rss
02/16/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#345

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Репортаж \ Свято хорової пісні у київському клубі «Співуча родина»: Допоки ми співаємо, нас не перемогти
  Title
  
Запозичила цей слоган із фестивалю ім. Бортнянського, який відбувся в Києві наприкінці 2014 року. Сподобався він мені глибинною суттю та має стосунок до одного з колективних героїв цього репортажу, а саме – народного хору «Дніпро» Національного університету ім. Т. Шевченка, який на цьому конкурсі отримав першу премію. Славетного, відомого хору, якому від народження пішов 172-й рік! Заінтригувала?

Співаємо у своєму клубі вже 20 років

...Але спочатку про місце дії. Наш часопис не вперше розповідає про унікальне столичне громадське об’єднання за уподобаннями – київський клуб «Співуча родина», що діє уже 20 років поспіль при Київському будинку вчителя. Клуб, що об’єднує людей, залюблених у пісню. Перш за все, українську. Тут представляють сцену для самовираження кожному шанувальникові: від початківця – учня музичної школи – до маститого народного артиста, від солістів – до родинних дуетів, тріо, квартетів і аматорських народних хорів. Єдина вимога – жодної халтури, ніякої «попси». Нехай ще часом не досконало, ще тільки перші кроки в царині музичної культури, але із заявкою на високе мистецтво.
Клуб діє за попередньо підготовленою програмою, зустрічаються учасники клубу раз на місяць протягом навчального року. Унікальність клубу ще й у тому, що ці зустрічі безкоштовні (в чому велика заслуга адміністрації Будинку вчителя та організаторів клубу). Інколи таке сузір’я талантів тут побачиш, за зустріч з якими в інших стінах в нинішніх умовах вільного (а насправді невільного) ринку треба заплатити ой яку суму! А ще тут цінується тепла, дружня, невимушена атмосфера, особлива аура. Атмосфера духовності. І відвідує природно відфільтрована, з незіпсованими естетичними смаками, публіка. А ще – унікальні тут керівники клубу, які створили його 20 років тому і до сьогодні, озброєні набутим досвідом і альтруїстичними мотивами, дарують людям радість. Компліменти їм – наостанок. Лише одне скажу: організатори пишаються тим, що наш незалежний часопис «Час і Події» дарує їм теж альтруїстично всесвітню інформаційну підтримку. Тому що наш сайт (www.chasipodii.net ), створений на основі друкованого видання, читають і в Україні, й українці всього закордоння.
Так от: клуб щорічно практикує щось цікаве з однієї певної тематики або циклу. Один із таких заходів – популярні, під повний аншлаг, «Різдвяні зустрічі: У промінні Вифлеємської зірки». Вони проводяться щорічно у січні вже 10 років поспіль. У програмі – колядки, щедрівки, духовні пісні та щось «найсмачніше» з репертуару хорового колективу – учасника зустрічі. І ще одна, властива «Співучій родині», закономірність, – відданість, вірність чи то захопленню, чи то справі свого життя. Всі 10 років ці «Різдвяні зустрічі» високопрофесійно та цікаво проводить відома в мистецькому світі України Валентина Володимирівна Кузик. Вона – відомий музикознавець, доктор філософії (з мистецтва), член Національної спілки композиторів України, лауреат премії ім. Миколи Лисенка, науковець Інституту ім. Рильського НАН України, автор близько 20 книг та сотень статей з музикознавства, зокрема, відома дослідниця творчості Миколи Леонтовича, Левка Ревуцького та ін. І не менш важливе – давній і пристрасний друг клубу. Микола Кузик – її чоловік – записує ці «Зустрічі» на відео, створюючи цінний архів.

Title 
 «Різдвяні зустрічі» відкривають президент клубу
«Співуча родина» Галина Лактіонова (справа) та
ведуча цього циклу Валентина Кузик.
Київ, Міський Будинок учителя, 21січня 2015 р.

І ось «Різдвяні зустрічі-2015», на яких вдалося побувати. Між іншим, корегувала спеціально свій приїзд-від’їзд у Київ так, щоб їх не пропустити. Добре скорегувала. Із мистецьких імпрез впродовж двох місяців найсильніше враження справили хорова асамблея в пам’ять видатного українського диригента, Героя України Павла Муравського та ось це справжнє свято хорової музики у «Співучій родині».
***
У цьому репортажі маю представити вам, шановні читачі, десять колективних героїв хорового співу. Десять хорів, виступи яких присвячені Різдвяним святам 2014-2015. Це приблизно 200 осіб – учасників. Це виконання acappella, що є вищим пілотажем майстерності співу, професійності.

Ветеран хорового співу капела «Дніпро»

Як обіцяла, почну з фінішного виступу найбільш могутнього за складом, віком, історією хору «Дніпро» Національного університету ім. Т. Шевченка – формально аматорський, по суті – професійного.
Цей хор започаткував у 1844 р. Михайло Максимович – перший ректор Київського університету св. Володимира (нині – університет ім. Т. Г. Шевченка). Це був церковний хор, який згодом прийняв світський статус. Протягом ХІХ-ХХ ст. ним керували видатні діячі, з яких назвемо лише легендарних композиторів та диригентів Миколу Лисенка та Олександра Кошиця. Перший у 60-і роки позаминулого сторіччя надавав перевагу виконанню народних пісень та ставив театральні вистави. А Олександр Кошиць, який взяв хор під свою опіку 1908 р. і протягом 10-ти років ще більш сприяв його професійності та популярності. За цей час хор виконав 150 хорових творів світової класики, здійснив 30 афішованих концертів... А в 1916 р. під керуванням О. Кошиця відбулася прем’єра загальновідомого «Щедрика» Леонтовича, який, до слова, звучить у різних обробках у Різдвяні дні по всій Америці. Десятиріччя під керуванням О. Кошиця були піком слави знаменитого українського хору.
За період після Другої світової війни хор очолювали, знову ж таки, відомі діячі музичного мистецтва. Серед них протягом 30 років до 1909-го – заслужений діяч культури Іван Павленко. І останніх п’ять років художнім керівником та диригентом є випускниця диригентсько-хорового відділу та аспірантури Київського національного університету культури і мистецтва, активна, мобільна Ірина Душейко. Хормейстер (з 1997 р.) – композитор, викладач, мистецтвознавець – Ігор Тилик.
Звання народного та назву «Дніпро» хор отримав у 1964 р.
У наші дні хор чітко проявляє свою громадянську позицію. Він – учасник Майдану та багатьох важливих громадських акцій кінця 2013-го-початку 2015 рр. Не дивно… В його складі – активні обдаровані патріотичні студенти, випускники, викладачі.
Набравши назву хору на YouTube, в цьому пересвідчуємось. Наприклад, 22 лютого 2014 р. вночі на сцені Майдану «Дніпро» виконує реквієм за загиблими («Lacrimosa» Моцарта), 14 травня 2014 р. підтримали українців Криму виконанням пісні «Океану Ельзи» «Все буде добре» на фоні створеного за власні кошти кліпу. В січні ц. р. підтримують учасників АТО різдвяним репертуаром. Тішили вони неодноразово і всіх відвідувачів центральної ялинки на Софіївській площі.
...І ось Валентина Кузик оголошує вихід хору «Дніпро» на сцені Будинку вчителя. Спочатку хор вражає масовістю. Потім виконанням акапела колядки «Ой, помагай, Біг». А далі – сюрпризи. До хору на сцені приєднується оркестр Військового інституту цього університету (худ. керівник Юрій Копач). І разом дарують англомовну «I’ll Be home for Christmas» (муз. Уолтера Кента). Це пісня вперше прозвучала у 1943 р. Сюжет: американський солдат на війні мріє про можливість зустріти свято Різдва вдома, з родиною, з коханою... Як перегукується сюжет з нашими днями! Наші воїни на Сході мріяли про те саме в наше цьогорічне Різдво. Ситуаційна перекличка подіяла вражаюче.

 Title
 Народна хорова капела «Дніпро»
Київського національного університету
ім. Тараса Шевченка. Диригент Ірина Душейко

 Title Title
 Капела«Дніпро» та оркестр Військового інституту виконують пісню
«Це наш шлях» на музику Бон Джові. Солісти та автори пісні Анатолій Варченко та Аліна Онанко.
Диригує із залу Ірина Душейко


А ще далі – безумовний дарунок публіці: прем’єра спірічуелса «Go Down Moses!» (аранжування Ірини Душейко, оркестровка Юрія Копача.) Спірічуелс – від анг. Spiritual – духовний, релігійний. Це – духовні пісні афроамериканців, найважливіший жанр їхнього фольклору. Соліст хору, 20-річний Павло Ковріжних, за стилем виконання здивував публіку перевтіленням у справжнього афроамериканця. Проте не лише в перевтіленні справа, а в таланті. Ще у 13-річному віці Павло –учень 24-ї музичної школи – отримав Гран-прі всеукраїнського дитячого юнацького фестивалю «Духовні джерела», а ще до того – нагороду у вигляді гастролей в Європі на конкурсі «Чарівна свічка».
«От якби була можливість, щоб наше виконання почули американці, правда, не гірше від них?», – запитала ведуча Валентина Володимирівна Кузик. Підтверджую: Чудово! Чиста тобі Америка! А то й сильніше, як на моє сприймання, вишуканіше, з родзинкою! Соліст Павло – унікум. Прем’єра вдалася на славу, як результат роботи всіх, хто причетний до її здійснення. Принаймні, українські американці – наші читачі – це знатимуть і разом з нами, виконавцями та першими слухачами, порадіють – знай наших!
Але й на цьому сюрпризи не закінчилися. На музику пісні «It’s my life» відомого американського музиканта, поета-пісняра та актора зі штату Нью-Джерсі Бон Джові (Bon Jovi) солістка хору Аліна Онанко та тубіст і соліст оркестру Анатолій Варченко написали свою патріотичну сучасну пісню «Це наш шлях» і виконали її «на ура» з великим енергійним пафосом:
«Доки живеш, не даруй нікому // Ні волю свою, ні землю, ні волю. // Годі чекати на каяття! // Тобі боронити нове життя!
…Нумо, до зброї! Ворог не спить! // Йти до кінця! Хоч i дуже болить // За тих, кому крила зламала війна. // Світ такий великий, // Батьківщина одна!»

І до слова, цікавий нюанс як для нашого українського сьогодення епохи волонтерства. П’ятдесятитрирічний Бон Джові відомий тут ще й як волонтер. Роками втілює власний проект допомоги бідним, створивши благодійний фонд. У своєму невеличкому штаті (його зараховують навіть у метрополію міста Нью-Йорк) збудував 260 будинків для бідних та ресторан з безкоштовними обідами для малозабезпечених. Отож, не тільки музика співзвучна нам, а й громадянська позиція.
Запитую Ірину Душейко: «Чому звернулися саме до американської музики?» Відповіла: «Саме ця музика пісні Бон Джові «It’s my life» дуже потужна з музичної точки зору і, мабуть, дуже підходить до підняття національного духу українців, а ще більше з такими словами, як тепер. А ще нам подобається співати «джазові стандарти», американські спірічуелси, оскільки ця музика є молитвою, а молитва – це добро і любов. Ми співаємо багато української духовної музики, а ще любимо співати й духовну музику різних народів, зокрема, й американську. Взагалі-то, музика не має меж, як і всі енергії космосу».
***
Не прощаємося з натхненним «Дніпром» і спробуємо віддати належне всім, без винятку, учасникам. Загальне враження: клуб подарував публіці цього вечора радість зустрічі з досвідченими майстрами хорового співу в особах диригентів, хормейстерів, концертмейстерів. Всі ці колективи – також з великим досвідом творчої діяльності. Більшість – відомі широкою участю у вітчизняних та міжнародних конкурсах або ж гастролями за кордоном. А високий рівень виконання, який визнали всі, без винятку, досягається завдяки відповідного рівня професіоналізму художніх керівників-диригентів.

З чуттям єдиної родини...


Ось, наприклад, зразковий дитячий хор «Мелодія» школи мистецтв ім. М. Д. Леонтовича, який відкрив цю своєрідну асамблею Різдвяних зустрічей. Колектив створено у 1990 році. Художній керівник – директор школи мистецтв, спеціаліст вищої категорії, зі званням «Відмінник освіти України» Світлана Сварич – учениця видатного українського диригента, Героя України, професора Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського – Павла Муравського. У репертуарі цього хорового колективу понад 50 творів українських, західних композиторів, обробки українських народних пісень, духовна музика. Здебільшого, це складні твори для 3-х, 4-х голосів. Хор звучить у головних концертних залах столиці, є переможцем міжнародних конкурсів – «Співає Київ весняний» та «Слов’янський вінець» (Болгарія), а також всеукраїнських – «Наддніпрянські пасхальні пісноспіви», «Пісенний вернісаж». З такою візиткою та ще в яскравих національних костюмах дуже тепло сприйняли виконані ними різдвяні твори «А в Єрусалимі» (муз. Якова Яциневича), «Народився Бог на санях» (муз. Василя Жданкіна, сл. Богдана-Ігоря Антонича) та знаменитий «Щедрик» в обробці Миколи Леонтовича.

 Title
Зразковий художній колектив – хор «Мелодія»
Київської школи ім. М. Д. Леонтовича. Диригент –
Світлана Сварич


***

Чоловічий ансамбль «Фавор» потішив багатоголоссям у виконанні низки колядок та щедрівок. Правда, в їхньому репертуарі, окрім духовних творів, є обробки народних пісень, пісні патріотичного звучання та авторські. До складу хору входять студенти та випускники вищих музичних навчальних закладів.
«Фавор» у сьогоднішньому складі був створений у 2002 році при церкві св. Василія Великого. Ансамбль бере участь не тільки в Літургії церкви та співслужіннях з Патріархом Святославом, але й виступає на сценах Києва, України та за кордоном. Назву та репертуарну політику успадкував від першого «Фавору», створеного ще у1994 р. при Організації українських націоналістів (організатор та художній керівник народний артист України – Олесь Харченко) і який чи не першим почав виконувати раніше заборонені пісні – стрілецькі та пісні УПА. В сьогоднішньому складі успішно виступає учасник «Фавору-1» Маркіян Свято – нині соліст оперної студії музичної академії ім. П. І. Чайковського. Диригент хору «Фавор» – випускник Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, лауреат міжнародного конкурсу хорових диригентів Роман Будяк.

Title
 
 Чоловічий ансамбль «Фавор» церкви св. Василія Великого.
Диригент – Роман Будзяк

***

Програма цієї своєрідної асамблеї сформована настільки продумано, що гості – слухачі – мали змогу познайомитися з церковними хорами різних конфесій і навіть етносів. Наприклад, хор Патріаршого собору Воскресіння Христового. (Настоятель – владика Йосиф Мілян). Це собор Греко-Католицької церкви. З 2011 р., починаючи з інтронізації Патріарха Блаженнішого Святослава Шевчука, супроводжує недільні богослужіння в цьому Соборі. А до цього часу протягом п’яти років діяв як парафіяльний хор храму Благовіщення.
Склад хористів різноманітний за професіями: музиканти, науковці, викладачі, художники, бібліотекарі, підприємці, студенти вищих навчальних закладів як музичних, так і інших. Їх всіх об’єднує бажання співом прославляти Бога.
Літургійні співи хору складаються, здебільшого, з творів українських композиторів: М. Дилецького, М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя, К. Стеценка, М. Леонтовича, М. Федорова, А. Гнатишина, І. Соневицького.
Крім співу у богослужіннях, хор бере участь у місійних поїздках у супроводі священиків по теренах України з концертами духовної музики до лікарень, в’язниць, будинків для людей похилого віку.
Хор є учасником та лауреатом багатьох фестивалів та конкурсів хорового співу – вітчизняних та міжнародних. Наприклад, фестивалів Пасхального та «Аскольдів глас» (Київ), «Велика коляда» (Львів), Європейського конкурсу (Тернопіль), Міжнародного ім. Г. Мусіческу(Румунія) та ін. Мав гастролі у Чехії.
Керівник хору (регент) – Тетяна Стефанишин. Під її диригуванням хор подарував нам різдвяний концерт М. Березовського «Слава во вишніх Богу», «Пречисту Діву» (муз. Т. Власенко) та гуцульську коляду в обробці Остапа Мануляка «Ой, господарю, господароньку».

Title 
 Хор Патріаршого собору Воскресіння Христового
Греко-Католицької Церкви в Києві. Диригент Тетяна
Стефанишин

***

Хор Лютеранської церкви святої Катерини: пастир – Ральф Хаска, художній керівник, диригент хору – Лариса Сорокапуд.
Хор був створений понад 20 років тому з ініціативи громади. У складі хору – викладачі, лікарі, вчителі, бібліотекарі, режисери, науковці.
Хор підтримує німецьку традицію виконання «Різдвяної ораторії» Й. С. Баха на Різдво, а в інші церковні свята у супроводі оркестру та органу – кантати Й. С. Баха, Ф. Гоміліуса, меси В. А. Моцарта, Ш. Гуно та інші монументальні твори.
Колектив залучає до свого репертуару духовні твори старовинних західноєвропейських композиторів: Орландо ді Лассо, А. Лотті, Марко Антоніо Індженьєрі, М. Преторіуса, Крігера та інших, а також залюбки виконує піснеспіви російских та українських композиторів: А. Веделя, Д. Бортнянського, М. Березовського, П. Турчанінова, А. Вахнянина, М. Вербицького, М. Лисенка,а також українські народні пісні в обробках різних композиторів.
За час свого існування хор підготував багато різноманітних концертних програм, які презентував в Україні та за кордоном: у Польщі, Німеччині. Колектив із задоволенням бере участь у міжконфесійних духовних та світських заходах, фестивалях духовної пісні.
Колектив хору подарував слухачам національні твори німецьких композиторів та народні: «О, ти радісний, різдвяний час, що приносить милість», «Розквітла троянда з ніжного кореню» Різдвяний канон ¹ 3 «Слава во Вишніх Богу», «Марія йшла терновим лісом», а також різдвяну французьку «Слухайте ангельські пісні: слава во Вишніх Богу».

Title 
 Хор Лютеранської церкви святої Катерини.
Диригент Лариса Сорокопуд

***

І цього разу на сцені «Співучої родини» її неодноразовий гість – хор «Вільтіс» Київського товариства литовської культури ім. Майроніса.
Надзвичайно теплі дружні відносини склалися у цих двох громадських об’єднань шанувальників пісні – української «Співучої родини» та литовської «Вільтіс» (Viltis з литовської – «надія»). Хору – 20 років. Цікава історія його створення. У 1994 році Вільнюс запросив Київське литовське товариство взяти участь у святі пісні литовців світу. Почали інтенсивно готуватися і таки заспівали на рідній землі. Натхненні й участю, й успіхом вирішили створити постійний хор. Так народився «Вільтіс – надія»
Участь у пісенному святі у Вільнюсі стала традицією. Окрім того, своїм виконанням «Вільтіс» неодноразово прикрашав фестивалі національних меншин у Києві, концерти, присвячені Дню Незалежності, Конституції України; колектив став також постійним учасником фольклорних програм і заходів до дня Києва. Хористам пощастило співати на найбільших сценах України: у Київському театрі опери та балету, Палаці спорту – Національному палаці мистецтв «Україна» та найзатишнішій сцені «Співучої родини» Київського Будинку вчителя. Брав участь у фольклорних фестивалях у Туреччині та Молдові. У репертуарі хору – близько 50 пісень. Керівник хору – Артем Топорівський.
Слухачів потішили патріотичною «Земля Литви» (муз. і слова Кястутіса Васіляускаса) та оптимістичною «Наші дні як свято» (муз. Вітаутаса Кернагіса). Найбільшим бажанням наших друзів залишається те саме: «щоб на українській землі завжди звучали литовські пісні». Підтримуємо!

Title 
 Хор «Вільтіс» Київського товариства литовської
культури ім. Майроніса. Диригент
Артем Топорівський

***

Ансамбль церкви прп. Миколи Святоші (настоятель – отець Віктор Квас, регент Вікторія Матвієнко, молодші диригенти – Тетяна Верич і Вадим Яценко).
У складі ансамблю, який виступив на сцені, п’ять осіб. Але з перших слів та нот привернув особливу увагу. Це було щось нове, нетрадиційне. Виконані класичні колядки «Дивная новина» (в обр. О. Штокалюк), «Небо і земля» (в обр. О. Токаря), а також сучасний твір – «У надії Божа мати» (в обробці О. Токаря). Але публіка випросила на «біс» ще одну – «Щедрик» в обробці М. Леонтовича (солістка Анастасія Рябошапка – студентка 3-го курсу Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського). Зустрічали бурхливо. Учасники ансамблю – лише випускники або студенти Музичної академії.
Церква Миколи Святоші в Києві була заснована в 2003 році, і майже одразу почався пошук талановитих співаків у церковний хор. Історія церковного хору налічує кілька етапів. До 2006 року хор накопичував репертуар, розвивався разом з молодою церквою. Другим етапом було створення церковного квартету, який вперше почав брати участь у концертній діяльності. Саме квартет церкви записав кілька дисків з різдвяними, великодніми і літургійними співами. Зараз хор переживає новий етап своєї еволюції. Із приходом талановитої молоді – студентів Київської музичної академії – у церковного ансамблю з’явилися нові сили і можливості. Хор церкви прп. Миколи Святоші виконує як твори класиків церковної музики, так і сучасних авторів.

Title 
 Ансамбль церкви прп. Миколи Святоші.
Диригує Вадим Яценко

***

Камерний хор «Пектораль» Київського міського Будинку вчителя. Художній керівник і диригент – випускник Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського Андрій Карпінець.
Хор був заснований 1998 року на хвилі культурного піднесення того часу. Колектив поєднав енергійних, завзятих молодих співаків віком від 25 до 35 років, здебільшого, випускників музичних закладів, і тому є професійним.
Репертуар хору різноманітний: духовна музика різних традицій, українська і світова хорова класика, народні пісні, сучасний модерн.
«Пектораль» – лауреат багатьох міжнародних конкурсів хорової музики, що відбувалися у Києві, Молдові, Болгарії та всеукраїнських (Київ, Івано-Франківськ). Гастролював у Норвегії, Словаччині, Естонії. Має два свої диски.
Постійно є учасником багатьох заходів культури Будинку вчителя, є добрим приятелем «Співучої родини», бере участь майже в усіх її «Різдвяних зустрічах».
Цього разу потішили щедрівками «В зеленім ліску» (обр. Мирона Дацька), «Сійся, родися» (обр. Юрія Антківа), «Ой, питалася княжа корона» (обр. Ганни Гаврилець).

 Title
Камерний хор «Пектораль» Київського міського
Будинку вчителя. Диригент – Андрій Карпінець


***

Народна академічна хорова капела НТУУ «КПІ». Художній керівник і диригент (з 2001 р.) – випускник Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського Руслан Бондар. Хормейстер – Олександра Полиця.
Народна академічна хорова капела Національного технічного університету України (НТУУ) «Київський політехнічний інститут» (КПІ) – один з найстаріших студентських хорових колективів України – була заснована в 1947 році. Засновник – відома в музичному світі Лідія Падалко, яка віддала капелі як художній керівник та диригент, в цілому, 22 роки своєї творчої діяльності. Багата на здобутки творча історія капели: цей університетський хор тримає лідерство у хоровому русі України. Отримує всі можливі та неможливі нагороди. Стає лауреатом багатьох конкурсів та фестивалів в Україні та далеко за її межами. У1989 р. отримує Гран-прі на Всеукраїнському конкурсі хорового мистецтва ім. М. Леонтовича.
Так було включно до другої половини 90-х років минулого сторіччя. У 1997-1999 рр. капела – у глибокій кризі. Фактично на порозі зникнення. Але в 1999 приходять нові сили в особах диригентів Віктора Рудя, Руслана Бондаря, хормейстерів Олени Пономаренко, Юлії Аксант. Від 2001 р. і по даний час диригентом стає Руслан Бондар.
Капела відновилася, як Фенікс із попелу. Капелани не тільки репетирують, а й освоюють професійні курси лекцій. Знову популярні, знову виступають із різноманітними концертами, перемагають у конкурсах, мають гастролі за кордоном... У репертуарі – класична, духовна, народна, сучасна популярна музика, джаз та ін. Мають свій компакт-диск.
Слухачам «Різдвяних зустрічей» студентська капела представила низку колядок: «А в нашого дядька», (обр. Юрія Антківа), «Ой, зайшли, зайшли…» (обр. Філарета Колесси), «Народився Бог на сіні» (обр. Ярини Іванів), «Землю Юдейську» (обр. Володимира Якимця).

 Title
Народна академічна хорова капела НТУУ «КПІ».
Диригує хормейстер Олександра Полиця

***
А на завершення «Зустрічей» артисти та публіка виконали разом духовний гімн України «Боже великий, єдиний! Нам Україну храни!» (слова О. Кониського, муз. М. Лисенка, 1885 р.)
***
Отже, лише за дві години у традиційну середу, 21 січня 2015 р., цієї хорової асамблеї, яку довільно можна назвати асамблеєю клубу «Співуча родина», ми, слухачі-глядачі, змогли отримати уявлення (і, звичайно, естетичне задоволення) про зразки столичних хорів та хорового співу – найдавнішої традиції нашого співучого народу. Це і церковні хори, і світські. За кількістю учасників – малі («Фавор», церкви прп. Миколи Святоші), середні («Пектораль» «Мелодія», хор Патріаршого собору, «Пектораль) і великі («Дніпро», народна капела КПІ). Окрім церковних, це аматорські хори, але на професійній основі («Дніпро», капела КПІ, «Пектораль») Це хори українські і національних меншин столиці (хор Лютеранської церкви, «Вільтіс»). Це зразки академічного співу і народного. А в репертуарі – зразки світової та національної музичної спадщини. І, звичайно, широкий аспект, перш за все, колядок та щедрівок у притаманній кожному хору манері виконання. Як ось загальновідомий «Щедрик» в обробці М. Леонтовича у виконанні різних колективів прозвучав по-різному. Приємно вразили всіх творчі експерименти хору «Дніпро». А ще й те, що мали нагоду вдосталь насолоджуватися найвищою формою хорового співу – acappella.
А читачі «Часу і Подій» матимуть уяву і, надіюсь, приємність від того, що дізнаються про наступне: попри відсутність уваги, а той зневаги держави до національної культури протягом більше, ніж 20 років, попри ескалацію «попси», яка тимчасово заволоділа престижними сценами столиці, народ самотужки тримає і розвиває ВИСОКУ музичну культуру. Творчі візитки кожного колективу у цьому репортажі та їхні виступи – переконливе цьому свідчення. Чи не так?
А ще й те, що Музика, Пісня сьогодні теж у лавах борців за суверенітет і незалежність України. Як прозвучало у самодіяльній пісні-експромті хору «Дніпро»: «Здолаємо всі перешкоди! Майбутнє лише в наших руках! Це наш шлях! Синє небо й жовте поле. Тепер ми вiльнi як нiколи! Маємо один єдиний шанс – це НАШ ЧАС»
Наш час виборювати своє майбутнє на всіх фронтах – військовому і мистецькому. Віримо: «Допоки звучить пісня, ми непереможні».

 Title
Конференц-зал Київського Будинку вчителя
під час Різдвяних зустрічей 21 січня 2015 р.


***

І наостанок

Президент клубу «Співуча родина» Галина Лактіонова у завершальному слові цього надзвичайного вечора сказала: «Різдвяні зустрічі у клубі «Співуча родина» – це не просто хорові імпрези, а події, на які очікують виконавці і слухачі, які надихають, залишаючись у пам’яті. У нас є підстави вважати, що всі ми були причетними до свята і, водночас, стали учасниками відкритого уроку патріотизму і гідності».
А ось до організації цього свята причетні, насамперед, незмінна протягом 20 років президент «Співучої родини», доктор педагогічних наук, професор Галина Лактіонова, її незмінний протягом цього часу заступник з організаційної і творчої роботи, автор даної програми вечора, заслужений працівник культури Любов Лавриненко, директор Київського Будинку вчителя Лариса Мельник, координатор програм Будинку учителя Наталя Маринкова і ще ціла низка партнерів, серед яких – постійна ведуча циклу «Різдвяних зустрічей» Валентина Кузик. Усім їм – низький уклін та подяка від нас: шанувальників-глядачів – слухачів-читачів. В Україні і в закордонні.
Київ – Нью-Йорк
Фото члена клубу Сергія Цушка

Зустріч з Президентом України

Єдина у Україні ферма плямистих оленів розташована на Закарпатті

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com