Імпорт струму з Росії – суміш політики і заробітчанства. Бонуси тут планують отримати Порошенко і Григоришин. Яценюк – ставить підніжки.
Восени у Петра Порошенка змінилась концепція щодо Донбасу. Спочатку він обіцяв голодну блокаду, а потім – «не дамо їм замерзнути». Наслідком цього стало впровадження мутної схеми постачання російської електроенергії окупованим територіям через територію України, а також – жорстке придушення альтернативних російському вугіллю африканських антрацитів за вказівкою безпосередньо Порошенка.
Одразу з’явилась купа повідомлень про можливі постачання вугілля з Росії за посередницької допомоги Сергія Кузяри, одного з топ-менеджерів вугільної галузі часів Януковича, за яким, нібито, бовваніє постать путінського кума Віктора Медведчука.
Звісно, це можна вважати збігом, але з’явилась низка інших повідомлень щодо пропозицій постачання вугілля та електроенергію в Україну ще від кількох компаній з Кіпру.
Вивчення даних про ці фірми не залишає нам іншого вибору, як повідомити про низку збігів. Вони свідчать про те, що Порошенко, можливо, і «не в долі», але «в темі». А щоб президент отримав політичні дивіденди, його партнери мусять вдовольнити свої економічні апетити.

Збіг № 1
Кіпрська компанія «Spolinia Enterprises Limited» була у пулі фірм, які у жовтні запропонували постачати російське вугілля на українські ТЕС. Тоді державне «Центренерго» відмовило: до нас, мовляв, і так пливе африканський антрацит, та й залежати від Росії не хочеться.
Після цієї відмови Порошенко наказав генпрокуратурі перевірити контракт щодо вугілля з Південно-Африканської республіки; голову «Центренерго» звільнили, замінивши його на Олега Жебського, бізнес-партнера міністра енергетики Юрія Продана та колишнього замдиректора фірми «Продакс» того самого Кузяри.
Відтак, продавець африканського палива «Стіл монт» відмовився від подальших поставок, і в України не залишилось іншого вибору, як купувати російське та домовлятись з терористами «Новоросії» про вивезення вже добутого вугілля з окупованого Донбасу. При цьому, росіяни відмовляються постачати Україні достатню кількість вугілля, а Володимир Путін публічно рекомендує купувати його саме у донбаських шахтарів. Тим самим президент Росії звалює на Україну тягар утримання захоплених проросійськими терористами територій.

Збіг № 2
На фоні вугільних розбірок почався скандал з імпортом електроенергії з Росії. Замміністра енергетики Вадим Уліда підписав дозвіл на цю справу двом фірмам – ДТЕКу Ріната Ахметова та «Енергомережі», за якою виднілись представники російського бізнесмена Костянтина Григоришина, близького до нинішнього президента, бізнесмена з Вінниччини Володимира Продивуса та самого Продана. За це замміністра позбувся цієї посади.
Важливий нюанс – вказівку звільнити Уліду дав прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, один із лідерів зовсім непрезидентського «Народного фронту».
Через скандал з африканським вугіллям було звільнено і навіть тимчасово арештовано голову держпідприємства «Укрінтеренерго» Володимир Зіневича. Саме ця держкомпанія відповідає за імпортні постачання вугілля й електроенергії.
15 грудня новий керівник «Укрінтеренерго» Ігор Романенко отримав пропозицію від кіпрської фірми «Perlisio Enterprises Limited» щодо надання їй дозволу на імпорт російської електроенергії. Однак новий керманич вирішив злягти у лікарню від підпису подалі. На його місце був призначений Валентин Рибачук. Що з його здатністю підписувати різні папери – наразі невідомо. Але точно відомо, що скандал розгорявся далі.

Збіг № 3
19 грудня Яценюк зробив гучну заяву про дозвіл імпортувати російську електроенергію будь-якій фірмі, яка здатна запропонувати нормальну ціну.
Тобто, голова Кабміну пообіцяв перекреслити наміри зі створення «уповноваженої» монополії для окремої фірми. (Однак, нам не вдалось знайти дані про фактичне виконання обіцянки Яценюка на сайті Кабміну у розділі «Останні надходження актів КМУ», і до цього ми ще повернемось).
Також здійнялась буча у парламентському комітеті з питань ПЕК. Представник «Батьківщини» Олексій Рябчин заявив: «Ми будемо знову порушувати питання про доцільність введення на ринок імпорту електроенергії з РФ через компанії-прокладки».
І хоч ця буча на цьому і скінчилась, бо сенсацій після засідання комітету у ЗМІ так і не сталося, однак і заява Яценюка, і заява Рябчина свідчать про одне: кінці «Perlisio Enterprises Limited» треба шукати не у прем’єрському «Фронті змін», і тим більше, не у маргінальній нині «Батьківщині».

Збіг № 4
Обидві вищезгадані кіпрські «прокладки» – вугільна «Spolinia» і електрична «Perlisio» – були створені в один день, 9 жовтня 2014 року, і за однією адресою.
Важливий нюанс – їх обслуговує одна і та ж секретарська компанія «C.P. Palema Services Limited», яка також вважається секретарем «Energy Standard Fund Management Limited» – кіпрської компанії, де директором є сам Костянтин Григоришин.
У цих кіпрських новачків є ще одна старша родичка – «Fremisia Trading Limited», яка ділить із ними й адресу, і секретаря. 5 грудня 2014 року у кіпрський реєстр одночасно внесли зміни до згаданих трьох компаній – «Perlisio», «Energy Standard» і «Fremisia».

Збіг № 5
Компанія «Fremisia Trading Limited» вже відома читачам «Наших Грошей» як власник найбільшого пакету (33%) колишньої взуттєвої фабрики «Київ».
Ми не будемо довго переповідати нашу попередню статтю. Просто констатуємо факт – на території фабрики та у схемі власності цією територією сплелись докупи офшори та фірми, пов’язані з Костянтином Григоришиним, оточенням президента Петра Порошенка та одного з керманичів виборчого штабу «Блоку Петра Порошенка» Давида Жванії. Також подейкують, що за квотою Григоришина до фракції «Блоку Петра Порошенка» пройшло кілька депутатів.

Резюме
Як кажуть, один раз – випадковість, два – збіг, три – закономірність. У нашому випадку ми маємо, щонайменше, п’ять так би мовити «збігів». Вони приводять нас до наступного висновку.
Близький до президента України по старому бізнесу росіянин Григоришин отримав вищий дозвіл на монопольку з імпорту російської електроенергії з подальшим реекспортом у Крим. У процесі йому також закортіло встрянути у схему з імпорту російського вугілля.
Непримиренна боротьба за вплив між Яценюком і Порошенком призвела до супротиву цій схемі з боку опонентів президента. Відтак, ситуація наразі завмерла.
Виглядає, що зараз точаться торги між Банковою та Грушевського про ціну питання (демонополізаційного акту уряду, нагадаємо, де-юре досі нема, де-факто є лише красива заява «кулявлоб»).
У випадку реалізації схеми буде досягнуто наступний ефект.
Від імпорту російської електроенергії українцям спекотніше точно не стане. А холодніше – може. Річ у тім, що плани кіпріотів щодо обсягів постачання російської енергії майже повністю співпадають з потребою Криму. Тобто, саме Україні нічого не залишиться – як ввійшло, так і вийшло. Але на цьому Україна може втратити прибутки, які держкомпанія «Укрінтеренерго» має отримувати від постачання електрики на півострів. Бо як ми вже повідомляли, «Укрінтеренерго» вирішило передати цю функцію будь-кому: право експорту з України буде продано на аукціоні, дані про який оприлюднюватись не будуть взагалі.
Звісно, ми можемо помилятись у пошуках збігів і ниточок, які тягнуть до відомих прізвищ. Однак, в одному ми помилитись не можемо: впровадження будь-якої привілейованої «прокладки» завжди робить кількох людей багатшими за рахунок того, що втрачає купа інших людей.