Стосунки Росії і США стрибкоподібно зіпсовані з початку 2014 року. Причиною тому – події в Україні.

Росія вважала і вважає, що США інспірували, фінансували та організовували Майдан і зміщення режиму Януковича і тим порушили геостратегічну рівновагу в регіоні Південно-Східної Європи.
США разом з ЄС організували санкції щодо Росії після анексії Криму та війни в Донбасі і тим загострили ситуацію в тому ж районі.
Попутно зазначу, що є версія, нібито, саме за наполяганням США тодішнє українське керівництво мовчки здало Крим, щоб Росія «заковтнула наживку» і тим підставилась під санкції Заходу, які її послабляють і мають ще послабити.
Спочатку США у так званому «женевському» форматі брали участь разом з Німеччиною, Францією, Росією та Україною в обговоренні шляхів врегулювання на Сході України. Потім відійшли і дотепер напряму в цьому процесі участь не беруть.
В Україні деякі політики й експерти це оцінили як прояв певної байдужості Обами до долі України, його надмірної обережності.
Небажання оперативно після початку війни на Сході України дати не те, що летальну, а навіть нелетальну зброю Україні, і ще декілька схожих проявів його позиції були схожі на політичний егоїзм – справа зроблена, Росія на гачку, її планомірно виснажують, Україна виконала свою роль «наживки», а далі її доля не особливо турбувала американського лідера.
Так думають не всі.
Наприклад, президент П. Порошенко надзвичайно обережний і дипломатичний у своїх висловлюваннях щодо позиції та дій США і дмухає на воду, щоб не обпектися на невдоволенні Америки. Тим, напевно, сподівається вмилостивити американців, щоб все-таки отримати якісь крихти підтримки.
А тим часом санкції проти Росії діють, вона потроху втрачає, США свою позицію не міняють. Здавалося б, картина поганих стосунків США і Росії очевидна.
У той же час, уже днів 20 із хвостиком ми спостерігаємо ходи Росії, які, нібито, спрямовані на обережну нормалізацію стосунків зі США хоча б у мінімально можливих дозах.
Ось США активно протистоять так званій «Ісламській державі» і підтримують у Сирії певні опозиційні групи, які, на їхню думку, мають стати частиною переходу влади від нинішнього володаря країни Башара Асада до нових політиків. Асада, при цьому, США бачать тільки у вигляді відставленого лідера.
А Росія, навпаки, вважає Асада своїм союзником і робить ставку на його збереження і на Сирію як свій оплот у регіоні.
Здавалося б, чи може бути при такому розкладі сил співробітництво США і Росії?
Ні, не може.
Але раптом Кремль робить несподіваний хід.
30 вересня Рада Федерації дала згоду президенту РФ Володимирові Путіну на використання армії РФ у Сирії. І російські літаки почали бомбардувати об’єкти в цій країні.
Росія заявила, що це якраз інфраструктурні об’єкти і бази сил тієї самої «Ісламської держави», проти якої воюють і США.
Виходило так, що Росія добровільно взялася допомагати Америці? Та ще й весь світ обійшла світлина, на якій Обама під час проведення Генеральної Асамблеї ООН чаркується з Путіним бокалами з шампанським. Що це було – знак перемир’я?
Однак, американці скоро внесли ясність. За їхньою інформацією, 90% авіаударів російські бомбардувальники завдали по силах опозиції Асада. Тих силах, які якраз Америкою і підтримуються.
Замість корекції своїх ударів Росія ще більш несподівано завдала ракетного удару по об’єктах у Сирії зі своїх кораблів, які базуються у внутрішньому морі Росії – Каспійському. Експерти тут же підрахували, що від Каспію до Сирії приблизно стільки ж, як і до Києва.
Отож, ракетний удар по Сирії був грізним попередженням усім – не тільки Сирії, але й Україні, Євросоюзу, навіть США. Кремль явно демонстрував м’язи і підкреслював, що не має наміру здаватися під тиском санкцій.
Кожна бомба, кожна ракета, випущена по Сирії, мала гучно заявити: «З Росією не можна діяти силою, з нею треба вести перемовини і досягати компромісу».
Пентагон стрепенувся.
Хоча міністр оборони США Ештон Картер на щорічній зустрічі Асоціації армії США у Вашингтоні заявив, що президент Росії Володимир Путін загортає свою країну в «саван ізоляції», що поки Росія проводить «помилкову стратегію» в Сирії, підтримуючи сирійського лідера Башара Асада, США «не мають і не будуть погоджуватися співпрацювати з Росією», однак, певні проблиски співпраці, все-таки, проявилися.
Представник Пентагону Джефф Девіс повідомив: «14 жовтня у закритому режимі відбулася третя дискусія, націлена на кроки, які РФ і члени коаліції проти «Ісламської держави» можуть зробити для гарантування безпечних операцій у Сирії… під час дискусії був досягнутий прогрес».
Держсекретар США Джон Керрі у понеділок, 19 жовтня, підтвердив: «Я буду зустрічатися з лідерами Росії, Туреччини, Саудівської Аравії і Йорданії, щоб попрацювати над ... варіантами, які могли б, можливо, відродити політичний процес і привести до досягнення політичного врегулювання в Сирії».
Офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова стримано підтвердила: «Дійсно, була пропозиція американської сторони провести в найближчі дні, я можу сказати, що мова йде про цей тиждень, якусь зустріч з російською стороною, присвячену сирійському врегулюванню. Формат, місце і точна дата зараз якраз в ці хвилини узгоджуються».
Потім підкреслено доброзичливо додала: «Неправильно казати: «Ми йдемо без вас». До кінця будемо стверджувати, що двері відкриті, і ми повинні працювати разом, тому що, коли ти ділиш проблему на «свою» і «чужу» – це шлях у глухий кут. Незважаючи на всі наші розбіжності з американцями, з Вашингтоном, незважаючи на те, що два роки які тільки палиці нам не вставляли і по Україні, і з інших питань, ми кажемо і будемо казати: «Давайте працювати разом», – заявила вона.
Проте, США протягнуту руку Росії, здається, не помітили.
Спочатку офіційний представник Пентагону підполковник Мішель Балданза поінформував, що підготовлювана домовленість між військовими США та Росії щодо зниження конфліктного потенціалу в небі над Сирією може бути оголошена вже у вівторок, 20 жовтня. А прес-секретар Білого дому Джош Ернест уточнив, що очікувана домовленість «і близько не підходить до рівня стратегічного співробітництва» Вашингтона і Москви.
Не промовчав і Євросоюз. Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр 14 жовтня закликав Росію та США більше працювати над пошуками політичного вирішення сирійського конфлікту. За його словами, США та Росія повинні утриматися від такого використання військового втручання в Сирії, яке б могло перетворити цей конфлікт на ще один конфлікт між США і Росією.
Велика гра, яку Кремль розпочав у Сирії, є багатоцільовою. Відволікання уваги від провалу проекту «Новоросія», пошук точок для початку перемовин зі США – це тільки окремі аспекти цієї гри. А ще – демонстрація сили і залякування тих, кого можна такими ходами залякати. В запасі, напевно, є ще не один несподіваний і жорсткий геополітичний «хід», який повинен довести, що Росія, як і США, як і колись СРСР, знову має свої інтереси по всьому світу і вимагає зі собою рахуватися.
Усіма силами Росія хоче продемонструвати, що вона є могутньою державою, з якою потрібно рахуватися і сідати за стіл переговорів. США і Обама на це, за великим рахунком, поки що не ведуться. Чи роблять вигляд, що не ведуться.
А ось претенденти на Білий дім у висловлюваннях різкіші. Кандидат у президенти США Хілларі Клінтон, виступаючи на перших теледебатах Демократичної партії, що пройшли в Лас-Вегасі, заявила щодо президента РФ В. Путіна: «Ми повинні стати на шляху його агресивної поведінки».
Але це слова людини, яка поки що не має повноважень приймати державні рішення.
Ті ж, що нині в США їх приймають, поки що більше спостерігають за жорсткою геополітичною грою Росії – як у Сирії, так і в інших районах світу, зокрема, і в Україні.
І складається враження, що вони більше говорять, ніж мають намір діяти.
А Україні потрібна допомога не вербальна, не ораторська, а дієва.