Українські інженери розраховують на участь у проекті NASA: створенні вантажного корабля, який доставлятиме вантажі на МКС.
Україна шукає стратегічних інвесторів для розвитку аерокосмічної галузі. РНБО своєю ухвалою зобов’язало підприємства ВПК та космічної галузі розірвати всі виробничі зв’язки у військовій сфері з РФ. Поза санкціями залишився лише «мирний» космос.
Як уточнив голова Державної космічної агенції України Юрій Алексєєв, Україна щороку виробляла для Російської Федерації аерокосмічної продукції на суму близько 150 мільйонів гривень. Отже, збитки обчислюватимуться мільйонами.
Але, все ж таки, більше від розриву співпраці втратить Росія, заявив директор «Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння» Валентин Бадрак. Для України, за його словами, це були, здебільшого, комерційні проекти. У Росії ж на них зав’язана обороноспроможність країни, що створює реальні загрози й виклики в технологічному сенсі.
Зокрема, йдеться про відмову України обслуговувати балістичні ракети SS-18 – «Сатана», які перебувають на озброєнні російських ракетних військ стратегічного призначення. «Росіяни бадьоро реагують на цю ситуацію, але все значно складніше: їхні військові фахівці не можуть обслуговувати ці ракети. Є ризик детонації в будь-який момент», – пояснив Бадрак.
На думку Бадрака, всі військові проекти з Росією потрібно згорнути і не відновлювати навіть після припинення конфлікту. Рівнобіжно – шукати нові ринки і партнерів. Вони будуть, упевнений директор «Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння», адже Україна посідає п’яте місце в списку найрозвиненіших країн у аерокосмічній галузі. Попереду нас – лише США, Росія, Франція і Китай.
У різні роки, за оцінками експертів, Україна отримувала до 10% річного доходу від пускових робіт всієї аерокосмічної галузі світу. За скромними оцінками, зараз цей ринок послуг виріс до 360 мільярдів доларів! Тобто, потенціал припливу грошей від космосу для України не багато не мало, а – 36 мільярда доларів щорік!
Сьогодні інтерес до українського промислового космосу проявляє США. На Міжнародний аерокосмічний форум у Києві приїхала ціла делегація американських компаній.
Сьогодні Україна вже реалізує низку проектів «мирного» космосу зі США («Морський старт», «Наземний старт» – виробляє два рівні ракетоносія «Зеніт»; «Антарес»; місія STS-87) у кооперації з такими компаніями, як «Орбітал Саїнс Корпорейшн», «Боїнг», «Ганівел». У недалекому майбутньому, як заявив президент Американської торговельної палати Бернард Кейсі, США спільно з Україною розраховує створити «Аерокосмічну долину» на базі Дніпропетровської, Харківської та Київської областей.
У перспективі, як розповів генеральний директор державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» Олександр Дегтярьов, американцям можуть бути цікаві українські аерокосмічні двигуни, зокрема, й для злітно-посадкових модулів. «Хочемо, звичайно, бути на цьому ринку. І в нас для цього є всі передумови», – запевняє він. Цікавими також можуть бути, за його словами, проект «Маяк» (послужив основою для реалізації «Антареса»), «Світязь» (на базі літака «Антонов»).
«NASA зараз розробляє свій вантажний корабель, який доставлятиме вантажі на МКС, і ми б хотіли в цьому брати участь. Наші підприємства зможуть принести користь програмі і задовольнити всі вимоги NASA, які нам відомі. До того ж, у нас є досвід роботи з американською технічною документацією. Це й робочі місця, це й нові контракти на сотні мільйонів доларів для конструкторського бюро «Південне» і «Південмашу». Ми вже надіслали відповідні листи до уряду США, який зараз розглядає це питання», – розповідає про можливості та плани співпраці генеральний директор державного підприємства «Південний машинобудівний завод ім. Макарова» («Південмаш») Сергій Войт. За його словами, Україна також може запропонувати США розробку деяких вузлів, фрагментів ракетоносіїв, рівнів, двигунів, корпусні деталі. «Це ті компоненти, які ми можемо сьогодні робити не гірше, аніж американці. Ми вже беремо участь у виробництві ракети-носія «Антарес». Є ракета SPACEX, яка дешевша, але це не означає, що ми не можемо зробити ще дешевшу. Можемо. Але на це потрібен час... На це потрібно три-п’ять років», – додає він.
Окрім американського напрямку розвивався й європейський, хоча й не так активно. Йдеться про постачання «ступенів» для двигуна європейського ракетоносія «Вега». «Ми не могли в повному обсязі розвиватися в європейському напрямку. Всю діяльність було спрямовано на співпрацю з Росією. Сьогодні буде дуже важко і витратно адаптуватися до європейських стандартів. Поясню. При конструюванні космічного корабля або ракети потрібно проводити випробування. Ми брали деталь, наприклад, у Росії і не маємо права взяти її на іншому заводі. Якщо ми переходитимемо на західні мірки, ми повинні все випробовувати заново. А це – величезні кошти», – розповідає про проблеми виходу на європейський ринок Войт.
«Збитки від розриву стосунків з РФ українські підприємства повинні компенсувати великим залученням до американських і європейських проектів. Інтелектуальний і технологічний потенціал для цього є: дванадцять з двадцяти найпотужніших балістичних військових ракет створено в Дніпропетровську. Ця школа жива, і потенціал збережено», – додає Бадрак.
«Краще отримати свої 10% у міжнародному проекті, ніж просто сидіти з розробками, які припадатимуть порохом у шафі», – запевняє експорт. На його думку, зараз потрібно боятися не нових партнерів, а втікання українських «мізків» до Росії. «Не можна допустити, щоб Росія переманила українських учених для створення нової важкої ракети, зокрема, і військового призначення, про що активізувалися розмови в період президентства Януковича. Цей момент повинен непокоїти українську владу, СБУ і контррозвідувальне управління», – підбив підсумки Бадрак.

Коментар

Про деталі співпраці в космічній галузі розповів президент «Американської торговельної палати в Україні» Бернард Кейсі:
Як я вже згадував, місяць тому американська компанія Toucan Engineering відкрила своє представництво в Україні. Вона найняла близько п’ятдесяти українських інженерів для розробки фюзеляжів та крил на замовлення кількох західних компаній. Є ще дві угоди, які зараз на стадії розробки: одна стосується компанії з Великобританії, інша – компанії із США. Я не маю права деталізувати, але одна з них стосується центру дослідження та розвитку, а інша – створення спільного підприємства з авіаційно-космічною компанією.
Отже, є три можливі формати українсько-американської співпраці в аерокосмічній галузі. Перший – коли іноземний інвестор відкриває локальний офіс в Україні, наймає інженерів та займається розробкою певних продуктів на умовах контракту. Другий – це спільні підприємства за участі іноземних та українських компаній з метою спільної роботи над конкретними проектами. Третій, найбільш складний, – це проекти державно-приватного партнерства, які можуть реалізовуватися, наприклад, на умовах договору концесії. У таких проектах можуть брати участь як великі підприємства на зразок заводу «Антонов», так і інші державні підприємства, зокрема, й неприбуткові. Інвестором може виступити як американська компанія, так і наприклад, канадська, британська. Також тут були присутні представники зі Швейцарії, з Центральної та Східної Європи, то ж є достатня кількість зацікавлених компаній.

• Якого обсягу інвестицій слід очікувати Україні в розвиток авіаційно-космічної галузі упродовж найближчих років?

Якщо розглядати загалом авіаційно-космічну галузь, то потенційний ринок літальних апаратів приблизно становить 250 мільярдів доларів на рік. А ринок космічних продуктів та послуг – близько 300-400 мільярдів доларів на рік. Що ж до України, то потенціал інвестицій в аерокосмічну галузь України ми оцінюємо приблизно в 5-10 мільярдів доларів щорічно.

• Чи є вже якісь особливі проекти для співробітництва в авіаційно-космічній галузі?

Проекти співробітництва з українською авіаційно-космічною галуззю існують уже тривалий час і реалізуються, здебільшого, за кордоном. Це, наприклад, проекти НАСА (Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Сполучених Штатів), при реалізації яких використовують українські технології, «Морський старт», ракета-носій Antares та багато інших. Однак, мені хотілося б побільше таких проектів, від яких українці мали би більший зиск. Адже це – додаткові інвестиції, створення високооплачуваних робочих місць, зростання доходів українських компаній та збільшення податкових надходжень. Це – моя мета.

• Чи зацікавилися учасники цієї конференції пропозиціями голови Дніпропетровської облради Євгена Удода, що стосувалися авіаційно-космічного технопарку?

Євген Удод запропонував дещо доопрацьований варіант первинної ідеї розвитку технопарку на території Дніпропетровської області. Наша ідея полягала у створенні авіаційно-космічної долини, що мала б охоплювати значно більшу територію – від Києва до Харкова та Дніпропетровська. І на всій цій території виготовлялися б літаки, реактивні снаряди, ракети, супутники, системи запуску супутників, а можливо, навіть розвивалася б комерційна космонавтика. Ця ідея не передбачала створення технопарку, наше бачення цього проекту було ближчим до поняття «Силіконової долини», – цілої високотехнічної екосистеми. Пан Удод вперше представив свою пропозицію створення технопарку в Дніпропетровській області. Це чудово, ми підтримуємо це. Але це лише частина більшої картини, до якої входять і Київ, і Харків. Представники цих міст також були присутні.

• Чи відомо вам щось про наміри американських компаній інвестувати в такі проекти?

Так, деякі компанії розглядають таку можливість. Але я не можу розголошувати цю інформацію. У першому кварталі наступного року буде повідомлено про прийняті рішення.

• Ви можете хоч приблизно сказати, які суми будуть залучені?

На початковому етапі ми можемо казати про мільйони доларів, не мільярди.