Перед Різдвом прес-центр Української Православної церкви Київського Патріархату оприлюднив розклад Богослужінь, які мав очолити Глава УПЦ КП. Розклад був напружений. Судіть самі: «З нагоди великого свята Різдва Христового Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет очолв урочисті богослужіння за наступним розкладом:
6 січня 2015 р., вівторок, Навечір’я Різдва Христового (Різдвяний святвечір)
Володимирський патріарший кафедральний собор
8.00 – Царські часи та Вечірня з Літургією св. Василія Великого
17.00-20.00 – Всенічне бдіння свята Різдва Христового. Пряму трансляцію богослужіння здійснював Перший Національний телеканал України та Перший канал національного радіо (17.30-18.45)
7 січня 2015 р., середа, Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
Володимирський патріарший кафедральний собор
10.00-12.30 – Божественна літургія. Пряму трансляцію богослужіння здійснював Перший Національний телеканал України та Перший канал національного радіо
17.00-19.30
Святкове Всенічне бдіння
8 січня 2015 р., четвер, Собор Пресвятої Богородиці
Михайлівський Золотоверхий монастир
9.00-12.00 – Божественна літургія
Володимирський патріарший кафедральний собор
16.30-18.30
Велика вечірня та привітання Предстоятеля з Різдвом Христовим


Одразу скажу, що з цим напруженим розкладом Патріарх впорався без видимих ознак втоми. Коли я його побачив 8 січня увечері, він був таким же зібраним, зосередженим, свіжим, як і перед Різдвом – неначе й не було за плечима шести багатогодинних Богослужінь за ці три дні.
Коли я запитав: «Ваша Святосте, що Вам допомагає витримати таке навантаження?» – Патріарх злегка посміхнувся своєю приємною посмішкою, в якій можна було побачити легку тінь задоволення, і своїм спокійним голосом відповів: «Бог допомагає».
Потім глянув на мене, відчув, що я хотів би почути більш детальні пояснення і продовжив: «Коли я служу, я ніколи не відчуваю втоми, як би себе перед цим не почував. Саме Богослужіння, його атмосфера, слова, які звучать, співи – усе це підносить мій дух і робить тіло нечутливим до навантажень. Якби було потрібно, я ще б стільки відслужив у наступні три дні».
Хроніка Богослужінь стисло виглядала так.
6 січня 2015 року, у надвечір’я Різдва Христового (Різдвяний святвечір), Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив вечірню і Божественну літургію святителя Василія Великого у Свято-Володимирському кафедральному соборі.
Його Святості співслужили настоятель храму протоієрей Борис Табачек та соборне духовенство.
Наприкінці богослужіння відбувся чин славлення Христа, під час якого на середину собору була винесена ікона Різдва Христового та велика свічка (символ вифлеємської зірки), перед якими священнослужителі урочисто заспівали тропар та кондак свята.
Увечері, о 17 годині, Святійший Патріарх Філарет очолив святкове Всенічне бдіння у Володимирському кафедральному соборі.
За богослужінням співали Патріарший хор Володимирського собору (регент Вероніка Матвієнко) та кліросний хор храму (регент Тетяна Солосич).
Згідно з уставом, цього дня Всенічне бдіння є особливим, оскільки складається з великого повечір’я та утрені.
Після літії Первосвятитель виголосив своє Різдвяне послання до пастви.
У ньому Святійший Патріарх Філарет привітав український народ з Різдвом Христовим.
Голос його звучав проникливо. Виокремлю наступні слова з привітання:
«У теперішній час у нас одна думка й одне бажання – щоб в Україні утвердився мир, але не будь-який мир, тобто, мир несправедливий, мир у неволі і рабстві. Прагнення до миру не заперечує рішучості захищати свою землю, свою Батьківщину від іноплемінників і своїх внутрішніх ворогів. У різдвяні дні, коли небесне благовістя про мир по-особливому сприймається серцем, коли ангельська пісня про благовоління Боже до людей переможно лунає в наших храмах і слова «з нами Бог» наповнюють радістю наші душі, – помолимось Господу – щоб Він дарував нам перемогу над видимими і невидимими ворогами і мир в Україні і в усьому світі».
Патріарх привітав з великим святом Різдва Христового та Новим роком всю українську паству Київського Патріархату, братів і сестер Московського Патріархату, всіх християн України, а також українців в Америці і Канаді, в Європі, Азії і Австралії і по всьому світу.
Святійший також привітав президента України Петра Порошенка, український уряд, Верховну Раду, Українські Збройні сили, добровольчі батальйони, які захищають українську землю на Донбасі, і весь український народ.


Храм був заповнений богомольцями, а завдяки трансляції Першими каналами українських радіо й телебачення, Патріарше богослужіння змогли побачити і почути численні глядачі й слухачі. Трансляцію коментували професор Київської православної богословської академії, доктор богослов’я Дмитро Власович Степовик разом з головним редактором Першого Національного Христиною Стебельською.
Після богослужіння Предстоятель помазав віруючих освяченим єлеєм.
Після завершення Всенічного бдіння у храмі лунали колядки у виконанні духовенства, церковнослужителів та хору кафедрального собору.
7 січня 2015 р., у день свята Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію у Володимирському кафедральному соборі Києва.
Предстоятелю Київського Патріархату співслужили настоятель собору протоієрей Борис Табачек та духовенство кафедрального храму.
Під час богослужіння співали Патріарший хор Володимирського кафедрального собору (регент Вероніка Матвієнко) та кліросний хор собору (регент Тетяна Солосич).
Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета до архіпастирів, пастирів, чернецтва і всіх вірних Української Православної Церкви Київського Патріархату виголосив клірик собору ієрей Олександр Шмуригін.
Величний Патріарший собор ледь вміщав усіх віруючих, які прийшли цього дня до храму, щоб помолитися та віддати славу і хвалу Новонародженому Спасителю.
Після Божественної літургії Патріарший хор виконав концерт різдвяних колядок, а впродовж дня у храмі лунали колядки і піснеспіви свята у виконанні кліросного хору собору.
8 січня 2015 року, на другий день святкування Різдва Христового, коли Церква відзначає Собор Пресвятої Богородиці, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, згідно з багаторічною традицією, звершив Божественну літургію в Михайлівському Золотоверхому монастирі столиці.
Святійшому Патріарху співслужили: Патріарший намісник, митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній, голова Синодального управління у справах духовної освіти, ректор КПБА; архієпископ Богуславський Олександр, вікарій Київської єпархії, голова Економічного управління; єпископ Васильківський Лаврентій, вікарій Київської єпархії; намісник Михайлівського монастиря єпископ Вишгородський Агапіт, керуючий справами Київської Патріархії; єпископ Адріан (Кулик); архімандрит Макарій (Папіш), намісник Свято-Феодосіївського монастиря м. Київ, голова Синодального управління у справах молоді; протоієрей Олександр Трофимлюк, перший проректор КПБА, голова Видавничого відділу; братія монастиря і викладачі Київської православної богословської академії у священному сані.
На запричасному стиху проповідував насельник монастиря архімандрит Лаврентій (Живчик). А перед завершенням Літургії зі словом до пастви звернувся Святійший Патріарх Філарет, який розкрив причину знищення Іродом чотирнадцяти тисяч немовлят у Вифлеємі:
«Ірод звернувся до первосвящеників. Чому він звернувся до первосвящеників? А тому, що він від них хотів дізнатися: де повинен народитися Христос-Цар? І первосвященики йому сказали, що Христос повинен народитися у Вифлеємі. Не по всій же Юдеї Ірод знищив немовлят, а знищив тільки у Вифлеємі й околицях його, тобто, він знав, що знищує Царя-Христа.
Патріарх Філарет наголосив на тому, що спастися, стати святим можуть не лише ченці чи духовенство, а й миряни. Предстоятель Київського Патріархату навів приклад із житія Антонія Великого, в якому є чіткий приклад цьому.
Також Владика наголосив на тому, що ми житимемо вічно та відзначив жертовність українського суспільства сказавши: «Подивіться на наше суспільство за останні два роки. Яка хвиля жертовності відродилася в українському суспільстві. Ідуть і молоді, і старі на Схід, на Донбас, помирати. Хто готовий віддати своє життя? Вони ж готові віддати своє життя. Чи вірять в те, що вони після смерті будуть існувати? Вірять. Бо якби не вірили, то життя б не віддавали. Або та допомога, яка надається воїнам, біженцям і мешканцям Донбасу збирається по всій Україні і віддається, іноді віддається й останнє. З якого почуття? Почуття любові до ближнього...»
Після завершення Літургії перед іконою Різдва Христового відбулося славлення – Патріарх, архієреї та духовенство проспівали тропар і кондак свята. Виходячи з храму Святійший Владика благословив численних богомольців.
8 січня 2015 року ввечері Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет очолив у Володимирському кафедральному соборі святкову Велику вечірню.
Його Святості співслужили: Патріарший намісник, митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній, голова Синодального управління у справах духовної освіти, ректор КПБА; архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, секретар Священного Синоду, голова Інформаційного управління; архієпископ Богуславський Олександр, вікарій Київської єпархії, голова Економічного управління; єпископ Васильківський Лаврентій, вікарій Київської єпархії; намісник Михайлівського монастиря єпископ Вишгородський Агапіт, керуючий справами Київської Патріархії; єпископ Іоан (Швець); єпископ Адріан (Кулик); настоятель Володимирського кафедрального собору протоієрей Борис Табачек, намісник Свято-Феодосіївського монастиря архімандрит Макарій (Папіш), настоятелі столичних храмів, адміністрація та викладачі Київської православної богословської академії у священному сані, соборне духовенство.
Після вечірньої митрополит Епіфаній, ректор КПБА і постійний член Священного Синоду, виголосив Патріарше Різдвяне послання, а потім звернувся до Святійшого Владики зі словами вітання.

Митрополит Епіфаній виголосив Патріарше Різдвяне послання

На завершення свого слова владика Епіфаній підніс Предстоятелю просфору та квіти.
Святійший Патріарх подякував архіпастирям, духовенству та всім присутнім за вітання і молитви та виголосив повчальне слово.
Воно є мудрим, тому навожу його повністю:
«Ваші преосвященства, всечесні отці, дорогі браття і сестри. Насамперед, владико, я хочу подякувати за привітання з моїм 65-річним чернецтвом.
Дійсно, це шлях довгий і тернистий, але благодать Божа сильніша за всі перешкоди. Тому, якщо я зробив щось добре, то це не моє. Бо й апостол Павло сказав, що благодаттю Божою я є таким, яким є, але потрудився я більше за інших.
Тому кожен з нас все добре в житті повинен пов’язувати з Богом, з благодаттю Божою, яка допомагає нам творити добро, а гріхи – це справді наше гріховне діло. Про це повинен думати кожен, бо такі думки визволять нас від найтяжчого гріха – гордості, бо зло увійшло в світ через гордість. Навіть великі подвижники падали з висоти в пекло через гордість, бо думали, що вони такі великі.
Тому, святкуючи Різдво Христове, треба думати не про свої заслуги, а про свої гріхи і про ту Божественну любов, яка вилилася на рід людський, на кожного з нас. Бо Бог піклується не взагалі про людський рід, а про кожну людину зокрема, її хоче привести до вічного блаженного життя.
Але ми, на превеликий жаль, не хочемо йти тією дорогою, яку накреслює Бог кожному з нас. І це стосується і простого християнина, і священика, й архієрея. Нам не треба думати, що якщо ми стали архієреями чи священиками, то ми уже обрані для вічного життя. Ні. І патріархи йдуть у пекло, й архієреї, і священики, і миряни – ті, які не виконують своїх обов’язків, не мають віри і не мають добрих вчинків.
Тому ми всі, починаючи від простого християнина і до патріарха, повинні виконувати свої обов’язки. Які обов’язки?
Мати і батько повинні виховувати своїх дітей. Якщо вони не виховали дітей у добрі, то частково будуть нести відповідальність перед Богом, що не виконали свій обов’язок. Кожна людина займає у житті те чи інше місце, обіймає ту чи іншу посаду, і, не звертаючи увагу, якою буде ця посада, високою чи низькою, президент чи двірник, який підмітає вулицю, немає значення.
А має значення – чи виконуєш ти те, на що поставлений. Якщо ти виконуєш, то Господь приведе тебе до вічного блаженного життя. Якщо ж не виконуєш, то не прийдеш до Царства Божого, тому що не виконував основний закон – закон любові. Бо і той, хто мете вулицю, з любов’ю підмітає, щоб було чисто. Так і батьки виховують дітей з любов’ю, щоб вони були добрими.
Коли священик виконує свої пастирські обов’язки не за гроші, а тому що пастир, який взяв обов’язки перед Богом проповідувати і звершувати таїнства і вести свою паству до спасіння. Це стосується й архієреїв. Бо й вони мають великий сан, велику повагу, але не всі виконують чесно свої обов’язки. Як вони можуть сподіватися на Царство Небесне, коли не виконують закон любові до своєї пастви.
Тому, дорогі браття і сестри, ми всі повинні пам’ятати про наше вічне життя. Мені Бог дав довгі роки. Але Адам жив 930 років і помер.
Так і кожен з нас, скільки б він не жив, а прийде смерть. А від цієї смерті Бог нас усіх визволив. Віримо ми в це чи не віримо, а кожен з нас, померши, воскресне в тому тілі, в якому він жив. Але це залежить не від нас. Не ми будемо воскрешати своє тіло, його воскресить Всемогутній Бог. Як воскресить?
Так само, як Він з нічого створив цей світ. Про це нам не треба турбуватися. А от для чого ми воскреснемо, про це нам треба турбуватися, бо одні воскреснуть для блаженства в тілі, а інші воскреснуть для страждання душею і тілом.
До того ж, ці страждання і ці блаженства будуть вічними, і не тільки вічними, а незмінними. Якщо хто буде праведним Судом Божим визначений на вічні страждання, то зміни не буде, покаяння не буде. Про це ми повинні пам’ятати щодня.
Тоді те, що звершив Господь Ісус Христос, тобто, Син Божий через Втілення, принесе свої плоди блаженного вічного життя. А той, хто не потрапить у блаженне вічне життя, то винен у цьому не Бог, а кожна людина, яка сама добровільно відмовилася від блаженного життя.
Ви скажете, як так добровільно ми відмовляємося від блаженного вічного життя? Правда це чи неправда? Це – правда.
Коли ми не віримо Богові, то ми не хочемо жити з Ним, бо ми Йому не віримо, не довіряємо Його словам. Коли Христос каже: «любіть», – а ми не любимо, то хто винен у цьому? Невже Бог винний? Він же зробив нам усе і дає нам благодать, щоб ми любили, а ми не хочемо любити. Але не всі. Тому Господь спасає кожну людину.
Ось і зараз ми не розуміємо всього, що відбувається в Україні. Ми бачимо тільки страждання і смерть, а дію Божу не бачимо.
До чого веде Господь цими попущеннями? Веде до того, щоб люди навернулися до Нього. Ви подивіться на тих, хто там страждає, які у них душі, яка у них свідомість. Поговоріть з ними, і ви побачите, що це якісь особливі люди.
Але ж і їх треба спасти. Тому Господь посилає такі страждання, щоб у стражданнях людина згадала про Бога, до Нього звернулась з проханням: Боже, допоможи мені. Вони хочуть звернутися до Бога з проханням: Боже, допоможи мені стати людиною? Ні. Вони кричать: дайте нам пенсію, дайте все для того, щоб було добре. А про те, що треба звернутися до Бога, покаятися у своїх гріхах, не думають.
Тому Господь посилає такі страждання, щоб дійшли до душі. І коли люди покаються у своїх гріхах, тоді для Бога не треба довгого часу. Бог миттєво все змінить.
Як до Лазаря сказав, щоб той вийшов, так Лазар миттєво й воскрес, як до сліпонародженого сказав, щоб той прозрів, і той, ніколи не бачивши, почав бачити. Такий наш Бог. Тому Він може змінити і всю ситуацію в Україні. Але залежить від нас, чи ми навернемося до Нього.
Минула війна була страшнішою. Але тоді люди навернулися до Бога, і Бог дав перемогу. Бог не тільки закликає до покаяння. Цими стражданнями Бог те, що в нас є таємне, виявляє назовні. Тобто, добро, яке є в нашій душі невидиме, Бог виявляє через оце співстраждання.
Бо якби не треба було допомагати знедоленим, воїнам, то ніхто б і не думав про них. А коли побачили страждання людей, смерть, то пробудилось оце почуття. Тому любов до ближнього, про яку каже Господь, виявляється у тому благодіянні, яке виявляє наш народ. Це, дорогі браття і сестри, є наслідком того, що Син Божий став людиною і спасає кожну людину для вічного блаженного життя.
Тому не треба за жодних обставин впадати у відчай. Триматись треба Бога. З Богом, як казали святі отці, я готовий бути і в пеклі. Подумайте над цими словами. Бо там, де Бог, там блаженство.
Нехай Господь наш Ісус Христос, який усмирив себе до того, що став дитиною, навчить і нас смиренню, визнанню своїх гріхів, навчить покаянню і приведе нас до вічного блаженного життя, тобто, приведе нас до себе. Бо з Ним ми будемо блаженствувати. Співаємо ж ми у різдвяні дні: «З нами Бог». Значить, з нами Бог. Христос народився».
Після многоліття Патріарха Філарета співом колядок привітали діти недільної школи Володимирського собору. Святійший Владика дав благословення віруючим, а дітки ще й отримали солодкі подарунки.

Слово Патріарха на Різдвяному прийнятті

Завершилися урочистості Різдвяним прийняттям, на якому Святійший Патріарх звернувся до почесних гостей зі словами привітання:
«Ваше високопреосвященства, всечесні отці, шановні представники влади, Верховної Ради, представники дипломатичного корпусу, шановна українська інтелігенціє, дорогі діячі науки, культури і медицини.
Насамперед, я хочу привітати Вас із цим святом Різдва Христового: Христос народився!
Святкуючи Різдво Христове, яке вже Церква святкує більше, ніж 2000 років, ми переконуємося не тільки в тому, що з народженням Сина Божого змінився світ, а він дійсно змінився, тому що людство, крім невеликого Ізраїльського народу, поклонялося неіснуючим богам, а тепер понад три мільярди населення Землі шанує істинного Бога. І це є результат втілення Сина Божого.
Видимий результат чи невидимий? Бачимо.
Тепер візьміть, як люди жили раніше до пришестя Христа, які пороки були в людства і як почали благочестиво жити після пришестя Христа.
Зміни є? Є, і великі.
Тому не треба нам забувати, що Бог перебуває не тільки на небесах, а Він є всюди, і не тільки є всюди, а Він керує всім, бо Він же сказав: «Волосина не падає без волі Божої». То якщо волосина не падає, то все, що відбувається в нашому особистому житті, житті народів, хіба без волі Божої?
З волі Божої.
Якщо з волі Божої все відбувається, то в чому воля Божа проявляється тепер в Україні? В чому ми бачимо руку Божу?
По-перше, ми бачимо руку Божу в тому, що Господь перевіряє, чи гідні ми, українці, український народ, мати свою незалежну державу.
Гідні ми мати чи не гідні?
Бо державу ми отримали, як манну з неба. Не воювали, зброю не застосовували, революції не піднімали, прокинулись – і маємо незалежну державу.
Так ось тепер ми повинні довести, що ми гідні мати свою незалежну державу.
Із чого видно, що ми гідні мати свою державу? А з того, що і молоді люди, і люди похилого віку добровільно йдуть на смерть.
А якщо добровільно і готові помирати за Україну, то значить, ми гідні мати свою державу. Крім того, випробування, яке переживає сьогодні Україна, теж має велике значення, тому що ви бачите, як весь український народ піднявся цією гуманітарною допомогою, жертвують все, що можуть: і продукти харчування, й одяг і бронежилети, і тепловізори, й автомобілі, і медикаменти, і гроші.
А це свідчить про те, що виявилась любов до своїх ближніх, до свого народу. Ось мені розповіли, що одна жінка похилого віку, яка збирала гроші на своє поховання, зібрала тринадцять тисяч і все віддала на армію. То скажіть, ця жертва чи не виявляє ту любов?
І тепер, якщо все це взяти, то з чим ми зіштовхнулися? Ми зіштовхнулися зі суцільною неправдою, такою неправдою, я не знаю, чи світ знав до цього, коли на чорне кажуть, що це біле, а на біле, що це чорне, і переконують весь світ у неправді, і називають себе християнами, то скажіть, Бог, без Якого нічого не відбувається, бачить це чи не бачить?
Безумовно, бачить, але нам треба постійно пам’ятати, що неправда ніколи не перемагала.
Зло ніколи не перемагало добро, зло тимчасово перемагало, а остаточна перемога завжди була за добром.
Отож, якщо на нашому боці правда, а правда полягає в тому, що не ми ж агресори, а ми – жертва агресії, на нас напали, у нас Крим відібрали, причому, хто? Гарант, гарант недоторканості нашої території.
Де ж ваша совість? Якщо ви гарантували нам недоторканість, і ви ж тепер забрали у нас територію, та ще й погрожуєте забрати і всю Україну і не тільки Україну, а й Румунію, Польщу і прибалтійські країни, то цю неправду переможе Бог чи не переможе? Переможе.
Тому ми впевнені, що перемога буде обов’язково нашою, іншого не може бути.
Якщо зло перемогло, то це означає, що немає Бога.
А ми знаємо, що Бог є, тому зло ніколи не переможе, і ми, святкуючи Різдво Христове, яке означає перемогу Христа Спасителя над гріхом, над злом і над смертю, свідчить нам, що «віруйте в Мене» – так каже Бог – і будете мати перемогу. І ми віримо, святкуємо Різдво Христове, а прийде час – будемо святкувати ще і нашу перемогу над агресором. Слава Україні! Христос народився!»

Заслужений діяч мистецтв України поет Петро Перебийніс (зліва) та Заслужений працівник культури України літературознавець Сергій Гальченко під час Прийняття

Під час прийняття Предстоятель Київського Патріархату мав спілкування з представниками влади, народними депутатами України, інтелігенцією, дипломатами та іншими почесними гостями.
Під час Прийняття я передав Патріархові слова привіту та найтепліші побажання від читачів нашого часопису та слухачів радіо «Юкі-Драйв». Святійший Філарет щиро подякував українцям діаспори і сказав мені, що має намір найближчим часом відвідати США.

Професор Марія Пірен під час Прийняття дарує книгу віце-прем’єр-міністрові В. Кириленку

А до повного завершення циклу Різдвяних Богослужінь за участі Патріарха Філарета додалося ще декілька:
11 січня 2015 р., неділя після Різдва Христового
Храм ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» на Борщагівці (вул. Симиренка, 12)
10.00-12.00 – Божественна літургія
14 січня 2015 р., середа, Обрізання Господнє; св. Василія Великого, архієп. Кесарії Каппадокійської (379); св. Петра Могили, митрополита Київського і Галицького та всієї Руси (1647)
Храм Різдва Христового на Поштовій площі
10.00-12.00 – Божественна літургія
Дякую Прес-центру Київської Патріархії за допомогу у підготовці матеріалу
Світлини автора та Прес-центру Київської Патріархії
Христос народився! Славімо Його!