Першого вересня за давньою традицією ми святкуємо День знань і відправляємо своїх дітей та онуків до школи та інших навчальних закладів.
Цього року День знань мав свою специфіку, зумовлену трагізмом війни та посиленням патріотизму.
ЗМІ відзначали, що драматизм і трагізм територій України, які перебувають під окупацією бойовиків та російських військових-агресорів, полягає у тому, що половина шкіл Донбасу – а це дев’ять сотень – не відкрила свої гостинні двері назустріч молоді. Подібна ситуація і з тамтешніми середніми та вищими навчальними закладами.

Слов’янськ

Ситуація на звільнених землях краща, але до відчуття святковості і там далеко. На кадрах телерепортажів та на світлинах фотографів з територій Донецько-Луганського регіону, які перебувають під контролем української влади, видно – чимало дітей і, передусім, їхніх батьків прийшли на це свято без усмішок.
Особливо підкреслювались символи патріотизму в Маріуполі, Донецької області, який готується до ймовірної атаки російських окупантів, що підступили до міста. Діти одягали жовто-блакитні галстуки, ці кольори були і в одязі. Гімн України слухали, приклавши руку до серця.
Не дуже веселилися і в інших областях України, хоча посмішок було незліченно більше, ніж на Донбасі. Проте до звичайного рівня щастя зустріч після канікул з рідними школами явно не дотягувала.
Навіть у столиці обличчя були іншими, ніж торік і завжди. Стриманість, стиснуті губки, напружений погляд – усі ці ознаки загального соціально-психологічного напруження – то тут, то там виринали з веселого дитячо-юнацького натовпу і били по нервах.
А ось похід до школи у вишиванках цього року став помітним трендом шкільної моди. Діти знаменитостей та високопосадовців задавали тут тон. Переважна більшість їх була у вишиванках.

Мишко та Саша Порошенки

Так, діти Порошенка, донька Яценюка, інші віп-діти були бездоганно патріотичними у своїх першовересневих обновках. Сподіваємося, що не тільки за наполяганнями батьків, які розуміли – їх діти цього дня пройдуть «крізь стрій» сотень очей і десятків фото-телекамер і вони мають виглядати підкреслено патріотично.

Маріуполь

Але цей день також приніс українському суспільству нові знання про українську ситуацію, і вони не були радісними. Посипалися повідомлення про величезну кількість наших полонених, убитих, про залишені позиції, села, передмістя. Судячи з невеликих груп бійців, які періодично, одна за одною виходили з жахливого «котла» й оточення під Іловайськом, наше угрупування там було вщент розбито, а більшість вояків, які хотіли вийти з оточення обумовленим «коридором», були підступно знищені шаленим вогнем бойовиків або ж узяті в полон.
Інтернет переповнили страшні подробиці знущань, тортур щодо наших полонених, відеодопитів та насилля над ними. Ті ж, що вирвалися з «котла», також розповідали чимало жахів.
Повідомлялось про те, що бойовики ЛНР відбили аеропорт у Луганську, висоту Савур-могилу та інші рубежі, які великою кров’ю були раніше взяті нашими військовими.
Поступово приходило усвідомлення, що з моменту безпосереднього вторгнення російських військ 24 серпня – а таку дату назвав речник міністра

Ганна, донька Ольги Сумської та Віталія Борисюка

МВС А. Геращенко – ситуація різко ускладнилась і якоюсь мірою похитнулася в їхній бік.
Це констатували і президент, і прем’єр, і військові.

Софійка Яценюк з батьками

Вперше з моменту початку АТО у багатьох виникла тривожна думка про неможливість перемоги, про довгу і затяжну війну, про необхідність вирішувати цей кривавий конфлікт політико-дипломатичними засобами.
Але з ким розмовляти українському керівництву?! З терористами та окупантами?
Цьогорічний День знань дав нам зрозуміти, що невдовзі гірких нових знань нам додасться…
Ось тільки знань про перемогу та шляхи її досягнення у нас недостатньо. Як і точного розуміння – чи має це бути перемога силова, військова, чи політична, чи комбінована?
Багато мудрості – багато печалі, – сказано в Екклезіасті.
Печалі нам вистачає уже тепер через край.
Що то буде далі?
А діти все відчувають інтуїтивно. Може й тому усмішок було так мало цього першого вересня?

Віктор Рибаченко,
Шеф-редактор «Час і Події»