На сході вже мінусова температура за Цельсієм. Автор фото – 20-річний скрипаль зі Львова Зенон Дашак, замість скрипки він зараз тримає автомат на Луганщині…

Чим ближче до зими – тим більше дивовижних проблем вилазять на поверхню. Схоже, найближчим часом комусь буде зовсім непереливки…


Почну здалека. З літа. Точніше, з 24 серпня. З тих днів, коли на Іловайськ наступали російські війська, українські хлопці гинули в оточенні, а в Києві був парад. Президент Петро Порошенко тоді урочисто обіцяв країні, що техніка піде відразу на Схід. Ну, про «відразу» йому, звісно, ніхто не повірив, але певні сподівання на те, що гарно озброєні і екіпіровані вояки рано чи пізно на Схід потраплять, таки були.
Тоді волонтер Георгій Тука у своєму Фейсбуку написав шокуючу річ.

“Подивився парад в Києві. Коли пішла коробка учасників АТО – клубок до горла підкотився. Порадів за пацанів – хоч форму, шоломи, маски видали...Поїхав до себе в схрон. По дорозі, на набережній, бачу, вантажаться в КАМАЗи хлопці – учасники параду. Один голосує. Зупинився. Їдемо, розмовляємо.
Виявилося, що Антон – киянин. Боєць 95-ї бригади. П’ять місяців воює на Донбасі. Батько – офіцер у відставці. Мама до недавнього часу була впевнена, що син десь на навчаннях.
Дорогою Антон якось дуже буденно розповідає про те, як по них відпрацював “Град”, про те, як вони встигли сховатися під БТРом... Поки стоїмо на червоний, Антон встигає показати кілька фоток. Відпустили його додому на три доби. Їдемо по Києву:
– Дивлюся, прапори скрізь! Люди нам посміхаються... Аж сльози навертаються!.. Закінчимо – піду в СБУ служити! Потрібно Україну піднімати!
Їдемо, розмовляємо:
– На парад потрапив несподівано. Наказали за 3 години зібратися!
На Антонові новенька форма. З тканини рип-стоп. Ні шолома з маскою, ні зброї. Кажу:
– Бачиш, як тобі пощастило: і вдома побуваєш, і форму нову отримав!
Антон залився веселим сміхом:
– Ага. Видали. Тільки все назад здати треба: і рюкзак, і шолом, і маску!”

Нещодавно мала нагоду розмовляти з паном Георгієм, уточнила, чи й справді таке було, чи то, можливо, поодинокий випадок. Ні, не поодинокий.
Наступний випадок – ще цікавіший.
«Дзеркало тижня» написало про хитру схему. Виявляється, зброя, яка ще донедавна була на військових складах, таки потрапляє в армію. Але як вона потрапляє…
У статті, опублікованій на сайті «Дзеркала тижня», стверджувалось, що підприємства й посередницькі фірми «Укроборонпрому» під час воєнних дій продавали зброю захисникам України:

«Кожному очевидно: з початком бойових дій Кабінет міністрів мав ухвалити рішення про припинення будь-яких продажів зброї і бойової техніки як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, та спрямувати всі ці ресурси на забезпечення борців із агресором. Але уряд не тільки не зупинив процес розтягування військового майна. Він спокійно споглядає, як Міноборони через численних посередників організувало на внутрішньому ринку розпродаж автоматів, безпілотників, вертольотів, гранатометів, ракет, тобто всього того, що тепер могло б урятувати життя наших солдатів.
За цією схемою згідно звіту МО про реалізацію військового майна за перше півріччя, Міноборони “наторгувало” майже 84 млн. грн. Із цієї суми підприємства-посередники, вповноважені урядом, “зрубали” майже 3,5 млн. грн. як комісійну винагороду, а понад
17 млн. грн. пішло на “організації продажу” цього майна. Всі перераховані Міноборони кошти надходять у спецфонд, із якого, знову ж, фінансуються програми оборонного відомства, зокрема й матеріально-технічне забезпечення армії. Найбільш цинічне те, що організатори схеми наживаються на людях, котрі добровільно жертвують на закупівлю озброєнь для фронтовиків.»

Президент Порошенко статтю прочитав, і навіть сам прокоментував.
“Я стверджую, що під час моєї президентської каденції Міноборони зброю на внутрішній ринок не продавало, “Укроборонпром” не продавав. Якщо шановне видання публікує таку інформацію, то – не мені ж вас учити – мають бути дві точки зору. Якщо ви говорите, що продали, то скажіть: яку зброю, коли, хто і кому”, – сказав Порошенко.
Водночас Президент України Петро Порошенко доручив Генпрокуратурі притягнути до відповідальності автора «Дзеркала тижня. Україна» Дмитра Мендєлєєва за статтю про комерційний продаж зброї державними структурами на внутрішньому ринку після перевірки «у випадку підтвердження наявності складу злочину».
«За результатами проведеної перевірки, у випадку підтвердження наявності складу злочину за ознакою підриву обороноздатності держави притягнути до відповідальності автора статті щодо продажу зброї та військового майна, яка була викладена на сайті Інтернет-видання «Дзеркало тижня». Термін – два тижні».
Зверніть увагу на ознаки злочину: за ознакою підриву обороноздатності держави.
Найсмішніше те, що значна більшість громадян України віком від 18 років може без особливих труднощів описати діяльність громадян, котрі робили щось дуже схоже на «підрив обороноздатності держави». От тільки одна проблема: жоден з цих громадян не має жодного стосунку до редакції «Дзеркала тижня».
Ну хіба тільки якщо звинуватити пана Анатолія Гриценка в тому, що за часів кермування міністерством оборони він передав харчування армії в руки приватних підприємств. Мовляв, солдат має вчитися не картоплю варити, а зброю в руках тримати. В результаті вийшло, що ні картоплі, ні зброї… Бо куди-куди, а на війну супи возити приватні фірми і не збиралися. Однак загалом це – мабуть, найменша провина в переліку купи випадків, котрі мають стосунок до «підриву обороноздатності держави». А таких випадків – багато. Але от біда – про судові позови з цього приводу чомусь не чути. А от «Дзеркалу тижня», котре осмілилося звернути увагу керівництва на випадки… як би того чемніше сказати… прикрого непорозуміння, з судовим позовом пощастило…

До цих двох дивних випадків додам третій, здавалося б, зовсім не пов’язаний з двома першими. 26 жовтня, в день парламентських виборів, представники кількох партій, зокрема, «Батьківщини», підняли ґвалт і крик. Виявилося, що на чималій кількості дільниць за ніч змінили склад і керівництво комісій. Дивним чином людей із провладного блоку змінили на «людей Ахметова». Результат знає вся країна – «Опозиційний блок» не просто пройшов до ВР, а й отримав чималу кількість голосів…
Тепер Ринат Ахметов, котрий, до речі, жодним чином не відповів за те, що фактично підтримував антиукраїнські сили на Донбасі, матиме своїх вірних людей в Раді. Більше того, Ахметов і далі залишається найбагатшою людиною України. А от Петро Порошенко у списку найбагатших людей України тільки 9-й, його активи, за версією видання “Новое время”, становлять 816 млн. доларів…

А тим часом Рівненська обласна рада просить 10 мільйонів гривень (що навіть менше, ніж мільйон доларів) на розконсервування гігантського складу військової техніки. За словами депутатів облради, в лісах області знаходиться гігантський склад військової техніки, яку потихеньку спродують і з якихось причин не відправляють військовим в зону АТО…
А тим часом на війні мерзнуть військові. В Луганську російські війська вже навіть не маскуються. В столиці відверто нецензурними наборами слів волонтери описують майбутнє чиновників міністерства оборони, котрі видають солдатам «термобілизну» із ситцю, котра розповзається після першого ж прання… А на сході, де купа людей ніби-то проголосувала за «Опозиційний блок», і далі знаходять тіла закатованих патріотів…

Ну і до цих випадків додам четвертий.
У той же день виборів, точніше, за день до них в ЗМІ піднявся ґвалт – мовляв, блокпост №32 потрапив в оточення, хлопці вже кілька днів не те що без їжі – а без води. Президент Петро Порошенко кілька разів заявляв, що нема там жодного оточення, а в ніч перед виборами і взагалі персонально заявив, що хлопці на блокпосту №32 забезпечені всім необхідним, і водою зокрема.
Так би про тих хлопців і забули, якби не волонтер Діана Макарова – вона не тільки власною персоною добралася до згаданого блокпосту, а й відвезла туди журналістів – аби ті на власні очі побачили рівень «забезпечення». Більше того – написала відкритого листа президентові з тонким натяком на те, що за брехню має бути відповідальність.
На щастя, Діану Макарову до суду «за підрив обороноздатності» не потягли.
Зате дивним чином на її лист відгукнувся інший волонтер – колись шанований в інтернет-спільноті Юрій Бірюков, організатор фонду «Крила Фенікса», котрий, за дивним збігом, нещодавно отримав посаду радника президента, а потім і взагалі був призначений помічником міністра оборони України. Бірюков, не особливо підбираючи слова, обізвав Макарову «екзальтованою істеричкою», яка, мовляв, прагне уваги, і до останнього доказував, що вода на блокпосту є (5 тон!), і в президента «все під контролем». Аж поки не з’явилися переконливі докази повної відсутності і води, і контролю…
Всі ці, здавалося б, непов’язані один з одним факти починають в голові багатьох людей складатися в цілком чітку картину. Навіть у тих, хто донедавна вірив, що ритуальні «танці з бубном» української влади – це такий хитрий маневр…
Картина вимальовується доволі невтішна – зима і війна відкривають нові дірки в потребах українського народу, волонтери ті дірки намагаються шпаклювати – але дивним чином всі їхні старання витікають в чорну дірку в чиїхось гарних кишенях…
І от що цікаво – таких думок стає ще більше.
Менш цікаво те, що всі ці думки активно підтримують видання Фонду “Нова Україна”, заснованого екс-главою АП Сергієм Льовочкіним та екс-прес-секретарем президента України Даркою Чепак. З того можна зробити висновок, що засновники фонду теж не проти підшпаклювати дірки в своїх кишенях, і таким чином можуть долучитися до розгойдування ситуації…
А під кордонами, а подекуди вже і з цього боку кордонів – російські війська і Володимир Путін, котрий своїми натяками на ядерну бомбу в кишені, схоже, от-от перетворить значну кількість східноєвропейських політиків на своїх вірних слуг. І не тільки східноєвропейських… Цікаво, на що сподіваються українські «шпаклювальники власних кишень» – що Володимир Володимирович їх лишить бодай на посаді старших на конюшні?

Ситуація вимальовується доволі невтішна…
Або «шпаклювальники» добровільно візьмуться за розум…. Або їм додадуть розуму ззовні. Тут третього варіанту немає. Єдине спірне питання – хто саме буде додавати розуму у випадку небажання за нього взятися: український народ чи східні сусіди…
Ну і на завершення – невеличкі роздуми від принципового дипломата Богдана Яременка:

«Я був серед критиків Порошенка за те, що до Ілловайської трагедії він мало про що говорив українцям. Чи то масова критика, чи виборча кампанія змінили це, і Порошенко почав з’являтися в ефірі. І ось тут стало зрозуміло, чому він цього уникав.
А король же – голий!
У вчорашньому зверненні не те, що немає ні слова правди, але найгірше – Порошенко не має жодного розуміння того, як виводити Україну з нинішньої ситуації.
Він так і не навчився грати, він грається. Я пообіцяю вам те, що ви хочете. Захід хоче деескалації – буде перемир’я. Схід хоче легітимізації терористів – будуть Мінські домовленості. Українці бояться війни – пообіцяємо мир. Активна частина суспільства не готова змиритися з поразкою – пообіцяємо зміцнення обороноздатності.
А, ну і євроінтеграція не продається. А те, що вже продали і погодились на відтермінування початку імплементації угоди про асоціацію – так хто ж таке згадає?
Ні слова правди, ні найменшої клепки, що робити.»