Ставлення до «Правого сектора» в Україні має діапазон від абсолютного захоплення до повного відкидання. З часів Євромайдану і донині на перший план суспільної уваги виходили ті чи інші прояви цього ставлення.

Події в Мукачевому 11 липня, окрім інших гострих проблем, у новому контексті поставили і проблему «Правого сектора».
Перестрілка в мирному місті, вбиті мирні мешканці та правоохоронці, втрати, яких зазнали правосекторівці, втеча в гори та переховування там – все це звалило на голови українців цілу гору питань, на які не завжди вдається знайти переконливі відповіді пересічному громадянинові.
От і 21 липня новий губернатор Закарпаття Геннадій Москаль повідомив, що до влади масово починають звертатися підприємці, яких, за їхніми заявами, бійці місцевого «Правого сектора» тиснули, рекетували, вимагали від них гроші та майно і навіть інколи, нібито, викрадали і катували.
На своєму персональному сайті голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль написав: «Злочинці називали себе захисниками України, хоча прийшли зі зброєю «заробляти» гроші за півтори тисячі кілометрів від передової. У міліції вже є купа заяв від постраждалих, які до цього боялися офіційно звертатися до правоохоронних органів або не вірили, що злочинців притягнуть до відповідальності».
І до цього ставлення до цієї організації та її оцінки були різними, інколи полярними – як за кордоном, так і всередині України.
Причому, на кожну оцінку знаходиться й відповідь, часто протилежна. Наприклад, давно відомо, що в Росії «Правий сектор» зараховано до списку екстремістських організацій. На це самі правосекторівці відповідають: що ж ви хочете, Росія воює з Україною, «Правий сектор» захищає Україну, от нас росіяни і вважають екстремістами.
Однак і в середовищі європейських країн ставлення до «Правого сектора» дуже різне, інколи насторожене, інколи негативне.
Що тільки їм не закидають! І на кожен закид правосекторівці відповідають дзвінкими революційними фразами.
От і 21 липня, на з’їзді «Правого сектора» у Києві, з вуст усіх промовців лунала патріотична риторика високої емоційної напруги.
Однак, уважний аналіз головних меседжів низки промовців показує, що далеко не всі правосекторівці мають і, тим більше, висловлюють однакові позиції.
Ось перше – як «Правий сектор» себе позиціонує?
Оратор, якого представили як Друг «Гатило» зарахував «Правий сектор» до космогонічної сили: «Зараз у центрі Європи – в Україні, відновився дух одвічної стихії. Ми показали, хто ми є, і з чого брався початок…»
Однак, не всі висловлювалися так містично.
«Я – націоналіст, а отже, революціонер. А ще я – державник». Так заявив у своїй промові лідер «ПС» Дмитро Ярош. – «Ми зобов’язані зберегти державу!» – додав він.
Проте цікаво уточнити – чи збереження держави передбачає підтримку нинішньої влади?
Послухаємо ще виступи на з’їзді.
Андрій Тарасенко: «Змінити режим ми зможемо лише шляхом революції». Д. Ярош: «Революція триває, і вона обов’язково закінчиться перемогою».
Отже, позиція «ПС» полягає у тому, щоб державу зберегти, але режим потрібно змінити, причому, шляхом революції.
Як саме? Повстання? Третій Майдан?
Промовець під псевдо Дана: «Багато хто чекає радикальних дій. Проте 3 Майдану не буде. Буде бунт, який приведе до влади ще більших покидьків».
Отже, Дана фактично заявляє, що Євромайдан привів до влади покидьків, тільки не найбільших. А ще більші, мовляв, прийдуть до влади в результаті наступного бунту.
Незадовго перед з’їздом Д. Ярош також над владою не зжалився і назвав її режимом бариг.
(Нагадаю читачам, що барига є перекупником краденого).
Що вкрала нинішня влада, і кому вона це перепродає, «ПС» наразі не уточнює.
Однак, завданням усіх, хто хоче міняти режими, владу, залишається визначитися – як отримати підтримку виборців і прийти до влади законним шляхом, коли більшість виборців вручить політичній партії мандат на управління країною.
«Правий сектор» має у суспільстві, відповідно, і у парламенті, поки що дуже невелику підтримку. Президентські і парламентські вибори дали правосекторівцям голоси навколо показника в один відсоток.
Тому Д. Ярош самокритично заявив: «У Верховній Раді ми не можемо мати більшість, проте ПІД Верховною радою – можемо».
А що таке «під ВР?»
Це знову мітинги, заклики, натовп протестуючих, а далі що? Палаючі шини, виламування дверей Верховної Ради, облога Адміністрації президента, бійка з кільцем правоохоронців у шоломах і з щитами – як це було у 2014 році з «Беркутом»?
То що це, як не третій Майдан, що це, як не бунт, який, за визнаннями самих правосекторівців, приведе до влади покидьків у квадраті?
Якими б палкими революційними фразами не кидалися радикально налаштовані політики – тут я маю на увазі не тільки «ПС», а й, наприклад, радикалів Олега Ляшка, інших – закони політичної боротьби невмолимі та об’єктивні.
Або партія впродовж низки місяців чи років поступово одержує громадянську довіру і стає популярною у виборців, або ж вона шукає радикально-революційні способи вибороти владу.
Досвід 20-го і 21-го сторіч показує, що найбільш успішні країни десятиріччями і сторіччями йшли до процвітання, поступово виховуючи все більш зрілий електорат, який вибирав найбільш ефективні партії, які формували парламентську більшість і створювали ефективний уряд. І все це через численні помилки і нові спроби.
А всі революції закінчувалися великою кров’ю і владою зовсім не тих, про кого мріяв народ. Замість визволителів до влади приходили диктатори і тирани.
Або ж, висловлюючись мовою з’їзду «ПС» – «покидьки і бариги».
У своєму виступі комбат Червень заявив: «Ми знімали шеврони «ПС», щоб воювати в Широкіно, бо вважаємося незаконним збройним формуванням і не можемо воювати офіційно. Але Дмитро Ярош є також і військовим Провідником».
Однак, президент П. Порошенко вже заявив, що жодних незаконних формувань не буде. Звісно, що президент бачить Верховним Головнокомандувачем тільки себе, що відповідає Конституції України, і не уявляє собі жодного Провідника, який би хотів воювати і при цьому вибірково корився б наказам Головковерха.
Чи легалізується «ПС» у складі Збройних сил України?
Якщо так, у нього почнеться нова історія. Якщо ні, то фактично «ПС» як збройне формування піде у підпілля.
Промовець «Гатило» сказав на з’їзді: «Ми з вами вільні, ми маємо зброю, ми захищаємо нашу Батьківщину».
Але так може повернутися, що зброю «Правому сектору» запропонують або легалізувати, або здати. Як зреагує дехто з «Правого сектора» – можна побачити по тих, хто досі ховається у лісах і горах під Мукачевим, і здаватися поки що не має наміру.
Отже, події найближчого часу покажуть, як зміниться репутація «Правого сектора» в суспільстві і що його чекає. Схоже, в самому «ПС не вірять, що їх підтримають виборці, бо заявили, що не підуть на місцеві вибори восени 2015 року.
А це фактично означає визнання репутаційного занепаду «Правого сектора» на даний момент. Іще це може означати підготовку до переходу «Правого сектора» в опозицію стосовно нинішньої влади і намагань створення інфраструктури тієї майбутньої революції, про яку так багато йшлося і на з’їзді «Правого сектора», і ввечері на вічі, що пройшло на Майдані.
До речі, присутніх на вічі було небагато. Декілька сот осіб. Мало для революції. Але достатньо, щоб почати її готувати.