Боротьба
Срібна призерка Європейських ігор з жіночої боротьби Тетяна Лавренчук одразу після нагородження у Баку розповіла нашій журналістці, що навіть про бронзову медаль не наважувалася мріяти, щоб не зурочити. Та коли вже на самих Іграх дійшла до фіналу, захотіла «золота».

У фінальній сутичці поступилася більш досвідченій спортсменці Емеші Барці з Угорщини, – аналізує ще схвильована та щаслива Тетяна, – вона – чемпіонка світу серед студентів, призерка Європи та світу, ще й на чотири роки старша, ніж я!

Але на шляху до фіналу ти здолала не менш титулованих борчинь: у 1/8 – бронзову медалістку чемпіонату світу-2014 білоруск    у Анастасію Хучок, а у чвертьфіналі – бронзову призерку двох чемпіонатів Європи – туркеню Еліф Ясілірмак, якій 28 років. З огляду на це, що ж, все-таки, забракло для перемоги у фіналі?

Думаю, що впевненості в собі, я вперше у фіналі на таких змаганнях. Хвилювалася. Проте боролась до кінця і вірила в свої сили.

А як склалася змагальна сітка для твоєї суперниці? Можливо, якась сильна борчиня у вашій вазі дісталася якраз Барці, і тебе оминула зустріч з нею?

У нашій вазі (58 кг) всі суперниці були сильними і рівними між собою. Емеші жереб «підкинув» сутички з чемпіонкою юнацької олімпіади норвежкою Грейс Булен та віце-чемпіонкою цьогорічного чемпіонату Європи та минулорічної літньої Універсіади у Казані Ірою Нетребою. Також в сітці їй дісталася досвідчена росіянка Валерія Коблова – чемпіонка Європи та призерка світу, але вона травмувалась і знялася зі змагань, чим спростила угорці шлях до фіналу.

До слова, українська борчиня Ірина Нетреба, яку ти згадала, тепер представляє Азербайджан. У інших вагових категоріях ще дві українські борчині захищали кольори азербайджанського прапора. Це чемпіонка І Європейських Ігор Марія Стадник (в/к до 48 кг) та Наталія Синишин, яка здобула «бронзу» (в/к 55 кг). Чи не надходила у Баку і тобі пропозиція «змінити паспорт»?

Пропозицій на рахунок переходу не було, та я і не думала над цим!

Не думала? Перспектива заробити хороші гроші хіба не приваблює? Азербайджан щедро заохочує своїх спортсменів – так, за перемогу на Олімпійських іграх, якщо не помиляюся, винагороджує півмільйоном американських доларів.

Таке відчуття, що ви якраз і є агентом Азербайджану (сміється). Ні, мені комфортно в Україні, тут народилася і виросла, зробила перші кроки у спорті, тут – мої рідні і друзі. Не хочу я ні до якого Азербайджану!

І Марія Стадник, і Наталія Синишин змінили громадянство не через гроші, борчині були обурені кулуарними колотнечами в українській боротьбі. Першими номерами збірної в їхніх вагових категоріях просували інших спортсменок, Стадник і Синишин було відмовлено навіть у шансі відібратися до олімпійської команди. Марію завжди тримали в тіні Мерлені, а замість Наталі на Олімпійські ігри 2012 року не зовсім правомірно і справедливо обрали Лазарєву. Чи не боїшся, що так одного дня станеться і з тобою?

Все можливо, але поки що такого страху немає.

Давай завершимо на позитиві: чим ще, окрім «срібла», запам’ятається тобі Баку?

Хорошою організацією змагань. Цікавими зустрічами та знайомствами з іншими спортсменами. Дуже сподобалось і саме олімпійське селище. А яка у нас дружня українська команда, в якій кожен щиро підтримує та переживає один за одного! Також імпонує те, що в Азербайджані люблять Україну!