Каса Лома – неоготичний замок, побудований на початку ХХ сторіччя, в канадському місті Торонто. У теперішній час більше відомий як королівський музей Онтаріо.
У 1903 році Сер Генрі Пеллат купив ділянку землі на північний-захід від тодішнього центру міста. Через кілька років, у 1911, маючи капітал у 17 мільйонів доларів, він почав будівництво будинку-замку своєї мрії. Місце, яке він купив, уже було названо попереднім власником «будинком на пагорбі» або «Каса Лома». Casa у перекладі з іспанської мови означає будинок, житло, квартира. Косогір, Loma – схил, пагорб, тобто, «будинок на пагорбі».
Будівництво тривало 3 роки й коштувало три з половиною мільйона доларів. Проектом і будівництвом замку займався канадський архітектор Едвард Леннокс. У зв’язку з початком Першої світової війни внутрішній дизайн будинку не був завершений. Але навіть у незавершеному стані замок вражав своїм оздобленням. Уже в той час музей Онтаріо налічував 98 кімнат, які зробили його найбільшим приватним будинком у Канаді. Величезна бібліотека, закрита веранда, перетворена в невеликий ботанічний сад (з паровим опаленням, що проходить під клумбами з квітами), душові кімнати, що випередили час, орган, що займає 2 поверхи, таємні переходи – все це дійсно зближає «Каса Лому» з казковим замком – як він і був задуманий його першим власником і архітектором.
Основний будинок замку з’єднаний підземним ходом з розташованою неподалік стайнею. За проектом, у будинку повинен був бути внутрішній басейн, який так ніколи й не був завершений. І тільки світлини поруч із порожнім цементним резервуаром показують грандіозність невтілених задумів.
Війна, а потім економічний спад похитнули фінансовий стан сера Пеллата. Податки на нерухомість зросли з $600 у рік до $1000 на місяць. Він використовував чимало спроб втриматися в сідлі, але, все-таки, до 1923 року був змушений продати замок з молотка й переїхати додому, на ферму.
Королівський музей Онтаріо недовгий час використовувався як фешенебельний готель, потім як сценічний майданчик, поки в 1933 уряд міста не отримав замок у власність за рахунок несплачених податків на суму в $27,300. Уряд довго вирішував, під що б пристосувати настільки нестандартне приміщення. Серед ідей були використовувати його як школу, музей, картинну галерею, будинок ветеранів і навіть як будинок для сім’ї народжених у 1934 році п’ятьох дітей одночасно в однієї матері. Жоден із проектів не був затверджений, і уряд навіть уже вирішував питання про знесення будинку. Але в 1936 році клуб Ківаніс запропонував використовувати замок як визначну пам’ятку для залучення туристів. Уряд погодився. Відтак, з 1937 року і дотепер музей Онтаріо відкрив свої двері для широкої публіки.