Підготував Юрій Заверюха, Чикаго
За матеріалами інформагентств

Дніпропетровські» фірми, оклигавши після наступу «єнакіївських», поступово повертаються на ринок.

До «дніпропетровської» групи зараховуємо: «ВКП «САВА», ТОВ «Івала», ТОВ «Авіка». Основні персоналії: Світлана та Ольга Ларіни, Ірина та Євген Шевченки.
Історія участі групи в армійському харчуванні починається зі середини двохтисячних років, коли було запроваджено «аутсорсинговий експеримент» в армії. Контракти з військовими перервались із приходом до Міноборони команди Єханурова-Єжеля. Повернутись на армійські кухні «дніпропетровські» змогли у 2013 році за міністра Лебедєва і залишаються там і зараз.

«ВКП «САВА» (11 млн. грн.)

Історія «ВКП «САВА» сягає кінця дев’яностих минулого сторіччя. Тоді (і донедавна) фірма була записана на Громадську організацію «Військовослужбовців та військових пенсіонерів». Засновниками останньої є Михайло та Світлана Ларіни, а також Євген та Ірина Шевченки. Перші тендерні перемоги «ВКП «САВА» припали на 2007 рік. Того ж року «ВКП «САВА» виграє армійські тендери на годування солдатів; у той час директором підприємства був Євген Шевченко. Із приходом до Міноборони команди Єханурова-Єжеля фірма була вибита з пулу армійських годувальників об’єднаними зусиллями «білоцерківських» та «єнакіївських». В особливих скандалах фірма не фігурувала. Навіть закиди КРУ щодо неукладання армією з «ВКП «САВА» договорів оренди обладнання, відшкодування комуналки та перерахування фірмі коштів за ненадані послуги й безкоштовне проживання кухарів фірми у військових частинах виглядають дрібними огріхами на фоні опису діяльності інших годувальників.
Після викидання «ВКП «САВА» з армійських кухонь фірма тихо вигравала невеликі тендери на харчі для Дніпропетровського шпиталю для ветеранів та судилася з армією через комунальні борги.
У 2014 році фірма стала фігурантом курйозного скандалу. «ВКП «САВА» виграла тендер на харчування пільгових категорій школярів, перебуваючи у стані припинення діяльності. Втім, фірма насправді проходила реорганізацію.
З березня цього року власником фірми вважається вже не «сімейно-ветеранське» ГО, а Катерина Воробйова. Втім, керує фірмою призначена у жовтні 2014 року, що й до реорганізації, Тетяна Письменна, яка раніше працювала в іншій фірмі групи – ТОВ «Авіка». До слова, до згаданого «курйозно-скандального» тендера якісь свої претензії має прокуратура.

«Івала» (6 млн. грн.)

Після того, коли ВКП «САВА» викинули з армійського харчового пулу, «дніпропетровські» завели на її місце фірму-клона – засноване у 2001 році ТОВ «Івала». Заводили фірму некрасиво, вкрай нагло засвітивши дві свої прямо пов’язані фірми на тендері Міноборони у 2008 році. Власником ТОВ «Івала» була Ольга Михайлівна Ларіна. Власниками «конкурента» – ТОВ «Мокша-Сервіс» були Михайло Іванович Ларін та Світлана Олександрівна Ларіна. Міноборони жодних претензій до такої конкуренції не висловило, претензії КРУ з цього приводу не мали жодних наслідків. До слова, нині ТОВ «Мокша-Сервіс» переписано на теж не надто далекого власника, Ірину Шевченко зі «сімейно-ветеранського» ГО. А «Івала» замістила «ВКП «САВА», зокрема, у комунальних боргах перед Міноборони. При цьому, до штату «Івали» армійські тиловики так само вписують своїх родичів. У комерційних каталогах один з телефонів «Івали» співпадає з телефоном Євгена Шевченка, директора «ВКП «САВА» та співзасновника зі «сімейно-ветеранського» ГО.
Історія з викиданням «Івали» з армійського пулу годувальників була найяскравішим з епізодів війни за армійські кухні. Фірма стала об’єктом численних медіа-атак за технологією «своєчасних масових отруєнь» та «клятих попередників».
На переконання автора, такі епізоди мали та мають місце в усіх армійських годувальників. І ТОВ «Івала» мало для них всі передумови. Проте, історії про виявлення касторки у солдатських харчах вказує на те, що саме ці медійні «масові отруєння» були організовані в інтересах конкурентів з «великої трійки» засновників Асоціації харчових підприємств «Армія», насамперед, «єнакіївських».
Також командою Єжеля проти ТОВ «Івала» було застосовано стратегічну зброю проти небажаного постачальника – фірмі просто перестали платити за надане харчування. Зрештою, після історій із «взяттям у полон» працівників та майна «Івали» генерал-лейтенантом та екс-заступником міністра оборони Володимиром Терещенком, фірма капітулювала. Тим паче, що з часів виграного у 2008 році тендера і до втрати своїх позицій на початку 2011 року «Івала» хазяйнувала на армійських кухнях без проведення торгів, за схемою додаткових угод. За відверто ворожого ставлення тодішнього міністра жодних шансів утриматись у пулі ця фірма не мала, навіть попри локальні судові перемоги. Спроби «Івали» втриматись, блокуючи через суд неконкурентну закупівлю послуг «Оптукрпром-ВР», провалилися. Судова легалізація договору «Оптукрпром-ВР» з Міноборони, натомість, була успішною.
Під час цих скандалів основними представниками «Івали» були її тодішні керівники Світлана та Ольга Ларіни. Після вильоту з армійських кухонь «Івала» сконцентрувалась на відбиванні претензій військових із комунальних заборгованостей та на стягненні з армії боргів.
Левову частку боргів у 83 мільйони армія повернула ТОВ «Івала» у 2013 році, після призначення міністром оборони Павла Лєбедєва, за нього ж відбулося «друге пришестя «дніпропетровських» на армійські кухні.
А «Івала» у січні 2014 року почала процедуру банкрутства через борг у 53 тисячі. У квітні 2014 року ТОВ «Івала» офіційно ліквідована. Тож податківці, які чогось у 2015 році згадали про фірму, впіймали облизня.

«Авіка» (458 млн. грн.)

Ключовою тендерною фірмою групи «дніпропетровських» було та залишається ТОВ «Авіка». Заснована у 2001 році, фірма з 2004 року бере участь в експерименті з впровадження аутсорсингу в армійському харчуванні. І тримається там до 2008 року, коли команда Єханурова-Єжеля вибиває «Авіку» та згадане «ВКП «САВА» з харчового пулу, тимчасово компенсувавши це введенням до складу годувальників армії ТОВ «Івала».
У керівництві ТОВ «Авіка», так само як і у ТОВ «Івала», постійно світились Світлана та Ольга Ларіни. У суді фірми «дніпропетровських», зазвичай, представляє Єрохіна Н. О. Вище керівництво та номінальні власники фірми постійно змінюються (нинішнім засновником фірми вважається Наталія Дишук, директором – Ірина Гетьман).
Після вильоту з армійського пулу «Авіка» концентрується на закладах освіти, охорони здоров’я та залізничниках, виграючи їхні тендери за участі фірм групи, а також інших дніпропетровських фірм – традиційних переможців місцевих тендерів із харчування. Наприклад, із чотирьох учасників невеликого тендера три мали прямий стосунок до групи – ТОВ «Івала», ТОВ «Авіка» та ФОП Єгоров («банкрутник» ТОВ «Івала»). Втім, взаємини «дніпропетровських» з низкою інших фірм є також дуже близькими. Але оскільки ТОВ «Арт-Синтез», ПП «Міка – групп», ТОВ «Регіональна кейтерингова компанія», ТОВ «Контракт Продрезерв 5» та інші не світилися біля армійських котлів – тут вони згадані лише побіжно.
Таким чином, «Авіка» міцно закріпилася в шкільному харчуванні на Дніпропетровщині.
У 2011 році ТОВ «Авіка» раптово виграє тендер Мінсоцполітики на харчування дітей-чорнобильців, зокрема, на Рівненщині і Волині при нижчих цінах конкурентів. Харчування було організоване вкрай погано, фірма намагається залучити як субпідрядників своїх відхилених на тендері дешевших конкурентів, пропонуючи їм за денний раціон на одну дитину 8,6-8,7 грн. при виграній ціні 13 грн. За версією самої фірми, ці проблеми були зумовлені тим, що місцева влада заважала дніпропетровцям розпочати роботу, бо хотіла і далі працювати з місцевими постачальниками. А спроби взяти у дешевший субпідряд фірми, які програли на тендері, «Авіка» пояснила тим, що ці фірми самі нав’язувались працювати за менші гроші. Але дніпропетровці, за словами директора «Авіки», відмовились від таких послуг.
У 2013 році ТОВ «Авіка» повертається в армійський харчовий пул – до теплої компанії «білоцерківських», «єнакіївських» та «кримських». Досить непогано вона себе почуває і понині, отримавши від «єнакієвських» рівноцінну компенсацію за «полонених» працівників «Івала», зокрема, звичайно, чергових родичів тиловиків. Наприклад, директором їдальні у військовій частині на Полтавщині «Авіка» призначила дружину майора, який є начальником відділу матеріально-технічного забезпечення цієї ж військової частини.
Але керівництво «Авіки» пам’ятає характер своїх минулих взаємин із «друзями» та не забуває їм про це нагадувати. Про це свідчить медіа-історія з публічним непідписанням «Авікою», нібито, спільного звернення «спеціалізованих годувальників армії» ТОВ «Адмет-Груп», ПП «Артек-Союз» та ТОВ «Укрпродакорд ОР» до президента України через (о, іронія!) побоювання щодо одностороннього розірвання армією договорів з чинною «четвіркою годувальників» на користь бозна-кого. Втім, у відкритих джерелах вдалося розшукати лише тогорічний лист ТОВ «Укрпродакорд ОР» схожого змісту.
Крім стандартних зустрічних обмінів претензіями з армійцями та освітянами з приводу відшкодування заборгованостей по комуналці та за надане харчування, «Авіка» світилася в справі з «помилковим ПДВ», через яку бухгалтер освітян отримав умовний термін. Згодом Ольга Ларіна, колишній керівник підприємства, бере участь у конференції «Податкова реформа: пошук концепції, що об’єднує суспільство» в якості простого директора з юридичних та адміністративних питань «Авіки».
ТОВ «Авіка» освоює не лише дитячі та солдатські гроші та не тільки на тендерах – у 2014 році фірма фігурує у скандалі із закупівлею дніпропетровськими тюремниками тюльки із 155% дельтою. Втім, цей скандал мав класичне «ніяке» продовження.
До слова, нинішній офіційний керівник «Авіки» Ірина Гетьман називала висвітлення «сфери їхньої діяльності» чи то «підміною понять», чи «замовленням конкурентів». Що ж, вочевидь, із цим згодні у Міноборони. У частині «підміни понять».
Бо фірму разом з усіма «замовниками-конкурентами» нещодавно запросили на перемовини, й «Авіка» отримала контракт на 131,53 млн. грн. із харчування солдатів з квітня по липень у Харківській, Полтавській, Сумській та Луганській областях.
Всього «білоцерківські», «єнакієвські», «артек» та «дніпропетровські» у другому кварталі отримають майже 1,1 мільярда гривень. Інших достойників не знайшлося. Цього разу за харчування солдата вони отримають не 34-38 гривень на добу, як минулого року, а близько 56 гривень. Але обіцяють годувати якісно.
Тож, хто з бійців від 1 квітня залишиться незадоволеним нинішнім армійським готовим харчем – має можливість негайно повідомити про це Діані Петрені з волонтерського десанту в Міноборони. Діана Петреня пропонує фіксувати неякісний армійський харч на фото-відео та повідомляти її з наданням усіх координат за номером телефону: 066 733-25-78 або на e-mail: [email protected].
Про неякісні сухпаї, мабуть, варто інформувати Юрія Бірюкова – це його тема.
До слова, пропоную ознайомитись із концепцією «Реформи системи продовольчого забезпечення та харчування військовослужбовців Збройних сил України». Перший крок реформування вже зроблено – до норм комплектування сухпаїв внесено важливі зміни. Дозволено використовувати тушонку зі свинини поряд із тушонкою з яловичини.
На цьому «актуально-армійська» частина рейтингу закінчена. Наступні місця в рейтингу отримають, здебільшого, годувальники інших військових формувань.