Підготував Юрій Заверюха, Чикаго
За матеріалами інформагентств

Гучне затримання підполковника Нацгвардії за хабар від постачальника консервів може обернутись пшиком, оскільки військових тиловиків не люблять садити в тюрму.

19 січня за розгляд питання про відставку генпрокурора Віталія Яреми було зібрано 121 нардепівський підпис. Ярема відповів проханням до спікера Гройсмана публічно виступити перед нардепами. Однією з тем його доповіді про власні успіхи у боротьбі з корупцією має стати новина про затримання високопоставленого хабарника з Нацгвардії, яка дуже нагадує аналогічну історію успішної прокурорської антикорупційної боротьби трирічної давнини, що вилилася, зрештою, в звичайний пшик.

Суть події та дійові особи

19 січня помічник Яреми Валерій Карпунцов повідомив про затримання начальника управління тилу Нацгвардії при отриманні ним хабара у розмірі 230 тисяч гривень за сприяння у перемозі на тендері з постачання м’ясних консервів. Разом із гвардійцем було затримано керівника фірми – переможця та посередника оборудки. Дуже оперативно прізвище затриманого тиловика назвав сам президент – ним виявився підполковник Святослав Манжура.
За повідомленням СБУ, про «затриманих переможців» йдеться у множині, й озвучено розмір апетитів підполковника – 10% від суми угоди за постачання тушонки.
Пізніше у повідомленні військового прокурора центрального регіону Юрія Літієва телеканалу «Інтер» було уточнено, що тиловика взяли на отриманні частини хабара, й була озвучена загальна сума відкату – 570 тисяч гривень, що складало 10% від суми контракту.
І за офіційним повідомленням ГПУ, тиловика прихопили на отриманні грошей від «співзасновників фірми». Повідомлено про підозру одного із співзасновників фірми-переможця.
До того ж, прокуратура підозрює підполковника в отриманні хабара й від іншої ТОВ – також тендерного постачальника м’ясних консервів.
З часу призначення Манжури у тил НГУ у квітні цього року постачальником м’ясних консервів на близьку до озвученої прокурором суми у 5,7 мільйона гривень було лише підприємство, про яке «Наші Гроші» вже неодноразово писали – ТОВ «Візит», що належить сестрам Ірині Кут і Олені Березюк, із договорами на суму 5,3 мільйона.
Іншими постачальниками м’ясних консервів для НГУ часів Манжури були ТОВ «Славпродукт» росіянина Сергія Гаврилюка з договором на 4,4 мільйона, а також ТОВ «ТПК «Грін Рей» Сергія Ішалова та Анатолія Грицуника із договором на 1,7 мільйона.
Всі наведені закупівлі здійснено військовою частиною 3078 (центральна база забезпечення Нацгвардії).
З усього наведеного офіціозу можна зробити висновок, що 19 січня давали хабар та були затримані саме сестри Кут та Березок, співвласниці ТОВ «Візит», постійного постачальника харчів для армії, прикордонників, НГУ та дітей-чорнобильців. Й одна з них отримала від прокуратури «підозру».
Бо росіянин Гаврилюк з ТОВ «Славпродукт» не має жодних «співвласників» (хоча сам він минулого року й фігурував як хабародавець при виконанні тендерного договору Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту), а договори Ішалова та Грицуника з ТОВ «ТПК «Грін Рей» явно не дотягують до озвученої прокурором вартості 10% хабара.
Втім, хтось з них певно є фігурантом розслідування по «другому хабару» Манжули.
Як кажуть, «слідство триває», та пан Ярема має в активі свіжий аргумент до парламентських слухань на користь власної необхідності на чолі ГПУ.

Політика та скелети у шафі Полторака

Окрім, власне, Манжури, ця подія має вдарити, перш за все, по іміджу його безпосереднього шефа – Олега Мясникова, заступника командувача НГУ з тилу та логістики. А також по іміджу Степана Полторака, нинішнього Міністра оборони.
Бо начпрод Манжура роками був безпосереднім підлеглим зампотилу Мясникова у Харківській академії Внутрішніх військ. А її ректором та прямим командиром Мясникова був Полторак. І саме Полторак повністю відтворив цю «академічно-харківську» вертикальну тріаду тилового управління вже в масштабах Нацгвардії після того, коли був призначений командувачем.
Й «другий хабар» чи то від ТОВ «Славпродукт», чи від ТОВ «ТПК «Грін Рей» Манжула мав відпрацьовувати ще за командувача НГУ Полторака.
А консерви від «Візиту» для армії постачалися вже за Міністра оборони Полторака. Ті самі консерви, цілком слушний скандал навколо яких зчинив радник президента та помічник міністра оборони з питань речового забезпечення армії Юрій Бірюков. Скандал, що допоки не має жодних результатів, хоча терміни проведень усіх можливих експертиз консервів вже давно сплили. А ці консерви входять у всі вітчизняні військові пайки.
Тож, окрім іміджевого плюсу Яремі, ця історія політично може позначитись як на призначенні нового командувача Нацгвардії (нинішнім в. о. командувача НГУ є Олександр Кривенко), так і на «підводних течіях» в Міноборони. Не виключено, що за правильної інформаційної політики міністр може отримати й репутаційні зиски замість втрат.
До того ж, «Візит» має дуже безпосередній стосунок до одного з постійних аутсорсерів-годувальників армії – «Укрпродакорд ОР», що важливо у контексті чергових багатомільйонних тендерів із харчування військових, які пройдуть у лютому.
Лютневі тендери анонсовані Юрієм Бірюковим як «відкриті» – хоча прочитання вимог тендерних документацій дають підстави вважати, що «відкриті» вони дуже специфічно, та що жодних принципових змін очікувати не варто. Можливо, лише за винятком зміни вивісок «переможців»-годувальників. Втім, це тема окремого обов’язкового огляду.

Чисте дежавю

Взагалі, вся ця історія Манжури наразі дуже нагадує епос про затримання хабарника-прикордонника В’ячеслава Макарова. Затриманий за аналогічних обставин начпрод прикордонників, зрештою, отримав умовний термін за… шахрайство. Бо не мав офіційних повноважень виконувати обіцяне за хабар. Так само і Манжула аж ніяк не уповноважений командувати тендерним комітетом військової частини 3078 НГУ та не має на нього жодного формального впливу. А керівники затриманих – так ці і поготів ні до чого.
Тодішній шеф Макарова, генерал Олександр Ліщинський, лише з 20 січня зник з розділу «керівництво Міноборони», де з травня 2014 року висів у статусі заступника міністра. Хоча й отримав «золотий парашут» від Яценюка ще 14 січня.
Справу чергового змінщика Ліщинського у прикордонній службі, генерал-лейтенанта Олега Лантвойта, нібито, передали до суду у серпні. Досі про її розгляд ні слуху, ні духу.
А тодішній шеф Ліщинського та Лантвойта по прикордонній службі, генерал Микола Литвин, був тихо звільнений президентом у жовтні 2014 року.
Тож навряд чи варто чекати від прокурорів надто гучних імен та результативних обвинувачень як не «Першим», то хоч «другим – третім». На це завжди знайдуться «шості». І цілком можливо, що як і Макаров свого часу, Манжура згодом засвітиться десь на тендері – вже як представник учасника торгів.
А наразі можна підсумувати наступне: на питання, «як тендерять у Нацгвардії, з якої вийшов новий міністр оборони Полторак», отримано цілком прогнозовані сумні відповіді.