Розмова з послом Австралії в Україні Даґласом Траппеттом про роботу нещодавно відкритого в Києві посольства, перспективи співпраці між Австралією та Україною та українську діаспору в Австралії.

Ваша країна тільки-но відкрила своє посольство в Україні, й у вас доволі невеликий штат працівників. Чи плануєте розширюватися?

На цьому етапі – ні. Зараз складнощі з фінансуванням дипломатичних служб не тільки в Австралії. Лише місяць тому наш уряд оголосив про відкриття п’яти представництв по всьому світу. Тож, думаю, нашими наступними кроками буде спробувати налагодити свою роботу тут, оцінити прогрес і далі вже приймати рішення про те, яким чином ми хотіли б бути тут присутніми.

Чи є відкриття нових дипломатичних установ свідченням того, що ви розвиваєте активнішу зовнішню політику?

Наша зовнішня політика традиційно була активною. Гадаю, Австралія має хорошу репутацію, й Україна – це приклад нашої динамічності. Ми пишаємося, що можемо бути країною середньої ваги й спритно рухатися між таких великих держав, як США та Китай, підтримуючи теплі відносини як із країнами, що містяться неподалік нас, у Східній Азії, так і з територіально віддаленими, як-от країни ЄС. Попри це, чесно кажучи, дипломатична представленість Австралії у світі обмежена.

Чому так?

Це – поєднання чинників. Австралія може бути дванадцятою за величиною економіки країною, але нас лише 23 млн., і ми далеко від багатьох ринків та регіонів. Ми просто не можемо бути представлені в кожній країні та на кожному континенті.

Аварія малайзійського Boeing у липні минулого року стала основною причиною відкриття посольства, чи були й інші вагомі чинники?

Так, поза сумнівом, це – головна причина. У нас тут зараз перебувають шість федеральних поліцейських, які допомагають із розслідуванням. Одразу ж після аварії й аж до квітня цього року разом із нашими друзями з Нідерландів, Малайзії та України ми працювали в режимі відновлювальної місії, намагаючись забрати тіла загиблих та уламки літака. Зараз ми починаємо працювати над судовим позовом, щоб винних було притягнуто до відповідальності. Це буде великий пласт роботи посольства. Ще однією вагомою причиною була російська агресія на Сході. Гадаю, прем’єр-міністр Тоні Ебботт та міністр закордонних справ Джулі Бішоп дуже переконливо висловили наше бачення дій Росії в Україні. Звісно, є й інші причини, але це – головні.

Які ще напрями співпраці між Україною та Австралією вам видаються перспективними?

Енергетика є основною перспективою австралійсько-української співпраці. Енергетичні потреби України добре відомі, й, здається, вони не стануть меншими найближчим часом. Ми – друга країна у світі за експортом вугілля і четверта за обсягами його запасів. Маємо найбільші у світі запаси урану. Звісно ж, є й інші корисні копалини, як-от залізна руда. Тож, гадаю, це – основна галузь, де щось могло б відбуватися.
Крім того, є освітня галузь. Про якісь великі проекти не йдеться, але можемо щось робити й тут. Торік ми отримали близько 160 аплікацій на студентські візи. Близько місяця тому наш міністр освіти погодився на те, щоб українські студенти та вчені мали право подаватися на Австралійську стипендіальну програму.
Думаю, в обороні ми й далі проводитимемо тренінги, але не такі, як організовують США, Канада чи Велика Британія, коли їхні представники приїздять сюди.
Я ще хотів би додати, що, як і дехто з наших високопосадовців в Австралії, був дуже втішений рішенням України припинити справу проти Австралії в СОТ щодо однакового маркування пачок цигарок. Зважаючи на велику кількість пріоритетів та проблем, з якими зараз зіштовхується Україна, прийняти це рішення було непросто, що робить його ще більш цінним.

Експорт вугілля та урану з Австралії до України обговорювали прем’єр-міністр Тоні Ебботт і президент Петро Порошенко під час візиту останнього до Австралії в грудні. Чи є вже якісь результати цих обговорень?

Щодо постачання урану, то в мене було кілька зустрічей із представниками «Енергоатома», і, звичайно, обидві сторони підтвердили, що хочуть рухатися далі в цьому питанні. Але наразі Австралія, а не Україна перебуває в процесі схвалення урядом дозволу на постачання. Це не те рішення, яке ми легко приймаємо. Коли Австралія укладає договір про ядерну співпрацю з якоюсь країною – це особливий процес. Ми вже маємо понад 40 таких договорів по всьому світу, в яких гарантуємо, враховуючи характер продукту, що уран, котрий експортуємо, застосовується відповідально й мирно. Зараз перебуваємо на стадії завершення формального погодження урядом, щоб можна було перейти до переговорів. Очевидно, що відмова України від використання ядерної зброї спростить цей процес, тож сподіваюся, що все займе менше часу. Але, звісно ж, у нас вільний ринок, і Україна вирішує, купувати чи не купувати в Австралії. Утім, як сказав наш прем’єр, ми хотіли б запропонувати таку можливість.
Щодо вугілля, то, оскільки це комерційна угода, я майже не беру участь у справах, пов’язаних із цим. Утім, знаю, що було кілька обговорень, зокрема, на найвищому рівні між постачальниками з Австралії та представниками України. Я не знаю, на якій стадії перебувають ці обговорення, але мені відомо, що торік наша країна вперше здійснила постачання в Україну коксівного вугілля на суму $40 млн. (за контрактом між компанією «Метінвест» і приватним постачальником 36 т австралійського коксівного вугілля було поставлено до Маріуполя 20 листопада 2014 року. – Ред.). Згадані контракти, ймовірно, укладені ще до переговорів прем’єр-міністра Ебботта та президента Порошенка, але фактом є те, що постачання розпочато. Наскільки я розумію, це вугілля буде спрямоване на заводи в Маріуполі.

Наскільки активною вам видається українська діаспора в Австралії?

Вона дуже активна, це потужна сила. За даними останнього перепису, 36 тис. австралійців заявили про своє українське походження. Вони шукають сфери, в яких можуть щось лобіювати, збирати кошти, започатковувати якісь ініціативи, завдяки чому є впливовими та авторитетними. Вчора я розмовляв по телефону з головою Австралійської федерації українських організацій, обговорював певні питання. Вони помітно посилюють нашу присутність тут із погляду пошуку можливостей для співпраці й того, що можна було б зробити. Я щиро вважаю, що вони виконують справді потрібну роботу і, звісно ж, активно працювали протягом багатьох років, щоб в Україні з’явилося посольство. Тож тут і їхня заслуга. Тепер докладають великих зусиль, щоб зміцнити цей процес і розвинути його.

У яких галузях, на вашу думку, Україна могла б бути активною в Австралії?

Головне, що Україні необхідно зараз зробити, – це призначити свого посла в Австралії. Я знаю, що у вас є така проблема і з іншими країнами, які, якщо чесно, важливіші для вашої країни, ніж Австралія. Але посол у нашій державі справді потрібен, щоб почати говорити про ресурси та інвестиційні можливості, які ваша країна здатна запропонувати в енергетиці, сільському господарстві, ІТ. Україна повинна мати людину в Австралії, яка розповідала б австралійцям про можливості тут, політичну та безпекову ситуацію, програму реформ уряду тощо.

Довідка

Даґлас Траппетт – посол Австралії в Україні із січня 2015 року. До переїзду в Україну був заступником голови місії у Посольстві Австралії в Римі. У 2009-2011-му рр. – посол Австралії в ОАЕ. Обіймав також посаду заступника голови місії в Янгоні та Апіа. Здобув ступінь бакалавра в Університеті Фліндерса (штат Південна Австралія) та Університеті Джорджа Мейсона (США). Отримав сертифікат у сфері державної політики в Австралійському національному університеті