26 червня відбувся дуже цікавий ефір. Він викликав у багатьох українців масу питань, відгуків, захоплень, критики, побажань і знову питань.

Спробуємо їх систематизувати й осмислити, хоча б у першому наближенні.

Тема ефіру

Власне, до його проведення важко було сподіватися, що він викличе такий резонанс. Ну справді – що там могло бути сенсаційного?
Знали, що на ефір запрошено нового главу Одеської обласної адміністрації Михеіла Саакашвілі. Але всі уже його бачили і чули.
Знали, що мова піде про перші кроки його діяльності. І про них дещо знали.
Однак, і сам ефір, і особливо реакція на нього в Інтернеті показали – зараз в діяльності нового одеського губернатора, як у краплині води, відображаються найбільш пекучі проблеми українського сьогодення. Як реагують люди на кроки Саакашвілі, як через них переглядають свої погляди на сучасну владу України та її роботу – в цьому виявився головний сенс проведеного ефіру.
Новий очільник Одещини демонструє нову для українців модель поведінки високопосадовця. В чому вона полягає – спробуємо це показати на низці прикладів. А поки що констатую: ця модель поведінки викликає в тисяч українців підтримку, захоплення, і породжує надію, уже, здавалось би, вбиту в багатьох серцях.
Резонанс від дій одеського губернатора втілюється у десятки і сотні думок, більша частина яких не стільки про Саакашвілі, скільки про наші проблеми, нашу владу, нашу країну та її подальшу долю.
Здавалося – ну що таке відгук пересічного Інтернет-користувача? Це ж не виважена думка експерта, не глибока думка політика, не кваліфікована думка досвідченого посадовця.
Але так вважати неправильно. Є серед цих експрес-відгуків не тільки «охи» та «ахи», не тільки вигуки та емоції, хоча таких і предостатньо.
Проте, є чимало і таких вражень, оцінок, думок, які корисно донести до посадовців усіх рівнів, включно з найвищими.
Як висловилась після ефіру Інтернет-користувач Валентина Хоменко: «А ще не завадило б нашим чиновникам проглядати коментарі народу з думкою про те, що відбувається»…
Погоджуючись з пані Валентиною, постараюся побудувати статтю якщо й не на таких відгуках і думках, то, принаймні, з їх урахуванням та цитуванням (зі збереженням авторських стильових особливостей і з перекладом українською). За традицією, користувачі називають політиків не зовсім офіційно, інколи фамільярно, до чого також всі звикли, і в їхніх текстах це я не редагував.
На перегуках їхніх думок з моїми і спробую побудувати свій аналіз.

Різке зіткнення з одеськими прокурорами

А передувала дискусії у студії Савіка Шустера дуже резонансна нарада губернатора Саакашвілі з працівниками одеських силових органів, передусім, прокуратури. На ній очільник області непримиренно заявив присутнім, що не потерпить їхньої практики хабарництва, здирства і бандитизму стосовно інвесторів і бізнесменів. Демонструючи документи, він доводив присутнім, що вони відлякують інвесторів, і тому дуже мало коштів вкладається в розвиток Одещини.

Т. Горностаєва, одеський прокурор

Назвавши ім’я одного з прокурорів Одеси – Тетяни Горностаєвої – губернатор звинуватив її в тому, що вона написала лист одному інвестору, який вирішив побудувати вкрай необхідну місцевому населенню паромну переправу. І в цьому листі губернатор побачив приховану погрозу і натяк на хабар.
Він вчинив такий рознос Горностаєвій та іншим присутнім, якого ті, напевно, не знали за все своє життя.
Родзинка була ще і в тому, що Т. Горностаєва, нібито, є прийомною донькою Генерального прокурора В. Шокіна, принаймні, її мати певний час була дружиною Шокіна.
Коли Михеілу Саакашвілі натякнули на високе покровительство Горностаєвої у столиці, той взагалі зайшовся від гніву і заявив, що йому байдужі імена, зв’язки і тому подібне, а він вирішує проблеми в інтересах простих людей.
Присутні оніміли, адже всі давно звикли, що такі от «блатні» працівники в нас є недоторканими, роблять стрімку кар’єру, і їх ніхто не сміє зачепити.

	Президент підтримав губернатора

Але особливість стилю Саакашвілі полягає в тому, що він одразу заявив і постійно повторює, що ні з ким не пов’язаний, ні від кого грошей не бере і ні на яких високопоставлених покровителів увагу не звертає. Нібито, президент особисто пообіцяв йому підтримку в усьому і навіть попередив усіх високопосадовців не заважати новому одеському очільникові.
Це відео було викладено в Інтернет і отримало величезний резонанс. Люди ще раз побачили незвично сміливий, принциповий підхід до справи, від якого вони відвикли і якого вітчизняні чиновники ніколи не демонстрували. І це виявилося дуже очікуваним стилем.

Мільйон переглядів відеозвіту про «рознос» губернатором прокурорів

Сам Саакашвілі поділився враженням від реакції людей і під заголовком «Вони беруть мільйони, але нас також багато мільйонів» написав наступне: «Розмову з прокурорами за 2 дні переглянули більше, ніж мільйон людей тільки на YouTube. Це означає, що я не лише від себе говорив, а так вважають мільйони українців.
Корумпований стерв’ятник наполегливо не хоче помічати подібного настрою народу. Але ми їм разом пояснимо. У мене є мандат від президента України. І як і для нього, так само і для мене, і всіх порядних посадових осіб, які люблять Україну, має бути головним завдання від суспільства – не відступати ні на крок і довести цю битву з казнокрадами та безсердечністю, до конкретних, відчутних для всіх (а не просто оголошених з телеекранів) результатів».

Відправний пункт дискусії

Дискусія про реформи розпочалася у студії Шустера з відео, яке зафіксувало гостре зіткнення губернатора Саакашвілі з керівництвом Державної служби авіаперевезень у присутності міністра інфраструктури А. Пивоварського.
Саакашвілі вимагав там зробити над Одесою так зване «відкрите небо», тобто, конкурентну ситуацію з допущенням інших авіаперевізників, що мало б знизити ціну на квитки.
А ціна ця дуже висока. Як прокоментував сам Саакашвілі, за 50 хвилин авіаперельоту, скажімо, з Києва до Одеси, авіаперевізник МАУ бере і 200$, і 300$, і навіть більше, надаючи мінімум послуг у польоті.
«На очах нахабно грабують народ!» – вигукнув одеський губернатор, коментуючи небажання Державіаслужби потіснити монополію МАУ. Під час гарячого спічу Саакашвілі, в якому той доводив, що після Майдану народ заслуговує, щоб рахувалися з його інтересами, а не з інтересами олігархів, тому потрібно знижувати ціни на авіаперельоти, голова Державіаслужби Д. Антонюк сидів і посміхався.
Це зовсім вивело Михеіла Саакашвілі з рівноваги, і він прямо звинуватив керівника Державіаслужби у корупції: «Чого ви либитеся? Ви продалися олігархам! Ви від них отримуєте свою зарплатню!» – вигукнув пан Михеіл.
Підставою для такого звинувачення було те, що Д. Антонюк протягом 17 років був одним із провідних менеджерів МАУ. А ця авіакомпанія пов’язується з відомим олігархом і екс-губернатором Дніпропетровщини Ігорем Коломойським. Стверджують, що зі структури МАУ в Державіаслужбу Д. Антонюка «підсадив» І. Коломойський, після чого МАУ, нібито, отримало низку преференцій, монопольне на деяких напрямках польотів становище, і тому могла запровадити високі ціни на авіаквитки.
Намагання Саакашвілі переконати на цьому засіданні керівництво Державіаслужби у необхідності впустити на авіаринок України інших авіаперевізників, створити конкуренцію і тим здешевити квітки, ні до чого не привело.
Схвильований Саакашвілі кинув папери на стіл і заявив: «Я з вами більше не буду сперечатися. З вами все ясно… А вашим олігархам доведеться потіснитися і замість п’яти мільярдів у них буде чотири. Нічого поганого в цьому не буде. Решта буде у народу України. Ось і все. До побачення».
На підтримку позиції М. Саакашвілі про те, що здешевлення авіаперевезень у рази збільшує пасажиропотоки, користувач Адриан Добрев надав інформацію:
«А ще є статистика. У порівнянні:
Зростання пасажиропоку в трьох грузинських аеропортах після того, коли президент Грузії Саакашвілі досяг там принципу «відкрите небо»:
Аеропорт «Кутаїсі». Пасажиропотік. 2007 рік – 4,527 осіб; 2013 рік – 187,939 осіб. У 25 разів.
Аеропорт «Батумі», 2007 рік – 38,613; 2013 рік – 208,977. У 5 разів.
Аеропорт «Тбілісі», 2007 рік – 615,873; 2013 рік – 1,436,046. У 2 рази.
А тепер – для порівняння:
Аеропорт «Одеса», 2008 рік – 787,000; 2014 рік – 863,900
Аеропорт «Львів», 2008 рік – 532,100; 2014 рік – 585,200
Аеропорт «Дніпропетровськ», 2008 рік – 426,532; 2014 рік – 446,800
Як бачимо, динаміка пасажиропотоку в трьох українських аеропортах, згідно з даними А. Добрева, практично стоїть на місці. Натомість, стрімке зростання пасажиропотоку в трьох грузинських аеропортах часів президентства М. Саакашвілі, коли він поламав монопольне становище однієї-двох аерокомпаній на ринку грузинських авіаперевезень, підтверджує правильність його позиції і в гострій суперечці з керівництвом Державіаслужби України, яка нічого не хоче міняти, бо працює не на державу, а на монопольного авіаперевізника і гальмує конкурентне «відкриття неба» не тільки на якомусь одному напрямку, а над усією Україною.
У цьому ж напрямку зреагував і Olexandr Dub: «А Садовий для Львова докладе зусиль для запровадження режиму «відкритого неба»? Чи, взагалі, для всієї України буде цей режим чи ні?
(Нагадаю, що у львівському аеропорту ім. Данила Галицького режим «відкритого неба» було запроваджено).
Згоден з цим і Дмитро Надєїн: «Я, звичайно, підтримую діяльність Саакашвілі, але в даному випадку не все так однозначно. Відкрите небо не можна дати одному місту, це не приведе до приходу авіакомпаній…»
Звучали і такі голоси: «Потрібно, щоб Україна відкрила небо над усією країною, а для цього треба підписати відповідну угоду з ЄС. З української сторони все зроблено, зараз чекаємо на відповідь з боку ЄС (у них проблема з Гібралтаром). Тому питань до Антонюка не повинно бути, він у даному випадку все робив згідно зі законом».
За яких обставин зрушення на ринку авіаперевезень можуть статися, громадяни здогадуються. Користувач Денис Давидов ремствує: «Шкода, що грузин піклується про інтереси українців більше, ніж самі українські чиновники… Респект Саакашвілі!»
Тут можна заперечити Давидову.
Справа не в національності. На місці Саакашвілі міг бути політик будь-якої національної приналежності. Справа в стилі діяльності, у ставленні до людей і справи. Це більш точно сформулював користувач Султан Абдієв: «молодець, Михаіл Саакашвілі, так переживати за простий народ…»
Саме так. Відмінність поведінки Саакашвілі від звичної всім нам флегматичної та байдужої поведінки типового вітчизняного чиновника полягає у тому, що новопризначений одеський губернатор темпераментно, гостро, не дивлячись ні на що і ні на кого, захищає інтереси пересічних громадян. Ми до цього не звикли. Тому й піднімається хвиля вдячності та підтримки від людей.
Цю обставину відзначив і Serhiy Sayenko: «Але ж такий губернатор ЛИШЕ один!!!! Інші мовчатимуть, як риби».

Реакція президента України

Президент Порошенко, до якого звернувся М. Саакашвілі, відреагував швидко. Напевно його служба також відслідковує громадську думку і має доповідати про типові реакції громадян. Наприклад, таку, як оця.
Користувач Олег Левчук із приводу скандалу в Державіаслужбі запитав: «Панe прeзидeнтe, а чому в Словаччині і Польщі б.в. авто коштує в 10 разів дeшeвшe а з. п. в 10 разів вища?!?! Чому пeрeліт Варшава – Париж коштує 20 євро, а Київ – Париж 300 євро??!? Ми живемо в найбіднішій країні Європи з найвищими в світі цінами. Ви обіцяли нам Європу, а маємо здирницькі митні платежі. Ви обіцяли справедливість, а маємо ще більшу корупцію. Риги, судді,та мінти всі на своїх місцях. Як це розуміти?!?!»
Так чи інакше, реакція президента не забарилася. Про що він і повідомив усіх на своїй сторінці у Фейсбуку:
Відгуки багатьох показали, що президент вчинив правильно.
Ярослав Михайлишин: «Дякуємо вам, Петре Олексійовичу, за підтримку! Ви подивіться, хто є головою державіаслужби, яка воює зі Саакашвілі і з українським народом. Цей чоловік 17 років служив монополісту МАУ, який належить Коломийському, і який дере за переліт страшні ціни. Ви думаєте, він буде дбати про простих людей? Геть ставленика МАУ з державної служби!»
А Олег Миронов заявив: «По-перше, хамів треба завжди ставити на місце! По-друге, нема чого Коломойському дерти три шкури з українців! Дорого коштує назва «Міжнародні Авіалінії України»? Зробіть ребрендінг! Я морально задоволений!»
Олексій Савенко також задоволений: «Нарешті зайнялися цією монополією. Літати на Україну було зовсім неможливо. Дешевше на Канари тричі, ніж один раз до Києва. І нікого з великих лоукостерів на ринок не пускали. Квиток «Лондон – Москва» можна було знайти у ізіджета за 19 євро. Квиток «Лондон – Київ» – це 200 фунтів. Повний «безпредєл» з авіатранспортом!»
А один краянин з усмішкою проінформував: «Закарпатці можуть літати до Мілана з Кошиць лише за 15 євро».
Але от Ольга Медведская дещо грубувато обурилася тим, що раніше не реагували на таку ситуацію: «Це смішно. Чому має ходити Саакашвілі і казати в очі цим падлам правду?? Чому президент самостійно не рулить державою??? Саакашвілі має тепер прийти до Генеральної прокуратури, щоб нафіг усіх тих лицемірів у погонах повиганяти???»
Скептична ж Alyona Kapysh, маючи на увазі те, що відео сцени скандалу виклали в Інтернет, додала: «А я думаю, що у Порошенка не було іншого виходу, тому, що перемовини показали громадянам. Нарешті відкрита політика!!!!!!!!!»

Вдоволення губернатора

Очільник Одещини, природно, був задоволений підтримкою президента, про що й повідомив громадськості: «Президент Порошенко ще раз довів, що він один із небагатьох світових лідерів, які вміють приймати швидкі та різкі рішення, коли це необхідно.
На зустрічі з Міністром інфраструктури та мною він прийняв рішення негайно відсторонити від виконання голову Державіаслужби Дениса Антонюка.
Це доводить, що програма деолігархізації – не просто гарний лозунг, а те, що вона стає реальною політикою. Я також вдячний міністру інфраструктури Андрієві Пивоварському за цю ініціативу, так само, як і за те, що ми, врешті-решт, вибили режим «відкритого неба» для Одеси. Я сподіваюсь, що з часом, позитивні результати всіх цих рішень відчують на собі всі громадяни.
Також вважаю, що рішення президента – чіткий сигнал усім посадовцям, що варто служити не власним інтересам або конкретним людям, наділеним владою посади або грошам, а народу України.
Марина Тарарак заперечила губернатору, якому явно симпатизує: «О ні, Михайле! Це якраз Ви один із небагатьох світових лідерів, які вміють приймати швидкі і різкі рішення:)).

Що далі з авіаперевезеннями?

Отже, керівника Державіаслужби Д. Антонюка відсторонено. Буде розслідування. Та навчені гірким досвідом громадяни мають свій погляд на подальший розвиток подій.
Одні радіють, як от Зіновій Сукач: «То супер... але ж треба довести справу до кінця і лібералізувати ринок авіаперевезень за прикладом Грузії. Це додаткові 20% до ВВП країни.Нам не треба +20%?? тільки нормально організувавши роботу в цій галузі, забезпечимо десятки тисяч нових робочих місць і мільярдні надходження до бюджету країни».
Але таких оптимістів небагато.
Подали свій голос і «законники»: «Олег Дудник: Михо, молодець! А ось, чи має право президент відсторонювати когось, це інше питання))». Світлана Попова підтримує «А він що, має право відсторонювати? Чи це гра така?..»
Критично налаштований Konstantin Kirnas проводить для коментуючих своєрідне роз’яснення і підкреслює, що відсторонити голову Державіаслужби має право за законом тільки уряд: «Захотілось мені поставити просте питання: хто «відсторонює»? Лікнеп: Кабмін. Який стосунок Петя має? – Жодного. Але попіаритися хочеться ж».
Helen Filo пом’якшує вислів, проте також дає зрозуміти, що відсторонити керівника Державіаслужби за повноваженнями мав би прем’єр, а не президент: «Порошенко вчинив гідно. Але така реакція повинна бути від Кабміну, це Яценюк мав би запустить свого підлеглого в політ».
З нею згодна Nata Kashpur: «Дуже рада за Одесу. Тільки чому нема «відкритого неба» для Києва, Львова, ін. Для цього що, кожен губернатор має влаштувати аналогічне дійство? Яценюк мовчить, ніби його не стосується. Міністр теж ніби не в курсах був, поки ПП не втрутився. Ганьбище».
Користувачка Таля Скай запитує главу держави: «А хіба не з ініціативи Пивоварського мали б відсторонити Антонюка і ще раніше це зробити? А то вийшло, що саме з вашої ініціативи зняли Антонюка, а де ж був тоді міністр, якщо губернатор бачить порушення, а міністр сліпий і глухий?»
Пані Таля не враховує одну «дрібницю», притаманну мафіозному суспільству – якщо міністрові підсунули підлеглого, якого курує такий могутній олігарх, як Коломойський, то скільки б не писати слово «міністр» з великої літери, він фактично є менш впливовим, ніж ставленик олігарха.
Тому Оля Іноземцева обґрунтовано іронізує, коли запитує про подальшу долю Антонюка: «а хто розслідувати буде? яценюк з коломойським?»
І знову ж таки, скільки б не писати імена посадовців чи олігархів з маленької літери, реальний вплив цих персон залишається дуже великим – до тих пір, поки їхні інтереси не пересікаються або з інтересом першої особи країни, або з інтересом країни, який ця перша особа має захищати.
І це добре розуміють читачі.

За державні інтереси чи за власну вигоду?

Одні вважають, що президент у цій ситуації став на сторожі інтересів держави. Так, Корнєєва Світлана вигукує: «Стоячи аплодую! І Саакашвілі, і Порошенку, і міністру інфраструктури! Є таке міністерство, виявляється?»
Однак, скептики студять подібний ентузіазм недовірою: «Анна Микитинец: «Петя розуміє, що йому недовго залишилось рулить, ось і крутиться, як може. Пізно. Поїзд пішов. Це розслідування мало бути проведено ще рік тому. Чому Петя почав виконувати свої передвиборчі обіцянки тільки тепер, а не рік тому, га?»
Костянтин Караваєв звертається до Саакашвілі: «Та ви його повністю затемнюєте, якщо так піде справа, то ми вас президентом оберемо). Ви зробили те, що Порошенко не зробив за роки свого правління))). І не треба йому присвоювати те, що він не може))). На рахунок красивих лозунгів – це так, це до нього))))».
Але Ніколай Кузнецов не згоден зі скептиками і великодушно хвалить обох: «Браво ПП и МС». Мелані Винн пропонує: «Нам потрібно, мабуть, починати знову вірити нашому президенту».
З нею згодна і користувачка Elchin Ulusu, очевидно, не з України. Вона стає на захист гаранта: «Панове, менше лайте вашого президента. Хороший президент, це професійний менеджер, який розставляє правильні кадри на посади. І я думаю, він з цим впорається».
Росіянин Сергій Яригін налаштований дружньо й оптимістично: «Я чомусь вірю, що вам вдасться почати корінні перетворення в Україні. Щиро бажаю вам успіхів!»
Sergii Antello песимістично вказує на складність проблеми: «Таких корупціонерів тисячі по всій країні». На що Elena Krymnash бадьоро проголошує: «Так тримати, очистимо Україну від корупціонерів!»
Декому настільки сподобалася різка манера одеського губернатора у розмовах з чиновниками та палка риторика на захист простих українців, що вони президента України почали вже оцінювати по тому, настільки він підтримує Саакашвілі.
Так, Валерій Одинцов захоплено вигукнув: «Cупер, Михо!! Якщо президент з вами, то ми – з президентом!))».
Ivan Dronov пояснює це детальніше: «Я би в Порошенку розчарувався остаточно, якщо б не одне АЛЕ… Призначив Саакашвілі губернатором. Повірю остаточно, що Порошенко – це плюс, якщо призначить Саакашвілі прем’єр-міністром або міністром внутрішніх справ. Бо без цього призначення Україні, без перебільшення, настане кінець».
Звичайно, Іван гарячкує. Україні ніколи не буде ні кінця, ні краю, хоча й сутужних періодів вистачало завжди і вистачає. Та від конкретного призначення доля України, на щастя, не залежить.
Але відчуймо, як люди палко вірять у те, що правильне кадрове призначення може просто перевернути ситуацію. А нинішня внутрішня українська ситуація уже так допекла народові, що вони вже не знають, що робити і починають чекати месію, героя – того, хто прийде, махне мечем – і голови дракона покотяться додолу.
Тому й запитують, як от Алексей Дубовик: «Чому тільки Саакашвілі себе так поводить, чому інші так не роблять!! У Києві наприклад?? Що, теж на зарплату тільки живуть?? Тільки такими діями в Країні буде щось мінятись»!
Відомо, що дракони вітчизняної корупції не тільки живучі, а їх дуже багато. І про це також пишуть користувачі.

Боротьба з олігархами чи з Коломойським?

Дана ситуація, нібито, проста: губернатор виявив непорядок, Президент його в цьому підтримав і відсторонив державного керівника (хоча робити це повинен був прем’єр за своїми повноваженнями). Але люди прагнуть аналізувати кожен випадок і, якщо помічають те, що їх непокоїть, то не мовчать.
Ось і в цьому випадку. Багато хто побачив у реакції президента не просто боротьбу за справедливість, а й якийсь глибший, другий план. І пов’язали це зі суперечностями між Порошенком та Коломойським (якого багато хто називають прізвиськом «Беня»), стверджуючи, що така боротьба між ними існує.
Надія Казакова скептично промовила: «Не можу повірить! Невже Порошенко здатен на рішучі дії заради народу України? Чи просто Антонюк – людина Коломойського?»
Роман Мец меланхолійно коментує дії П. Порошенка: «Продовження війни з Бенею. Ось так би жваво з Ахметкою розбирався. Але і за це треба віддати належне».
З ним згоден Viktor Viktor: «Якось все тільки бізнесу Коломойського стосується, давайте й інших олігархів щемить!» Андрій Васильович Колупайло конкретизує: «Все добре. Все правильно. Але гра в одні ворота – Коломойський. А де боротьба зі щупальцями Ахметова, Бойка, Фірташа, Льовочкіна і т. д., врешті-решт, Порошенка? Дуже сильно пахне замовленням і показухою. Рубають тільки по Бені, прогинатися він під Порошенка не хоче...»
Дмитро Чигрин хоче скорегувати губернатора: «Михайле! Годі мочити лише Коломойського!!! Там в Одесі повно ригів. Це ж вотчина Юри Єнакієвського. Почніть усе ж з них. Коломойський хоча б фронт оборони країни сформував і підтримує до сих пір. Хоча він теж м…к, звичайно».
Світлана Ільїнська попереджає: «Михайле, у мене інколи виникає таке враження, що Порошенко використовує вас у боротьбі з Коломойським. Ви дуже зручний для цього керівник – пасіонарний, яскравий, вболіваєте за інтереси народу і т. д. Просто зразок постреволюційного реформатора.) Але…»
Але Artem Kubenko не зважає на цю критику і вважає дії обох політиків обґрунтованими: «Президент разом з паном Саакашвілі вирішили дати по нахабному дзьобу Коломойського. Давно пора, молодці».
А Костянтин Тельнов вбачає у діях обох політиків користь: «Коломойському обрубають щупальця. Дивись, з часом стане законослухняним українським громадянином, а не…»
Проблема, що стоїть за висловлюваннями Інтернет-користувачів, очевидна всім. Це боротьба з олігархічним спрутом, який за роки Незалежності простягнув свої щупальці скрізь і оповив Україну в задушливих обіймах, висмоктуючи всі фінансові та державницькі соки.
Поки що справжньої боротьби з ними не ведеться, незважаючи на риторику з високих трибун. Люди втомилися чекати і вбачають у такому гальмуванні різні причини, зокрема, і статки самого П. Порошенка. Найбільш гарячі непримиренно заявляють, що, мовляв, ворон ворону око не виклює, тому й чекати від мільярдера Порошенка деолігархізації, тобто, боротьби з іншими мільярдерами-олігархами, нібито, не доводиться.
Як категорично заявила Світлана Студеникина: «Наш президент (спеціально не з великої букви) і деолігархізація – поняття несумісні визначально. Для чого брехати?»
Володимир Поляков ще більш різкий: «Ні, це доводить, що він недолугий…, який прос…ав більше, ніж рік. Ви за місяць зробили більше, ніж усі керівники нашої держави за рік цього катастрофічно-недолугого керування. А все тому, що радники у них олігархи, які нас обкрадали».
Висновок очевидний: скептицизму і зневіри людей буде значно менше, якщо вони побачать хоча б перші дієві кроки боротьби центральної влади, передусім, президента та прем’єра, із всевладдям монополістів-олігархів. Цих кроків чекають давно, адже деолігархізація була проголошена після Майдану новою владою ще півтора року тому.
І як же люди оцінюють результативність цих півтора року?
Дуже негативно. Є навіть й такі радикали, як Andrey Valentinovich Lvov: «Відсторонення має бути через розстріл чи повішання, або пожиттєве. Значно швидше реформи підуть. Впевнений на всі 100%».

Де взяти двадцяти трьох губернаторів, яких чекають люди?

Ще раз наголошу: у перші дні і тижні свого керівництва Одещиною Михеіл Саакашвілі продемонстрував такий стиль політичної та менеджерської поведінки, якої наші громадяни практично донині не бачили.
Його непримиренність до байдужих чинуш, його небажання миритися зі системою корупції, його звичка стіною ставати за інтереси простих людей настільки вразили українців, що вони просто обсипали нового одеського губернатора похвалами, словами підтримки а дехто буквально застогнав: де ж нам, мовляв, знайти подібного керівника у наші краї, далекі від Одеси?
Роман Іваненко: «Оце так швидкість. Скоро Одеса стане зразком держ. управління. Може, ця епідемія «Саакашвілі» перекинеться і на всю країну?»
Євген Хмельницький: «Жаль, що Саакашвілі тільки один, а обласних центрів в Україні 24 штуки. Виходить, що інші 23 нікого не цікавлять??»
Сміливий, антибюрократичний стиль керівництва, який продемонстрував М. Саакашвілі на початку свого одеського губернаторства, виявився популярним і поза межами України.
Азербайджанець Mustafa Cemilli закликав: «Успіху вам і чекаємо в Азербайджані!» Киргиз Sultan AS додав: «Я из #Кыргызстан’а і заздрю по-хорошему вам. Mikheil Saakashvili, нам потрібні такі ж реформи і така людина, яка зможе розігнати всіх корупціонерів і хабарників».
Казах Арман Актауский: «Махаил мырза, казахи з Вами!!!)) Алга Саакашвілі! Тільки вперед, Саакашвілі!!!»
Узбек Рамазан Каримов: «Мишико, Господь тобі і нам на допомогу!!! Дуже радий за Вас і за Україну в цілому!!! Да поможе Вам Всевишній, Амінь!!!!!
Грузинка Lela Jojua зітхнула: «Як вам пощастило, а ми сидимо і мріємо, коли він повернеться на батьківщину. Бог на допомогу Міші та Україні».
Троє росіян також долучилися до загального хору. Користувачка Гуля Гуля: «Не живу в Україні, але, бачачи такі результати, аж серце радіє, ледь із грудей не вилітає! Я вас обожнюю, Мішо, народ України й адекватну частину Росії!))».
Андрій Королев готовий діяти з розмахом: «А другого такого-ж Саакашвілі нема? Дуже потрібен! Одразу десяток для Росії».
Анастасій Михайлов висловив загальні сподівання: «Щасти, Михайле! Ми також дивимося на Вас з надією. Якщо вийшло в Грузії, вийде в Одесі та Україні, значить, і в Росії коли-небудь це буде можливо. Бережіть себе!»
А українець Олександр Лановенко ображено запитав: «Михайле, скажіть чому «смотрящих» в інших областях президент не міняє? Я можу навести порядок у Черкаській області за 1 місяць з такими повноваженнями, як у вас!»
Олександр, правда, забув, що так звані «смотрящі» в областях були за часів Януковича, а нині, все ж таки, там керують голови обласних державних адміністрацій, або, по-народному, губернатори. І губернатор Саакашвілі державні інтереси України, як і інтереси одеситів, захищає відважно.
Однак, заклики користувачів з майже всіх областей України прислати до них такого ж губернатора, як Саакашвілі, вказує на глибоку кризу керівних кадрів в Україні. З невеликими винятками корпус губернаторів, мерів та інших державних чиновників обюрократився, комерціалізувався, дехто з них і криміналізувався. Народних захисників серед них практично нема. А народ потребує саме таких керівників.
Ось як це сформулював Віктор Калюх: «Такого освіченого, адекватного чоловіка-новатора, як Михайло Саакашвілі, який захищає права звичайних людей (бідняків і людей середніх статків), при владі у нас нема. І якщо люди реально не будуть берегти таку людину і допомагати їй усім, чим можуть, то гріш нам ціна, українцям.
Самі ми ніц не зробимо. 20 років незалежності, а незалежністю і не пахне.
Всю країну роздерибанили, продали, поламали все, що було...
Тому потрібно зробити все, щоб допомогти Саакашвілі зробити в нашій країні ті реформи, які він вважає за потрібне. Тоді, можливо, хоч трохи з болота виповземо».

Післямова

Багато ще різних думок висловлювали Інтернет-користувачі. Але наведу лише один красномовний приклад: під час свого виступу в телешоу С. Шустера на екрані постійно експонувалися цифри підтримки з боку студії. А в студії були зібрані представники всіх областей України за соціологічною вибіркою, і можна сказати, що вони певним чином представляли громадську думку всієї країни.
Так ось, цифра підтримки Саакашвілі весь час була вищою, ніж 90%, а декілька разів сягала абсолютного значення – 100%.
Хочу підкреслити важливу річ: справа не в особистості самого Михеіла Саакашвілі, не в його національних чи індивідуальних особливостях.
Навпаки, ці особливості йому інколи заважають. Так, наприклад, він є надмірно емоційний, не завжди доказовий. Моя добра знайома одеситка Флора Р. просила мене передати через статтю пану Михеілу наступне побажання – багато одеситів його підтримують, але просять: менше загальних заяв, більше конкретики в словах і висновках, і, насамперед, у діях.
Ось і Генпрокурор В. Шокін прокоментував епізод з «наїздом» губернатора на Тетяну Горностаєву, наголосивши на тому, що поки що Саакашвілі не надав йому якихось доказів її протиправної діяльності. І додав, що вона не є його донькою.
Правда, сама пані Горностаєва поспішно заявила, що йде у декретну відпустку. Це, принаймні, на деякий час відтягне питання її відповідальності чи навіть зміни місця роботи.
А, може, у когось є сподівання, що Саакашвілі до того часу з Одеси поїде?
Один з користувачів, Валерій Хвалев, навіть звинуватив Михеіла Саакашвілі в диктаторських замашках: «Саакашвілі не вміє працювати з людьми. Схоже, у них там всі сталіни в Грузії. Я б такого начальника на гарматний постріл не підпускав до влади.
Але по суті він має рацію».
Скажу просту річ: якби на посаді в країні з’явився якийсь вітчизняний діяч, який би дотримувався безкомпромісної позиції в боротьбі з корупцією, байдужістю, гнобленням народу й яскраво та безстрашно захищав би інтереси держави та людини, всеохоплююча палка підтримка йому була б гарантована, може й більше, ніж Михеілу Саакашвілі.
Але такого діяча на обріях українських наразі не видно. Тож поки що весь вулканічний виплеск масової підтримки народу дістається Михеілу Саакашвілі. Як висловився Ігор Каргашев: «Михайле, у Вас в Україні є тільки дві надійні опори: № 1 Бог, № 2 Народ. Всі інші – по ту сторону фронту».
На превеликий жаль, Ігор близький до істини. По той бік фронту боротьби за краще життя виявилися майже всі державні службовці, які мали б бути слугами народу, але є його панами та підпанками, які за два десятиріччя виштовхали народ за лінію фронту, на мінне поле тяжкого нужденного життя.
Десятки людей попереджають одеського губернатора, що він наживе своїм стилем поведінки багато ворогів, просять бути обережним і посилити охорону.
А В’ячеслав Панов недвозначно натякає високопосадовцям і персонально Арсенієві Петровичу: «Тепер я знаю, коли буде 3-й Майдан – коли уряд не буде давати можливість Саакашвілі проводити реформи, і якщо президент йому не поможе, народ підніметься. Тому маленька порада Сєні – не корупцію очолюй, а очоль реформи, поки не пізно».
Порівнювати Михеіла Саакашвілі з іншими політиками можна. А протиставляти поки що не варто, особливо президентові.
Адже факт залишається фактом: саме президент Порошенко призначив пана Михеіла одеським губернатором, надав йому українське громадянство, дав карт-бланш на дії, прикриває згори від інших високопосадовців, яких уже встиг зачепити своєю бурхливою активність новий очільник Одещини.
А час покаже – настільки послідовною буде ця президентська підтримка, і чи не планує Петро Порошенко у випадку успіху Саакашвілі перекинути його з Одеси в Київ на якусь більш масштабну посаду – наприклад, прем’єр-міністра України.
Інтернет-користувач Павло Малишев, як і багато інших, у цьому впевнений: «Порошенко розкручує нового прем’єра».
Як воно вийде, побачимо, а поки що Саша Шкодич висловлює панові Михеілу загальну думку: «Дякую за вашу роботу для України».

P. S. А ось і перші результати – з 29 червня над Одесою розпочинається режим «відкрите небо». Про це повідомив не хто інший, як та сама Державіаслужба, яка гальмувала цей процес за керівництва Д. Антонюка і миттєво його прискорила після того, коли президент, за наполяганням Саакашвілі, відсторонив Д. Антонюка. Чекаємо нових проривів!