Круглий стіл «Шляхи досягнення миру у досвіді релігій світу та український контекст» відбувся у Харкові. Його організувала Комісія у справі єдності християн УГКЦ за сприяння Колегії Патріарха Мстислава.

Відкриваючи захід, о. Ігор Шабан, голова комісії, зауважив, що тема міжрелігійного діалогу стає все більш актуальною для світу та України зокрема. Особливо зараз, коли у військових конфліктах також використовуються релігійні гасла. Натомість дійсно міжрелігійного діалогу дуже бракує.

Дві історії спасіння

Перший доповідач, директор Європейського інституту соціальних комунікацій (Одеса) Олександр Доброєр представив історію і сучасність юдейсько-християнських стосунків і діалогу. Він розпочав свій виступ із запитання: Для чого ми ведемо діалог?
«Ми глибоко закорінені у свій образ пережиття віри,– зауважив дослідник. – Наша віра адаптується до наших реалій і часом ми не думаємо про коріння нашої віри». Зокрема, йдеться про те, що перші християни були євреями, чого не хочуть визнавати частина нинішніх християн. Він навів приклад, коли одна православна віруюча під час суперечки доводила, що Богородиця Марія була росіянкою.
Для того, щоби краще зрозуміти суть юдейсько-християнського антагонізму, О. Доброєр розпочав з аналізу месіанських очікувань євреїв часів Ісуса Христа і текстів Євангелій та історії ранньої Церкви. Ісус і Його вчення не зовсім відповідало їхнім очікуванням. Дії апостолів також заходили у суперечність з правилами євреїв, зокрема, з кашрутом. А коли на соборі вони вирішили, що навернені язичники не зобов’язані дотримуватися правил кашруту, то цим самим вони вчинили розкол з юдейством. Після зруйнування храму, частина євреїв звинуватила у цьому саме християн, що вони не дотримуються їхніх норм життя. Натомість з ІІ ст. починають звучати звинувачення вже зі сторони християн. А коли християнство стало державною релігією– становище євреїв почало погіршуватися. На кінець першого тисячоліття християнський світ загалом був одноманітним, а фактично єдиним винятком були євреї, проти яких розпочалися репресії і різні звинувачення. Щойно в часі Реформації відбулися певні зміни. А пікова точка, від якої пішло переосмислення стосунків, це час Голокосту. Пізніше Другий Ватиканський собор прийняв декларацію «Nostra aetate», в якій пояснив своє ставлення до євреїв. З тих часів починається дискусія богословів на тему юдео-християнських стосунків.
Дослідник навів приклад діяльності групи «Примирення», до якої входять представники УПЦ (МП), УГКЦ, РКЦ і НЄЛЦУ. А також розповів про проведення в Одесі Дня юдаїзму, встановленого Католицькою Церквою. Вперше його відзначили 17 січня 2014 року. Тоді католицькі єпископи і лютеранський пастор вперше зайшли до одеської синагоги, помолилися за єврейських народ та мир у країні. Рабин розповів про життя єврейської громади. Спочатку думали, що зустріч протриває декілька хвилин, а вийшла майже годину. До цього дня було підготовано дві виставки: про Голокост і про католицьких священиків, які рятували євреїв під час цієї трагедії. За словами О. Доброєра, це був «жест довіри», без якої важко досягнути порозуміння. На його думку, сьогодні особливо бракує довіри у міжрелігійних стосунках. Через рік таке святкування повторили вже у Львові.
Завершуючи, доповідач звернув увагу, що для успішного діалогу потрібні спільні дії, відстоювання спільних інтересів. Зокрема, це може бути захист сімейних цінностей, вирішення екологічних проблем тощо,– тих речей, які єднають християн і юдеїв.

Діалог заради майбутнього Європи

Наступний доповідач– Роман Назаренко, докторант Тілбурзького університету (Нідерланди)– відразу зробив наголос, що «від діалогу християн і мусульман залежить майбутнє Європи». Він згадав наскільки багато існує різних конфліктів на релігійному ґрунті. А стосунки між християнами і мусульманами завжди були непростими. З одного і другого боку існує багато стереотипів, які перешкоджають діалогу.
У 50-х рр. ХХ ст. кількість мусульман в Європі різко зростає через наплив емігрантів і скоро це стає викликом перед християнською Європою. У згаданому документі Другого Ватиканського Собору про ставлення до іновірців йшлося також про мусульман. З’являються наукові дослідження ісламу. Але найбільше було гострої полеміки при відсутності загалом діалогу. Зміну у ці стосунки привніс святий Папа Іван Павло ІІ.
1985 року на запрошення короля Марокко понтифік вперше увійшов до мечеті у м. Касабланка. Тоді ж Папа вперше публічно звернувся до 80-тисячної мусульманської молодіжної аудиторії. Цей крок тоді багато хто засудив: у Ватикані критикували понтифіка, в ісламських країнах– вчинок короля Марокко. На думку Р. Назаренка, у своїх діях Іван Павло ІІ випереджав епоху. Не даремно йому поставили пам’ятник мусульмани в Боснії. Натомість, його наступник на Римському престолі потрапив у халепу. Науковець нагадав, як вирвана з контексту фраза Папи Бенедикта XVI, сказана під час його лекції в Регенсбурзі 12 вересня 2006 р., викликала шквал обурення в мусульманському світі. Папа зацитував критичну щодо ісламу думку візантійського імператора Мануїла ІІ Палеолога (1350-1425) з дискусії з арабським вченим, а її було представлено як думку самого понтифіка. Жодні пояснення ситуації не могли заспокоїти ісламських фундаменталістів, і їх гнів продовжує вибухати до тепер на цю лекцію.
Роман Назаренко висловив думку, що навіть вибачення Папи Івана Павла ІІ за насильство з боку християн у минулому, не змогло залікувати всі рани конфліктів. В країнах Азії та Африки щотижня фіксуються випадки насильства мусульманських терористів над християнами. Але цей терор засуджують самі мусульманські лідери. Жертвами Ісламської держави стали вже тисячі християн, а також мусульман.
На думку дослідника, християнсько-ісламські стосунки особливо складні, оскільки потрібен не лише діалог науковців. Ці стосунки відбуваються насамперед на побутовому рівні. Він навів позитивні приклади, як в Єгипті християни оточили мусульман під час їх молитви і таким чином захищали їх від можливих провокацій. І так само зробити мусульмани: захищали коптів-християн під час Літургії.
За словами Назаренка, для світу особливо корисним буде український досвід мирного співжиття та співпраці мусульман і християн. Він пригадав відомий факт з Криму, коли місцеві мусульмани запропонували вірним УПЦ КП свої мечеті для молитви – після того, коли окупаційна влада на півострові почала переслідування Київського Патріархату.
Також він зацитував відомого греко-католицького священика з Донбасу о. Тихона Кульбаку (ув’язненого терористами з «Російської православної армії», визволеному за сприяння місцевих мусульман): «Ми повинні ламати всі міфи одні проти одних». Так, як приклад, Назаренко зазначив, що ми переважно знаємо про акти насильства з боку терористів, які себе називають мусульманами, але часто не знаємо, що їх діяльність засуджують самі мусульманські правителі. Він також зацитував відомого сучасного богослова Ганса Кюнга: «Нема миру між народами без миру між релігіями».
На завершення свого виступу Роман Назаренко оприлюднив результати дослідження одного з американських соціологічних інститутів. За прогнозами американських вчених, у 2050 р. кількість віруючих мусульман фактично зрівняється з кількістю християн у світі. По різних континентах ситуація відрізняється. Зокрема, в Європі відсоток християн зменшиться, а мусульман – зросте. Натомість кількість християн особливо зростатиме в Африці.
Таким чином, без діалогу миру між християнами і мусульманами не досягти, підсумував науковець. І особливо це актуально для Європи.

Діалог вже почався

Необхідно зауважити, що тема цього круглого столу викликала жвавий інтерес у харків’ян: у Колегію Патріарха Мстислава прийшло кілька десятків слухачів. При чому, вони прийшли не лише послухати, але й висловити свою думку.
Присутній імам з Духовного управління мусульман України «Умма» запевнив, що вони відкриті до діалогу. Він нагадав присутнім, що Святе Письмо розповідає, що навіть Господь звертався до пророків і простих людей. А відтак, чому люди не можуть знайти спільної мови?
Викладач одного з вишів Мирослава висловила думку, що про іслам говорять, не знаючи його, часто іслам ототожнюють з тероризмом. Загалом вона підкреслила, що навіть на цьому круглому столі занадто часто, як на її думку, говорять про тероризм. Натомість вона зі своїми студентами намагається познайомитися з ісламом з релігієзнавчої точки зору. Також вона закликала подивитися на світ очима мусульман.
Загалом присутні зачепили багато різних дотичних питань міжрелігійних стосунків, і насамперед християно-ісламських. Відповідаючи на запитання, доповідачі робили наголос на необхідності діалогу і спільних дій. О. Доброєр закликав проводити міжрелігійні акції одночасно у різних містах України – щоби таким чином привернути увагу до такого діалогу. Р. Назаренко звернув увагу, що мета діалогу– не підписати договір про мир, а сприяти самопізнанню і порозумінню.
Організатор заходу о. Ігор Шабан подякував всім за активність і повідомив, що у листопаді в Харкові відбудеться конференція міжконфесійної групи «Примирення» і тема діалогу буде продовжена.