Німеччина дала згоду на придбання Росією своєї найбільшої нафтогазової компанії RWE. Це саме та компанія, яка через Словаччину має здійснювати реверсні поставки російського газу в Україну.
Про це повідомляє інформагентство Reuters із посиланням на інформовані джерела, близькі до операції. За даними інформагентства, активи продадуть інвесторам групи мільярдера Михайла Фрідмана. Він другий у списку найбагатших людей Росії. Поки що представники німецького відомства та RWE відмовляються від коментарів на цю тему. Втім, варто нагадати, що передісторія цього проекту сягає березня 2014 року, коли німецька сторона схвалила угоду з продажу нафтогазової «доньки» RWE (компанії DEA) за 5,1 мільярда євро інвестиційній компанії з російським інвестиційним капіталом Letter One. Проте через два місяці, в червні 2014 року, мінекономіки Німеччини почало переглядати угоду через погіршення ситуації в Україні. Якщо зараз факт домовленості з російським мільярдером підтвердиться, то, за даними Reuters, у результаті операції Фрідман отримає близько 190 ліцензій або частку в концесії у нафтогазовій сфері в Європі, Північній Африці та на Близькому Сході.
Як розуміти цю газову дипломатію ЄС, адже ще не висохло чорнило на офіційному документі про санкції Європи через агресію Росії? Про це «День» запитав президента Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайла Гончара:
– Продається не вся компанія RWE, а тільки її видобувний підрозділ – RWE DEA. Постачанням газу до України по реверсу займається RWE Supply&Trading. Всі види бізнесу німецької RWE – незалежні одне від одного і самостійні. Тому зміна юридичного статусу одного з них не впливає на інший. Тому в цьому контексті я не бачу перепони для постачання газу по реверсу для України. Хоча це за умови, що в Німеччині будуть свято дотримуватися духу і букви принципів європейського законодавства. Я б звернув увагу на інше. Є контекст, на якому чомусь у нас не акцентують уваги. В час, коли Росія вдалася до ескалації конфлікту і збройного втручання в Україну, з боку Німеччини було б логічно пригальмувати надання російському інвестору згоди на придбання. А ми чітко бачимо, що економічні санкції значною мірою (принаймні, з боку Німеччини) лишаються на папері. І сама Німеччина стимулює Путіна до подальшої експансії.
Тобто, німці визнають: війна війною, але від цього бізнес не має постраждати. І тоді це розв’язує руки Путіну. Тож дозвіл на продаж частини RWE – більше пропагандистські маневри, які не є чутливими для Росії. Більше того, на тлі цього прецеденту Росія зрозуміла, що не тільки Німеччина, а й Європа в цілому на чутливі санкції не піде. Отже, можна йти далі, і будуть хіба вербальні занепокоєння.
Як має діяти Україна? Як мінімум, зробити офіційну заяву МЗС для ЄС і висловити здивування таким прецедентом. Звісно, відмовка від німців буде, що продають не «Газпрому», а приватному інвестору. Але ж меж між приватним і державним апаратами в РФ майже немає. Через неофіційні канали Україна має передати своїм «друзям» в ЄС, що в питанні подальшого розвитку економічного співробітництва (зокрема, й реалізації масштабних проектів) закуповуватиме техніку в тих, хто не на словах, а реально підтримує економічні санкції до Росії. Є якась внутрішня позиція у Німеччини. Адже недаремно Ангела Меркель після візиту до Києва заявила, що українці мають право на власні дії у зв’язку з можливим вторгненням Росії, але має бути обраний шлях, який не шкодитиме Росії. Ця фраза принижує Німеччину. Так не кажуть ті, що боролися з фашизмом стільки років.
Автор: Наталія Білоусова
Джерело: «День» (http://www.day.kiev.ua)