Кожен випускник 11 років (беручи до уваги дошкілля) йшов до цього урочистого вечора в сонячні та хмарні, снігові й вітряні суботи, замість ніжитися в ліжечку. Вчителі наполегливо і творчо ставилися до втілення в життя свого покликання - передавати різноманітні знання про Україну, сіяти любов до землі предків, заохочувати четверте покоління американців українського походження, а в деяких випадках дітей змішаних шлюбів, до вивчення і вдосконалення української мови. Батьки протягом усіх цих років вживали найрізноманітніших засобів переконання, що відвідувати школу потрібно, а на завершення доклали безмір старань, праці, винахідливості до влаштування справді чудового свята.

Я лишень підкреслю одну дрібничку: на кожному дбайливо сервірованому столику було на табличці прикріплено міні-портрет випускника, родина і гості якого легко знаходили своє місце, а інші присутні знали, чия це родина.

Вистрій зали, могутній фундамент, що надав музичний гурт "Карпатські зорі" від першої до останньої миті свята, професійні керманичі - ведучі програми п. Оленка Джелмач і о. Ярослав Мендюк, такі прекрасні юнаки і юнки - випускники - у кожного на устах радісна посмішка - такі, саме такі враження залишилися від того багатогодинного свята.

Під козацький марш у виконанні оркестри, під оплески рідних і друзів до залу крокують 23 випускники та шикуються перед головним столом на почесному місці. Свято розпочинається виконанням Гімну України та студентського гімну ХІІІ століття "Гаудеамус" латиною, щоправда доповненого за минулі століття й рядками латиною про любов до України і україномовними рядками любові та вдячності для "Рідної школи", її вчителів та учнів.

Перше слово надається директору школи мгр. Л.-Н. Хойнацькій. Вона закликала випускників бути активними членами української громади, добрими громадянами Америки, подякувала всім батькам за добре виховання своїх дітей-випускників, зокрема родинам, де один із батьків не є етнічним українцем та нагадала про те, що варто повернутися до традиції матури.

Промовляє випускниця Таня Воробець

Опікуни двох 10-х класів: "Харків" - Віра Журавська та "Одеса" - Галина Прохна, привітали учнів і батьків з досягненням мети - закінченням "Рідної школи" і побажали плекати любов до всього українського, відвідувати Україну, кріпити зв'язок поколінь української еміграції, гордитися своїм українством і допомагати Україні на шляху її розвитку.

Від батьків слово мала голова Батьківського Комітету Шкільної Ради п. Христина Гайда. Вона закликала дітей вклонитися вчителям за їхню витримку, терплячість, мудрість та передала благословення батьків і вчителів випускникам, що придадуться їм на життєвій дорозі, щоб реалізувати свої здібності й таланти.

Від імені випускників школи виступила Таня Воробець:

"Рідний, рідна, рідне - корінь роду і народу. Рідна мама і рідний тато, рідна земля і рідна Україна, рідна мова і рідна школа...

Дорогі вчителі "Рідної школи"! Дозвольте подякувати Вам від усіх випускників 2007 року за роки навчання у стінах "Рідної школи" у Чiкаґо. Ви навчали нас тих святих слів, що тримають нас усіх разом на цьому світі. Ви навчали нас любові до берегів, між якими з віків у віки тече ріка нашого народу, нашої нації. Розкидані долею вітрів по світах, українці поставили саме Школу в один ряд з такими словами, рівноцінними життю, як мама, Україна, мова.

І саме тут, у "Рідній школі" в Чiкаґо ми навчилися від Вас поваги один до одного, поваги до членів української громади, які збудували для нас цю школу.

Ми - українці - нація, яка споконвіку прагне багато знати, а це утверджує нашу віру, що вічно будемо на цій землі.

Я лишe два роки навчалася у нашій школі. Тут я знайшла товариство, яке залишила в Україні. Мені було приємно спілкуватися з українцями Америки і з повагою до вас, мої однокласники, дякую Вам за те, що ви навіть у третьому поколінні розмовляєте українською мовою. Наша школа є прикладом того, що Україна є там, де живуть українці.

Церква ростить віру в Бога, а школа плекає розум нації.

Дорогі наші батьки!

Запальна коломийка

Ми низько вклоняємося та дякуємо Вам за те, що Ви присвятили усі суботи навчанню у школі нам, Вашим дітям! Ми обіцяємо бути добрими дітьми та активними громадянами Америки та України. Ми продовжимо Ваші традиції, а наша громада буде міцною. Хай щастить Вам усім на Ваших життєвих дорогах!"

Врешті настала ця довгоочікувана урочиста мить - випускникам вручено свідоцтва про закінчення! Для кожного звучить туш, оплески, обійми - в руках документи, що засвідчують, як сумлінно ти черпав з джерела знань.

І ще один гарний обряд: вже колишні учні-випускники, по двоє від кожного класу, урочисто передають із напутнім словом "свічечку знань" учням, що наступного року закінчуватимуть навчання і передаватимуть свічечку далі. Підтримуймо гарні традиції.

А це прощальний виступ випускниці Ганнусі Мендюк:

"Слава Ісусу Христу!

Добрий вечір, всечесніші отці, шановні пані та панове, дорогі випускники та гості.

 

Школа, мій дім, моя родина

Моя маленька Україна,

Ти іскру радості даруєш нам,

Порив словам, незвіданим думкам!

 

Ми всі належимо своїй землі,

Із іменем, неначе пісня - Україна!

Ми - однодумці, ми в одній сім'ї,

Тож пам'ятай своїх випускників,

Шкільна родино!

 

Гурт "Карпатські зорі"

Ми всі зібралися цього вечора у цьому бенкетному залі, щоб відсвяткувати визначну подію для нас, для наших батьків і для наших вчителів. Для того, щоб сидіти сьогодні тут за головним столом, ми пройшли довгий і нелегкий шлях, але тим солодше для нас сьогодні почуття задоволення від того, що ми подолали всі перешкоди, вивчили всі завдання і склали всі іспити.

В першу чергу я би хотіла привітати присутніх тут батьків, які нарешті можуть зітхнути з почуттям полегшення, бо в тому, що ми є сьогодні випускниками "Рідної школи" їхня заслуга така ж велика, як і наша. Довгих десять років вони слідкували за нашими домашніми завданнями, довозили нас до школи (часто багато миль), будили вранці кожної суботи. Напевно, всім вам знайома ситуація, коли тато чи мама заходить вранці до спальні сина чи доньки, щоб збудити свою дитину до школи, а у відповідь чує:

- "Моооожна я нині не піду до школи?!"

- "Чому?"

І тут батьки можуть насолодитися буйною фантазією свого дитяти. Найпопулярніші причини названі у відповідь могли би бути ці:

- я не зробила домашнього завдання і мені буде соромно перед вчителями...

- я вже прочитав те все, що ми зараз вчимо...

- в мене болить голова (живіт, нога, вухо, п'ятка)...

і, нарешті, універсальна відповідь:

- нині ж субота! Всі нормальні діти сплять до дванадцятої години щонайменше!

Подібні діалоги завжди закінчувалися поразкою з нашого боку і перемогою з боку наших жорстокосердих батьків. Справа в тому, що ми не є звичайними дытьми. Ми - українці. А це означає, що ми завжди маємо якісь справи, і коли інші в суботу сплять до обіду або сидять перед телевізором, ми маємо йти на фестин чи на Українські дні, на концерт "Громовиці" чи на бандуру, на хор, до СУМу чи ПЛАСТу, або ж ліпити вареники чи щось вишивати. І дітям часом не зрозуміло, чому не можна замість того всього просто побавитися на комп'ютері, але чим старшими ми стаємо, тим більше розуміємо, що якби наші батьки не подбали про те, щоб ми відвідували yсі ці "дефіляди", заходи, заняття, сьогодні ми не були б тими, ким ми є. Ми не були б українцями. Ми не знали б, звідки ми прийшли і що робить нас такими унікальними. То ж сьогодні від імені всіх моїх однокласників, які разом зі мною прощаються зі школою українознавства, я хочу подякувати нашим батькам за їхнє терпіння та турботу.

Також ми, випускники, хочемо від щирого серця подякувати пані магістр Людмилі Хойнацькій, нашим класним опікунам пані Журавській і пані Прохні, всім вчителям, які впродовж цих років вкладали в нас знання і любов. "Учитель - сівач, що засіває добром ниву". Наші вчителі розуміють, що все, до чого пригорнулося дитяче серце на зорі життя - мова, якою говорили наші діди, українська свідомість - залишаться в ньому назавжди. Український народ має тисячолітню історію, різнобарвні незліченні традиції, пісні, казки, легенди і приповідки. Ви, наші вчителі, подарували нам ключ до української культури, дали нам можливість знаходити і пізнавати джерело та коріння нашої рідної культури. Тому ми всі будемо завжди вдячні вам за Ваш час, Ваші знання і Ваше бажання навчити нас і розділити з нами скарби вашої мудрості.

Своїм однокласникам - випускникам "Рідної школи" 2007 року я бажаю сповнення всіх мрій і планів, а також хочу побажати нам примножувати нашу любов до України і знання про наш народ і рідні традиції. Бо, скажу вам по секрету, який вивідала від своїх батьків, - наші батьки теж не хотіли йти до школи, як були малими, але вони знайшли достатньо важливих причин, щоб послати до школи нас. І ми сьогодні теж розуміємо, наскільки "Рідна школа" є важлива для нас у нашому житті.

 

Своїх синів і дочок, Україно,

Благослови, пошли їм світлий день,

Нехай Любов, і Віра, і Надія

Оповива дорослих цих дітей.

 

Благословіть і ви їх, педагоги,

Зі сподіванням праведним на те,

Що дар добра, який дали в дорогу,

І в їхніх дітях щедро проросте."

 

А ще наша улюблена "Самопоміч" в особі президента п. Ватраля і п. Чичули, підкресливши, що вони є фінансовою установою, а не харитативною, подарувала "Рідній школі" чек на п'ять тисяч доларів, а кожному випускнику сертифікат на 50 доларів.

Одну зі стін бенкетної зали було вжито замість величезного екрану, на неї проектували. Ми спостерігали наших випускників від часу їхнього перебування у пелюшках і до випускної фотографії, не завжди відразу впізнавали, хто цей кумедний малюк, а впізнавши, вітали радісними схвальними вигуками та оплесками. Презентацію підготували самі випускники, а не батьки, як це колись бувало. Є нам усім ким пишатися.

Завершила урочисту частину свята пані Оленка Джелмач проникливим словом і щемливим віршем:

 

Ad Fontes - до джерел,до світлої колиски.

До коренів праотчих слався шлях,

Надії Alma Mater, праці, блиску,

Була завжди зорею, що вела,

І вчила, і у світ благословляла,

І пам'ять берегла на манівцях.

І навіть коли в імені згасала,

Лишилася нескорена в серцях!

Як колос проростає із зернини

Крізь чорне груддя подолавши шлях,

Як лагідна довірлива дитина

Радіє сонцю в маминих руках,

Хоч розуміє, що бувають й ночі,

Що ждуть іще шляхи випробувань,

Та вірить в Слово, бо воно пророче,

І вірить добрим маминим рукам,

Так Школа Рідна, мов колос заяскріла,

Воскресла тим допитливим дитям.

А мати-школа, берегла й молила,

Ясної долі вашим юним дням.

Vivat, Рідна Школо, в труді, у віщім слові

Нехай зозуля накує щасливий вік.

Світи зорею правди і любові

У душах твоїх учнів молодих!

 

Далі розпочалася забава. Оркестр заграв, а Іван Остапчук запросив за традицією випускніків на перший танець з батьками. Дівчата танцювали з татом, а хлопці - з мамою. Надзвичайно зворушлива мить.

Танець за танцем, пісня за піснею - бал вирував, на танцювальному майданчику зробилося тісно, всі захоплено віддавалися танцю, підспівуючи оркестрові кожен у своє задоволення. Коломийка змусила всіх стати в одне коло: на середину виходила щораз нова група юних солістів - недарма маємо стільки танцювальних ансамблів - діти мають школу, вміють показати і, найголовніше, роблять це навперейми та з захопленням! А допомагали їм охоче їхні друзі з молодших класів, товариші з молодечих організацій.

Ми так довго вчилися, так старанно готувалися, складали іспити, а тепер відгримів випускний. Відшумів, відлетів у минуле... життя триває.

Хай живе "Рідна школа"! Хай живе та міцніє Українська Громада Чікаґо!