Зіниці небес прозорі,
І кожному час прозріти.
Бо падати б мали зорі,
А падають діти.

(один із написів серед гори живих квітів біля посольства Нідерландів у Києві)

	Київ. Біля Посольства Нідерландів

Наші предки вважали, що небо – то терем Божий, а зірки – вікна. При народженні кожної людини Господь прорубує в небі віконечко, в яке вселяється ангел. Ангел слідкує за новонародженою людиною впродовж життя і все заносить в книгу. А коли людина помирає, зірка падає з неба. На скільки ж осиротіло небо над Україною за останні місяці!!! Перша хвиля цього зорепаду символізує героїв Небесної Сотні. Серце стискається від болю при усвідомленні того, що на маленькому клаптику вулиці Інститутської (тепер «Небесної Сотні») полягли від снайперських куль мирні демонстранти. Повні зеленої життєвої сили дерева, що ростуть уздовж вулиці, обвішані портретами героїв Небесної Сотні, наче живий пам’ятник кожному з них. Цілий зорепад молоденьких зірочок накрив українську землю при падінні збитого терористами пасажирського літака. А скільки їх згасає щодня разом з юними серцями ровесників наших дітей!!! За твердженнями очевидців, їх є набагато більше, аніж подається офіційно...
Багато з нас, представників української діаспори, час від часу відвідуємо своїх рідних на материку. Цьогорічну відпустку я присвятила гуманітарній місії за дорученням Українського Конгресового Комітету Америки, відділ Іллінойс, який відгукнувся на прохання батальйону патрульної служби УМВС України в Чернівецькій області допомогти придбати предмети захисту та обмундирування для співробітників, котрих відряджають у гарячі точки на Сході України. УККА, відділ Іллінойс, впродовж 40 років від початку свого заснування постійно надає фінансову допомогу на всіх критичних відтинках історичного розвитку України. З перших днів появи Майдану Український Конгресовий Комітет, відділ Іллінойс, передавав грошову допомогу, закуповував і пересилав на потреби Майдану теплий одяг, медикаменти. Разом з іншими українськими громадськими організаціями Чикаго УККА, відділ Іллінойс, згуртовував людей для проведення пікетувань, демонстрацій, організовував зустрічі діаспори з представниками американської влади, щоб спонукати їх до більш рішучих дій для підтримки України в боротьбі за її незалежність.

Київ. Вулиця Героїв Небесної Сотні (колишня Інституцька)

Події, які сколихнули світ наприкінці 2013 і продовжуються до сьогодні, не залишили байдужими жодного українця діаспори. Багато допомоги надала Україні українська діаспора всього світу, та ще більше її потрібно сьогодні. Куди б не ткнути пальцем – не помилишся, адже допомоги потребують і професійні військові, і призовники з цивільного населення, і тяжко поранені, котрим не судилося стати Героями України посмертно, і тим родинам, котрі вже мають таких Героїв.
Впродовж двох десятиліть ми пишалися тим, що здобули свою незалежність без жодної краплі крові. Весь цей час всі наші президенти «заколисували» нас в унісон з Росією. Ми втратили пильність, здали «гарантам» зброю, знищили армію, дозволили грабувати себе і країну. Ніхто не сподівався, що при спробі піти своїм шляхом, у ХХІ сторіччі, можливий такий наглий і безнаказаний терор на очах у всього світу. Заколисалися ми і забули уроки історії боротьби наших пращурів за свою незалежність. А історія гласить, що споконвіків, починаючи з часів правління Петра Першого, волелюбний український народ тяжко карали за спроби скинути із себе московське ярмо. Згадаймо лише вирізаний Батурин, знищену Запорізьку Січ, розстріляних героїв Крут, Голодомор. Далі, за роки правління «Совєтской власті» було знищено 52 мільйони цвіту української нації...
Роки не змінили Росію, по своїй суті вона була, є і буде агресором. Впродовж останнього сторіччя Росія накопичила величезний досвід ведення постколоніальних воїн. Лише через війну в Афганістані пройшли вишкіл сотні тисяч військових. Після розпаду радянської імперії, за відпрацьованими шаблонами, росіянам вдавалося дурити світ у збройних конфліктах на руїнах колишнього «Совєтского Союзу», видаючи себе за миротворців.
У кожному конфлікті Москва задіювала свою армію. І все це відбувається за одним сценарієм – спочатку йде провокування спецслужбами жорстоких кривавих сутичок, далі починається «миротворча операція», після якої посилають солдатів у блакитних шоломах з «місією примушування до миру». Яскравим прикладом такої «миротворчої операції» свого часу стала Чечня та Грузія. Тільки завдяки втручанню НАТО російські війська не ввійшли до столиці Грузії. Багато з нас не розуміли, точніше, не хотіли вникати в проблеми цих народів. Ми спокійно приймали брехню з російських засобів масової інформації, осуджували чеченців. Зараз ми їх дуже добре розуміємо, бо подібне горе спонукало і нас, українців.

	Київ. Майдан. Незалежність в небезпеці			Київ. Майдан

Операція за вищезгаданим шаблоном проти України готувалася роками. Особливо за період правління найненажерливішого президента Януковича в усіх сферах діяльності нашої держави утворилася підпільна мережа російських агентів, які готові активізувати свої дії в потрібний момент. Такий момент настав, коли почалися акції протесту на Майдані в Києві. Роздратовані Майданом правителі Кремля замахнулися на територіальну цілісність України, кинувши виклик усьому світові. Після анексії Криму Путін планував спровокувати масові повстання в Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій та Одеській областях, розраховуючи на прагнення російськомовного населення цих областей «воссоєдініться с матерью-Расєєй».
На всю потужність роками працювала і продовжує працювати пропагандистська машина. Мешканців Криму і Сходу України лякали бандерівцями, котрі приїдуть катувати і вбивати. Натомість, з’явились «тітушки», «зелені чоловічки», потім терористи-найманці з провокаціями, викраданням людей, мародерством, бандитизмом, ґвалтуваннями та вбивствами. Прикро, що і по сьогоднішній день російська пропаганда тримає у своєму силовому полі чимало громадян України.
А наші вітчизняні телеканали, навіть у західних областях, щедро пересипають інформаційний простір між репортажами з гарячих точок зони АТО демонстрацією серіалів про «доблесних» російських міліціонерів, прокурорів та військових. Іншими словами, під час підступної війни рекламують «доблесного» ворога. Проходячи однією з вулиць Києва, я пробувала ставити перехожим запитання, і тільки двадцята за рахунком особа відповіла мені українською. Хіба це не жахливо???

Настасія Марусик та Євген Кушнір

Та, попри все, Росія стратегічно прорахувалася. Кількість мешканців вищезгаданих областей, які захотіли приєднатися до путінської Росії, виявилась значно меншою, порівняно з розрахунками Кремля. Спроби збройних виступів у Харкові та Одесі зазнали поразки. В інших «запланованих» Кремлем областях України сепаратистський рух було придушено в самому зародку проукраїнськими місцевими мешканцями. Лише в Донецькій та Луганській областях, де проживають нащадки «визволителів», переселених за вказівкою Сталіна з Росії після Другої світової, агенти Путіна зуміли створити так зване «ополчення» з місцевих людей. Москві потрібний був плацдарм для розігрування спектаклю, за яким планувалося розростання збройного протистояння з втягуванням в цю операцію якнайбільшої кількості місцевого населення. Путін розраховував на те, що майже обеззброєна слабка українська армія в розграбованій країні не зможе чинити належний опір вишколеним покидькам-терористам. І тут він прорахувався. Швидке відродження української армії, основане на глибокому патріотизмі, виявилося цілковитою несподіванкою для Кремля. І не тільки для Кремля.
Ще донедавна і ми самі розмірковували над тим, що, принаймні, ще одне покоління потрібне для знищення диктатури Януковича та наведення ладу в Україні. А воно непомітно виросло і постало у своїй молодій силі на Майдані. Після Майдану молоді представники відновленої української нації взяли курс на «гарячий» Слов’янськ, Донеччину та Луганщину, не маючи на перших порах навіть елементарних засобів захисту. На допомогу військовим кинулось все цивільне населення України та українська діаспора світу.
Перебуваючи на Буковині, я постійно слухала місцеві радіо і телеканали, котрі періодично оголошують про збір коштів та продуктів харчування для військовослужбовців, що перебувають у районі бойових дій. Зубожіле населення на фоні постійної дорожнечі та підвищення тарифів на комунальні послуги віддає останні копійки задля того, щоб поменше сумних звісток приходило на Буковину. Якщо керівництво військових частин вишукує можливі і неможливі резерви, зокрема, спонсорські, то призовникам із цивільного населення видають списки, за якими вони повинні закупити все необхідне за власні кошти.

Батальйон патрульної служби в придбаних бронежилетах	Настасія Марусик, Ярослав Козак, Дмитро Братко

Жінка, приватний підприємець, яка налагодила постачання предметів захисту з Німеччини, розповідає, що дуже прикро дивитися на таких хлопців. У когось є родина за кордоном, а комусь на «придане» скидається вся вулиця або ціле село. Та знайти гроші – це тільки половина проблеми. Купити за них нема що – я сама переконалася в цьому. На сьогодні на основні предмети захисту для військових (бронежилети та шоломи) попит набагато переважає пропозицію. І вину за це повинна взяти на себе українська влада. Багато російських політиків попереджували, що після олімпіади в Сочі Путін готує для України сюрприз. Вже тоді, під час проведення олімпіади, потрібно було укріплювати кордони і налагоджувати масове вітчизняне виробництво продукції для військових. Значно пізніше, вже після анексії Криму, декотрі підприємства перекваліфікувалися на оборону, почали виготовляти вітчизняні бронежилети. Але цього катастрофічно не вистачало, та й отримати їх можна далеко не кожному – тільки по перерахунку військовим організаціям. Щоб виручити призовників із цивільного населення, волонтери і приватні підприємці почали шукати цю продукцію за кордоном. З Німеччини вивезли майже все, принаймні, багато складів уже спустошено. Київ закуповує великими партіями і реалізовує з подвійною націнкою.

Буковинець Ігор Крисоватий		Буковинець В’чеслав Пелехатий		Буковинець Віктор Мігован

Буковинець Віктор Піцул			Буковинець Владислав Файфура		Буковинець Максим Доник

У цієї жінки була можливість закупити партію бронежилетів та шоломів. Для гарантії доставки цієї партії з Німеччини в Україну через Польщу потрібен був супровідний лист з Чернівецької міської ради. Та один із депутатів за цю послугу вимагав хабар.
Як правило, лави цивільних призовників формуються з хлопців із малозабезпечених родин. Декотрі з них вже встигли повернутися на рідну землю, поповнивши Алею Слави на буковинських кладовищах. У таких родинах, як правило, залишилося по троє-четверо неповнолітніх дітей. Дехто з «імущих», котрим бракує патріотизму, має змогу відкупитися за 500-600 доларів США. Одні захищають Вітчизну, а інші гуляють у ресторанах. Обурені матері та дружини перекривають дороги з вимогами відряджати на війну разом з їхніми синами місцевих чиновників та їхніх синів. Нещодавно працівники управління державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Чернівецькій області затримали за хабар працівника Чернівецького міського комісаріату (за сумісністю – голову комісії ЧМВК з обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовців), який вимагав 500 доларів США у чернівчанки. За цю суму він гарантував, що її син не буде призваний для проходження служби в Луганській області. Під час передачі коштів горезвісний начальник був затриманий на гарячому. Цього пана варто було б відправити не в тюрму, а в зону бойових дій.

	Київ. Майдан. Послання від пращурів			Київ. Надпис біля посольства Нідерландів

Поїздки на Схід України стають регулярними для буковинських волонтерів. Для цього докладають чимало зусиль малі підприємці, які виступили ініціаторами збору коштів на підтримку армійців. До цієї справи останнім часом активно долучилися освітяни, науковці чернівецьких вишів. Якщо раніше серед вантажів, які везли на Схід, переважали продукти харчування, то тепер на зібрані кошти закупили військову форму, спецвзуття, навігатори.
Разом із волонтерами в гарячі точки їдуть і буковинські журналісти, висвітлюючи правдиву інформацію на шпальтах місцевих газет. Один із буковинців, боєць батальйону «Айдар», розповів журналістам про затяжні бої та зраду в середовищі керівництва АТО, про те, що командуванню не вистачає організованості, а солдатам – належного обмундирування. На його думку, бойові дії сил АТО були б набагато ефективнішими, якби не зрада в керівництві. Терористи володіють такою інформацією, про яку знають тільки в центральному штабі АТО. Боєць розповів також, що «айдарівські» добровольці воюють на передовій, а шоломи їм видали із запасів Другої світової війни – 1943 року виробництва. Бійці іншого підрозділу скаржаться на те, що вже декілька місяців їх не міняють, мовляв, вони мають вже досвід, а іншим потрібно починати все з нуля. Їм обіцяли, що після перших 45 днів буде ротація, а насправді виходить, що перші 20 тисяч призовників повинні бути смертниками. Хлопцям хочеться у відпустку, до своїх рідних, коханих, до дітей. 38-річний чернівчанин Руслан Берладін при звільнені Маріуполя у складі батальйону «Азов» віддав свій бронежилет журналістці, а сам отримав смертельне поранення і… дивом вижив, завдячуючи професійним лікарям. Тепер вся Буковина збирає кошти на лікування Руслана. Білборди на головних вулицях Чернівців, що донедавна виконували рекламні функції, перетворилися на заклики про збір допомоги пораненим.

Буковинський військовий, який віддав свій бронежилет журналістці

Після поновлення активної фази антитерористичної операції позиції українських військових почали обстрілюватись терористами з новою силою. Знахабнілі найманці, керовані Москвою, кинули виклик усьому світові, збивши цивільний літак малазійських авіаліній, на борту якого перебувало майже 300 осіб із багатьох країн світу. До посольства Нідерландів у Києві безперервно приходять люди, щоб віддати шану загиблим і висловити гнів та обурення винуватцям катастрофи. Про цю велику ненависть світової спільноти, адресовану Путіну, свідчать написи, залишені серед гори живих квітів.
Дії терористів стають некерованими. Українські солдати вважають, що домовлятися нема з ким – терористів, як і зрадників в штабі АТО, потрібно знищити. А для цього патріотизму замало, потрібна допомога новими силами, технікою, предметами захисту, гігієни. Тому допомога, яку надав УККА, відділ Іллінойс, виявилась дуже доречною. Заступник начальника УМВС, начальник міліції громадської безпеки, полковник міліції Ярослав Козак висловив щиру подяку українській громаді Чикаго за щедру фінансову підтримку, за розуміння і небайдужість діаспори, яка протягає руку допомоги у тяжкі для України часи. Пан Ярослав розповів, що буковинські правоохоронці несуть службу в Луганській області. З перших днів їхнього перебування на передовій керівництво вишукує фінансові резерви, щоб взути, одягти, нагодувати понад 300 співробітників, неодноразово виїжджає разом зі своїми підопічними в зону бойових дій, а також турбується про їхні родини. Дільничні інспектори на місцях допомагають вирішувати побутові та фінансові проблеми родинам співробітників, котрі перебувають у зоні АТО. Перші 25 щасливців нещодавно повернулися додому. Їх замінила інша група співробітників.
Командир батальйону патрульної служби при УМВС у Чернівецькій області Дмитро Братко має у своєму підпорядкуванні 151 особу. Службовці несуть патрульну службу, попереджуючи випадки розповсюдження в області «нечисті», якою Путін та його агенти намагаються заполонити всю територію України. Саме цьому батальйонові дісталася наша допомога. Пан Дмитро розповів, що хлопці забезпечені бронежилетами 1-2 рівня захисту, які не придатні для перебування в зоні АТО. На придбання відповідної продукції 5-го рівня захисту, ціни на яку ростуть у зв’язку з підвищеним попитом, у службовців немає коштів. Із місячною платнею близько 2000 гривен ніхто з них не в змозі купити бронежилет і шолом за 8000 гривен.

Мимоволі напрошується питання, де і в якій ще країні існують такі порядки? Зрозуміло, що керівництво намагається вирішувати це питання, є вказівки Міністерства про забезпечення співробітників предметами захисту. Але командир батальйону розуміє, що в умовах повного зубожіння економіки України здійснити це буде нелегко. А відрядити своїх підлеглих у зону бойових дій без належного обмундирування вважає злочином. Тому хлопці з батальйону, у вільний від основної служби час, самотужки пробують вишукувати добродіїв та спонсорів. Вони із щирою вдячністю прийняли фінансову допомогу української громади Чикаго, на яку ми закупили для батальйону обмундирування, рукавиці для тактичних операцій, балаклави, десять комплектів бронежилетів 5-го рівня захисту та шоломи. В цьому мені активно допомагав один із службовців батальйону, лейтенант Євген Кушнір.
Якщо обмундирування отримав кожен солдат особисто, то бронежилети і шоломи заберуть ті з них, хто поїде в зону бойових дій. З дня на день хлопці очікують на команду, щоб замінити чернівецький «Беркут», який несе службу на кордоні між Харківською та Луганською областями, та співробітників ДАІ, котрі перебувають у Луганській області. А ми будемо молитися за те, щоб воїни української армії якнайшвидше очистили нашу землю від нечисті і всі повернулися живими. На жаль, Буковина, окрім Героїв Небесної Сотні, поповнюється списком Героїв, котрі віддали свої життя за час проведення антитерористичної операції. Ними пишається вся Україна, їх називають героями, та, на жаль, це слово не загоїть душевних ран батьків, дружин, дітей.
Слава Україні! Слава Героям!

Світлини автора