Пасха - свято Світлого Христового воскресіння. Першу Пасху святкували давні іудеї за 1500 років до Різдва Христового в зв'язку з виходом ізраїльтян з Єгипту під проводом пророка Мойсея. Старозавітна Пасха знаменувала позбавлення єврейського народу від єгипетського  рабства,  а  слово  "пасха"  в  перек­ла­­ді  з давньоєврейської означає "вихід", позбавлення єгипетського  рабства.

Новозавітна, християнська Пасха була вста­нов­лена апостолами незабаром після хресної смерті і Воскресіння  Ісуса Христа і наповнилась новим сен­сом. Це - свято перемоги над смертю. Спочатку Но­во­завітна Пасха присвячувалася спомину про смерть Спасителя. В 11 сторіччі в Хрис­тиянській Церкві встановлюється час і чин свята. І тільки до V сторіччя Церква розробила правила і терміни свят­кування Пасхи, упо­рядкувала обряди і канони і остаточно затвердила їх на своїх Вселен­сь­ких со­бо­­­рах на всі часи. Було встановлено, що хрис­тиян­ська Пасха - це свято Воскресіння Христового і свят­кус­ться окремо від іудейської в першу неділю після повного місяця, наступного за березневим рівноден­ням.

Прийшовши на Русь з Візантії, християнство при­несло і святкування Пасхи. Свято Пасхи стало найурочистішим і отримало назву Великдень. Весь тиждень, який передує цьому дню, називається Страсним тижднем...

Після Тайної Вечері Христос з учнями іде в Геф­симанський сад і, залишивши їх, сам молиться перед стражданнями і Хресною смертю. Тут він був схоп­лений стражниками, переданий суду і прийняв Хрес­ну смерть. Про це нам і нагадують останні дні Страс­ного тиждня: Великий Четвер - духовне очищення, прийняття таїнства, Страсна П'ятниця - страж­дання Ісуса Христа, поховання Його Тіла, Велика Субота - день смутку і чекання Воск­ресіння Хрис­тового, і, нарешті, - Світле Воскресіння Христове.

У слов'ян існувало безліч звичаїв, приурочених до днів Страсного та Пасхального тиж­нів.

ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР

У Великий Четвер, який в народних традиціях називають чистим, кожна  людина  прагне   очиститися   духовно, причаститися, прийняти Таїнство Тіла і Крові Христових. В народі цей день відз­начався звичаєм очищення водою - купанням в ополонці, ріці, озері. В цей же день фарбували яйця до Пасхального столу. Четвер  це вже початок свят. Уся  важ­ка робота, пов'язана з ґрунтовними порядками в ха­ті, на подвір'ї, в полі, має бути вже зроблена. В цей де­нь заколюють кабана або порося. Колись на Ве­лик­день разом з паскою святили печене порося з хріном у зубах. Тепер порося замінюють шинкою, ковбасою та іншими м'ясними виробами.

СТРАСНА П'ЯТНИЦЯ

У п'ятницю вранці Христа було приведено до рим­­ського намісника Понтійського Пилата для зат­вердження вироку. Ісуса звинуватили в бо­гохульстві за іменування Себе Сином Божим. Пилат вважав Ісуса невинним і хотів звільнити -Його. Щоб уник­нути відповідальності, він спочатку відіслав Христа до Ірода. Пізніше, щоб задовільнити жор­сто­кість євреїв, наказав бичувати ув'язненого. Скри­вавленого і увінчаного терновим вінком, пос­тавив Його перед євреями кажучи: "Це чоловік", праг­нучи викликати у них милосердя і жаль до Ісуса. Ко­рис­таючи з мож­ливості звільнити одного із при­речених на смерть, запропонував євреям вибрати, кого по­милувати  Ва­рав­ву чи Ісуса, надіючись, що переможе спра­вед­ли­вість (Іван 10,14). Але намарно. За напо­ля­ганням натовпу і первосвящеників Пилат ого­ло­сив вирок  ро­зі­п'яти Ісуса на хресті. Ісусові наказали нести тяж­кий хрест. Він йшов через все місто на гору Голгофу, до місця страти, у супроводі народу. ("Хрес­ну до­рогу"). На горі з Нього зняли одяг, при­бивши руки і ноги до хреста. В останні хвилини життя Ісус сказав: "Сповнилося! Отче, у руки Твої віддаю Свого Духа!" Після мученицьких страждань на хресті Спаситель помер. В цю мить сонце померкло, і три години на землі було темно. Здригнулася земля, розірвалася завіса в Єрусалимському храмі, відк­рилися гроби, і багато померлих воскресли.

У п'ятницю ввечері Йосиф, що був родом з Ари­ма­теї, отримавши дозвіл Пи­лата, зняв з Хреста Пре­чисте Тіло, обгор­нув чис­тою плащаницею і, пахощами пок­ривши, поклав у гріб. Гробниця, що Йосиф відсту­пив для Ісусового Тіла, "була висічена в скалі" (Мр, 15, 46). При вході в неї був коридор, а потім гріб із місцем на тіло померлого. Між гробом і коридором був ма­лий про­хід без дверей, а від коридору назовні вхід за­город­жувався великим каменем, круглим як колесо. Щоб увійти до гробниці, треба було відкотити камінь вправо чи вліво, він котився вздовж малого рівчака, викутого в скелі по обох боках входу. Йосиф за до­по­могою інших людей закінчив похорон перед заходом сонця.

Значення Хресної жертви Відкуплення для епохи Нового Заповіту (тобто теперішнього часу): Хресна жертва Ісуса Христа була принесена за гріхи усього людства. Христос терпів замість нас. Він ніби зап­латив за наші борги перед  Богом. Щоденне життя вчить нас, що така заплата можлива. Адже нащадкам переходить не тільки особиста власність предків, а й пам'ять про їх заслуги або прорахунки. Не лише родини, але цілі народи терпіли через одну злу люди­ну. Первородний гріх перейшов із однієї людини на все людство. Тож і заслуги однієї людини могли перейти на усе людство.

Христос терпів більше, ніж людина взагалі в силі витерпіти, бо хотів показати, якою великою є Його лю­бов до нас і якою безмірною образою для Бога є наш гріх. У кожної людини є свій хрест, який Бог на неї поклав. А, може, таких хрестів значно більше: бід­ність, терпіння, кривда, погорда, переслідування, нев­дяч­ність, несправедливе звинувачення, хвороба і т.д. Та Бог знає, як допомогти людині знести такі хрес­ти. Він закликає нас: "Коли хтось хоче йти за Мною, не­хай відречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за Мною". Ті слова говорить Ісус і сьогодні до всіх нас.

  Церковні традиції.  Головним християнським обрядом в п'ятницю є винос плащаниці. Плащаниця символізує полотно, в яке був загорнутий Ісус Хрис­тос після зняття з Хреста. Після Воскресіння на по­лотні залишився відбиток Його Образу, який утво­рив­ся, як дослідили учені, шляхом великого вип­ро­мінювання. Це єдиний день в році, коли не правиться Служба Божа, є лише Вечірня з винесенням Пла­щаниці, її виносять у другій половині дня. Іде обхід довкола церкви з Плащаницею, яку несуть за чотири кінці священики або старші парафіяни. Після обходу Плащаницю кладуть на приготований стіл посе­ре­дині церкви. Віруючі приступають до Св. Плащаниці і побожно її цілують. Божий гріб прикрашають кві­тами і лампадами, за ним ставлять хрест без Роз­п'ят­тя з полотном. До плащаниці християни прис­тупають не тільки у п'ятницю, але й в суботу цілий день.

Народні традиції. Віруючі люди не їдять нічого до виносу пла­ща­ниці. Повернувшись з церкви, ро­ди­на сідає за стіл обідати. Обід у Страсну п'ят­ни­цю піс­ний. Зде­більшого обхо­дя­ться городиною. У цей страсний де­нь не можна ні шити, ні рубати дров, ні співати.

ВЕЛИКОДНЯ СУБОТА

Найперше, що зробив Христос після Своєї смерті, зійшов до аду, щоб звільнити всіх праведників Старого Завіту.   Господь звільнив не тільки всіх пра­ведників Старого Завіту, а й наказав ангелу привести також всі душі з чистилища. Як для запоруки Відкуплення живучих на землі, вони з місця були прощені Відкупителем і решту терміну їм було подаровано, і вони були прославлені, як і душі праведних.

Значення Хресної жертви Відкуплення для Ста­ро­завітньої епохи (тобто минулого): Христос Своєю Хресною Жертвою перепросив Бога-Отця за нас. Він є тим посередником між Богом і людьми, який не тільки примирив нас з Богом, але й допоміг по­вер­нути людству те, що було втрачено  рай. Доказом цього є вищеописана подія.

Церковні традиції. У Великодню Суботу в дру­гій половині дня на церковному подвір'ї ми освя­чує­мо наші паски. Якщо правиться Всеношна в церкві, то бла­гос­ловення пасхально їди відбувається вро­чис­то після Служби Божої. Навколо церкви розстав­лені сотні різноманітних кошичків зі святковою їжею. На вишитих рушниках різного роду кра­шан­ки та пи­сан­ки. Кожен з нетерпінням чекає освячення свого кошика. Після чого повер­таю­ться до своїх домівок. У цей день також виготовляли крашанки і при­би­ра­ли на кладовищах. Словом, на­ма­гались навести поря­док усюди, щоб гідно під­го­ту­ватися до зустрічі Вели­кодніх свят.

ВЕЛИКДЕНЬ

Під час своєї прилюдної діяльності, яка тривала три роки, Ісус Христос вчинив чимало чудес. Однак найбільше чудо сталося на свято Пасхи.Тоді Він влас­ною, тобто Божою силою, сам встав з гробу на третій день після своєї смерті на хресті. Це найбільше чудо привело до віри мільйони людей.

Першими свідками Ісусового Воскресіння були ті особи, які найвідважніше супроводжували Його на Хресній дорозі. Це Марія Магдалина і жінки-мироносиці, які прийшли вклонитися Тілу Ісуса. Яке ж було їх здивування, коли вони помітили, що величезний камінь, який закривав вхід, відсунений, тіла немає, а залишилася тільки плащаниця.

Біля гробу сидів Ангел у вигляді юнака, в білому одязі. Він промовив до них: "Не бійтеся, ви шукаєте Ісуса Назарянина розіп'ятого? Нема Його тут. Він воскрес, як сказав. Підіть і скажіть ученикам Його. що Він воскрес із мертвих..."

Правда про Христове Воскресіння утвердила у вірі навіть тих, які сумнівалися. Щоб усунути різні сумніви, Ісус з'являвся у своєму воскреслому вже тілі багатьом людям впродовж 40 днів, поки не вознісся на небо.

Значення Хресної жертви Відкуплення для май­бутнього людського роду Христос  Воскрес. щоб нам до­казати, що є Богом і щоб переконати нас. що ми теж колись воскреснемо. Христове Воскресіння  це ос­нова нашої віри; це найсильніший доказ прав­ди­вос­ті науки Христа; це доказ того, що людина, ство­ре­на за образом Божим, не гине остаточно після фі­зичної смерті. Сам Христос запевняє нас про це: "Така бо воля мого Отця, щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в Нього, жив життям вічним, щоб Я воскресив його останнього дня" (Іван 5. 28-29 і 6, 40).

Церковний обряд. Христове Воскресіння від­бу­лося дуже рано в неділю, третього дня після його смерті. Звідси існує в Церкві дуже давній звичай, який нагадує, що пас­ха­ль­ний піст закінчується в суботу вночі і воск­ресні тор­жест­ва починаються опівночі або на світанку. Воскресні торжества розпочинаються обходом довкола церкви під ­звуки дзвонів. Цей обхід є символом ходу жінок-ми­роносиць в неділю вранці до Господнього гро­бу. Після обходу, перед зачиненими дверима церкви, наче перед запечатаним Божим гробом, починається воск­­ресна Утреня. Тут перший раз чуємо радісне: "Христос вoс­к­рес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував" і під час співу воск­рес­ного тропаря священик хрестом відчиняє двері церкви на знак того, що Христове Воскресіння відчинило нам двері до неба.

 "Христос воскрес" перший раз про­мовив Ангел до жінок-мироносиць біля Господ­нього Гробу. Цим радісним привітом уже дві тисячі років обмінюються християни протягом усього пасхального часу, відповідаючи " Воістину воскрес!"

Впродовж цілого Світлого тижня в іконостасі залишаються відчиненими царські двері. Це знак того, що Христос Своїм Воск­ре­сінням відкрив нам двері до Божого Царства. На тетраподі лежить артос (великий хліб), що символізує вічне життя. Його роздають вірним у Томину неділю.

Великдень  це також час поминання покійних. Рідні приходять на могили померлих, згадують їх молитвою та добрими словами, а також просять у них прощення.

У цей день священик з церковним братством ходить по кладовищі і відправляє над могилами померлих, кропить свяченою водою зі словами: "Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував". У такий спосіб рідні діляться з померлими воскресною радістю.