Дослідники із лабораторій Гарвардсього університету та їх колеги з Трініті Коледжа (Дублін) презентували новий ресурс, який стане у пригоді як досвідченим вченим, так і новачкам у галузі робототехніки. На ньому можна знайти матеріали, необхідні для розробки, створення і керування роботами, зробленими із м’яких та гнучких матеріалів.

Разом із розквітом дешевого тривимірного друку, лазерними різаками та іншими проривами у технології виробництва, м’яка робототехніка стає дедалі важливішою галуззю. Використовуючи принципи, взяті від роботів звичайної жорсткої конструкції, і прикладаючи їх до більш податливих матеріалів, інженери відкривають нові можливості м’якої робототехніки для вирішення дедалі більшого розмаїття задач, наприклад, у області терапії, хірургії із мінімальним втручанням та у пошуково-рятівних операціях у небезпечних середовищах.
«Soft Robotics Toolkit» – це онлайн-скарбниця схем відкритого доступу, відео уроків та тематичних досліджень, які допоможуть користувачам проектувати, виробляти, створювати моделі і додаткові характеристики приладів м’якої робототехніки, а також керувати ними. На даному ресурсі розміщені надзвичайно детальні описи, зазвичай недоступні у наукових дослідних журналах, включно із тривимірними моделями, характеристиками матеріалів, сирими експериментальними даними, мультимедійними покроковими уроками та тематичними дослідженнями різного типу конструкцій м’яких роботів.
«Мета даного набору інструментів – покращити галузь м’якої робототехніки, дозволити дизайнерам і дослідникам спиратися на роботи колег», – каже Конор Волш, професор-асистент механічної та біомедичної інженерії у Гарвардській школі інженерії та прикладних наук (SEAS) та один із викладачів факультету Вайсівського інституту інженерії за зразком біологічних моделей у Гарвардському університеті.
Створюючи спільний ресурс, де можна обмінюватися дизайнерськими підходами, прототипами та методами виробництва, а також технічними знаннями, його творці сподіваються стимулювати розробку нових типів гнучких приладів, інструментів і методів.
Зі слів Волша, який викладає популярний курс дизайну медичних приладів у SEAS і є засновником лабораторії «Harvard Biodesign Lab», м’яка робототехніка надзвичайно добре відповідає принципу інструментів спільного дизайну, оскільки багато необхідних складників, таких, як регулятори, вентилі та мікроконтролери, взаємозамінні у різних системах.
Донал Голланд, запрошений лектор інженерних наук у SEAS та аспірант у Трініті-Коледж в Дубліні, один із головних розробників даного набору інструментів, особливо зацікавлений у розвитку потенціалу та освітніх можливостей ресурсу.
«Під час розробки курсів ми, зокрема, помітили, що студенти отримують значну вигоду від спілкування із досвідченішими колегами – наприклад, молодими вченими у дослідній лабораторії – бо останні можуть їх скеровувати у роботі, – каже Голланд. – Проте тут збільшити масштаби непросто; у вас швидко закінчується час і люди. Даний набір інструментів розроблений для того, щоб проводити експертизу і робити її доступною для студентів».
Так само, як програмний продукт із відкритим кодом сприяв великому сплеску інновацій у інформатиці, «відкритий дизайн» апаратних платформ – разом із покращеною інженерною частиною за допомогою комп’ютерів та доступнішими властивостями для прототипів – має усі можливості стимулювати до віддаленої співпраці над спільними проектами з механіки та інженерії, надати поштовх до спільної творчості у робототехніці та інших галузях.
«Відкритий дизайн може мати такий же масштабний вплив на розвиток технологій у цьому столітті, що й програми відкритого доступу у минулому», – каже Гарет Дж. Беннет, професор-асистент із механічної та виробничої інженерії у Трініті-Коледжі в Дубліні та співавтор статті у «Soft Robotics», де описано розробку даного набору інструментів. Крім того, співавторами також стала Евелін Дж. Парк, дослідник матеріалознавства та інженерії в SEAS, та Панаджіотіс Полігерінос, постдок у Harvard Biodesign Lab в SEAS та Вайсівському Інституті.