Позачергові вибори до Верховної Ради України 26 жовтня 2014 р.

За майбутність Батьківщини

Петро Порошенко на виборчій дільниці у Краматорську 26 жовтня 2014 р.

Віталій Кличко – перший у списку БПП – перевіряє дані оголошення екзит- полів. Не вірить своїм очам щодо даних БПП

26 жовтня 2014 р. в умовах неприпиненого вогню на території Донбасу, в час офіційного, але не фактичного перемир’я відбулися позачергові вибори до Верховної Ради. Перевибори «Верховної Зради» – це вимога Майдану. Без цього неможливе перезавантаження системи влади. На жаль, волевиявлення народу відбулося за старою виборчою системою: 50 відсотків депутатів обирали за партійними списками (брали участь 29 партій) та 50 відсотків – по «мажоритарці». Увага не тільки українського світу була прикута до перебігу та результатів цих, як вважали, доленосних виборів. Ось деякі фрагменти подій та вражень від виборів-2014.

Активність виборців

 

Перші тривоги: низька явка. З деякими поправками, лише 52 відсотки виборців України взяли участь у голосуванні. Телеканали, здається, жодного разу не показали відео з багатолюдною дільницею... Боляче вдаряють цифри: 4, 6 млн. не зможуть проголосувати... З них – 25 тисяч військових в АТО (цифра, озвучена Петром Порошенком у день виборів). Насправді значно більше. Наприклад, у Чугуєві, Харківської області, на танковому полігоні «Башкирівка» не дозволили проголосувати більше, ніж тисячі військових, тому що вони не строковики. Нонсенс: бо учасники АТО, та ті, хто готовий на ротацію – це люди, які ціною життя, котре може обірватися щохвилини, бережуть країну і можливість проведення цих виборів. А через бюрократичні формальності влада не дала їм можливості скористатися своїм конституційним правом. Чи не ганьба? Коли ВР голосувала і провалила потрібний дозвіл, то президент мав би бути там, у ВР, і своєю присутністю дотиснути. Обмежився правильним заочним коментарем: «Це – аморально».
Несподівано низька активність українців світу. В цілому, на закордонних виборчих дільницях проголосували лише 8,7 відсотка від загальної кількості зареєстрованих виборців, а в чотирьох виборчих дільницях США, відповідно, лише 5 відсотків. Це вдвоє менше, ніж під час президентських виборів у травні.
Отже, про явку на виборах в Україні. «24-й» телеканал опитує перехожих на вулиці: «Що таке Верховна Рада?» Відповіді: «Непотрібна структура»... «Збіговисько паразитів»... «450 нероб, які живуть за наш рахунок»... «Верховна Зрада»... «Місце, де олігархи відмивають гроші». «Нема такого слова, яким пристойно в ефір сказати... А стримано – зрадники, ледарі, які своїми прямими обов’язками не займаються». «Це – місце, де мають бути юристи та писати закони, а там – якісь співаки та непотріб». І лиш двоє з десятка опитуваних відповіли: «Законотворчий орган. Мав би бути».
«Громадське ТБ». Друга половина дня. Запитання на вулиці: «Чи підете голосувати, і що очікуєте?» Опитують молодих. Відповіді: «Ні», «Забув паспорт», «Я – з іншої області», «Нас не відпустили із занять поїхати за паспортом», «Взяти відкріпний талон? Нам ніхто цього не казав», «Ні, я тут не прописаний».
«Не голосував, бо нема сенсу. Давно вже все вирішено». «Голосувати за провладні партії не буду, бо вони нічого не зробили на Сході». «Я не вивчала ні список, ні програми, а проголосувала, як батьки».
Висновок ведучого: люди не вірять нинішній владі. Вірніше, розчаровані через нездійсненні сподівання з часу президентських виборів. Деякі вважають, що нема з кого вибирати. Отож, частина не голосувала, на жаль, свідомо.

***

На «Громадському» – постійно хтось із гостей. Обговорюють хід виборів і сподівання. Терпеливо перечікують повідомлення кореспондентів з дільниць та ЦВК: активність виборців зменшується. Найвища – на заході. Центр – посередині. На Сході в підконтрольних нашій владі округах проблеми. Кандидат у депутати – відома тепер усьому світу Ірина Довгань зі Слов’янська (про неї, коли її захопили бойовики і прив’язали до стовпа на вулиці, писала навіть «Нью-Йорк Таймс») чесно зізнається: «Настрій у людей пригнічений... Одна жінка похилого віку, взявши бюлетень, впала в тривалу істерику: «Нема за кого голосувати, бо всі – зрадники». Викреслила на очах комісії всіх... Гречка популярна. Кандидати працюють на бабусь, а молодь не йде голосувати». Це продемонстрував і Харків. Молодь не голосувала, консервативні старші люди проголосували за регіоналів з Опозиційного блоку...

***

Чинний губернатор Луганської області Геннадій Москаль проголосував у м. Сєвєродонецьк, куди переніс столицю проукраїнської Луганської області	Екс-губернатор Донецької області Сергій Тарута йде голосувати на свою дільницю у м. Маріуполь	Цікаво, за кого проголосувала ця жіночка? Одна, але з позицією...	Голосує перша леді Марина Порошенко	На першій в історії виборчій дільниці для українців у Південно – Африканській республіці

Перші несподіванки

Сюрпризи виборів: соціологи зазнали повного краху. Їх передбачення не здійснилися. БПП обіцяли понад 30 відсотків. На кінець виборчого дня стало відомо: БПП та НФ нарівно. Вже в ніч на 27-е жовтня стало відомо, що НФ трішки випереджає пропрезидентський БПП. Загадка? Ні. Народ віддячив президенту, іменем якого названа молода партія, точніше, частина народу, бо голосували лише 52 відсотки. Перш за все, як одразу ж зреагували медіа, віддячили за невдалі кадрові призначення з кола «любих друзів». Яких народ не знав, не чув. І, як виявилося, непрофесіоналів (або інші причини неефективності). Це – Гонтарєва, Гелетей, Муженко, невідомі народу люди в АП. І, думаю, звільнення за «інакомислення» Сергія Тарути. Так, Тарута зі свого, олігархічного, табору. Але коли оголосили президентський закон про особливий статус двох областей Донбасу та обіцяну амністію терористам, Тарута по совісті збунтувався: «Нас зрадили, «злили». Де ми тепер: у Росії чи в Україні? За що гинули наші хлопці? Що собою являють ці новоутворення, де владарюватимуть бандити? У нас буде дві Донецькі області чи одна, всередині якої за кошт українського народу утворено два нариви – «ДНР» та «ЛНР»... А остаточне «самоспалення» пан Тарута здійснив, надіславши, не питаючи ні в кого дозволу, лист Путіну в день його народження. Він написав: «Це ви розв’язали братовбивчу війну, яка вилилася в море горя, сліз і болю, посварили братні народи, вбили клин ворожнечі між сусідами. Ми не злякалися, ми змушені захищатися. І захищаємося зараз». Нормальна позиція проукраїнського губернатора, але цим листом дуже розгнівив Путіна перед Міланом... І президент звільняє Таруту 10 жовтня. Подейкують, що на черзі може бути Ігор Коломойський.
А ще, напевно, за те, що мир у результаті «перемир’я» не наступив, як обіцяно. І не тільки Таруті, а й багатьом простим українцям закон про особливий статус до цього часу, м’яко кажучи, не зрозумілий...
А ще, можливо, народ «віддячив» Петрові Олексійовичу і за скритність? Що не ділиться з із суспільством планами, не пояснює своїх рішень. Про це казала йому за тиждень до своєї смерті Валерія Новодворська – щирий друг України. Про це сказала йому і Венеціанська комісія (ВК), яка одразу після виборів, в ніч на 27 жовтня, опублікувала свій висновок про проект нової політреформи Порошенка. Це зміна Конституції, згідно з якою, між іншим, частина функцій від парламенту знову перейде до президента, і це одобрено. Але ВК також покритикувала його не тільки за відсутність в проекті судової реформи, а й за те, що документ готувався без консультацій з громадським суспільством, широкого з ним обговорення і навіть звичайної інформації про це.

***

Але Петро Олексійович не завжди такий скритний та, нібито, недоступний. У день виборів він багато спілкувався з народом. Коли поїхав зранку у звільнений Краматорськ та відвідав там виборчу дільницю, потім проголосував на своїй дільниці у Києві і звернувся до присутніх з короткою промовою, використавши урну як трибуну... Потім мав слово у своєму штабі, оголосивши: «Блок Петра Порошенка отримує перемогу...» І висловлюючи свої враження про перебіг виборів, був емоційним, радісним, посилено жестикулював.
«Я щасливий, що відвідав Краматорськ...»
«Я щасливий, що маємо вибори, які відповідають європейським стандартам, і я сподіваюся, що запит українського народу на формування нової коаліції більшості у парламенті буде виконано».
«Я тішуся, що український народ такий розумний. Нарешті після революції Гідності маємо інший народ. Дякуючи йому, маємо іншого президента і буде інший парламент. В Україні таких виборів ще не було. Завтра все почуєте». (Мав на увазі домовленість про коаліцію, ще не знаючи і не вірячи, що БПП посяде друге місце. А на посаду прем’єра, як кажуть, вже підготовив теж свою людину – Володимира Гройсмана).
«Я сподіваюся на підтримку моїх зусиль».
«Ми великою і самовідданою працею маємо повернути кредит...»
У цей час на Фейсбуці Павла Шеремета з’явився лаконічний запис: «Порошенко демонструє радість: Я пишаюся українським народом».

Відступ. Міні-Іловайськ: 32-й блокпост

У Києві в день виборів, слава Богу, все мирно, спокійно. Президент і Головнокомандувач – щасливий, впевнений. (Навіть тоді, коли дізнався про невтішні для нього результати екзит-полів). Як нібито більше нічого не відбувається в країні. А в цей час журналістка Настя Станко передає на екран свого онлайнівського «Громадського ТБ» новини з блокпоста № 31 у зоні АТО (довідка: 31-й блокпост у районі с. Сміла, Луганської обл. розташований на відстані 10 км від блокпоста № 32. Останній – крайній на нашій відвойованій території – на відстані чи то 2 км, чи 200 м від блокпоста бойовиків). За інформацією відомого в країні волонтера Юрія Касьянова (http://www.pravda.com.ua/articles/2014/10/28/7042444/ ), цей блокпост заблокований сепаратистами ще з 5 вересня. А цих 10 км від 31-го до 32-го блокпоста назвали «дорогою смерті», бо всі наші конвої з обладнанням та продуктами для заблокованих на 32 понад 150 наших військових – десантників озброєні до зубів новітньою технікою терористи розбивали вщент. Наші там – голодні, без важкої зброї, останній тиждень – без води. Вранці, коли виглядало сонце, і з листя капала роса, умудрялися збирати її в банки. Готові воювати, але дайте зброю та команду. Не дають, бо у нас «мир»).

За незалежність і суверенність голосують військові в зоні АТО	Наші на блокпосту	На цьому «Уралі» волонтер Юрій Касьянов з побратимами привіз перший «вантаж-200» з блокпоста № 32

Перед виборами: колишній із закликом до «своїх»

Технології регіоналів. На дільниці 223 у Києві для свободівця Юрія Левченка, котрий йшов проти регіонала Пилипишина, знайшли ще двох «Юріїв Левченків». Не допомогло

У день виборів регіонали надсилали ці повідомлення

Парк автобусів з тушками у Кривому Розі у день виборів 26 жовтня

Колишній мер м. Слов’янськ Неля Штепа проголосувала у Харківському СІЗО. За сприяння сепаратистам їй погрожує, можливо, пожиттєве ув’язнення

І ось вся країна слухає репортаж Насті Станко від 26 жовтня. Вона веде розмову з командиром блокпоста № 32, який щойно супроводжував звідтіля з дозволу сепаратистів першу санітарну машину («вантаж-200») з тілами та останками наших бійців. Він і розповідає уривками про ситуацію на камеру: «Вони заблоковані з трьох боків сусіднім блокпостом «сепаратів», де, здебільшого, козаки, серби, чеченці-кадирівці, але є і свої – місцеві. Ті мають все: 22 танки, 2 «гради». Щоночі їм підвозять їжу, воду, обладнання. Наші ж мають лише стрілецьку зброю. Важка давно вийшла з ладу. А ще – у нас перемир’я. Виконуємо Мінські угоди... Чотири останні дні вони залишалися без їжі, води (а ми в цей час в столиці готуємо ситі фуршети у виборчі штаби кожної з партії). Так, пробували посилати конвої з їжею та водою, їх по дорозі знищували. А керівництву «наверх» доповідали, що привезли… І лиш 26 жовтня зуміли прорватися волонтери. (На твіттері Петра Порошенка 26-го з’явилася фраза: «32-й отримав їжу і воду»). «Нас не озброюють для відсічі і не дають команди відступати. А про трупи, – продовжує командир, то самі «сепарати» дзвонили начальству і вимагали забрати останки, бо тварини розтягують. Наше командування довго не чуло. Ворони доїдають наших хлопців. А оце приїхали ВОЛОНТЕРИ зі своєю санітаркою і позбирали». – «Скільки ви привезли? – запитує Настя» – «Чотири трупи і з десяток останків – голови, руки, ноги...» – «А ви могли залишитися тут, не повертатися туди?» – Так, «сепарати» дозволили, але я хлопців не залишу. З ними – до кінця». Прізвища свого він не назвав... Кілька десятків бійців з цього «мирного» 31-го поста. Настя та її оператор помахали руками услід машині, що від’їхала в котел смерті... У міні-Іловайськ.
І ось 27-го з’явилося повідомлення: врешті-решт, отримали команду залишити 32-й. Бо «сепарати» виставили ультиматум: якщо до опівночі не залишать блокпост, всіх накриють «градами». Вночі представники бойовиків супроводили наших до 31-го блокпоста. Шість одиниць техніки забрали зі собою. Пошкоджену залишили. Залишили дуже багато трупів (навіть врятовані не знають скільки), озвучили їдкі солдатські характеристики наших недолугих генералів (у новинах «24-го» телеканалу це прозвучало 30 жовтня). А також залишили найголовніше – шматок державної території площею в 10 км. Здали без бою. Своє бачення організації можливого і своєчасного захисту висловлюють згаданий волонтер Ю. Касьянов і також у Фейсбуці «ZloyОdessit» (http://www.pravda.com.ua/articles/2014/10/28/7042444/
Чи потрібна ця «ложка дьогтю» в бочку парадної розповіді про позачергові вибори, ціна яких – життя наших кращих людей? Думаю, що треба. Якщо підпорядковане головнокомандувачу військове керівництво не змогло належно і грамотно впоратися з цією локальною критичною ситуацією, то де гарантії, що команда впорається з набагато більш кричущими проблемами цілої країни? А як оперативно будується нова могутня сильна армія та обороноздатність країни, про що не раз було чути з уст президента та прем’єр-міністра, то не завадить зацікавленим відкрити оце: http://www.pravda.com.ua/articles/2014/10/28/7042444/
У ці дні обговорюють умови створення коаліції на вимогу «Самопомочі» «під завдання» уряду. Одне з них – суттєве зміцнення обороноздатності. Варто врахувати, що в цих посиланнях думають і кажуть люди.

Нове у виборах-2014

Що ж принципово нове у цих виборах? Вперше в списки всіх ведучих демократичних партій (за винятком «Свободи») ввійшли нові обличчя – представники громадських активістів, уже причетних до підготовки реформаторських законів, частина яких була подана у стару Раду, і готові готувати нові – правильні (Ганна Гопко, Оксана Сироїд, Світлана Заліщук, Олена Шкрум, інші). Правда, майже всі вони працювали раніше за рахунок грантів. Окрема невелика група – люди Майдану: відомі Ольга Богомолець та Ігор Луценко, сотник Євромайдану та ротний батальйону «Дніпро-1» Володимир Парасюк, козак, боєць батальйону «Золоті ворота» Михайло Гаврилюк. Значно більша група комбатів: Семен Семенченко (батальйон «Донбас»), Андрій Мельничук (батальйон «Айдар»), Андрій Тетерук (батальйон «Миротворець»), Юрій Береза (батальйон «Дніпро-1») та ін. Є багато сумнівів, як вони адаптуються, інтегруються в законотворчість, не залишаючи своїх батальйонів. Серед нових облич – значна група журналістів (частина з них раніше перейшла до громадських активістів). Зокрема – Тетяна Чорновол, Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, Вікторія Сюмар.
Усі вони пояснили, чому «розбрелися» по партіях. Якби створили нашвидкуруч нову, майданівську, то без грошей, без реклами вони не потрапили б у Раду. А вони готові діяти для змін уже зараз, сьогодні.
На нові обличчя – великі сподівання, але й і острах, чи витримають випробування: грошима, амбіціями, фракційною дисципліною, неузгодженістю дій, негативом цього зрадливого осередку, а головне – спокусою влади. Ось перше випробування: дехто з них заявив, що платня 6000 гривен народного депутата недостатня (?!). А її лише ж недавно на радість податкових платників зменшили...
Варто наголосити, що в складі нової Ради – вперше представники партії «Правий сектор»: Дмитро Ярош та В’ячеслав Береза, які пройшли за мажоритарними списками. Надійні штики.

***

І знову – як у старі домайданівські часи...

ЦВК та всі, хто виступав чи давав коментарі зі штабу Порошенка, підкреслювали зі самого початку: вибори проходять чесно і прозоро. НРБО теж підспівувало: «Вибори проходять без надзвичайних подій і серйозних порушень». Захід їм підтакував:«Так, так – вибори демократичні».
Насправді серйозні порушення були і під час голосування, і під час підрахунку голосів. Підкуп (ловили за руки тих, хто отримував, і тих, хто платив). Каруселі (підвозили виборців). Викрадання чистих бюлетенів. Заміна членів комісії та голів (це звична робота кандидатів-регіоналів). У 240-му окрузі Одеси вся комісія залишила роботу. У Первомайську голова комісії, секретар та його заступник залишили роботу під час підрахунку голосів і т. д.
Знову всюди тітушки – паразитична, мерзенна підпора старої-нової влади (системи). У низці областей тітушки мали свої мікроавтобуси. Так, у дендропарку Кіровограда нарахували аж 16 таких автобусів. Як мовиться – сервіс на виклик. Це вони – тітушки –здійснили напад на автомобіль кандидатів у депутати Мустафи Найєма та Сергія Лещенка, які їхали на проблемний округ, де балотувався сумнозвісний Олесь Довгий – колишній секретар Київради Черновецького. Вся країна стежить за цим округом, а Довгий організує викрадення голови ДВК, печатки та бюлетенів. І отримує перемогу. Все, як у старі «добрі» для них – аморальних негідників – часи.
У Києві на Подолі (220 дільниця) суперник журналіста та телеведучого Дмитра Гордона за мажоритарним списком – мільйонер Костянтиновський. Напередодні виборів він кидає в поштові скриньки всього округу фейковий текст: «Гордон – мій брат і відмовляється від кандидатства на мою користь». Кажуть, що були й такі, що повірили.
І знову у Києві (дільниця на Оболоні) – спроба втрутитися у сервер. З дозволу голови дільниці. Повідомила про це кандидат у депутати від «Самопомочі» Оксана Сироїд. Згодом радник міністра МВС Авакова Зорян Шкіряк доповів: СБУ не знайшло причин для затримання голови ОВД. Але МВС вважає, що є підстави для підозри в криміналі, і що ця історія матиме продовження. Прізвища голови не називає.
Прикладів фальсифікацій більше, ніж сподівалися. Про це після кожного виборного дня сповіщають у новинах ЗМІ.

Нова-стара п’ята колона

Але найгірше і найнебезпечніше: у Верховній Раді – знову регіонали. Найодіозніші: Ківалов, Шуфрич, Бойко, брати Добкіни, Льовочкін із сестрою. Новий десант старої донецької гвардії та її ідеологи.
А найбільш образливе і найбільш неприйнятне: влада, провладні партії або включали в свої списки регіоналів, які навіть голосували за диктаторські закони (у цілому, таких пройшло більше, ніж 60) або нічого не зробили, щоб перешкодити обранню таких на «мажоритарці». Бодай, виставити проти них ЄДИНОГО СИЛЬНОГО ВІДОМОГО діяча – демократа. Так їм потрібно було? У результаті, мають і Довгого, і Звягільського, й Олега Недаву (бізнес-партнера криміналіста Юрія Іванющенка), і Сергія Клюєва (брата Андрія Клюєва) і... не перерахувати.
А найбільше людей розлютило те, що зрадників з Опозиційного блоку обрали українці Харкова, Півдня, Донбасу. За них кілька тисяч патріотів поклали свої життя та ще більше залишилися каліками. Щоб вони знову обрали п’яту колону?

Так професіонали роблять цікаві фотографії на виборчих дільницях

Отже, не здійснилося без кінця повторюване президентом та його командою: «Вибори – це і буде найкраща люстрація». А ні. Всі свідомі люди страшенно переживають, що Опозиційних блок, до якого ввійшли всі недобиті регіонали, набрав таку кількість. Десять відсотків. А скільки ще мажоритарка додасть! Між іншим, теза «вибори як люстрація» з’явився ще до того, коли громадськість під ВР «дотиснула» прийняття закону про люстрацію. Влада думала, що обійдуться й без нього.

Із відгуків виборців: «Нам ще не одна революція потрібна»

Правда, відвертим та непробивним прихильникам старої влади допомогла ще одна наївна категорія наших рідних співвітчизників, які не цікавляться абсолютно нічим, що діється в країні, не знають, хто є хто, і від кого та від чого залежить їхнє життя. Ось красномовний випадок із жанру трагікомедії:
Фейсбук Pawl’a Motornoho: «Якщо чесно, то я шокований... У мене ледве мову не відібрало, коли я запитав у знайомого, за кого він проголосував. А точніше, що спонукало його поставити галочку за цих людей. Він сказав, що проголосував за «Опозиційний блок». Я попросив пояснити причину його вибору, а він мені відповів: «А як за них не голосувать? Це ж опозиція Майдан підняла і «Беркут» розігнала, якби не вони, так дивись і Яник би остався при власті, не хватало ще, а так хоть шось помінялось благодаря їм...» Я то йому, звичайно, розповів, що і до чого, на що він матюкнувся, махнув рукою та пішов додому. До цієї розмови я якось не міг зрозуміти, хто голосує за нинішню «Опозицію» та «комуністів». Все, тепер зрозумів».
Ще один виборець написав у своєму Фейсбуці, як спостерігав за похилого віку подружжям, які вибирали, за кого б то проголосувати. Вони пальцем показували на фотографії і вибирали, у кого «пика», як вони казали, краща, навіть не читаючи прізвищ... А демократи вимагають голосувати за програми. Істинно: демократія для людей лише високої культури, політичної грамотності. Та ніколи і ніяк розшароване суспільство не обере одну, бодай, близьку до об’єктивності істину. Криза демократичної системи? В низці країн або й світова.
А ось Дарина Мельник, 21 рік, має підстави драматизувати ситуацію. З її повідомлення на Фейсбук 27 жовтня: «Опозиційний блок» мене просто вбив... Як вони могли стільки набрати? Я така збентежена! І по мажоритарці стільки зрадників проходить знову... Думаю, нам ще не одна революція потрібна, щоб після виборів не щеміло серце. Я зрозуміла: справжні вбивці – навіть не російські окупанти. А ті виборці, які продовжують допускати вбивць до влади. Адже те, що ми маємо зараз – це все від байдужості, відсутності бажання думати, аналізувати, вникати. Як лінь людям напружувати мізки! Легше повірити рекламному ролику, взяти мішок гречки і 300 гривень. «А що? – думають вони, краще продам свій голос, аби було що поїсти. Нехай Нігояни та Саші Плєханови помирають на передовій, не доживши до 23-х. А ми – люди прості, краще вип’ємо по сто грамів. Маємо на увазі вашу політику і революцію! Нам не цікаво, хто там гинув на Майдані, хто в цю хвилину помирає на війні».
Відсутність бажання розвиватися, мислити, просто любити землю, де ти народився, позбавляє людину права називатися ЛЮДИНОЮ. Як сумно стає від розуміння, що переміни не приходять швидко... Скільки зусиль і жертв, скільки сліз і поламаних доль!!! А люди не бажають думати, не бажають бути відповідальними за свій голос, не бажають рухатися вперед. Надія не вмирає. Думаю, нам ще боротися і боротися...»

***

Мене запитують: «Ну чому вони не змінили, бодай, виборчий закон? Стільки ж мерзотників колишніх пролізло у цю вже нову Раду!» Відповідаю, що думаю: цього не захотів, насамперед, президент. Він мав право внести свій варіант закону (його своєчасно навіть просили про це активісти, зокрема, Ганна Гопко). Міг при бажанні дотиснути і його прийняття. Виявляється, що йому це непотрібно.

Початок коліціади

Представники БПП на початку проявили розгубленість. Президент «тримав обличчя». Встиг сповісти у своєму штабі в ніч з 26 на 27 жовтня, що коаліція буде сформована протягом 10 днів, а «не завтра» (понеділок), як було обіцяно напередодні.
Запаморочення від успіху продемонстрував голова партії «Народний фронт» Арсеній Яценюк. ЦВК обробив лише кілька відсотків бюлетенів, як «Українська правда» друкує заяву пана Яценюка, на яких умовах НФ піде на коаліцію з БПП: прем’єрство та три міністерські портфелі: юстиції, МВС, фінансів. У людей шок і про це – у Форумі: як? Головне – поділити портфелі? Формувати коаліцію не на основі загальної стратегії, конкретного плану перебудови? Неприємно, бо всі зрозуміли: ніщо не міняється. Будуть торги. До речі, своє «яскраве» слово поспішив сказати новий член нової партії НФ, вчорашній бютівець, міністр МВС Аваков: «Ми будемо об’єднуватися з демократичними партіями, а не з педерастичними».
Станом на 31 жовтня опубліковані 2 тексти коаліційних угод: від БПП до 40 сторінок, отже, готувалося дуже задовго до виборів у стінах АП, що свідчить про старі, традиційні правила поведінки переможців. А з боку НФ – на 3-х сторінках.
Експерти кажуть, що конкретики немає в обох. Головне, ні в одного, ні в іншого немає згадки про прийняття нового Закону про вибори на пропорційній основі та відкритих списках, що вимагає суспільство.
Правда, на засіданні фракції БПП від 31 жовтня президент Петро Порошенко заговорив про необхідність скасування депутатської недоторканності і закликав підтримати кандидатуру Арсенія Яценюка на посаду прем’єр-міністра «за умови детального погодження коаліційних угод».
Великі надії покладають виборці на нових людей партії «Самопоміч». Виступ голови партії Андрія Садового на «Громадському ТБ» 26 жовтня відрізнявся спокійною, а за змістом відмінною від лідерів інших партій риторикою. «Об’єднання Самопоміч» вже встигли назвати партією інтелігентів або партією середнього класу.
Обнадійливі їхні перші кроки: в коаліцію підемо, якщо будемо об’єднуватися на вирішенні чотирьох головних для уряду завдань, а не за квотами. Тримаються наразі на своєму: коаліційна угода має відпрацьовуватися спільно, а не окремо, що має місце зараз. Чи втримаються на своїх принципах? Дай Боже!

Підрахунок голосів на виборчій дільниці	Кандидати у депутати від партії «Самопоміч», яка отримала понад десять відсотків голосів, – Андрій Садовий, Семен Семенченко, Ганна Гопко, Єгор Соболєв – під час брифінгу у виборчому штабі 26 жовтня 2014 р.

А нещодавно (29 жовтня) Інтернет-видання «Економічна правда» в публікації «Чому не треба вивчати коаліційні угоди» http://www.epravda.com.ua/publications/2014/10/29/501771/ нагадала всім: насправді йдеться про розподіл посад не між першими особами тих політичних сил, що потрапили до парламенту, – П. Порошенком та А. Яценюком. Виявляється, важливо «Що хочуть забрати під себе Петро Порошенко, Микола Мартиненко, Ігор Коломойський, Сергій Льовочкін? Якими посадами вони не хочуть поступатися одне одному?» Така сумна реальність... У нас же олігархічна система, а не демократична.

***

Деякі результати виборів

Партії, кандидати яких проходять у Верховну Раду: Народній фронт – 22.16%; БПП – 21,82; «Самопоміч» – 10,99; Опозиційний блок – 9,4%; Радикальна партія Олега Ляшка – 7,44%; «Батьківщина» – 5, 68%. Разом з мажоритарними обрано 423 народних депутати. З них – 187, які вже обиралися раніше. Тобто, склад Ради оновлено на 56 відсотків. Це добре. Але зле: 64 депутати з тих, хто голосував за закон 16 січня та 37 фігурантів антикорупційних розслідувань. Тепер зрозуміло, чому залишили мажоритарну систему. За її рахунок фракція БПП матиме тепер у ВР до 150 своїх «штиків».
Об’єднання «Свобода» отримала, тим часом, 4,71%. Жаль. З усіх опозиційних вони були найсильнішими, найактивнішими на Майдані. Серед партійних – свободівців полягло найбільше. Але опісля Майдану вони поквапилися ініціювати закон про мову, чим дали привід регіоналам та Путіну взяти цей факт на озброєння як контраргумент проти всієї влади. Менш діяльними та ефективними були вони в постмайданний період (пам’ятники рахувати не будемо). Найкраще презентував Олег Тягнибок свою команду на останньому перед виборами ток-шоу Шустера. Але чомусь зовсім не оновили свій список. Це теж викликало питання. І звичайно, частину голосів перетягнув на себе «Правий сектор». А ще, ймовірно, і те, що Заходу не дуже подобаються ці рішучі хлопці. У четвер «Свобода» мітингувала біля ЦВК. Кажуть, за їхніми підрахунками, вони подолали 5-відсотковий бар’єр. Отже, фальсифікація!
Показові результати щодо політичних вподобань виборців на закордонній дільниці у Нью-Йорку. Як уже згадувалося, проголосували лише 5 відсотків зареєстрованих (877 осіб). Розподіл уподобань: «Самопоміч» – 27,3% НФ – 17,4%, «Правий сектор» – 14,55%, «Свобода» – 13,17%. На п’ятому місці – БПП – 13,52. Подібна картина на всіх закордонних дільницях. Перевагу надали новій «Самопомочі».

Члени виборчої комісії на виборчій дільниці Генерального консульства України в Нью-Йорку

***

Підсумовуючи особливості цих виборів…
Вони проходили фактично в умовах війни (т. з. «перемир’я») з терористами та їхніми натхненниками – російськими окупантами. Обстріл українських військових не припинявся. Теле- та радіоновини складали два блоки: події в районі АТО (вбито та поранено). І події виборчі, де складних сюжетів було теж немало.
Наступні дні після виборів потонули в розмовах про створення коаліції (коаліціани, прем’єріани, спікеріани) А також – у дискусіях експертів, виборців, громади, військових, потерпілих у госпіталях про, напевно, коротке життя ВР Восьмого скликання, оскільки вона знову наповнена п’ятою колоною. Народ цього не допустить. А ще її тривалість залежить від того, чи зуміють лідери позбутися амбіцій, об’єднатися та працювати разом. Інакше, як висловилася Мирослава Гонгадзе, – катастрофа.