Ми продовжуємо уважно слідкувати за проектом знань «Інтелектуальні дискусії» Ірини Новоставської. Цього разу письменники, психологи, нейрохірурги, кінорежисери та інші цікаві люди обговорювали дивовижну річ – людську уяву.

Основні промовці:
– Анна Зайцева, казкотерапевт, сертифікований HR (кваліфікація SpHR з 2009 року, підтверджена у 2013), сертифікований NLP-практик, співзасновник HR-Кав’ярні;
– Денис Замрій, відомий сценарист, автор сценарію фільму «ТойХтоПройшовКрізьВогонь»;
– Володимир Медвєдєв, доцент кафедри нейрохірургії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця;
– Сергій Перникоза – програмний асистент асоціації УМДПЛ (Українського моніторингу дотримання прав людини);
– Ірина Найчук – директор туристичної компанії Глобус Україна,
Модератор дискусії – фантаст Маріанна Маліна.
Окрім основних промовців у залі зібралася не менш цікава аудиторія.

	Володимир Медвєдєв
	Письменник-фантаст Тимур Литовченко

Говорили на найрізноманітніші теми, однак намагалися дотримуватися коротенького плану: «Творча уява», «Уява і її вплив на фізичний стан», «Хвороблива уява», «Уява і бізнес», «Уява і свобода», «Уява і майбутнє».
Починали з визначення уяви. Зокрема, уяви – як передчуття майбутнього, або ж – як його фундаменту і плану.

Зокрема, Володимир Медведєв уточнив, що, за деякими сучасними науковими теоріями, значна частина уяви, котра, власне, і є фундаментом для планування майбутнього, прихована від свідомості людини. Стадія моделювання ситуації має свої нейрофізіологічні кореляти, котрі неспівставні зі корелятами свідомості. Однак людина може не усвідомлювати ці процеси, але відчувати їх. І в такому сенсі визначення уяви як передчуття майбутнього навіть має право на науковий розгляд.
А Тимур Литовченко зауважив, що мріяти і уявляти потрібно не всім – бо такого можна намріяти і науявляти, що потім не буде куди ховатися. Що ж, для того, щоб переконатися, що уява може легко завести на манівці, достатньо подивитися на східних сусідів України, котрі стільки років уявляли себе крутою державою, яка з кимсь там воює…

Письменник, сценарист і драматург Богдан Жолдак
Письменниця Олена Литовченко

Богдан Жолдак зауважив, що письменник може писати і без уяви – і таких письменників в радянські часи було доволі багато. А з розвитком техніки і взагалі з’ясувалося, що комп’ютери взагалі цілі романи можна компонувати без уяви.
На його думку, у, для прикладу, японців уява взагалі доволі своєрідна – в них в техніці нема винаходів, тільки самі ліцензії. Тобто в них немає уяви на принципово нові речі.
А малювати олією, акрилом і темперою вони і взагалі почали зовсім нещодавно. Тобто уяви вистачає тільки на те, щоб формувати щось нове на ´рунті чужих винаходів.
Можна тут зазначити таку цікаву річ, про яку під час обговорення згадати не встигли.

Уважні читачі «Молодіжного Перехрестя» добре знайомі з явищем функціональної асиметрії півкуль головного мозку. Так от, вчений Таданобу Цунода, отоларинголог, ще у 70-х роках минулого століття дослідив, що у японців функціональна асиметрія влаштована інакше, ніж у людей «західного типу». Японці інакше сприймають звуки, для прикладу, дзижчання комах американець чи француз буде сприймати правою півкулею, а японець – лівою. Справа в тому, що японська мова дуже багата на голосні звуки, і зокрема – на звуки, які трапляються в природі. За даними Цуноди, емоціями у японців теж керує ліва півкуля – тоді як у більшості представників західної цивілізації емоції – то є «підлеглі» правої півкулі. Цілком можливо, що саме тому уява японців настільки відрізняється від уяви «західного світу»…

Богдан Жолдак висловив припущення, що тоталітарні режими знищують уяву.
Однак Володимир Медведєв зауважив іншу річ: всі тоталітарні режими приходять до влади завдяки уяві. Наприклад, заявдяки уявним образам світлого комуністичного майбутнього. Уяву не стільки знищують, скільки форматують – змушують її триматися в рамках стереотипів. Уява – це вербалізація того, що відбувається поза межами свідомості. І вона дуже залежна від ірраціональних речей, і в багатьох випадках її можна розглядати як усвідомлення інтуїції.
Розглядали також і уяву як спосіб порятунку від страждань.

Сергій Перникоза, котрому часто доводиться спілкуватися з людьми, котрі перебувають в місцях позбавлення волі, наголосив, що в таких місцях уява набуває особливого значення. Зокрема, уява часто мотивує до життя в цих жахливих умовах. За його словами, він бачив двох прекрасних художників, котрі розвинули свої здібності саме під час перебування в тюрмі.
Найцікавішою була тема про уяву та фізичний стан людини.

За словами Володимира Медведєва, кожне захворювання має важливий психологічний компонент.
Для прикладу, є таке захворювання як хронічний больовий синдром. (Кажучи просто мовою на хлопський розум, підвищення чутливості певних груп нейронів у центральній нервовій системі – ред.). У деяких тяжких випадках у хворих від такого болю виникає ще й депресія із суїцидальними нахилами. Одним із варіантів лікування в тяжких випадках є перетин нервових волокон, котрі відповідають, спрощено кажучи, за емоційну складову того, що відбувається в людській свідомості. У багатьох хворих після операції відчуття болю залишається, але змінюється ставлення до болю – депресія, а відтак і дискомфорт від болю, проходять.

(Хто там казав, що гільйотина від головного болю не помічна? – ред.)

Окрім того, Медведєв навів цікавий факт: близько 30% ефекту лікувальних засобів – то є ефект плацебо. Тобто, це речі, теж безпосередньо пов’язані з уявою. Однак дослідити механізм дії плацебо не набагато легше, ніж дію будь-яких ліків. На тваринах цей ефект змоделювати неможливо. Подивитися, що відбувається з мозком людини в момент прийняття плацебо можна. Але фокус в тому, що в мозку відбувається одночасно безліч паралельних процесів, і розібратися, на котрі з них діє уява, а на котрі – щось інше, дуже і дуже тяжко.

Ну і звісно, лікарі погоджуються, що людина силою уяви може змінити стан свого організму – як вилікувати його, так і зруйнувати. Але як саме вона це робить – то вже інше питання…
У ефекті плацебо відіграє роль лімбічна система, кора головного мозку. Але в нейрофізіології дуже часто буває так, що якесь відкриття кардинально змінює підхід – тож, швидше за все, найближчим часом наукові погляди на це явище не раз зміняться…

Довелося зазначити, що вже зараз наука в цьому напрямку доволі значно пройшла вперед. Уважні читачі «Молодіжного Перехрестя» вже знайомі із дослідженнями Нормана Дойджа (Norman Doidge), доктора медицини, психіатра, наукового співробітника Центру психоаналітичного навчання і досліджень Колумбійського університету в Нью-Йорку та факультету психіатрії Університету Торонто. В книзі «Пластичність мозку» він розповідав, як людина може здійснити мрію Роберта Хайнлайна – «надумати» собі м’язи і навички. Дойдж провів дослідження: відібрав дві групи людей, котрі ніколи не займалися тими чи іншими видами руху – гра на піаніно, танці і т. д. Одна група спостерігала, як це роблять інші, і активно та наполегливо уявляла, як робить це власноруч. Інша уявою не користувалася. Коли обидві групи розпочинали й справді вчитися цим навичкам, то виявилося, що у групи, котра спочатку активно уявляла, як вона це робить, навчання відбувається приблизно на 30% успішніше.
Дійсно, як каже Володимир Медведєв, мозок має величезні можливості впливу на людський організм, і в критичних ситуаціях він ці можливості впливу використовує.

Медведєв займається відновленням спінальних хворих. Якщо хворому, в якого не працює рука чи нога, і атрофується м’яз, дати прилад, котрий може щодня показувати найменші зміни, демонструвати, що кожен рух дає видимий прогрес – лікування йде набагато швидше.
(До слова, це не тільки хворих стосується. Якщо державні ЗМІ звертають увагу на позитивні моменти, і показують найменший прогрес – лікування суспільства теж відбувається набагато швидше).
Окрім того, Медведєв зауважив, що в організмі відбувається двосторонній рух – не тільки від мозку до решти тіла, а й від тіла до мозку. Для прикладу, блукаючий нерв несе 10% інформації від мозку до внутрішніх органів, і 90% – в протилежному напрямку. Стимуляція цього нерва може полегшити лікування, або й зовсім вилікувати депресію, психічні патології, епілепсію, суїцидальні нахили. А психічна патологія, для прикладу, дуже часто є взаємопов’язаною з патологією кишківника. І тяжко зрозуміти, що на що тут впливає.

Богдан Жолдак розповів про вірші Олександра Філатовича, такі собі сучасні лікувальні замовляння, котрі діють і на тих, хто взагалі не знає української мови – але лікувальний ефект є…
Тимур Литовченко розповідав про лікувальний ефект самогіпнозу.

А от Олена Литовченко розповіла про особливий випадок – такі трапляються, але дуже рідко. Людині робили операцію, в цей час прорвало трубу з гарячою водою в сусідній кімнаті. Людина злякалася. Тепер кожного разу, коли зачепити проопероване місце, і воно болить, падає зір, але людина бачить контури предметів температурою 36,6 градусів і вище – через стіни, залізо, автомобілі.
Такі от навички тепловізора. Тут тільки хіба можна додати, що в такі моменти зір не втрачається – просто мозок переходить на сприйняття хвиль іншої частоти…
І майже на цій цікавій ноті час, відведений на дискусію, скінчився…
Нагадаємо, підтримує це надзвичайно цікаве для українського інформаційного простору явище Radisson Blu Hotel. Наступна дискусія – 6 серпня, і темою її буде Мрія. Ми за нею будемо уважно стежити.

Сторінка дискусії у Фейсбуці:
https://www.facebook.com/events/1632404210330181/
Інформаційні партнери:
Чикагський часопис «Час і Події»
Інформаційний портал «Власна Справа»
Портал Української книжкової індустрії UABOOKS.INFO
Журнал «Всесвіт»
Енциклопедія щастя
Інтернет-трансляцію проводить компанія «Адамант»
Відео дискусії про Уяву - тут:
https://www.youtube.com/watch?v=CJb3IPDMv6I&noredirect=1
Відео попередньої дискусії – про Реальність – можна переглянути тут:
https://www.youtube.com/watch?v=elWexSnqlP4&feature=youtu.be
https://www.youtube.com/watch?v=_10Lj9cNomA&feature=youtu.be
https://www.youtube.com/watch?v=nSBAOVHdTpE&feature=youtu.be