Закінчення.
Початок у номері 25

Столиця для відпочинку

Столиця будь-якої країни асоціюється зі сильним шумом, психологічним навантаженням, тиском і дратівливістю. Натомість, у столиці Словенії – Любляні – людина відпочиває. Тут не знають, що таке корки, за винятком часу-пік.

	Тут зародилося християнство у Словенії

Проживає в цьому прекрасному старовинному місті 270 000 населення. До невеличкої центральної площі столиці сходяться кілька вуличок. Ввечері вона служить для збору містян, де за гальбою пива можна послухати виступи словенських і закордонних гуртів. Щовечора виступає інший гурт.
Символом Любляни є дракон, пам’ятник якому прикрашає центр міста. Якщо вірити легенді, то саме на цьому місці Ясон з аргонавтами переміг крилатого змія.
У самому центрі, на високій горі, височіє відомий Люблянський замок, який добре видно з усіх боків. З вершини замку видно всю Любляну.
Не страшно ходити по Любляні вночі, не страшно заходити в нічні клуби. Якщо в Україні нічні клуби асоціюються з розпустою (принаймні, мені доводилося таке чути неодноразово), то у Словенії це – просто відпочинок. Кілька разів я побував у нічних клубах Любляни. Там люди танцюють, п’ють пиво, але, попри те, немає п’яної людини, жодної штовханини і з’ясовування стосунків.
Єдиний недолік Любляни – майже щоденні сильні тумани восени. Часто через тумани люблянський аеропорт не приймає літаки. Коли був тут перший раз восени, так і не пощастило побачити столицю без туману.

Словенське село

Якщо різниця між столицями України та Словенії не надто відмінна, то українське і словенське село – це два паралельні світи. Села у Словенії створені для життя, а не для виживання. У словенських селах є вся необхідна інфраструктура, присутні мережеві світові супермаркети, медичне обслуговування, якісні дороги, навчальні заклади, можливість повноцінно розвивати фермерський бізнес. Будинки у селах, здебільшого, двоповерхові – охайні і красиві, прикрашені різнокольоровими квітами. Словенці мають свій почерк у сільському господарстві. Гордістю народу є дерев’яна будівля для висушування і зберігання сіна – козелец («л» майже не вимовляється). Крім користі в сільському господарстві, ця будівля є прикрасою села.

Один із гірських храмів	Храм на вершині гори

Виробництво морської солі на Адріатичному морі	Виробництво морської солі на Адріатичному морі

Мова закоханих

У Словенії можна порозумітися хорватською і сербською мовами, але не настільки просто, як я собі це уявляв. Словенська мова досить відмінна від усіх інших південнослов’янських. Мій сербський приятель розповідав, що серб легко зрозуміє македонця чи болгарина, а порозумітися зі словенцем досить складно. Так, за часів Югославії, словенці вивчали сербську, але тільки в 5 і 6 класі, по 2 години на тиждень. Звісно, цих знань недостатньо, щоб добре розмовляти сербською. Це не Україна, де російська була на рівні з українською, не кажучи вже про російські школи в Україні. Зате легше порозумітися англійською: практично кожен другий словенець вільно розмовляє англійською мовою.
Словенська мова має понад 40 діалектів, що об’єднуються у 7 основних груп: горенська, доленська, штирійська, паннонська, каринтійська, ровтарська та приморська. Словенська мова одна з не багатьох має число двоїну. Двоїна – відмітна риса ще індоєвропейської прамови. На даний час двоїна збереглася у лужицькій, словенській і частково у литовській та українській мовах. У словенській мові збереглися три типи наголосу: слабкий, середній (у коротких складах) та сильний (у коротких та довгих складах). Словенську мову вважають мовою закоханих.
У словенській мові є багато германізмів. Деякі слов’янські слова для слуху українця виглядають кумедно і дивно. Наприклад: пенсія – покойніна, водолаз – потопляч. Багато словенських слів схожі з українськими.

Словенія – туристична країна

Дивує те, що у Словенії повільно розвивається туризм. Країна має вихід до Адріатичного моря протяжністю 42 км і кілька міст на березі цього моря. Найкраще місто – Піран, котре має форму риби і старовинну архітектуру. Проте потік туристів їде на це ж море до розкручених Хорватії і Чорногорії. Гірськолижні курорти у словенських Альпах теж не розкручені, хоча умови ті ж самі, що у Швейцарії та Австрії. Тим більше, що в альпійському Бохіні один із найдешевших гірськолижних курортів у Європі.
І це – далеко не все. Чого тільки варта одна з трьох перлин Словенії – Постойнська Печера. Це система карстових печер довжиною 20 570 м на платі карст, що біля міста Постойна, в регіоні Нотранська Крашка. Це – найдовша печера у Словенії. В печері є електричне освітлення і залізниця. Печера була утворена за допомогою річки Пивка, котра протікає по печері довжиною 800 м. Вперше печеру описав у XVII сторіччі барон Янез Вайкард Вальвазор. Детальні дослідження і відкриття печери були зроблені Лукою Чехом у 1818 році, котрий готував печеру для відвідин першим імператором Австрії Францем II.

Вулиці словенських міст вражають своєю чистотою

У 1819 році печера була відкрита для всезагального відвідування і Чех став першим офіційним туристичним гідом. Електричне освітлення печери було проведено в 1884 році, навіть раніше, ніж у Любляні. У 1872 році була прокладена перша у світі печерна залізна дорога, вагонетки якої на початках штовхали гіди, а на початку XX ст. був установлений газовий локомотив. Після 1945 року локомотив було замінено на електричний. 5,3 км печери відкрито для відвідин – це найбільша довжина відкритого для відвідин туристами печерного простору у світі. В печері весь рік утримується температура приблизно 10°С. У Постойнській Ямі живе людська риба (європейський протей). Водиться в Словенії, Хорватії, Боснії та Герцоговині.
Для прихильників гірського відпочинку буде цікаво підкорити найвищу точку країни – гору Триглав. Вершина гори – 2 864 метра. Триглав – національний символ Словенії, зображений на гербі і прапорі держави. Гора Триглав, разом з околицями, оголошена єдиним у Словенії національним парком, де зберігається недоторкана унікальна природа гірського ландшафту. Вперше гору підкорили 26 серпня 1778 року чотири словенські підкорювачі – Лука Корошець, Матия Кіс, Штефан Рожич і Ловренц Віломітцер.
У Словенії багато озер. Гордістю країни є озеро льодовикового походження Блед. Неподалік нього розташоване мальовниче озеро Бохінь. У південно-західній Словенії є карстові озера – Церкниське та Планінське, які на літо повністю висихають, а на зиму знову з’являються.
Славиться Словенія численними замками, яких у країні дуже багато, і всі вони відреставровані.

	Люблянське Тримостя

Освіта у Словенії

Шкільна освіта у Словенії безкоштовна і загальнодоступна для дітей віком від 6 до 11 років. Школи добре забезпечені матеріально. На відміну від багатьох українських, у словенських школах немає обдертих класів чи коридорів. Навіть у найменшому селі в школі є всі умови для навчання. В Любляні (з 1919 р.) та Мариборі (з 1961 р.) діють університети, де навчаються, відповідно, 34 тис. та 12,2 тис. студентів. А загалом, у країні діє 37 закладів вищої освіти. Порядок у цих закладах такий, що денна форма навчання за державний рахунок, заочна – за власний, Правда, кількість заочників щороку зменшується. Наприклад, 10 років тому заочників було 70 відсотків, а цьогоріч – сорок.

Великий приятель України

Як українці Шевченком, так словенці пишаються Францом Прешерном – великим словенським поетом, одним із засновників словенської літературної мови. Спочатку Прешерн писав німецькою, а словенською почав писати тоді, коли хтось йому закинув, що словенська мова «невисока» і нею неможливо написати щось якісне. Саме він підніс словенське слово на європейську вершину.
Ще одна особистість, ким пишаються словенці – поет, літературознавець і перекладач Йоже Абрам. Літературні псевдоніми: Байда Козак, Трентар, Мостар. Народився Йоже Абрам 2 лютого 1875 року в місті Штан’єль. Помер 22 червня 1938 р. У 1899 році закінчив духовну семінарію в Гориці. Був сільським священиком. 1912 року, за мотивами словенського фольклору, написав народну драму «Золоторіг» (видано 1934 року). Йосип Абрам – автор статей про українські народні пісні та про переклади творів словенської літератури українською мовою. 1895 року, в журналі «Dim in svet» («Батьківщина і світ», № 21), надрукував перший оригінальний твір – баладу «Українець», позначену впливом творчості Тараса Шевченка.

Словенське чєвапі

Популярність Абраму принесли поетичні переклади творів Тараса Шевченка, що вирізняються високою точністю і художністю. Видані 1907 і 1908 рр. у Любляні, дві книжки «Кобзаря» містять 43 твори Шевченка в перекладі Абрама. До кожної з цих книжок також додано розвідки перекладача. Статті про життя і творчість Т. Шевченка друкував у журналі «Dim i svet». У своїх статтях Абрам докладно висвітлив життєвий і творчий шлях Шевченка, охарактеризував його роль у тогочасному суспільному і культурному житті України й Росії, ідейно-художній зміст його творчості. Завдяки працям Абрама і його перекладам поезія Шевченка на початку 20 сторіччя стала помітним явищем літературного життя Словенії.
У 2007 році, з ініціативи секретаря Українського товариства у Словенії «Карпати» Андрія Гевки, на батьківщині Й. Абрама – місті Штан’єль – було встановлено погруддя Й. Абрама і Т. Шевченка.

Словенська кухня

	Туманна Любляна

У словенській кухні поєднані слов’янські та австро-німецькі традиції. Від німецьких традицій запозичені квашена капуста, смажені ковбаски з кислим соусом, м’ясо з печерицями, шніцель та яблучна випічка, з австрійської – омлет, штруделі та торти. Відчувається тут і східна кухня, зокрема, балканський «бурек» (слойоний пиріг з м’ясом і сиром) і чєвапі. Чєвапі – страва народів Балканського півострова. Це – смажені ковбаски з перемеленої яловичини чи свинини з цибулею і приправами. Подається з великою кількістю нарізаної сирої цибулі.
Зі слов’янської кухні запозичено грибні страви та супи, гречана каша, широке застосування хлібобулочних виробів, клецки. Від угорців запозичено «бограч» і наваристі супи, а зі середземноморської кухні – широке застосування морепродуктів і зелені.

Люблянський оперний театр

Традиційна перша страва – суп зі свинини з овочами й оцтом, яловичий бульйон, грибний суп, юшка, суп із ковбасками. На друге часто подають гуляш.
Із випічки популярна «потіца» («горіховий рулет» і ґібаніца» (тістечко, наповнене яблуками і сиром в гарячому виді).
Словенці вміють виготовляти чудові вина. Є вина вищої якості, марочні і столові. Найбільш якісні вина у Словенії: Beli Pinot, Merlot. Найкращі лікери у Словенії – «Плетершка хрушка», який виготовляють монахи-картезіанці. Вони вирощують грушу у пляшці, а потім заливають її бренді. Дуже смачний словенський лікер із чорниць.
Словенці п’ють багато пива. Виготовляють лише три види пива: Lasko, Union і соціальне пиво під назвою Pivo.

Використана література:

Країнознавство. Частина І. Культура народів слов’янських країн. – Навчальний посібник: Ю. М. Алексєєв, В. І. Наулко, Н. В. Руденко, К.: Київський славістичний університет, 2002. – 121 с.