24 травня сталася епохальна бійка під Генпрокуратурою.

Почалося все з того, що „міцний горішок" Плющ зайшов до „непотопляємого горішка" Піскуна, або повідомити, що останнього вкотре звільнили. Піскун навіть не сперечався - не перший раз заміж. Спакував речі, поклав їх на стіл, там і залишив. І пішов геть з Генпрокуратури. По дорозі його зустріли кілька депутатів з Партії Регіонів - і повернули назад. Брати Генпрокуратуру штурмом.

Назад Піскуна спробували не пустити співробітники Державної служби охорони. Однак куди їм з депутатами змагатися... Після невеличкого обміну словами і рухами Святослав Михайлович повернулися на робоче місце. Де його, подейкують, і заперли.

В цей момент на сцені з'явився інший герой-рятівник - Василь Цушко з "Беркутом". Повибивав кілька дверей, наробив переполоху... Все закінчилося зверненням до двох Вікторів зі слізним проханням „розкермувати" тяжку халепу.

І Віктори почали кермувати... тобто, радитися і вживати заходів.

Зокрема, 25 травня, Президент України Віктор Ющенко своїм указом вивів внутрішні війська з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ і підпорядкував їх главі держави. Собі, тобто.

26 травня ввечері в ефірі 5 каналу заступник командуючого внутрішніми військами Микола Мишакін заявив, що в різних місцях на під'їзді до Києва заблоковано 3 тис. 480 військовослужбовців внутрішніх військ. За його словами, військовослужбовці вирушили до столиці для забезпечення охорони важливих державних об'єктів, Генеральної прокуратури, Конституційного Суду та прилеглих до них територій, а також для забезпечення порядку в місті. Частина службовців внутрішніх військ, чиї автобуси були блоковані під Києвом ДАІ і Беркутом, пішли на Київ пішки. Куди вони поділися потім - невідомо.

Попри таку насиченість столиці стражами порядку, сам порядок на вихідні в столиці зберегти не вдалося. Під час футбольного матчу „Беркут" якогось дива зірвався з ланцюга і переколошматив вболівальників палицями, як вуйки жито ціпами.

В цей час у віп-ложі можна було спостерігати просто ідилічну картину: Янукович і Ющенко сиділи поряд, віталися за руку з Піскуном...

До і після футболу політична верхівка весь час радилася. В результаті станом на вівторок ніби вже нарадилися: кризу подолали, вибори на вересень призначили. В процесі радження кілька разів зняли/повернули Піскуна.

І тут на тобі, в середу всі домовленості знов завалилися. Щось там комусь не сподобалося, і вся політична верхівка пішла до Президента. А Президента на місці не виявилося. На що Партія регіонів відразу заявила, що Глава держави пішов до болючого місця - Генпрокуратури - представляти в.о. Генпрокурора. На що Мороз негайно побіг шукати Андрійовича. Знайшли його... на виставці глечиків в Українському домі.

В той час тимчасово повернена на місця Президентом Рада намагалася розвивати бурхливу діяльність. І тут раптом до міліції зателефонував якийсь вуйко із західно-українським акцентом, і озвучив мрію всього політично свідомого населення країни: „Верховну Раду заміновано".

Панове депутати, як би не хотіли працювати, але таки життя було їм дорожче - розбіглися. За той час країну чекала інша новина: Василя Цушка повезли до лікарні з інфарктом.

Депутати посиділи, подумали - і повернулися працювати. Бо ніяких ознак вибухівки в парламенті не знайшли.

І чи не перше, за що взялися депутати у так і не підірваному парламенті - то ухвалили постанову про відмову дати згоду на звільнення Святослава Піскуна з посади генпрокурора....

Як то кажуть, далі буде.