Звеселилось усе, ожило, зацвіло, зазеленіло... окотилась диво-писаночка й до нашого краю. Знову вишивані рушники огорнули своїми ясними крилами ікони у церквах. І ми християни, стали кращими, добрішими. Дочекались Великого дня Воскресіння. Вітаємо вас, дорогі наші діти, з цим величним праздником!
Нехай у ваших серцях з новою силою воскресне все те добро, яке дав нам Господь.

Люди передають із уст в уста предивну вістку,  що Христос воск­рєс із мертвих.

Ми так чекали Цього дня! Готувалися до нього!

Хотіли, щоб усе було чистим і свят­ковим! Насам­перед наші серця. А ще ми прибирали свої до­мів­ки, писали пи­сан­ки, допо­мага­ли ба­тькам злагоди­ти  все  для свята.

І ось воно наста­ло! «Вся земля пок­ло­няється і спі­ває» Христові. В особ­ли­вому підне­се­нні ми приходи­мо до церк­ви на Лі­тургію.

«Споконвіку було Слово,

і з Богом було Слово,

і Слово було - Бог», -

читає нам священик із Єван­гелія. Чи розуміємо, що означають ці слова?

Святе Письмо називає Ісуса Сло­вом, бо через Нього в особливий спосіб промовляє до нас Бог Отець. Ісус прийшов, щоб проповідувати, тобто розповідати людям, яким є Бог.

Божий Син розказав, що Його Батько створив цей світ - гори, зорі, моря, дерева, квіти, тварин і нас, людей. І що Господь наділив нас таким особливим даром, якого не має ніяке інше Його творіння. Він дав нам мову, якою можемо говорити, багато-багато різних слів. Але чи завжди наше слово є добре, правдиве, щире? Чи шануємо ми слово, яке походить від Бога?

Ісус як Слово живе у наших серцях, коли ми говоримо правду, промовляємо молитву, співаємо пісні, кажемо ін­шим людям добрі слова.

Ісус прийшов на землю в образі людини. Він про­мов­ляв словами, щоб навчити нас по-Божому жити в цьому світі. Він своїм прикладом показав, як пот­ріб­но виконувати Бо­жі заповіді. В лю­бові до Господа і ближ­ніх ми маємо щодня ставати кра­щими - кожен хлопчик, кожна дівчинка! У своїх маленьких доб­рих ділах для мами і тата, для бра­тика чи сестрички, для своїх друзів.

Для цього Ісус жив і навчав, радів і страждав, як кожна людина. Для цього Він помер, як помирає кожна людина. Але Він воскрєс, і своїм воскресінням показав, що Бог має силу перемагати смерть і зло. Ісус дав нам надію на вічне життя у Божому Царстві.

Усе це важко зрозуміти. Не тільки дітям, дорослим теж. Напевно, не все може зрозуміти людина, але вона має повірити у Слово Євангелія, бо воно істинне, повірити в Ісуса, бо Ісус - Слово, яке було споконвіку, Слово, яке завжди було з Богом, бо Ісус - це Бог.

Христос Воскрес!

Христос воскрес! Христос воскрес!

Вся природа пробудилась,

Весна в квіти нарядилась,

І пташки защебетали,

Христа Бога всі вітали.

Сяє сонце із небес :

Христос воскрес! Христос воскрес!

Христос воскрес! Христос воскрес!

Земля рястом заквітчалась,

Цвітом красним вся убралась.

Спішать люди до Церквиці

Взять цілющої водиці.

Чути співи із небес :

Христос воскрес! Христос воскрес!

Христос воскрес! Христос воскрес!

В Божий Дім ідуть всі люди,

Дзвін святковий лине всюди.

Веселяться люди нині,

Свято в кожній є родині.

Сталось чудо із небес :

Христос воскрес! Христос воскрес!

Христос воскрес! Христос воскрес!

Веселіться всі із нами,

Боже Царство є над нами.

Царство Боже лиш керує,

Життя вічне нам дарує.

 Божий Глас йде із небес:

Христос воскрес! Христос воскрес!

АННИЧКА

Після смерті свого Сина Ісуса Марія дуже тужила. До Неї при­ходили люди, щоб поспівчувати, підтримати. Часто навідувала Божу Матір і бідна дів­чи­на Анничка. Та Ма­рія була безутішна. Вона тільки гірко-гір­ко плакала.

Минуло три дні.

У неділю вранці, дізнавшись про Хрис­тове вос­к­ре­сі­н­ня, Анничка пок­ла­ла в кошик кі­лька яєць - усе своє ба­гатство - і пішла до Марії.

- Не плач, Ма­ріє, не сумуй! - сказала дівчина

- Хіба не знаєш, що Твій Син воскрес? Радуйся

- Знаю, - відповіла Марія. - Я бачила Його цієї ночі уві сні. Нав­коло Ісуса була така ясність, що аж очі боліли. Він воістину воскрес!

Марія ніжно обняла Анничку, і тут дівчина згадала про свій дару­нок. Вона дала Марії кошик з яй­цями. Богородиця заплакала, але це були сльози радості, які падали на яйця і ставали на них предивними оздобами: квітами, метеликами, зірочками. Зрошені сльозами Марії яйця в кошику враз засяяли всіма кольорами веселки.

Марія з Аннич­кою вибігла на под­вір'я. Вона роздавала яйця людям і при цьому казала:

-Христос воск­рес! Христос воскрес! Хри­с­тос воскрес! Ко­ли ко­шик спорожнів, Марія віддала його Ан­ничці й гарно по­дя­кувала за щи­рий да­рунок. Вий­шла дів­чина на вули­цю, ди­виться, а в коши­ку знову повно писа­нок. Радості Аннички не було меж, вона не йшла, а немов­би летіла на крилах. Кожному зуст­рі­чному да­рувала вона писанку і промовляла:

- «Христос воскрес!».

Ті люди переказували іншим. І дуже скоро всі в Єрусалимі діз­на­лися, що Христос воскрес.

Ось так зародився звичай да­ру­вати писанки рідним та друзям на Великдень.

ЙДЕ ВЕСНА

Стану я, гляну я -

Скрізь поточки, як дзвіночки,

Жайворон золотий із переливами:

Йде весна - запашна,

Квітами-перлами

Закосичена

П.Тичина

ПРО ВЕСНУ

"Про що, пташино, нам співаєш

Пісню  голосну?" -

"Я співаю всьому світу

Пісню про весну.

Про її квіти пахучі, про сади, гаї ...

Раджу я і вам співати, дітоньки мої"

О.Олесь