Президент України Петро Порошенко брав участь у схемі продажу олігархові Сергієві Курченку бізнесу Бориса Ложкіна – з використанням офшорної компанії, щоб не платити податків в Україні. Майнова декларація президента дивним чином не містить згадки про доходи, отримані за кордоном, та корпоративні права контрольованої ним офшорної компанії – на Британських Віргінських островах. Новий генпрокурор має тепер усі підстави поставити президентові Порошенку низку неприємних запитань.

Стежачи цими днями, як працює без перерви на сон президент Порошенко, хочеться йому аплодувати. Однак є у його житті такі таємні закутки, довідавшись про які, не можна не задуматися. Розслідуючи багатомільйонну угоду між Ложкіним і Курченком, ми й подумати не могли, що вірусом приховування своїх офшорних активів інфікований не лише глава Адміністрації президента, – сліди ведуть і до Петра Порошенка, який на той час був одним із бізнес-партнерів Ложкіна. Ложкін не міг би нічого продати, якби не мав на це згоди Порошенка – так був побудований їхній бізнес.
«Ложкін був у схемі управляючий партнер, а Порошенко– партнер контролюючий»,– підтверджує пан Шверк, права рука Ложкіна у бізнесі. У квітні 2013 року з’являється повідомлення, що Порошенко продав свою частину у бізнесі з Ложкіним.
«Порошенко більше не є партнером Unіted Medіa Holdіng (UMH). Медіагрупа викуповує по 50% в “Нашому радіо” і KP Medіa (журнал “Кореспондент”, сайт korrespondent.net і т. д.) у структур бізнесмена й стає єдиним власником цих компаній, розповів співрозмовник»,– повідомляла тоді «Українська правда».
Це повідомлення мало б неабияк зацікавити Генеральну прокуратуру та Антикорупційне бюро. Чому? Бо якщо уважно відстежити за 2013 рік структуру власності у всіх підприємствах бізнесу Ложкіна, зареєстрованих в Україні, впадає у вічі одна особливість– ніяких змін тут насправді не відбулося. А це може означати лише одне: усі операції з викупу частки Порошенка у бізнесі Ложкіна відбувалися поза межами України, за кордоном. Ми вже знаємо, що Курченко, купуючи бізнес Ложкіна, розрахувався з ним грошима... вкладників депозитів державного Укрексімбанку.
На операцію, яку СБУ назве “злочинною”, із державного банку видано рекордну суму – 160 мільйонів доларів. Борис Ложкін, права рука Порошенка, не сплатив з операцій на сотні мільйонів доларів жодної копійки податків.
Щоб не платити податки в Україні, пан Ложкін зареєстрував офшорну компанію на екзотичних островах– у Карибському морі. Звісно, у декларації, яку пан Ложкін заповнював, перш, ніж зайняв крісло держчиновника, він, усупереч антикорупційному законодавству, своїх заморських активів не згадав.
А як же діяв Порошенко? Він публічно визнав, що продав свою значну частку у спільному бізнесі, який сам Ложкін оцінював у 400 мільйонів доларів. Звісно, стає цікаво, чи не забув відобразити їх у таблиці Б розділу 2 “Відомості про доходи, одержані (нараховані) з джерел за межами України” своєї декларації про доходи?
Беремо декларацію за 2013 рік Петра Порошенка– і... увесь цей розділ порожній. Також порожній розділ, у якому чиновники повинні вказувати цінні папери та корпоративні права, які належать декларантові та містяться за кордоном. Жодної цифри, жодної копійки. Дивно.
Утім повірити в це дуже важко, особливо беручи до уваги роздобуті нами факти, які вказують на те, що прямий стосунок до однієї з офшорних компаній має… Петро Порошенко. Так, справді, не однофамілець, а той самий Порошенко, який працює президентом України. Декілька тижнів тому ми отримали документи, які дають змогу майже поденно встановити, яким чином відбувався продаж УМХ Курченку.
Вивчаючи ці документи, ми звернули увагу на компанію, яка майже до останнього “трималася” за кіпрський UMH і покинула склад його акціонерів менш ніж за два тижні до того дня, коли 99% акцій УМХ опинилися у власності “Trіlado Enterprіse Іnc.”– офшору з Віргінських островів, підконтрольного Курченкові.
Назва цієї компанії– “Lіnquіst Servіces Lіmіted”, і міститься вона на тому ж острові Тротола з Британських Віргінських островів, на якому зареєстровано приблизно 40% офшорних компаній світу – разом з офшорними компаніями Ложкіна і Курченка.
Який стосунок до неї має Порошенко? Офіційно надані нам відомості вказують, що ця компанія перебувала під його контролем принаймні до кінця 2013 року. І саме через неї Порошенко володів своєю часткою як у всьому УМХ, так і у спільних компаніях з Ложкіним. Саме так, це не помилка, адже “Lіnquіst Servіces Lіmіted” належали акції у кіпрській компанії UMH, яка контролювала весь “Український Медіа Холдинг” в Україні.
Доказ перший. У квітні 2013 року було офіційно оголошено про продаж Порошенком своєї п’ятдесятивідсоткової частки у радіостанції “Наше Радіо”, журналі “Кореспондент” та сайті korrespondent.net “Українському Медіа Холдингу”, який тоді ще належав Ложкіну. Яким же чином відбувався цей продаж?
Українські олігархи, мабуть, суто з патріотичних міркувань, усі свої серйозні угоди вчиняють далеко-далеко за межами України, наприклад, на Кіпрі або ще краще– на Британських Віргінських островах. Так і сталося з “Нашим Радіо”. Склад акціонерів цього товариства в Україні залишився незмінним, тоді як зміни зачепили власників кіпрської компанії, яка 100% контролює “Наше Радіо” в Україні.
Назва компанії– “UBMH Broadcast Medіa Hol­dіngs Lіmіted”. Починаючи з червня 2011-го по травень 2013 року цією компанією в рівних частках володіли голландська фірма Ложкіна “Unіted Medіa Holdіng N.V.” і компанія з Британських Віргінських островів “Lіnquіst Servіces Lіmіted”.
Дати початку і закінчення спільного володіння цими двома компаніями збігаються з періодом, коли Ложкін і Порошенко, за їхніми власними ж словами, були партнерами по “Нашому Радіо”. Після того як було оприлюднено інформацію про викуп частки Порошенка в радіостанції, “Lіnquіst” через кілька днів зникає зі складу акціонерів UBMH, і власником 100% залишається “Unіted Medіa Holdіng N.V.”. Такі самі зміни відбулися і в ПАТ “КП Медіа”, якому належали журнал та сайт “Кореспондент”, оскільки материнською компанією його була також кіпрська UBMH.
Тож у підсумку маємо таке: якщо продаж частки Порошенка в згаданих медіа відбувся шляхом продажу “Lіnquіst Servіces Lіmіted” своїх 50% UBMH на користь “Unіted Medіa Holdіng N.V.”, то нікому іншому, крім Порошенка, компанія “Lіnquіst” належати не могла. Інакше що ж тоді продавав Порошенко Ложкіну?
Доказ другий. У 2010 – 2011 роках компанія “Lіnquіst Servіces Lіmіted” надала ПАТ “Міжнародний інвестиційний банк”, що належить Порошенкові, позику в загальному обсязі понад 4 мільйони доларів.
На перший погляд, нічого особливого. Якби не характер цієї позики. А надана вона була на умовах так званого субординованого боргу. Це специфічний спосіб фінансування банків для виконання нормативів фінансових активів, встановлений Національним банком. Часто субординовані позики називають “гуманітарною допомогою для банків”, оскільки такі позики надаються на дещо невигідних умовах для позичальника– без будь-якої застави, під обмежені відсотки і без права вимагати її дострокового повернення. Як правило, на такі незручні умови погоджуються кредитори, які пов’язані з власниками банків-боржників. У випадку Міжнародного інвестиційного банку таким власником був Порошенко, який, вочевидь, з допомогою віргінської фірми вирішив дофінансувати рідний банк. Отож “Lіnquіst Servіces Lіmіted” щонайменше тричі з’являється поряд з ім’ям Порошенка за обставин, які не дають підстав для сумніву, що цю компанію прямо або опосередковано контролював Порошенко принаймні до кінця 2013 року.
Яким же чином компанія Порошенка з Британських Віргінських островів взяла участь у схемі Курченка– Ложкіна з продажу УМХ?
Як ми вже згадували, “Lіnquіst Servіces Lіmіted” залишалася серед акціонерів кіпрського “UMH Group Publіc Lіmіted” аж до 23 жовтня 2013 року. Чим пояснити таку неквапливість? Випадковості тут бути не може, адже угода була спланована і продумана від початку до кінця. Чого чекав Порошенко? Найімовірніше, він чекав плати за свої частки в “Нашому Радіо”, “Ретро ФМ” та “Кореспонденті”, які придбав Ложкін напередодні.
Свій підпис під згодою Порошенко поставив лише тоді, коли стало зрозуміло, що Курченко адмінважелями витисне гроші на оборудку з державного банку.
Схема входу Порошенка у бізнес Ложкіна і виходу з нього через офшор на Британських Віргінських островах:
1. Офіційне повідомлення про те, що Ложкін і Порошенко стають бізнес-партнерами.
2. Офіційне повідомлення: Ложкін викуповує частку Порошенка, готуючись перепродати її Курченку.
3. Офіційний документ: Порошенко– це офшорна компанія “Lіnquіst Servіces Lіmіted”. І міститься вона на тому ж острові Тротола з Британських Віргінських островів, де й офшор Ложкіна.
4. Структура власності після 7 травня 2014 року: Порошенка вже серед власників немає, все готове для продажу Курченкові.
5. “Гаманець сім’ї Януковича” Курченко купує УМХ– Порошенко і Ложкін отримують гроші. Але податків не платять.

Неприємних підсумків два.

Перше: кошти, що витратив Курченко на придбання медіа­холдингу, злочинність походження яких все ще перевіряє Генеральна прокуратура, майже зі стовідсотковою ймовірністю потрапили не лише до кишені Ложкіна, а й на рахунки підприємств, контрольованих Порошенком.
Друге: щоб не платити податки в Україні, Порошенко використовував власну офшорну компанію за океаном, приховуючи це і від податківців, і від виборців.
До речі, ми звернулися до Генпрокуратури, щоб дізнатися, на якому етапі перебуває розслідування кримінальної справи, зокрема щодо оборудки Курченка– Ложкіна. Отримуємо відповідь. Так, дійсно, є таке кримінальне провадження, і розслідують його серед іншого за статтею 209 КК України– легалізація (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом. А ще Генпрокуратура підтвердила, що станом на грудень 2014 року здійснюються заходи, спрямовані на дослідження фактів вчинення протиправних дій під час оплати за договором купівлі корпоративних прав групи компаній “Український Медіа Холдинг” (“UMH Group Publіc Lіmіted”).
Що ж заважає слідчим Генеральної прокуратури швидко та результативно закінчити розслідування? Чомусь видається, що на те є лише одна причина: гроші від цієї угоди отримували особи, які зараз перебувають на самій вершині владної піраміди.
P.S. Ми надрукували сьогодні нову частину нашого розслідування, не маючи на меті насолити президенту чи кинути тінь на нього. Ми лише хочемо, щоб кожен знав, що люди, перш ніж стати президентами, теж можуть робити помилки. І нині, у цей складний час, дуже хочеться зрозуміти, чи, ставши президентами, люди здатні визнавати своїх помилки і змінюватись. Тоді у нас всіх буде шанс, що почне змінюватись і країна.

До речі

За дивним збігом, через два тижні після оголошення про продаж холдингу Курченку, а точніше, 9 липня 2013 року, Борис Ложкін, чинний глава Адміністрації Порошенка, отримує найвищу нагороду вищого законодавчого органу Росії– Ради Федерації– з рук її голови Валентини Матвієнко.
Під час вручення пані Матвієнко не шкодувала компліментів пану Ложкіну: “Борис Ложкин руководит издательским домом, который работает с российскими медиа. Я хочу сказать, чтобы реализовывать такой проект, надо быть большим профессионалом и другом России и понимать, какую важную миссию он выполняет”.
Пані Матвієнко знала, про що говорила,– бізнес Ложкіна базувався на розвитку в Україні злегка перероблених російських радіостанцій та видань.
Звісно, навряд чи, розбудовуючи протягом останніх двадцяти років “издательський дом, который представляет российские медиа”, Ложкін мотивувався лише “духовними скрєпами” або “важной миссией”. Але тепер, як ніколи раніше, настав, мабуть, найкращий час, щоб главі Адміністрації Президента України визначатися: якщо нагорода від Ради Федерації агресора заслужена, то яким чином можна бути членом Ради нацбезпеки і оборони та керувати адміністрацією головнокомандувача Збройних сил країни, яка обороняється? Якщо ж нагорода була черговим брязкальцем марнославства, то чому її не повернуто за адресою: “Москва, Кремль, до востребования”?