У творі Вільяма Шекспіра «Генріх VI, частина 2» є рядок, сторіччями експлуатований, щоб прикрасити адвокатські жарти;  вустами Діка Мясника автор промовляє: «Перше, що ми зробимо, давайте вб'ємо всіх адвокатів». Шекспір, можливо, був критичним щодо адвокатів через надмірні ціни та надумані позови, але, враховуючи контекст і характер Діка Мясника, драматург, ймовірно, зобразив юристів позитивно як вартових законності.
Незалежно від інтерпретації вище наведеного рядка, безперечно одне, що професія і її представники несуть значне навантаження, як хороше, так і погане, насамперед, у країнах, де громадянське суспільство розвивається, спираючись на верховенство закону, що є фундаментом будь-якої демократії.
На Світовому конгресі українських юристів у Львові в 1998 році пленарне засідання було присвячене ролі юриста в царині верховенства права в суспільстві. Один з будівничих демократії юристів з України висловив думку, що роль адвоката – це забезпечення законності та правопорядку в суспільстві, ця роль, ймовірно, представляла радянський філософський вплив. Юристи із Заходу вказали на іншу філософську складову – роль захисту суспільства від урядового зловживання. І це не дивно, оскільки обидва поняття представляють основи законності. Один бачив роль у захисті закону, а інший виступив як захисник від зловживання законом.
Проте, набагато більш вразливими і менш дипломатичними були слова, вимовлені кандидатом від української сторони на головування в світовій організації Валерієм Євдокимовим, який переміг у виборчому процесі в кінцевому рахунку. Він стояв осторонь під час обговорення позицій його та іншого кандидата. Коли один адвокат зі Львова не підтримав Євдокимова, виступивши з особливо різкою критикою, пан Євдокимов досить голосно викрикнув: «Ти хочеш жити?»
Більшість людей з юридичною освітою сьогодні в Україні залучені в приватній адвокатській практиці чи бізнесі. Мало хто залучений в уряді і ще менше в неурядових організаціях (НУО). Ті, хто бере участь з НУО, часто вельми ідеалістичні, але, в загальному, фінансуються з іноземних державних грантів. «Pro bono» – роботи на громадських засадах, як правило, не існує. Професія юриста, хоча розвивається швидкими темпами, залишається заплямованою образами поганих прикладів професії: Віктора Медведчука, котрий представляв Василя Стуса в радянський час з волі прокурорів і відправив поета на смерть; погано вивчений через «заочну форму» навчання правової програми політичний хамелеон Олександр Лавринович, який піднявся до рангу міністра юстиції; та вищезгаданий Валерій Євдокимов. Спорідненість Медведчука з Володимиром Путіним не допомагають його іміджу. Я сподіваюся, що можу помилятися, але, за моєю інформацією, шістнадцять років по тому пан Євдокимов все ще голова Світового конгресу українських юристів.
Українські адвокати в діаспорі, з деякими винятками, також не беруть велику участь у житті громади, і їх образ, безумовно, вимагає покращення. Працювати також «pro bono» не є популярним пунктом серед українських юристів в Україні, де він є практично нечуваним, чи в діаспорі, незважаючи на те, що в деяких штатах Америки «pro bono» стало бажаним від держави, що багато адвокатів того дотримуються, допомагаючи незаможним. Деякі штатні норми включають у свої правила положення поведінки, котрі активно стимулюють юристів забезпечити «на громадських засадах» юридичні послуги в інтересах бідних людей. Проте роботи «на громадських засадах» для української громади не вистачає.
Відповіддю на це, очевидно, має бути те, що чи то в Україні в побудові демократичної держави, основаної на праві, на законі, чи в українських громадах у діаспорі, в зміцненні громадянського суспільства треба допомагати в неурядових організаціях. Члени громади з правовою підготовкою і знанням юридичним мають відігравати в цьому важливу роль.
Що має бути зроблено? В Україні юристи повинні брати участь у розвитку НУО як опори для незмінного громадянського суспільства на противагу зловживанням уряду, зокрема, розробці та прийнятті законодавства, яке б сприяло державному та приватному фінансуванню суспільних НУО шляхом внесення змін до Податкового кодексу. У виборчому процесі юристи більше повинні служити радниками таких організацій, як комітети виборців. І, можливо, найголовніше, юристам в Україні необхідно очистити власну професію адвокатів і суддів, працюючи скрупульозно над ліквідацією найбільшої поточної проблеми в Україні, звичайно, після війни, корупції.
У демократичній діаспорі адвокати повинні допомогти у формуванні та визнанні статусу податкових пільг для щойно утворених НУО, що представляють нових іммігрантів з новими ідеями; сприянню в скріпленні активів, що належать до давніх українських НУО, які можуть бути в небезпеці, покинутими на зречення заради «неактивності»; широко забезпечувати свої послуги в товариствах, брати участь у зібраннях та демонстраціях свободи слова, які іноді включають і надуживання з боку поліції; сприянні у підготовці матеріалів і меморандумів з таких питань, як права людини, державного суверенітету і територіальної недоторканності.
У недемократичній діаспорі, такій, як Росія, у мене немає морального права вносити пропозиції, які можуть бути небезпечними для життя. Швидше, я хотів би запропонувати юристам у демократичній діаспорі спостерігати те, що відбувається, і спробувати прийти на допомогу своїм братам в авторитарних нетолерантних середовищах.
Природно, що вище перелічене має бути забезпечене на громадських засадах «pro bono».