Вона потрапила у полон проросійських бойовиків на Донбасі ще у червні місяці. Але лише 8 липня стало відомо, що українська льотчиця Надія Савченко перебуває у слідчому ізоляторі російського міста Воронеж, де вона утримується і до цього часу за необґрунтованими звинуваченнями з боку російського правосуддя у, начебто, «причетності до вбивства російських журналістів». Весь цей час на мужню жінку чиниться психологічний і моральний тиск.

Її перебування на російський території спецслужби РФ спочатку трактували як добровільний перетин українсько-російського кордону без документів під виглядом біженки. Після чітких заяв Н. Савченко, що її було примусово вивезено до РФ (з мішком на голові і в наручниках), російська сторона змінила тактику, за якою вимоги Н. Савченко щодо зустрічі з українським консулом і наданні їй відповідного адвокатського захисту певний час просто ігнорувалися (перша зустріч Н. Савченко з консулом України в РФ Г. Брискаленком відбулася лише 16 липня ц. р.).
2 липня 2014 р. у закритому режимі було проведено перше засідання Новоусманського районного суду Воронезької області, який запобіжним заходом для Н. Савченко обрав її утримання під вартою до 30 серпня. Адвокати Надії Савченко подали відповідну апеляцію російській стороні, але її розгляд також відбувся у закритому режимі. У підсумку, 25 липня Воронезький обласний суд відхилив апеляцію захисту і залишив українську льотчицю під вартою до 30 серпня, відмовившись відпустити її під заставу в 500 тис. рублів та гарантії Посольства України в РФ.
Сьогодні до справи Н. Савченко прикуто увагу всієї міжнародної спільноти. Українська сторона застосовує всі доступні міжнародні інструменти для того, щоб примусити російську сторону негайно звільнити з полону українського офіцера Н. Савченко. Зокрема, вже подано відповідну заяву від України до Європейського суду з прав людини. Ведеться активна робота на рівні урядів окремих держав з метою забезпечення їхньої підтримки у справі Надії Савченко. На жаль, необхідної кількості голосів ще не набрано. І тому саме сьогодні вкрай потрібні наші голоси на підтримку героїчної української льотчиці, яка своєю мужньою поведінкою за російськими ґратами продовжує виконувати свої службові і громадські обов'язки із захисту України – незалежної, мирної, успішної.
«Я вірю в Україну, в свій народ», – написала Н. Савченко у своєму листі до Президента України П. Порошенка. І ми повинні виправдати цю віру шляхом проведення міцної міжнародної кампанії задля визволення мужньої української жінки з російського полону та її повернення в Україну.
Слава Україні! Героям слава!
ГКУ в Чикаго