rss
02/16/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#345

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Пам’ять \ Життєвий шлях д-ра Миколи Сивіцького

З Варшави, Польща, наспіла сумна вістка, що там помер відомий член Об'єднання Українців у Польщі д-р Микола Сивіцький. Він народився 20 вересня 1917 року у селі Піддубному, повіт Дубно на Волині. Він  самотужки навчився читати й писати і вивчив не тільки українську, але й  польську та російську  мови. Юнацькі роки провів в аматорських гуртках трьох сіл - Підлужа, Камениці і Дитинич. У 1937-1938 роках був слухачем культурно-освітнього курсу  Народного   Університету  в Михайлівці  біля Ради­вилова, який провадив Кременецький ліцей.

У 1939 р. записався до Рільничої школи у Тростянці  Луцького повіту,  але  звідти його усунули, як підозрюваного у нелегальній роботі. Бажаючи продовжити  навчання, пан  Микола  записався  до школи у корінній Польщі,  у  м. Вацина біля Радом'я. І там його захопила німецько-польська війна. Він повернувся на рідну Волинь, яку кілька днів пізніше "визволила" Червона Армія, і селяни вибрали 22-літнього Миколу головою сільради, а слідом за тим і членом райвиконкому. Але незабаром почалися совєтські  арешти на "визволеній" Західній Україні, і в першу чергу арештовували тих, хто  був у списку підозрюваних чи арештованих польською поліцією. Пан  Микола у тому списку був також , і вже 20 жовтня 1939 р. його заарештувало НКВД. І почалося жорстоке п'ятиліття допитів, ув'язнень у Дубно, Києві, Полтаві, Харкові, в м. Жигулі в Росії, а потім - Котлас і Воркута.

Будучи   громадянином  Польщі,  до війни, він був мобілізований до польської армії  16 лютого 1945 р., яка 15 квітня вирушила на фронт біля Берліну.  8 травня війна закінчилася, але М. Сивіцький залишився у війську аж  до травня 1953 року. У  березні 1946 р. поїхав у відпустку на Волинь і там одружився з Улітою Залевською. Вийшовши з війська,  пан Микола студіював літературу і у 1956 р. отримав диплом філолога у Варшавському університеті. Проживаючи у Варшаві, включився у громадське життя і в червні 1956 р. був обраний секретарем організаційного комітету,  який  готував  перший засновницький з'їзд Українського суспільно-культурного товариства. Почавши працю в редакції українського тижневика "Наше Слово",  як редактор шкільного відділу займався організацією навчання української мови у школах Польщі. Співпрацюючи з Ольгою Васильків, генеральним секретарем УСКТ, вони їздили по містах і селах, освідомлюючи батьків, створили Стипендіальну раду, від  якої  старші   та бідніші учні   та студенти вищих  шкіл   отримували грошову допомогу та одяг  від українських комітетів  допомоги у Нью-Йорку і Філадельфії.

У  1960  р.  влада  забрала д-ра Сивіцького з ре­дакції "Нашого Слова" і позбавила права  журна­ліста та перевела на звичайного технічного корек­тора до польської редакції. Там він відпрацював аж до виходу на пенсію у 1972 р. Але в міжчасі займався дослідницькою роботою про життя і діяльність відомого українського письменника, поета і професора Краківського університету Богдана Лепкого і написав кандидатську дисертацію, яку захистив в Ягеллонському університеті      у 1983 р. Крім того, він наполегливо вивчав польсько-українські  взаємовідносини,  в наслідок  чого з'явився тритомник   документів п. н. "Dzieje konfliktow polsko-ukrainskich" про кривди, заподіяні поляками українцям,  за що деякі польські кола внесли скаргу на нього до польської прокуратури.

Крім    монографії    "Богдан Лепкий: Життя і творчість" (Київ, 1993), д-р Микола Сивіцький є також автором спогадів п. н. "Записки сірого Волиняка" (Львів, 1966) та "Парадокси доби" (Київ, 1996). Він був дійсним членом Наукового  Това­риства ім. Шевченка у Нью-Йорку та почесним громадянином міста   Дубни.

Д-р Микола Сивіцький помер 13 січня 2004,і про нього згадали і в Канаді. П. Богдан Мельничук зорганізував поминальне Богослуження у катедрі св. Володимира у Торонто 29 лютого ц. р. при великій участі вірних і приятелів покійного.

Хто насправді похований на Пагорбі Слави у Львові?

Вони назавжди залишаться в наших серцях…

Вічно юні Герої#2018-51 (12/20/2018)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com