Дивно, якщо чесно, розповідати про якісь «правила, які зроблять вашу сім’ю щасливою». Якби все було так просто! Адже всі ми різні, і в кожній родині все по-своєму. Але є дещо, що підходить для будь-якої пари…

Власне, це може взагалі бути єдиним правилом, тільки от говорити про нього доведеться кілька годин, якщо не днів.
Шлях у сімейному житті нагадує шлях сліпого, який паличкою постійно пробує, перевіряючи – так, це можна? тут є дорога? стук-стук... тут є дорога? стук-стук, тут немає калюжі? стук-стук, все нормально, тут можна йти? стук-стук... ти поруч? ти мене чуєш?
Так от, дуже важливим є момент «синхронізації» між подружжям. Щоб все те, що стосується сімейних спільних планів-ідей-уявлень в одній голові, повністю відповідало аналогічному розділу в іншій. Бо часто буває, що двоє живуть під одним дахом, виховують дітей, але далекосяжні цілі і мрії, які передбачають активну в них участь другої половинки, залишаються для цієї другої половинки справою неусвідомленою і навіть іноді несподіваною.
1. Важливо домовитися – усвідомлено! І зрозуміти, прийняти, проковтнути і жити далі за наступними пунктами:
які «папки» взагалі будемо синхронізувати. У кожного з нас є «моє, особисте, не чіпай», і жодних образ при цьому. Тобто, мовиться про рівень близькості, відкритості між подружжям. У нас у родині, наприклад, не надто важливим є особистий простір кожного, це просто наші індивідуальні особливості – тому ми цілком комфортно і природно почуваємо себе з відкритим доступом у соцмережі, до пошти та телефонів одне одного. Це якось само собою вийшло, ми не домовлялися. Телефони лежать, розряджаються, ми їх забуваємо вдома і одне одному підвозимо, відповідаємо, коли хтось не може розмовляти (скажімо, за кермом). І когось це «приємно здивувало», що ось, мовляв, у нас два ноутбуки, ми ними постійно міняємося, на кожному з них встановлено два браузери, в одному залогінився чоловік, в іншому – дружина.
Але мова тут не про телефони-паролі-таємниці листування.
Справа у загальній сімейній налаштованості.
Сім’я, яка живе у двох різних квартирах гостьовим шлюбом, має великий пласт «несинхронізованих» особистих «папок», може бути такою ж щасливою, як і та, яка спить на одній подушці під однією ковдрою і читає пошту з однієї поштової скриньки.
Є якісь правила гри, зони комфорту, унікальні сімейні екосистеми – жити в яких саме цим людям найкомфортніше.
І проблеми починаються на етапі «ломки», коли стук-стук... ой, там калюжа... але «ти ж мене любиш?», «Але заради нашої любові»... і людина, зітхнувши, погоджується, адже «так треба... заради кохання варто і потерпіти». Але не розчиняє свої неприємні відчуття, а записує все в маленьку чорну книжечку і при слушній нагоді нагадує: «А я ж тобі...»
Так не можна.
Зрозуміли. Погодилися. Прийняли. Click here to accept. Ok. Живемо далі.
Потрібно мати сміливість, витримку і відсутність ліні, щоб сказати: «Ні, мені це некомфортно. Я так не зможу, я поки що cancel». Набагато простіше підтакнути і сказати: «Так-так, звичайно!» і перекантуватися, перебитися на перших порах, щоб зараз не чіпали. «Якось воно буде...» Але синхронізація не відбулася.
Адже в одній голові впевнені, що: «Все добре, за планом, живемо далі», але в іншій у цей час: «Мені це дуже не подобається, я не хочу цього всього».
«Але якось воно буде…»
Тому так важливо, щоб й ініціатор ідеї, і співучасник добре розуміли одне одного, бачили наскрізь і не боялися здатися «нетактовними», «розчарувати в собі» і т. д.
«Сімейна синхронізація» передбачає дуже чесні і зрозумілі усім відповіді на багато нагальних питань:
Тобі буде краще, якщо я піду з тобою, чи залишуся тут і зроблю такі-то справи?
Тобі буде комфортніше, якщо я виїду на кілька днів до подруги, а ти зможеш відпочити?
Тобі буде комфортніше, якщо ти зараз посидиш наодинці і почитаєш, а я в цей час попрацюю в своїй кімнаті?
Тобі хочеться повечеряти з нами, чи ти втомився і хочеш побути на самоті?
Ти хочеш провести ці вихідні з нами, але відчуваєш, що мало спілкуєшся з батьками, це гризе тебе, і ти хочеш їм допомогти?
Тебе «дістали» на роботі, і ти просто хочеш, щоб тебе ніхто не бачив і не чув?
Тобто «стук-стук?», «стук-стук!»
«Я мрію усамітнитися, тому що я втомився, а не тому що ти мені набридла, і я хочу розлучитися».
«Я хочу побути наодинці, бо звикла бути на самоті час від часу. Мені це важливо. Але я дуже люблю тебе і рада, що ми разом».
«Я хочу поїхати на море, розумію, що це дуже важливо для тебе. Але я побоююся за свою роботу, зрозумій, я не готовий зараз виїхати надовго, адже я працюю для вас».
«Я дуже хочу на море, готова сама на все заробити й оплатити, але не хочу їхати, якщо ти будеш почувати себе некомфортно».
2. Наступний момент синхронізації – неприємні теми
«Скелети у шафі» є в усіх. Невирішені конфлікти з родичами, попередні шлюби, всілякі неприємні ситуації. Зовсім не потрібно «сипати сіль» і дряпати старі рани, але потрібно інвентаризувати ці всі скелети, видавши кожному порядковий номер і коротку характеристику з алгоритмом дій, зоною відповідальності. Це дуже важко, тому що в сім’ях простіше завжди зітхнути і погодитися, щоб не лаятися зараз, а потім нишком побігти до мами і підкинути їй грошенят, тільки щоб дружина не дізналася, побачитися зі старою приятелькою, яка просто хороша душевна людина (а дружина все одно не так все зрозуміє). І тому подібне. Потрібно мати сміливість вимовити і зізнатися. Наприклад:
– взаємини з родичами одне одного: найпростіше швиденько перелаятися, «забрати хлопчика собі» і з’являтися в домі «цієї мегери-свекрухи, яка лізе не в свої справи» раз на рік на свята, щоб попити чай. І вибудувати паркан: «Це – наша сім’я, не лізьте у наше життя». Але у хлопчика все одно є мама, яка сумує за ним. І він за нею. І 25років дуже близького сімейного життя за плечима. І коли кохана жінка стає агресором – це боляче, і їй може захотітися помститися рано чи пізно;
– взаємини з колишніми: найпростіше «викреслити з життя» і зробити вигляд, що їх нема і не було, і взагалі, «зараз все інакше». Але простіше це тільки для нового чоловіка або дружини – всілякі особистості з минулого до його сім’ї дійсно стосунку не мають, і будує він (вона) все з чистого аркуша. У другої половини є ті ж 2-5-10 років шлюбу-стосунків-спогадів, які так просто ну ніяк не витравиш. І беручи за дружину, або виходячи заміж за когось, ми, взагалі-то, виходимо заміж і за всю його рідню, близьку і далеку. Про це якось прийнято забувати останнім часом.
Синхронізація з родичами, а також – колишніми «скелетами в шафі» обов’язкова.
3. Синхронізація щодо роботи-фінансів
Це тільки на словах гарно звучить: «У нас рівноправність і спільний бюджет». Насправді у сімейних фінансових взаєминах завжди хтось трішки головніший. Хтось оплачує основні рахунки, відповідає за «касу» в загальному. Цілком логічно при цьому, що хтось інший «миє горщики». В ситуаціях, коли при видимій «рівноправності» хтось один відповідає і за касу, і миє горщики – виникає мимовільне напруження, роздратування. Якщо той, хто «миє горщики», не згоден зі своєю роллю, але з якихось причин не дотягує до «каси» – може розпочатися конфлікт, партизанська війна і різноманітні підступні дії. З іншого боку, для жінки, наприклад, бажання вийти з ролі «мийника горщиків» – найкращий стимул почати розвиватися. Для чоловіка – і поготів.
3. Взаємини одне з одним
Насправді далеко не завжди варто жити «як чоловік і дружина» і спати під однією ковдрою на одній подушці. Двоє можуть щиро любити одне одного, але спільний побут, спільна пошта, спільні посиденьки з батьками – не підходять. Як не підходить ще багато і багато всього. Як хтось любить вівсянку, а хтось омлет. Тому, коли побут починає заїдати, коли такий інтелектуал і романтик у побуті виявляється дратівливим «предметом меблів» або в повсякденному житті нагадує дорогий аксесуар – варто просто зрушити спілкування на той рівень, з якого ви починали, при якому вам було комфортно. Не розлучитися назавжди і не гримнути дверима! В цьому дуже важко зізнатися – адже прекрасні коханці далеко не завжди стають прекрасними чоловіками. Прекрасні друзі не завжди бувають прекрасними коханцями... Чудовий співрозмовник і талановита людина – не завжди стає відданим, надійним другом... І якщо у стосунках все починалося з чудового сексу, а після укладення законного шлюбу спільних точок перетину більше нема, цілком логічно, що не страшно буде повернути все на вихідні позиції.
Важливо зрозуміти, ХТО ви одне одному:
брат – помічник – друг і сестра – соратник – подруга;
діловий партнер – соратниця;
учитель – наставник – покровитель – учениця – помічниця – молодший науковий співробітник;
якась одна чужа людина – якась інша зайнята своєю справою чужа людина;
хам – жертва...
(Ролей може бути тисячі, просто подумайте над цим!)
Важливо зрозуміти, як ви ставитеся одне до одного насправді, які у вас очікування, і наскільки ваші другі половинки розуміють і щиро приймають ці очікування. А не кажуть: «Так, так, звичайно-звичайно!», знаючи, що інакше отримають прочухан.
Це і є синхронізація.