rss
07/14/2024
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Формування нової влади
 
 
Відзначивши важливі дати – День Гідності і Свободи, роковини Голодомору, влаштувавши своєрідну «всенощну» у ніч на 30 листопада, ніч жорстокого побиття студентів, з якого і розпочалася минулого року принципово інша хвиля протестів, Україна підійшла до ключового моменту – формування структури законодавчої та виконавчої влади за результатами дочасних парламентських виборів жовтня 2014 року.
  Title 
 Посол ЄС в Україні Ян Томбінський на «всенощній»
30 листопада 2014 року високо оцінив прагнення
Євромайдану до ЄС
Я відтягував цю статтю, як міг, оскільки хотів у ній не тільки назвати перші призначення, але й проаналізувати їх.
Але ось добігають останні години, коли я маю здати статтю до редакції, а повної ясності у призначеннях в уряд і Комітети Верховної Ради України нема.
Тож аналізуватиму ту ситуацію, яка склалася на цей момент.

Гарні декларації і затяті торги

Перше, що можна зафіксувати – розбіжності між словом і ділом у новообраного складу Верховної Ради України. Цим вони повторюють минулу владу, хоча всіляко від неї відмежовуються.
Декларувалося представниками всіх політичних сил, що пройшли до Верховної Ради України, що для них пріоритетом є не посади, як це було при минулій владі, а принципи і зміст коаліційної угоди, цінності, на основі яких можна вибудовувати наступну політику.
Важко сказати, якою мірою в коаліційній угоді були втілені принципи, цінності та пріоритети – ще буде час над цим поміркувати.
Але з лихом-бідою угоду склепали, з декількох варіантів зробили один, і поклали його в основу створення коаліції більшості. В самій коаліції виникло, нібито, два ешелони: три головні політичні сили і дві запрошені.
Головними є Блок Петра Порошенка (БПП), «Народний фронт» (НФ) і «Самопоміч». Запрошеними – Радикальна партія Ляшка (РПЛ) і «Батьківщина».
Чи є запрошені другорядними партнерами? Офіційно про це ніхто не каже. Але за фактом воно саме так і виглядає. Три першорядні фракції мають необхідний запас голосів для простого голосування і можуть прийняти будь-який закон. Окрім того, який потребує конституційної більшості. А ось цю бажану конституційну більшість і допомагають отримати дві запрошені фракції.
Якщо сказати попросту, без дипломатії, то «Велика трійця», нібито, нагадує двом запрошеним: ви нам щодня не потрібні, ми й без вас можемо прийняти 99% законів. А ось коли нам треба буде внести поправки у Конституцію, тоді так, без вас ми не обійдемося. Але то буде іноді і не часто. Так що знайте, шановні партнери, своє місце і не претендуйте на щось значне.
Звичайно, ніхто так офіційно не каже, всі дотримуються офіційної церемонії, партнерів ніхто публічно не принижує, їм посміхаються і тиснуть руки.
Але порядки в українському політикумі жорсткі, інколи нагадують джунглі, а там зі слабшими не церемоняться, а тиснуть їх або з’їдають. Виживають сильніші. І я не виключаю, що хто-небудь із нинішніх трьох сильніших фракцій під настрій у розпалі суперечок приблизно так і може сказонути своїм нинішнім двом слабшим партнерам.
Тому Юлія Тимошенко поводить себе незвично стримано, мало говорить, неохоче дає короткі коментарі, часто бере на себе функцію суфлера, коли виступають її соратники по фракції.
Title
 
 О. Ляшко  
Зате Олег Ляшко поводить себе звично енергійно, шумно, галасує і на засіданнях, і у перервах, і при спілкуванні з журналістами у кулуарах. Його значно підупалий рейтинг не заважає Ляшкові бути таким, яким ми його звикли бачити – різким, безапеляційним, іноді нестриманим, іноді хамовитим, амбітним.
Як-то кажуть у народі – яка б рідина Ляшкові в очі не потрапила, йому все Божа роса. Обтруситься і мчить далі, доводячи своєю поведінкою, що нахабство є другим щастям.
Але це приносить поки що електоральний результат, дає популярність, тож використовується Ляшком як успішна політична технологія.
І всі ці п’ять політичних сил за неофіційної, але активної участі президента і прем’єра, розгорнули запеклі торги щодо розподілу посад у Кабінеті міністрів та Верховній Раді.
Офіційно президент і прем’єр участь у формуванні кадрових пропозицій не беруть. Закон це виключає. Але як же без них обох їхні рідні фракції обійдуться?
Дитині ясно, що голоси цих двох вищих очільників є дуже значущими, а то й вирішальними.
Третій вищий очільник – Володимир Гройсман – ще не освоївся зі своєю новою посадою і поводить себе вельми стримано. Та й усім ясно, що поки що він є людиною Порошенка і нічого нового, відмінного від точки зору свого шефа, сказати не може.

Очікування Заходу і громадськості

Президент України Петро Порошенко 1 грудня провів телефонну розмову з Федеральним Канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Канцлер ФРН, зокрема, привітала Україну з успішним формуванням коаліції та висловила сподівання, що новий уряд втілить проєвропейські реформи. Про це сухувато й офіційно повідомили у прес-службі Глави держави.
Президент України зазначив, що запрацював новий склад Верховної Ради України. На переконання Глави держави, Коаліційна угода, обрання Голови Верховної Ради та затвердження прем’єр-міністра у перший день засідання нового Парламенту є чітким сигналом готовності України до глибоких проєвропейських реформ.
Думаю, президент не дуже заглиблювався в суть справи, щоби повідомити пані Канцлера про складну ситуацію перемовин фракцій Верховної Ради щодо посад, хоча їй, напевно, німецьке посольство в Україні, розвідка та експерти уже все розповіли.
Захід поки що терпить, але терпіння його може надто напружитися, якщо торги за посади будуть тривати надто довго. А громадськість України і взагалі ставиться до цього вкрай негативно. Чим довшими будуть кадрові торги, тим менше довіри буде у людей до нових політиків, яким було видано чималий кредит довіри.
Коли численні нардепи від усіх фракцій на телекамери дружно казали: «Ми прийшли у Раду не за посадами», чимало наївних громадян їм повірили.
Але ж влади без посад не буває, бо посада є інструментом влади. Партії виборювали на виборах владу, тепер їхні фракції виборюють інструменти цієї влади – посади. І всі прекраснодушні заяви про те, що посади – не головне, розбиваються тепер об позицію більшості нардепів коаліції, що саме посади в уряді та ВРУ на даному етапі є головне, якби це не сердило громадськість.

Президент і прем’єр: перетягування канатів

 

 Title
 Очільники законодавчої та виконавчої влади
В. Гройсман та А. Яценюк
Раніше неодноразово доводилося писати про приховане протиборство Петра Порошенка та Арсенія Яценюка разом з їхніми командами. Це протиборство має визначити баланс не тільки сил, але й посад.
Маючи значно більше депутатських багнетів у лояльній йому фракції БПП, президент Порошенко, звісно, хоче конвертувати їх у низку ключових посад уряду та Комітетів ВРУ.
Отримавши невелику, але все-таки, перемогу у виборах за суто партійними списками, прем’єр А. Яценюк хоча й поступається П. Порошенкові у розмірах фракції, але має її у настільки потужній кількості, що президентові не вигідно мати фракцію НФ і самого А. Яценюка у відкритій опозиції до себе.
Хоча він і розуміє, що А. Яценюк буде майже стовідсотково балотуватися на посаду президента на наступних виборах, коли б вони не відбулися.
Ну то це ще коли буде, і невідомо, який на той час буде рейтинг у обох цих нині провідних політиків України. А поки що вони разом і демонстративно міцне рукостискання, яким обмінялися пан Петро з паном Арсенієм в момент обрання А. Яценюка прем’єром, має це засвідчити перед депутатським корпусом і громадськістю.
Нагадаю, що у четвер, 27 листопада, Верховна Рада України провела перше засідання. На ньому парламентарії очікувано обрали голову Ради – Володимира Гройсмана і довірили Арсенієві Яценюку знову очолити Кабінет міністрів.
А 2 грудня відбувся перший пленарний робочий день. За планом нардепи мали затвердити очільників комітетів Верховної Ради і визначатися щодо складу нового Кабміну під керівництвом Арсенія Яценюка.

Проблема іноземців

Інтригу у формування нового Уряду внесла ідея залучити іноземних фахівців на посади певних міністрів. Подейкують, що то було наполегливою рекомендацією Заходу, який втомився від корупції, схем дерибану бюджетних і наданих Заходом коштів, від того, що нові урядовці поки що нічим особливо не відрізняються від крадіїв Януковича.
Тому Петро Порошенко наполегливо рекомендував депутатам погодитися на такий варіант.
Це викликало неоднозначну реакцію.
Зокрема, екс-міністр економіки Богдан Данилишин вважає, що громадяни інших держав не можуть працювати в українському уряді: «Як колишній член уряду України, що прожив майже 4 роки в Європі і не з книжок чи чиїхось розповідей знає політичну кухню європейських країн, а також політичні розклади в Україні, включаючи й апаратні інтриги чиновників, можу стверджувати, що громадяни інших держав – неукраїнці – не можуть працювати в уряді Української держави через те, що вони не знають її специфіки і структури господарства, і для входження до прямого виконання функцій їм знадобиться значний час», – сказав він.
На думку екс-міністра, іноземці можуть працювати радниками, навіть членами колегії і тільки. Крім того, підкреслив він, посада міністра є політичною: «Керівником уряду є прем’єр-міністр, і тільки він, а не хто інший несе персональну відповідальність за роботу уряду. Прем’єр-міністр України обраний і тільки він в даний час має визначати, які кандидатури можуть бути найбільш прийнятними для роботи на відповідних напрямах. Якщо коаліція призначить на роботу в Уряді іноземців – представників інших країн – значить, вона бере на себе політичну відповідальність за їхню діяльність з усіма похідними наслідками», – наголосив Б. Данилишин.
«Стверджую, в Україні є фахівці, що можуть ввійти в новий уряд і здатні здійснювати реформи вже найближчим часом», – резюмував екс-міністр.
Але його і подібні голоси були чітко заблоковані. У Верховній Раді України 2 грудня зареєстровано законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо залучення до роботи у державних органах іноземців відповідно до державних інтересів України».
Ініціаторами проекту закону є народні депутати з фракції «Блоку Петра Порошенка» М. Найєм, Р. Князевич, І. Кононенко. Неважко передбачити, що вони виконували наполегливу рекомендацію – і президента, і Заходу.
У пояснювальній записці повідомляється, що основними критеріями на посади іноземців в державних органах України є, зокрема, досягнення повноліття (а для членів Антимонопольного комітету України – досягнення 30-річного віку), дієздатність, наявність визнаного у світі найкращого практичного досвіду впровадження реформ у відповідній сфері, наявність диплома про вищу освіту або кваліфікації, що підтверджують відповідні знання належного рівня, володіння державною мовою або розуміння її в обсязі, достатньому для виконання службових обов’язків.
Також одним із критеріїв є неперебування у громадянстві держави-окупанта.
Відповідно до законопроекту, іноземні громадяни будуть призначатися на державні посади без конкурсу. Однак, конкурс передбачений на такі посади, як директор Національного антикорупційного бюро України, службовці Національного антикорупційного бюро України, член Національного агентства з питань запобігання корупції.
Водночас, у проекті документа пропонується, що дозвіл на працевлаштування негромадян України не вимагатиметься.
При цьому, звільнення іноземців здійснюватиметься на загальних підставах, передбачених для відповідних посад (при цьому, не можуть бути підставами звільнення неналежність до громадянства України, постійне проживання за кордоном). Водночас, для них запроваджується спеціальна додаткова підстава для звільнення – ненабуття протягом одного року громадянства України.
Крім того, проектом передбачене обмеження дії положень щодо можливості призначення членами Кабінету Міністрів Україні іноземців (осіб без громадянства) – вони діятимуть протягом одного року з дня набуття Законом чинності. При цьому, у випадку призначення у цей термін на посаду члена Кабінету Міністрів України іноземця (особи без громадянства) і набуття ним громадянства України протягом одного року з дня такого призначення він продовжуватиме здійснювати повноваження члена Кабінету Міністрів України до припинення його повноважень у встановленому Конституцією і законами України порядку.
Та й Ю. Луценко готував громадську думку, заявивши, що до складу нового Кабінету міністрів можуть увійти троє іноземців.

Хто кандидати-іноземці?

 Title 
  
Впадає в очі, що найбільш бажаними кандидатами є грузини. В Україні загальноприйнятою є думка, що досвід реформ у Грузії часів Саакашвілі був вражаюче успішним.
Правда, аналіз до кінця не доводять і не ставлять питання: якщо ці реформи були такими успішними, чому ж тоді народ Грузії проголосував проти реформаторів і обрав політичних противників Саакашвілі?
Чи не тому, що ціна цих реформ для широких мас була надто болючою і соціально непідкріпленою?
Але, принаймні, грузини-радники в Україні останнім часом працювали. Це і знаменитий Каха Бендукідзе, якому, за чутками, готували місце в уряді, але до порад якого так і не прислухалися цього року. Перед своєю смертю, яка застала його у Лондоні, К. Бендукідзе ще встиг востаннє заволати: якщо уряд України не розпочне негайні реформи, то країну чекає крах, бо, як наголосив К. Бендукідзе, він цілий рік чує від наших урядовців лише розмови, гасла і обіцянки, а реформи не посунулися ні на крок.
Колишній президент Грузії Михайло Саакашвілі також підтвердив, що йому запропонували обійняти посаду віце-прем’єра України, проте він відмовився від цієї посади, оскільки не бажає втрачати грузинське громадянство: «Для того, щоб обійняти офіційну посаду в Кабміні України, згідно з Конституцією, треба прийняти громадянство України, а прийняття громадянства України означає автоматичну втрату грузинського громадянства... Я відмовився від цієї пропозиції саме через це», – повідомив М. Саакашвілі.
Інтрига прояснилася 2 грудня, коли президент України Петро Порошенко підписав указ про надання громадянства України трьом іноземним фахівцям. Про що і повідомив у Twitter: «Підписав указ про надання громадянства України трьом іноземним фахівцям: Наталії Яресько, Олександру Квіташвілі, Айварасу Абрамавичусу», – зазначив він.
Президент Порошенко, що прибув на той момент в Раду, рекомендував цих трьох в уряд і похвалив їх.

Пропозиції фракцій і рішення Ради

Усіх трьох, за даними нардепа О. Ляшка, Верховній Раді буде запропоновано затвердити на міністерських посадах.
Невдовзі повідомили, що коаліція депутатських фракцій Верховної Ради схвалила 17 кандидатур на посади членів Кабінету Міністрів і передала свою пропозицію прем’єру Арсенієві Яценюку.
За відповідне рішення проголосували 288 народних депутатів, передає УНН.
Голосування за міністрів було пакетним попри пропозиції окремих депутатів про персональне голосування за кожного міністра.
Згідно з пропозицією коаліції депутатських фракцій «Європейська Україна», новий склад Кабміну буде таким:
Валерій Вощевський, віце-прем’єр-міністр України (від фракції Радикальної партії Олега Ляшка);
В’ячеслав Кириленко, віце-прем’єр-міністр України – міністр культури України (від фракції Політичної партії «Народний фронт»);
Геннадій Зубко, віце-прем’єр-міністр України – міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (від фракції Партії «Блок Петра Порошенка»);
Ганна Онищенко, міністр Кабінету міністрів України (від фракції Політичної партії «Народний фронт»);
Олексій Павленко, міністр аграрної політики та продовольства України (від фракції Політичної партії «Об’єднання «Самопоміч»);
Арсен Аваков, міністр внутрішніх справ України (від фракції Політичної партії «Народний фронт»);
Ігор Шевченко, міністр екології та природних ресурсів України (від фракції політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України);
Айварас Абромавічус, міністр економічного розвитку і торгівлі України (від фракції Партії «Блок Петра Порошенка»);
Володимир Демчишин, міністр енергетики та вугільної промисловості України (від фракції Партії «Блок Петра Порошенка»);
Андрій Пивоварський, міністр інфраструктури України (від фракції Партії «Блок Петра Порошенка»);
Юрій Стець, міністр інформаційної політики України (від фракції Партії «Блок Петра Порошенка»);
Ігор Жданов, міністр молоді та спорту України (від фракції політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України);
Сергій Квіт, міністр освіти і науки України (від фракції Партії «Блок Петра Порошенка»);
Олександр Квіташвілі, міністр охорони здоров’я України (від фракції Партії «Блок Петра Порошенка»);
Павло Розенко, міністр соціальної політики України (від фракції Партії «Блок Петра Порошенка»);
Наталія Яресько, міністр фінансів України (від фракції Політичної партії «Об’єднання «Самопоміч»);
Павло Петренко, міністр юстиції України (від фракції Політичної партії «Народний фронт»).
Всі інші варіанти – а вони були – відпали.
Отож, у наступній статті проаналізуємо більш детально, хто є хто, і як далі формуватиметься влада – цього разу через Комітети Верховної Ради України.
А поки що народ з увагою та надією очікує новин з владного Олімпу.

Увечері 1 грудня відійшов у вічність Євген Сверстюк

Пам’яті Євгена Сверстюка

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - Dropshipping suppliers