Доля подарувала мені зустріч з людиною, яка є і завжди буде в моєму житті променем лагідного ранішнього сонця, від якого тепло і радісно на душі і в серці.

Ця зустріч стала знаковою, бо змінила мою свідомість і все моє життя. Для цієї зустрічі довелося змінити континент, залишити Україну…
Володимир Дуда – людина унікальна, талановита, неординарна і цікава особистість.
В українській діаспорі Чикаго Володимира знають як співака, композитора, автора текстів, диригента, фотографа та ведучого на радіо. В цьому році Володимир почав співпрацювати з UkieDrive Radio. Він веде програму: «Творча майстерня» з Володимиром Дудою. В студії завжди цікаві гості: художники, музиканти, співаки і просто творчі люди.
Народився Володимир Дуда в старовинному містечку Володимирі-Волинському, що на Волині. Володя був восьмою дитиною в своїх батьків. Дитинство було дуже важке.
Майже завжди був голодний, згадує Володя. Змалечку працював: пас гусей, косив траву, виконував роботу по господарству. Зазвичай, у багатодітних сім’ях старші діти виховували менших. Володю виховували три сестри: Віра, Надія і Любов.
Імена сестер стали для Володі орієнтиром в його подальшому житті.
Все, що робив, обов’язково з любов’ю, з вірою в завтрашнє краще майбутнє та з надією на те, що все буде добре.
З дитинства Володя цікавився музикою, гарно співав, а в підлітковому віці почав заробляти перші гроші завдяки музиці. Спочатку грав на барабанах, а пізніше був солістом ансамблю. Вечорами грали на танцях у Володимирі-Волинському, а пізніше, як і багато музикантів-початківців, в місцевому ресторані.
Перші зароблені гроші витрачав на їжу, одяг та віддавав мамі. Після закінчення школи вступив до Луцького музичного училища на факультет «хорове диригування». То були цікаві і веселі студентські роки. Всі літні канікули відпочивали на озері Свитязь. Там народжувались нові пісні та ідеї.
У роки навчання в музичному училищі Володимир був солістом ансамблю «Кольори», добре відомого на Волині. Грав та співав рок, а мріяв про гарну класичну музику, хоровий спів і великі сцени.
Доля піднесла Володимиру подарунок. У Луцьку гастролювала чоловіча хорова капела ім. Л. М. Ревуцького з м. Київ. Співати в цьому колективі було мрією Володі. Він пройшов прослуховування, а після закінчення училища був запрошений на роботу в цей колектив. Почувався дуже щасливим, бо його мрія здійснювалася.
У Володимира Дуди почався новий, уже дорослий, етап життя. Почав жити і працювати в Києві. Це місто в подальшому стало для Володі рідним. Там він був молодим, щасливим і талановитим. У Києві живуть його діти, яких він дуже любить: син Тарас та донька Оксана, а ще – дві онуки – Софійка і Настуся.
Київське життя було дуже цікавим, але нелегким. Як завжди, хотілося більше, ніж міг собі дозволити, знову не вистачало грошей. Доводилось співпрацювати в декількох хорових колективах Києва. Так, у 80-х роках Володимир співав у хорі «Видобичі», при Видубецькому монастирі, та Патріаршому хорі Володимирського собору. Виконував духовні твори, які збагачували й окриляли молодого музиканта.
Чоловіча капела ім. Л. М. Ревуцького в той час дуже багато гастролювала. Виступали на всьому просторі Радянського Союзу, навіть були на острові Сахалін, згадує Володимир. Коли не було гастролей, то весь вільний час заповнювався духовною музикою. Отримував шалене задоволення від співу в Митрополичому хорі Києво-Печерської лаври. В 90-і роки співав у хорі «Відродження», та хорі «Хрещатик».
Столичне музичне життя не стоїть на місці. В ті роки Володимир знайомиться з дуже цікавим, знаним як в Україні, так і за її межами колективом «Фрески Києва» під керівництвом Олександра Бондаренко. З хором «Фрески Києва» вперше поїхав на гастролі в Європу. З гастрольними поїздками був у Німеччині, Бельгії, Франції та інших країнах Європи. Вперше пізнав нове життя, не схоже на радянське.
У 1993 році Україна стала незалежною, але це були важкі роки становлення України як держави. Всім було важко, а музикантам найважче. Але з’явилися і нові можливості для реалізації своєї творчості. В ті роки Володимир Дуда вже працював у Національній телерадіокомпанії України.
У 1993 році за ініціативою громадянина Америки, відомого диригента Роджена Макмеріна, в Києві був створений Київський симфонічний оркестр та хор. Участь Володимира Дуди в діяльності цього творчого колективу стала ще однією цікавою сторінкою його мистецького життя. З цим колективом Володимир приїхав на гастролі на американський континент. Вперше в 1996 році. Ці гастролі мали шалений успіх.
Українські музиканти виступали перед американською публікою. Потім були гастролі в 1998 та в 2000 роках. Тоді Володимир познайомився з американським життям, побутом та американцями. Всі артисти жили в американських сім’ях. Навіть не знаючи мови, музика об’єднала людей різних національностей. Володимир, як і всі музиканти колективу, усвідомлював, що їхня майстерність дала змогу американцям дізнатися трохи про Україну. Такою духовною місією колектив презентував культуру України в Америці. Володимир Дуда пишається тим, що брав участь у цій місії.
За три концертні тури по Америці об’їздили всі штати Америки, окрім Аляски. Особливо пишається тим, що довелося виступати з цим колективом в кращих залах Америки, таких, як Carnegie Hall в Нью-Йорку.
Після гастрольної поїздки в 2000 році Володимир вирішив залишити тимчасово в Америці.
Та не все так буває, як хочеться, і тимчасове перетворюється на постійне. Важка іммігрантська доля не оминула і Володимира. Особливо важкими були перші роки.
Треба було навчитися заробляти гроші іншою працею. Але музикант завжди лишається музикантом. У перший рік перебування в Америці Володимир Дуда організував квартет «Жайвір», який сподобався українській громаді Чикаго. Працював диригентом у білоруській православній церкві, потім – у катедрі св. отця Миколая. Брав участь і став лауреатом багатьох фестивалів в Америці, Канаді, Україні.
Тут, у Чикаго, опанував нові професії: маляра та водія трака. Досить довгий час працював водієм трака, а у вільний від основної роботи час співав. Після роботи поспішав на концерти, виставки, фестивалі. Все було добре, поки не трапилась біда. Сталася на роботі аварія, потім лікарня, операції і важка депресія. Було важко, але вірні друзі завжди приходили на допомогу, ніколи не залишали на самоті з болем і проблемами.
Завдяки силі волі, веселому характеру та любові до життя Володимир переборов усі труднощі.
Володимир Дуда любить фотографувати. Фотокамера з Володею завжди. Він годинами може фотографувати природу, людей, тварин, різні події. Особливо любить фотографувати вулиці Чикаго, бо це місто неможливо не любити.
Уже 15 років Володимир Дуда живе в Чикаго. Вперше побував в Україні в 2009 році, коли хворіла мама. Мама вмерла у Володі на руках, навіть не впізнавши сина. Побачив Україну, яка змінилась, але в рідному місті його дитинства, у Володимирі-Волинському, все нагадувало про молодість. Побачив дорослих дітей та посивілих сестер. Взяв участь у фестивалі «Володимир», який проводився декілька років під патронатом відомого на Волині композитора і друга Володі – Сергія Шишкіна. Потім був в Україні ще два рази: в 2012 та 2013 роках, від чого був шалено радий і щасливий, бо лишається патріотом своєї Батьківщини і щиро любить Украйну і свій Київ.
26 липня 2015 року Володимиру Дуді виповнюється 60 років. У це важко повірити.
Він – молодий, енергійний, талановитий.
Любить музику, природу, рибалку, цікавих людей і життя.
Які б нові випробування і сюрпризи не готувала доля, життя продовжується.
Володя щасливий і коханий. Нехай так буде завжди…
25 липня 2015 року в Інституті Модерного мистецтва в Чикаго відбудеться творчій вечір Володимира Дуди, присвячений 60-річчю з дня народження та 40-річчю творчої діяльності. У концерті візьмуть участь провідні музиканти діаспори та інші друзі Володимира Дуди.
Шановна українська громадо! Маємо чудову нагоду привітати ювіляра й отримати задоволення від концерту.
Початок концерту о 7 годині вечора.