Забуті боги… Кам’яні ідоли, велетенські жертовники, дерев’яні статуї і химерні споруди. Колись люди вірили їм, жили ними. А потім забули, покинули. Піски часу засипали істини, релігії, і самих людей… Лише їхні сліди, залишені навічно на кам’яних тілах землі, повертаються до нас то тут, то там визираючи з надр давньої історії.
На українських землях продовжують знаходити сліди таємничих споруд, капищ і поселень. Що відбувалося на їхніх територіях, які обряди здійснювались, та для чого служили ці дивні, невідомі нам предмети?
Давні святилища – особливо цікава тема, що може повідати нам вражаючі, а подеколи й просто неймовірні речі про нашу історію. Найбільше таємниць знає каміння, яке зберігає інформацію найдовше. Багато культових комплексів будувались саме у горах. Бо гори завжди вважались нашими предками святими місцями, де живуть боги.
За слідами святилищ вчені помалу відтворюють картини давніх українських цивілізацій, культур і культів. Та багато місць на цих картинах так і залишаються навічно покритими таїною давнини, ніколи нами не розгаданої.

Приблизний час існування IX-III ст. до н. е. Знайдене неподалік селища Перевальне, у Криму

1. Єні-Сала ІІ

Святилище було просто у печері. Коли археологи вперше спустилися сюди, вони побачили, як численні ніші святилища були вистелені черепами, рогами, кістками домашніх і диких тварин. Причому, всі черепи лежали біля входу в печеру.
Один з дослідників так описує знахідку: «Посередині нижньої зали височів масивний сталагміт з химерною вершиною, схожою на голову незачесаного бородатого чоловіка. На сталагміт був насаджений череп гірського козла…»
На жаль, багато що було зруйновано вандалами. Вчені вважають, що Єні-Сала була родовим святилищем давніх мисливців, таврів.

Епоха бронзового віку. Село Недайвода, Криворізького району, Дніпропетровської області

2. Святилище з давніми похованнями клану жерців

Про те, що на території було розташоване давнє святилище, свідчать багато унікальних знахідок. Найбільша з них – кам’яна стела з людським обличчям висотою близько 4 метрів.
Ритуальна гранітна стела поблизу Недайводи є найбільшим з подібних предметів, знайдених в Україні.
Та найзагадковішою знахідкою є поховання давнього жерця, ким, ймовірно, була доросла людина, останки тіла якої були знайдені на місці святилища.
А ще тут був похований 12-річний юнак. Його «могила» була позначена грядою різнокольорових каменів, викладених у формі змії. Ким був цей загадковий хлопчик, похований у сакральному місці, археологи відповісти не можуть. Та для них зрозуміло, що святилище було місцем, де ховали лише людей із клану жерців.

Перші сторіччя нашої ери. Розташована поблизу селища Трипілля, на Київщині

3. Дівич-гора

Гора пірамідальної форми була святилищем жіночої покровительки богині Дани.
За легендою, жінки, які мали народити, приходили сюди і просили у богів благословення. На таємничих пагорбах Дівич-гори заборонялось перебувати чоловікам, а також – будь-якому чужинцю. Їм загрожувала смерть. Таємниця запліднення свято оберігалася.
На території археологи знайшли 9 заглибин, у яких стояли 9 горщиків із 9 видами трав. Число, ймовірно, символізувало дев’ять місяців вагітності (але це лише здогадки сучасних дослідників). Тобто, жертовник складався саме з дев’яти частин, і мав він форму печі.
Які саме магічні дійства там проводили жінки – нерозгадана таємниця.
А ще відомо, що колись звідси у вічну дорогу проводжали своїх померлих наші предки.
Та, як кажуть учені, місце Дівич-гори наділене позитивною енергетикою. І зараз цю колишню святиню вважають одним із найсильніших «місць жіночої сили».

Між X і XII сторіччями. Розташоване невелике святилище, що має трикутну форму, на стрімкій кручі над Збручем, поміж лісів

4. Святилище Ґовда

Культ якого бога чи богині був головним на Ґовді – невідомо. Та святилище є одним з найтаємничіших.
Кажуть, тут мешкали чаклуни-волхви, а пізніше проводили свої навчання козаки-характерники.
Цікавою знахідкою на території Ґовди є стара криниця.
У криниці, яка мала культове значення, знайшли численні рештки тварин. Археологи дізнались, що у 12 сторіччі криниця була засипана. Опісля над нею в овальному заглибленні розпалювали вогонь, а в насипі валу зробили хлібну піч.
Та насправді, за давніми віруваннями, ця суха криниця завжди служила своєрідним входом у світ Нави. Саме святилище Ґовда символізувало Невідомий світ (Нави).

Ймовірно, X-XIV сторіччя. Розташоване Звенигородське святилище на південь від села Крутилів (Тернопільщина), на правому березі річки Збруч

5. Звенигородський храм ідола з чотирма капищами

Від інших подібних сакральних місць воно відрізняється величезними розмірами та особливо складною побудовою.
Відомо, що саме святилище Звенигород символізує світ Яви. Чотири його капища – це чотири фази сонця в році.
Тут було знайдено багато цікавого: будинки жреців, жертовні камери, жертовні криниці. Дуже цінним виявився храм з кам’яним Кумиром. Сам ідол був заввишки майже 2 метри і лежав поперек храму, перед яким було багато предметів, які використовували у жертвоприношеннях: розсипані зерна, ножиці, серпи…
На території давньої святині, неподалік від місця, в яке постійно б’ють блискавиці, течуть цілющі джерела. Давні люди вважали такі місця священними: попелом дерев, позначених «небесною стрілою» лікували тіло, а розбитим нею камінням освячували.
На території Звенигорода розташована й окутана легендами Печера відлюдника.

Приблизно V-І тис. до н. е. Знайдене святилище Лисина Космацька було у горах, неподалік карпатського села Космач

6. Карпатське поселення сонцепоклонників

Тут є загадковий кам’яний тунель. Велетенські камені, навіть не камені, бо завбільшки вони, наче скелі, що ніби висять у повітрі, ідеально припасовані одне до одного.
Недалеко від каменів з великими чашами розташована жертовна яма, яка асоціювалася з переходом у потойбічний, підземний світ.
Та найцікавішим є астрономічний характер святилища. Він аналогічний відомому Стоунхенджу.
Тобто, якщо у Стоунхенджі основні лінії (азимути) викладені з каменів, а у Космачі, на продовженні ліній тунелю і жертовної ями, розташовані природні утворення – вершини гір.
На Лисині Космацькій добре збережені артефакти сонячного і зодіакального типів календарів.
Неподалік сакральної гори знайдене ще одне – Терношорське святилище, зв’язане з попереднім. Відомо, що тут поклонялись культу Жінки-матері. Серед найцікавіших місцевих знахідок – статуя жінки, кам’яний диск, фалічний камінь.
Весь кам’яний комплекс зараховують до календарних святилищ. Якраз вони є свідченнями того, що давні мешканці українських земель досконало володіли знаннями про зоряне небо, планети, закономірності змін фаз місяця, річний сонячний цикл.

Особливим тут було капище, що піднімалось над землею до 40 сантиметрів, а у центрі мало саме квадратний отвір.
Здивуванню археологів не було меж, коли в одному з жертовників знайшли перстень галицького князя Юрія I.
Більш давньою та ще більш цікавою знахідкою є так званий Збруцький Кумир. Це було зображення багатоликого єдиного Бога Рода-Рожанича. Він символізує одночасно і жіночу, і чоловічу сутності, перебуваючи у трьох світах та звертаючи свої чотири обличчя до всіх чотирьох сторін світу.
Найзагадковішими елементами святилища є дольмени. Це дуже давні кам’яні спорудження. Кажуть, вони слугували своєрідними порталами переходу з одного життя в інше. За іншою версією, були давніми обсерваторіями. Ніхто достеменно не знає. Та те, що дольмени наділені незбагненною сильною енергетикою, ніхто не заперечує.

Перші письмена тут датуються XII-X тисячоліттями до н. е. Давнє святилище знайдене на території тепер уже державного історико- археологічного заповідника Кам’яна Могила, розташованого під Мелітополем

8. Кам’яна Могила – пам’ятка давньої культури світового значення

Це «своєрідний храм з надзвичайно складною структурою, що збігалася з уявленням давніх людей про таїну народження богів, героїв…» (за визначенням А. Кифішина).
Неймовірно, але глибина трьох найбільших святилищ тутешнього комплексу співвідноситься пропорційно як 1:2:3. Прямо пропорційним є також співвідношення розмірів святилищ.
Образ богині – тотема Інанни – ніби пронизував собою весь комплекс Кам’яної Могили.
Зміст написів усередині даних святилищ міг бути пов’язаним із культом Місяця.
В одному з них, за словами дослідників, здійснювався ритуал відродження померлих бого-царів.
За малюнками Кам’яної Могили можна простежити первісні релігії – тотемізм, магію, анімізм, фетишизм, культ предків… Комплекс виконував роль храму, що об’єднував три світи (небесний, земний і підземний) упродовж багатьох тисячоліть для різних племен і народів.
Дуже сильною є енергетика землі цього комплексу. Якщо зафіксувати його аерофотозйомкою, вийде зображення у вигляді кілець.
Багато-хто вважає цю археологічну пам’ятку не менш вагомою, ніж будь-яке зі «7 чудес світу».

III-II тис. до Р. Х.

9. Чотири святилища острова Хортиця

Це – чотири святилища арійської доби. Найбільше з них – комплекс святилища-обсерваторії. Має форму кількох кілець, або двох, які перетинаються. З боків є спеціальні ями, в які, для проведення ритуалів, ставились спеціальні посудини-курильниці.
Деякі дослідники вважають, що цими святилищами моделюються космографічні міфи аріїв.
Ученими були виявлені характерні позначені напрямки: на точки сходу і заходу Сонця. Сонце поза лінією горизонту зміщується на північ, іде «шляхом Богів» до «величі Богів». Північ, за давніми віруваннями, – це країна Богів…

Приблизно ІІ-І тис. до н. е. Унікальне святилище було виявлене на Броварщині, неподалік Сокільського. Комплекс брамоподібної форми має складну структуру

10. «Кола звірів» Лесівського святилища

Ритуальні камені у верхній частині мають зображення так званого «кола звірів». Таке явище зустрічається на багатьох об’єктах карпатських капищ. У випадку Лесівського каміння – це бик, птах, козел. Чому саме ці тварини? Можливо, вони є елементами зодіакальних кіл, а, можливо, окремими божествами.
На інших каменях висічено однопрофільні образи божеств у вигляді птаха і ящера – головних релігійно-міфологічних персонажів світогляду праіндоєвропейських племен епохи неоліту.
А ще помічено цілу низку знаків-хрестів на каменях.
Окрім численних кам’яних валів було віднайдено навіть залишки невідомої дерев’яної споруди.

Приблизний час спорудження – 4 тис. до н. е. Святилище було відкрито порівняно не- давно, поблизу села Степанівна, Пере- вальського району, Луганської області

11. Мергелева гряда

Це – культовий сакральний комплекс, у центрі якого були поховання. А від центру, наче промені, розходились загадкові кам’яні лінії.
«Мергелева гряда» має вигляд цілісної системи кам’яних і земляних споруд (курганів, кругів правильної форми, контурів «доріг» і «променів», викладених з кам’яних плит).
Самі плити – подеколи просто велетенських розмірів – до 10 тонн. Зроблені з вапняку. Та цікаво, що найближче місце, де можна було знайти породи вапняку, розташоване на відстані 6-8 км від археологічної знахідки. Хто і як міг перенести їх на таку відстань?
У численних жертовниках, закономірно, були знайдені людські рештки. Та найцікавішими були тіла дітей, здебільшого, віком 7-14 років…

III ст. до н. е. Розташований неподалік села Лепесівка, в долині річки Горинь, на Хмельниччині

12. Іванківське капище з язичницькими ідолами

Тут було виявлено давньослов’янське язичницьке святилище. А ще – поселення Черняхівської культури. Математичним центром святилища була величезна статуя.
Всього на місці було знайдено три кам’яні ідоли. Два антропоморфні (із зображенням бородатого чоловіка, що тримав руки складеними навхрест) і один – чотиригранний з людськими обличчями. Останній є найцікавішим. Дивлячись одночасно у напрямках всіх чотирьох сторін світу, він, ймовірно, мав захищати людське поселення від всебічного зла.
На нижній частині статуї ледь помітно невідомі знаки. За розповідями старожилів, колись тут дійсно були якісь фігурні позначки, але що вони зображували, і яким їх було походження – вже ніхто не дізнається.
Неподалік ідолів знайшли залишки споруд, які, як виявилося, були складовими давнього капища. А ще – цілу систему ям, призначення яких не розгадане.

Приблизний час існування III-IV ст. н. е. Знайдене у селі Іванківці, на Дністрі

13. Лепесівський гадальний храм

У знайденому, як називають дослідники, своєрідному гадальному храмі займались чародійством у прямому значенні слова. Давні люди ворожили на долю, погоду, урожай…
Здійснювали обряд біля води, налитої у священну чашу. На посудині були висічені знаки дванадцяти місяців.
Вівтар святилища був складний з великих глиняних чаш. І по вінцю однієї з них йшов візерунок: дванадцять прямокутних рамок, в яких укладені були своєрідні малюнки, становили повне коло.
Дуже цікавою лепесівською знахідкою є біконічна ваза. Припускають, що зображення її орнаменту є записами давнього календаря.
Загадки, таємниці і містифікації. Обсерваторії, календарі, містичні жертовники та давні споруди вражають. А енергія цих місць дотепер дивним чином впливає на підсвідомість.
Сакральні комплекси, знайдені на українських землях, здебільшого, мало досліджені. Та це лише малює три крапки в світовій історії, залишаючи привідчиненими двері істини. Цілком ймовірно, що найдавніші скарби української історії виявляться не менш величними, ніж Стоунхендж і цивілізація майя…
Багато з описаних святилищ і зараз є місцями поклоніння. Тут моляться богам і Богу, здійснюють обряди. Запалюючи дев’ять священних вогнів перед заходом Сонця, нащадки язичників всю ніч здійснюють свій таємничий обряд посвячення в духовний чин Жерця, Відуна або Волхва…
Сюди приходять, щоб відчути єднання з предками, з давніми силами і світами. Саме тут найкраще здійснювати сеанс медитації, що так добре вміли робити наші предки. Люди відчувають тут особливу енергію. Це – давні таємничі місця сили…