Сенсацією минулого тижня було затримання прямо в приміщенні Верховної Ради України Ігоря Мосійчука – народного депутата з фракції Радикальної партії Олега Ляшка.

Те, як і чому це було зроблено, викликало справжній вибух у парламенті та суспільстві і масу коментарів.
Зокрема, екс-нардеп і екс-міський голова Києва Володимир Бондаренко сказав, що справа не в особистості затриманого радикала, що Мосійчук є пазлом великого процесу.
Відштовхуючись від цього виразу, спробуємо розглянути і справу Мосійчука і весь пазл – наскільки це дозволяє доступна на сьогодні інформація.

Пазл як гра

Якщо В. Бондаренко хотів сказати, що Мосійчук є частиною чогось більшого, то він висловився не зовсім точно. Пазлом є не частина більшого, а сама гра-головоломка, коли якась картина дробиться на фрагменти, елементи, частинки, і вони перемішуються.
А завдання гравця – зібрати з хаотично перемішаних частинок єдине ціле, яке, у підсумку, й дасть усю картину.
Ті, хто купували пазли своїм дітям і онукам, добре розуміють, про що йдеться.
Тож Ігор Мосійчук є не пазлом, а лише фрагментом того пазла, який у даному випадку зветься корупцією у Верховній Раді України.
І це злоякісне політичне явище – зовсім не гра, а система лобіювання окремими депутатами чи цілими групами, навіть фракціями, чиїхось приватних інтересів за хабарницькі гроші, іноді дуже грубі.

	І. Мосійчук у центрі та Антон Геращенко (в окулярах)

Хто такий Ігор Мосійчук?

43-річний журналіст Ігор Мосійчук родом із славетного полтавського міста Лубни, де до 33-х років жив і працював у ЗМІ, отримавши репутацію борця з владою ставлеників тодішнього президента України Л. Кучми на Полтавщині.
З 2005 року він уже мешканець райцентру Васильків, що під Києвом.
Там І. Мосійчук редагував газету «Вечірній Васильків», був депутатом міськради, знову активно боровся проти зловживань місцевої влади і вперше виявився відомим у всій Україні, ставши у 2011 році одним з фігурантів справи так званих «васильківських терористів».
За вироком у цій справі він три роки відсидів у Лук’янівській в’язниці, а в січні 2014 року отримав ще 6 років. Проте, в лютому 2014 вихором Євромайдану та внаслідок падіння режиму Януковича був амністований та звільнений.
Через рік обвинувачення з І. Мосійчука та інших так званих «васильківських терористів» було знято – за відсутністю складу злочину в їхніх діях.
Ігор Мосійчук тяжів до націоналістичного політичного спектру і за 20 останніх років був у партіях УНА-УНСО (1994-1998), Соціал-національній партії України (СНПУ 1998-2004), партії «Патріот України» (2004-2010), Соціал-Національній Асамблеї (СНА 2010-2014)
У ті часи він також іменувався головою прес-служби СНА.
Нарешті Ігор Мосійчук дійшов до своєї політичної вершини, коли знайшов притулок у Радикальній партії Олега Ляшка – з 2014 року.
З часу співпраці з Олегом Ляшком герой нашої статті міцно осів у столиці і у 2014 р. став депутатом Київради від Радикальної партії.
Особливу пікантність у світлі сьогоднішніх звинувачень Ігореві Мосійчуку додає той факт, що у Київраді І. Мосійчук був головою постійної комісії з питань дотримання законності, правопорядку та боротьби з корупцією.
Не минуло і року, як депутатський статус Ігоря Мосійчука значно підвищився – з 27 листопада 2014 р. він став народним депутатом України від Радикальної партії – й увага! – першим заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
Впадає в око цікавий нюанс – починаючи з міськради Василькова, потім у Київраді і Верховній Раді України І. Мосійчук весь час був членом комісій та комітетів з контролю над правоохоронною діяльністю. Випадково?
У проміжку між двома останніми періодами депутатства він влітку 2014 був також заступником командира батальйону по зв’язках із громадськістю добровольчого батальйону «Азов». Звідки, нібито, був звільнений зі скандалом.
Його звинуватили у розголошенні через соціальні мережі інформації про заплановану атаку, внаслідок чого українські вояки потрапили у засідку і втратили вбитими, як мінімум, 11 хлопців.
Крім того, І. Мосійчука звинувачували ще у низці скандальних справ, зокрема, пов’язаних з фінансовими оборудками, що не до кінця прояснені.
Також зафіксовані факти його грубого тиску, образ і спроб нападу на представників державних органів та правоохоронців.
Внаслідок цього він на сьогодні має неоднозначну репутацію.
У соцмережах також є відео, на якому видно, що І. Мосійчук з якимось чоловіком у балаклаві ставить на коліна інспекторів ДАІ, які зупинили їхній мікроавтобус, що, нібито, був без номерів і з затемненими вікнами. Інспектори діяли правомірно. Але в Мосійчука був пістолет, а в його напарника – автомат.
Тож інспектори ДАІ були змушені стати перед ними на коліна. А це вже неприховане свавілля, хоча й будь ти тричі депутатом.
Ці та інші епізоди дали підставу журналістам і політикам стверджувати, що в парламенті І. Мосійчук вважався одіозною особою – принаймні – серед частини депутатського корпусу.
Тому, мовляв, нардепи так легко віддали його «на розтерзання» правоохоронцям.
Хоча світлина, на якій І. Мосійчук дружньо поплескує по плечу колишнього радника міністра внутрішніх справ, а нині нардепа Антона Геращенка, який у відповідь сміється, свідчить, що і з представниками МВС Ігор Мосійчук умів ладити.

Хід Шокіна

Грім для Ігоря Мосійчука гримнув 17 вересня. На пленарне засідання прийшов Генеральний прокурор України Віктор Шокін.
Він побачив розгорнутий радикалами плакат: «Шокін = Пшонка», і, проявивши зовні витримку, вголос крижаним тоном подякував їм за це порівняння.
Що при цьому творилося у його душі – неважко вгадати.
Зате уже через декілька хвилин В. Шокін відігрався на радикалах по повній. Він продемонстрував присутнім у парламентській залі нардепам оперативне чотирихвилинне відео.
На ньому було видно, що нардеп-радикал Ігор Мосійчук у відповідь на прохання якогось чоловіка допомогти у сфері корисних копалин, озвучує розцінки на депутатські «послуги».

«Подяка» від замовника

Нібито, депутатський запит в інтересах замовника, зі слів екранного І. Мосійчука, коштує 10-15 тис. доларів, депутатське звернення аналогічного типу – 3-5 тис. доларів тощо.
У цей момент Мосійчука в кадрі, нібито, видно і його голос чути.
Потім йде інший ракурс зйомки, коли передаються, начебто, Мосійчукові 100 тисяч, але ні обличчя Мосійчука, ні грошей достатньо чітко не видно.
Подивившись це відео, нардепи здійняли неймовірний галас.
Не зовсім було зрозуміло, проти кого спрямовували крики «Ганьба!» – чи то проти Мосійчука, чи то проти Шокіна з його відеозвинуваченням.
Але коли Гройсман поставив питання на голосування, нардепи достатньо дружно натиснули кнопки «за» позбавлення Ігоря Мосійчука депутатського імунітету, притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт.
При необхідних 226 голосів табло висвітило значно більшу кількість тих, хто віддав Мосійчука в руки правоохоронцям – 262 голоси.

Хто як голосував?

Цікаво подивитися, як зібрали ці 262 голоси.
За арешт Мосійчука проголосували:
116 депутатів з БПП «Солідарність», 64 – з «Народного фронту», 26 – з Об’єднання «Самопоміч», 17 позафракційних депутатів, 14 – з «Відродження», 12 – з «Батьківщини», 7 – із групи «Воля народу», 6 – з «Опозиційного блоку».
Неозброєним оком видно, що левову частку необхідних голосів дали 2 провладні партії П. Порошенка та А. Яценюка і «Самопоміч», у якій всі 26 членів фракції дисципліновано проголосували «за».
Всі інші фракції, навіть провладні, не дали 100% своїх голосів. «Проти», правда, ніхто з них не ризикнув голосувати, але чимало було тих, хто не голосував, утримався або був відсутнім.
Зокрема, у позафракційних колишній шеф І. Мосійчука по СНА, керівник СНА комбат А. Білецький вважався відсутнім, а сотник В. Парасюк та екс-комендант Майдану А. Парубій не голосували. Може, тому, що знали І. Мосійчука за активною участю у подіях на Майдані?
У фракції «Батьківщина» утрималися, зокрема, Юлія Тимошенко та Ірина Луценко, хоча її чоловік Юрій Луценко у складі фракції БПП дисципліновано натиснув кнопку «за».
Видно, згадала пані Ірина, як арештовували й ув’язнювали її чоловіка Юрія і скільки вона з цього приводу пережила, ось і тьохнуло її серце, не дало натиснути кнопку «за».
А от представники рідної Мосійчуку фракції Радикальної партії О. Ляшка відверто здивували.
Проти того, щоб їхнього колегу арештували, виступила не вся фракція, як можна було очікувати з точку зору корпоративної солідарності, а лише 4 нардепи. Зокрема, і Д. Лінько та А. Лозовой, які підозрюють, що можуть бути наступними «жертвами» і відчайдушно намагалися протестувати проти подібного перетворення нардепа в «жертву» правоохоронців.
Відсутніми під час голосування було шестеро членів фракції. Не голосували – 11, зокрема, Ю. Р. Шухевич, співачка Злата Огнєвіч, спортсмен Денис Силантьєв і сам Ігор Мосійчук. Хоча потім він у кулуарах стверджував журналістам, що проголосував «за» притягнення себе до відповідальності – що було б, погодьтеся, дуже дивно.

Різкість і грубість О. Ляшка

Лідер фракції Радикальної партії імені самого себе Олег Ляшко повів себе у цій ситуації якось непослідовно.
Під час голосування він кнопку не натискав, хоча був присутнім у залі. Складалося враження, що він вагався або розгубився, не очікуючи, що нардепи так легко і блискавично «здадуть» свого колегу.
Спочатку Ляшко навіть зізнався, що шокований цим відео і зазначив, що у випадку доведення провини І. Мосійчук має нести відповідальність за законом.
Зате потім настільки різко виступив зі звинуваченнями у бік президента Порошенка й особливо голови Верховної Ради України В. Гройсмана, що у багатьох зів’яли вуха.
Так, президента Петра Порошенка Ляшко звинуватив у знищенні українського парламентаризму та у прагненні до встановлення диктатури – що, взагалі-то, є на сьогодні досить поширеним звинуваченням, а у вустах нестриманого Ляшка, взагалі-то, і різкістю не вважається.
А от спікера Гройсмана Ляшко грубо обізвав популярним у народі засобом запобігання вагітності. Прямо на своїй сторінці у соцмережах пізно вночі він заявив, цитую: «Олег Ляшко, 18 вересня о 2:05 Гройсман – г…дон!»
Цей хуліганський запис викликав ось таку реакцію: 3 855 вподобань, 191 коментар, 777 поширень. Що й казати – вміє лідер радикалів збурити громадськість, не вибираючи вирази. А от щодо депутатської етики – так вона тут і не ночувала.
Однак, за Гройсмана заступилися, й один користувач зробив це за допомогою своєрідної логіки, що враховує зеківські тюремні ієрархії: «Віктор Грачев: «Гройсман не сидів – г…дон, Ляшко тричі зону топтав – у законі».
Сам же голова Верховної Ради так прокоментував подію дня: «Volodymyr Groysman Політик 22 580 уподобань. 17 вересня, о 18:03, змінено. «Я шокований тим, що побачив сьогодні на екрані у сесійній залі Парламенту під час звіту силовиків. Поведінка пана Мосійчука ганьбить звання народного депутата України. Сором чинити таке, особливо після Революції гідності на Майдані.
Таким людям не місце у Верховній Раді України. Хочу подякувати правоохоронним органам та Генеральній прокуратурі за оперативну роботу».
Важко сказати, наскільки щирим був В. Гройсман і чи він дійсно не знав про розповсюджене в парламенті хабарництво, але текст для ЗМІ та громадськості він видав правильний.
Хоча журналіст Є. Кузьменко скептично зазначив: «Праведне обурення пана Гройсмана смерділо тванню. Мелодрама провінційного театру. «Не вірю!» – сказав би старий Станіславський».

Затримання

У Верховній Раді України так давно не було затримання нардепа, що на цю картину збіглися подивитися всі, хто тільки могли.
Фракція Радикальної партії на чолі зі своїм лідером Олегом Ляшком там же, у приміщенні парламенту, радилася, які кроки має терміново здійснити у зв’язки із ситуацією, що виникла. І тут у кімнату зайшли зо два десятки працівників СБУ, Держохорони на чолі зі самим керівником Держохорони генералом армії (?!) Валерієм Гелетеєм для затримання Мосійчука.
Олег Ляшко та деякі інші члени фракції радикалів спробували перешкодити цьому, щось кричали, намагалися довести, але сили виявилися нерівними.
І. Мосійчука вивели з будівлі Верховної Ради і повезли у невідомому напрямі.
Як виявилося – на судове засідання.

	Мосійчук у клітці суду

Суд

Намагаючись хоч якось загальмувати хід подій, захист І. Мосійчука заявив відвід судді. Після цього у засіданні було оголошено перерву на невизначений час.
Після перерви оголосили, що суд відмовив адвокатам депутата Мосійчука у відводі судді. Не знаю, наскільки слідчий суддя Печерського райсуду Володимир Карабань був ображений намаганнями відвести його кандидатуру, але жодного шансу І. Мосійчуку він не залишив.
Присуд: задовольнити подання Генпрокуратури та накласти на Мосійчука арешт до 15 листопада без можливості внесення застави.
Знервований І. Мосійчук, почувши рішення суду, тут же заявив, що завчасно знав про наміри його арештувати і якщо хотів би, то зник би, а так прийшов у Раду і навіть проголосував за своє притягнення до відповідальності.
Також він оголосив, що починає голодування і з моменту арешту буде пити лише воду.
Вище я вже наводив результати голосування, які свідчать, що І. Мосійчук, згідно з даними, не голосував за свій арешт.
Крім того, за свідченням блогера Карла Волоха, який за кілька тижнів до того попередив радикалів, що Шокін готує якийсь «бомбовий» сюрприз-матеріал, Ігор Мосійчук напередодні не знав нічого: «Вчора в перерві засідання одного з комітетів ВР Ігор Мосійчук підійшов до мене і запитав: «Ну, і де сюрприз від Шокіна?» Сьогодні стало зрозуміло, що сюрприз стосувався саме Мосійчука. Така іронія долі».
Якщо і все інше таке ж «правдиве», то заява про голодування може бути емоційним сплеском або піар-ходом.
Хоча такий досвідчений «сиделець», як Мосійчук, який уже неодноразово грів нари, здатен протестувати і по серйозному.

Що інкримінується Мосійчукові?

Одна справа – відеоролик, інша – суто юридичний бік питання. Якщо, нібито, ясно, що І. Мосійчук дійсно в кадрі озвучував суми хабарів, то чи саме він брав у тому ж кадрі гроші і за що – питання далеко не таке прояснене.
Обшук машини арештованого Мосійчука, яка була припаркована біля будівлі Верховної Ради України, особливого результату не дав – там, нібито, й знайшли зброю та патрони, але й тут повної ясності нема.
Тож усіх цікавило – що саме пред’являть арештованому нардепу правоохоронці?
Ясність у це питання внесло Управління по зв’язках із громадськістю та ЗМІ Генеральної прокуратури України. За їхнім твердженням Ігор Мосійчук підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 (прийняття пропозиції, обіцянка або одержання неправомірної вигоди посадовою особою), ч. 2, 3 ст. 296 (хуліганство), ч. 1, 2 ст. 350 (погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок), ч. 1 ст. 376 (втручання в діяльність судових органів), ч. 1, 2 ст. 377 (погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного) КК України.

Критика і заперечення

Дії Генпрокуратури та, загалом, правоохоронців викликали як схвалення, так і засудження
Почну з другого.
Те, що однопартійці, оговтавшись, спробують навздогін потягу, який уже пішов, щось зробити – можна було передбачити.
Тож, наступного дня після взяття під варту свого колеги Радикальна партія зареєструвала позов про скасування рішення Ради щодо арешту Мосійчука.
Про це під час судового засідання заявив О. Ляшко, демонструючи документ: «Ось зареєстрований позов до Вищого адміністративного суду України про визнання незаконним та скасування рішення Ради про притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата Мосійчука.
Позов зареєстрований сьогодні, я сподіваюся, що найближчим часом цей позов буде розглянутий, і буде скасовано незаконне рішення парламенту, що стосується Мосійчука».
Сам Мосійчук заявив, що відео змонтоване, а Шокін і Порошенко, мовляв, чинять розправу над ним за те, що він їх звинуватив у крадіжці матеріалів справи Г. Гонгадзе.
Те саме про монтаж стверджує відомий кінорежисер Марк Гресь, однопартієць Ляшка і Мосійчука, покадрово проаналізувавши відеодоказ Шокіна.
Основними темами критичних висловів, які заполонили ЗМІ та соцмережі, були теми вибіркового правосуддя, запізнілості таких дій, незрозумілої «сліпоти» правоохоронних органів стосовно низки інших нардепів, зокрема, екс-регіоналів, грубого порушення вимог регламенту Верховної Ради України під час розгляду питання І. Мосійчука 17 вересня тощо.
Згадуючи вислів автора сінгапурського дива Лі Куан Ю про те, що для подолання корупції треба для початку посадити трьох своїх друзів, дехто уїдливо цікавився: «Невже Мосійчук – друг Порошенка?» Хто тоді наступні двоє?
Дивуючись блискавичності розгляду, коли протягом лічених хвилин виступив із звинуваченням Генпрокурор Шокін, а головуючий В. Гройсман одразу ж, без висновку Комітету з депутатської етики, без надання слова для пояснення звинувачуваному Мосійчуку, поставив це питання на голосування і правоохоронці навіть не дали Ігореві Мосійчуку вийти з будівлі парламенту, одягнувши на нього кайданки, нардепи згадували, як розглядалося подібне питання по нардепу Сергієві Клюєву.
Воно якраз розглядалося за регламентом, по повній процедурі, протягом декількох днів, що й дало можливість Сергієві Клюєву спокійнісінько втекти за межі України.
Клюєву, як і багатьом іншим, цинічно, на очах усієї країни, втекти дали, а Ігореві Мосійчуку жодного шансу не залишили, якщо б він навіть і захотів уникнути правосуддя.
Тож питання питань – чому Мосійчук став цією стовідсотковою жертвою?

Чому Мосійчук?

Те, що хабарництво процвітає у Верховній Раді, якщо й не можуть довести, то стверджують майже всі.
Недарма після голосування по Мосійчукові і закриття засідання нардепи продовжували сидіти у парламентській залі, що з ними ніколи не буває.
Хтось був розгублений, хтось схвильований чи стривожений, хтось з нахмуреним чолом прораховував – чи дійде черга до нього.
Зала нардепів із враз посірілими обличчями гуділа роєм потривожених ос – обговорювала все, що тільки що трапилося на їхніх очах і за їх участю.
Один із висновків від обговорення питання – чому Мосійчук? – лежав на поверхні.
По-перше, Мосійчука не жаль – ні замовникам цієї справи, ні її виконавцям, ні тим, хто голосував. Навіть багатьом соратникам по фракції – декого знаю і тому можу це стверджувати.
Сам по собі в негласній ієрархії Верховної ради України Мосійчук нічого не важив, а поводив себе навіть зухвало – так відгукуються про нього деякі колеги.
По-друге, за виразом декого, Мосійчук повів себе у ситуації вимагання грошей як недосвідчений, перепрошую, «лох» – узяв у руки хабарні гроші і тим «спалився» на оперативній відеозйомці, чого досвідчений нардеп-хабарник ніколи не зробить, бо для цього у нього є помічники, спеціальні люди тощо.
А недосвідчених «лохів», за цинічними правилами політиканів, потрібно добре провчити, щоб вони скоріше ставали досвідченими.
Але цей вираз і його автори мають сенс тільки в тому випадку, якщо Мосійчук дійсно гроші взяв. А це ще не доведено слідством і судом.
По-третє, Мосійчук дійсно неодноразово гостро висловлювався і звинувачував Шокіна та керівництво держави у різноманітних гріхах.
Тож, моменту помсти виключати не можна.
По-четверте. Радикальна партія Ляшка перед цим вийшла із складу провладної парламентської коаліції, і треба було її предметно покарати.
До речі, належність І. Мосійчука до правонаціоналістичних організацій ніде поки що не звучить як можливий мотив його ув’язнення.
Але факт залишається фактом – Мосійчука арештовували й ув’язнювали при Януковичу, роблять це і при Порошенкові.
Збіг? Дійсна провина Мосійчука?
Чи доказ того, що значна частина українського політичного і правоохоронного класу та ж сама, яка й була за часів панування регіоналів?

Хто схвалює?

Однозначного схвалення цієї операції Генпрокуратури та керівництва Верховної Ради України практично нема. Навіть ті, що вважають арешт Мосійчука добрим початком антикорупційного очищення Верховної Ради України, неодмінно додають, що треба невідкладно трусонути й інших нардепів, чию причетність до хабарництва можна і потрібно довести.
Часто звучать імена таких екс-регіоналів, як Ю. Бойко, С. Льовочкін та інші. Але чи захоче і чи спроможна наша правоохоронна система зачепити таких «китів» політико-фінансового життя країни, як названі нардепи?
Можливо, й арештують «для рівноваги» ще деяких нардепів другого-третього ешелонів – і не тільки екс-регіоналів з «Опозиційного блоку», але й інших фракцій, які останнім часом проявляють норовливість – скажімо – «Батьківщини» тощо.
Недарма Шокін пообіцяв скоро знову відвідати Верховну Раду України. І це прозвучало як погроза, чи, принаймні, недвозначний натяк.

Антикорупція в ручному управлінні

Але суспільство бачить, що всі поки що відомі громадськості факти виявлення корупціонерів не є проявами системної боротьби з корупцією. Вони здійснюються за допомогою ручного управління.
Головним ляльководом вважається президент П. Порошенко, а Генпрокуратура, як і інші правоохоронні органи, – його виконавцями, яких він, нібито, смикає за ниточки тоді, коли потрібно.
Якщо це так, то що потрібно президентові саме зараз? Яка мотивація його «акції залякування» 17 вересня?

300 голосів – і ні голосу менше!

Логіка аналізу підказує, що Порошенкові кров з носу потрібні до грудня місяця, мінімум, триста – а краще з гаком для підстраховки – голосів нардепів, щоб прийняти Закон про поправки до Конституції України в частині децентралізації.
З успіхом чи неуспіхом прийняття цього закону значним чином пов’язана міжнародна підтримка Порошенка і міцність його положення як президента.
Буде на грудень 300 голосів, приймуть нардепи зміни до Конституції – Порошенко на коні.
Не приймуть – вираз облич у Європі та США значно погіршиться, як і міжнародна підтримка України.
У цій ситуації є ще дуже важливе питання – а Україна коли і за яких умов буде «на коні»? Чи на користь, чи на шкоду їй заплановані зміни у Конституцію щодо децентралізації?
Сьогодні достеменно цього ніхто сказати і зрозуміти не може.
А сукупність протилежних думок і висновків з цього питання здатна заплести мізки не тільки пересічним українцям.
Адже історія України показує – важливі самі по собі не закони, а практика їх застосування українською владою – тією, яка була, яка нині є і яка ще буде в подальшому.

Висновок

Ігор Мосійчук за ґратами. Чекаємо слідства, суду і вироку.
Обґрунтованого і доказового.
Спостерігаємо за тим, кого виберуть і зроблять черговою «жертвою» антикорупційної акції залякування. Сигнали про це уже прозвучали, навіть у вимогах президента і Генпрокурора спростити процедуру притягнення нардепів до відповідальності. Щоб завжди було можна зробити так, як з Мосійчуком – раз! І через півгодини нардепа вже можна арештовувати.
Хто і як буде вибирати нардепів у якості фрагментів, щоб скласти цілісний пазл корупції у Верховній Раді України? І чи буде він складений цілісним? А чи побачимо лише обривки пазла, його незакінчений варіант?
Само по собі це надзвичайно цікаво й обіцяє численні сенсації, якщо вірити тим, хто вважає більшість нардепів прямими чи прихованими хабарниками.
Хоча, безумовно, порівняно чисті і чесні депутати в залі є. Чи, принаймні, мають бути. А то зовсім стане сумно.
У те, що будуть виявлені всі хабарники парламенту, не вірю. Думаю Петрові Порошенку вистачить того необхідного та достатнього мінімуму арештованих нардепів, який гарантовано дозволить залякати депутатський корпус і зробити його слухняним – хоча б на три чверті депутатського складу.
Залякані разом з переконаними і повинні дати необхідні 300 з гаком голосів.
Ну і заодно можна продемонструвати Заходу, що боротьба з корупцією в Україні все-таки ведеться.
Якщо звичайно, Захід розвішає вуха і «поведеться» на цю імітацію боротьби.
В інтересах України – системна інституціоналізована боротьба з корупцією. А не поодиноке вибіркове вихоплювання нардепів на роль «цапа-відбувайла» з подальшою маніпуляцією тими псевдонародними обранцями, хто зрозумів команду: «До ноги!»
Потрібне повне і системне очищення політичного класу України від закоренілих політиканів і хабарників, зокрема, у Верховній Раді України, які вщент знищили високу місію парламенту бути законодавчим органом у національних інтересах України, а стали членами клубу за шкурними інтересами. Точніше, не членами клубу, а клубком змій.
Окремі чесні депутати тільки відтінюють масштаб цього гадючника.
І такий псевдонародний серпентарій потрібно вичистити й оновити. Інакше не бачити Україні потрібних законів і поступу в цивілізований світ!