в цьому університеті. Я і подумати не могла, що викладачі можуть бути настільки доброзичливими. Вони радо діляться знаннями та досвідом, йдуть назустріч студентам. Кожна дисципліна розширює наш світогляд. Та головними предметами у моїй спеціальності є педагогіка та психологія. Я намагаюся найкраще вивчати ці предмети, адже я повинна стати професіоналом у своїй справі, висококваліфікованим соціальним педагогом. Соціальний педагог – це складна професія, яка вимагає відданості справі та великої любові до суспільства. Для того, аби допомогти людям подолати їхні проблеми, ми, як майбутні соціальні педагоги, вивчаємо загальну, соціальну, спеціальну педагогіку, вікові особливості людей і ще багато інших важливих предметів.

Не можу не сказати декілька слів про іноземну мову. Англійську мову вивчають на всіх факультетах. Студенти УКУ мають можливість відвідувати English Club, де лекції читають викладачі зі Сполучених Штатів Америки, Англії, Канади та інших держав. Також ми дивимося фільми англійською мовою, граємо в інтелектуальні ігри, обговорюємо проведений час. Це все дозволяє студентам УКУ підвищити свій рівень знань з англійської мови. Католицький Університет дає можливість успішним студентам навчатися за кордоном. Є можливість поїхати на семестрове навчання чи проходити практику у будь-якому вищому навчальному закладі, з яким співпрацює УКУ. Великим поступом у вдосконаленні мови та особистого розвитку є участь в «English Summer School».

Звичайно, найбільшим позитивом є зустрічі з відомими людьми. Своєрідним відкриттям для мене став семінар, який провела професор Ольга Безпалько, адже для майбутнього соціального педагога важливо почути слово професіонала.

При нашому університеті діє «Центр психологічного консультування», «Центр духовної підтримки осіб з особливими потребами «Емаус»», «Львівська бізнес-школа», «Інститут лідерства та управління УКУ», «Літня іконописна школа». На жаль, перелічити усього я не в змозі, адже про УКУ та центри, які діють при університеті, можна розповідати незлічену кількість часу. Найкраще – відвідати нас і самому переконатися.

УКУ – унікальний університет, адже тут ми не тільки навчаємося, а й духовно збагачуємося. Щодня в УКУ відбуваються літургії, щосереди – загальноуніверситетська літургія, котру всі викладачі та студенти відвідують з метою подякувати Богу за ту любов та ласку, яку ми отримуємо від Нього. Особисто для мене – це честь навчатися у закладі, президентом якого є владика Борис (Ґудзяк)!

Ще на початку начального року, на настановчій сесії, я дізналася про студентський хор «Стрітення». Мені подобається співати, і я зрозуміла, що вокал дозволить мені розвиватися. І ось уже другий рік поспіль я є хористкою студентського хору УКУ.

Сьогодні Україна перебуває в стані війни. Хто повинен нести відповідальність за тих людей, які загинули на Майдані Незалежності, та за тих, хто зараз помирає у зоні бойових дій? Відповіді на ці питання немає, і, скоріш за все, не буде. У боротьбі за справжню незалежність загинув викладач кафедри нової та новітньої історії України Богдан Сольчаник. Спільнота УКУ, волонтери всіляко допомагають нашим воїнам, щоразу на літургіях наші священики просять Бога про мир і спокій у нашій країні та в усьому світі.

Справжні зміни будуть тоді, якщо кожен почне змінювати себе у кращий бік. Досі відкритим питанням є тема хабарництва. І навіть після Майдану можна почути, що хабарництво як явище трапляється у вищих навчальних закладах України! Проте, в Українському Католицькому Університеті слово «хабар» НЕ ВЖИВАЮТЬ! Викладачі УКУ справедливо виставляють оцінки за знання студентів. Хабар – це брудні гроші! Спільнота Католицького Університету надзвичайно негативно ставиться до цього. Це стало однією з головних причин, чому я вступила саме в УКУ. За моє відмінне навчання я отримала стипендію. Тепер радію, що університет оцінив усі мої зусилля та старання!

УКУ – приватний навчальний заклад, держава не надає коштів на його розвиток. Тільки завдяки благодійникам в УКУ відбуваються зміни. Я знаю, що під зіркою Митрополита Андрея Шептицького народжується нова Україна.