Назару – 25 років. Народився в м. Сокаль, Львівської обл. Закінчив механіко-математичний факультеті КНУ імені Тараса Шевченка та юридичний факультеті Київського національного університету внутрішніх справ. На Майдані з першого дня – 21 листопада. З 30 грудня, після утворення Громадського сектора Євромайдану, став одним із його координаторів. На базі охорони ГСЄ створив 26 сотню Самооборони Майдану. Він та його 26 сотня брали участь у всіх подіях, зокрема, 18-20 лютого.
Майдан і його остаточна перемога – життєва мета й основна робота Назара сьогодні. Йому віриш і захоплюєшся інтелектом, широтою культури, перш за все, політичної, та посвятою ідеї. Він – один із найяскравіших представників Нової молоді. Високо цінує та вважає своїм соратником та побратимом Миколу Бондара – отамана Козацького війська, сотника 4-ї сотні, одного з визнаних лідерів Майдану.

Зустрічі з Президентом Майдан вимагав від самого початку. Думалося навіть, що по дорозі зі Софії після 2-ї частини інавгурації Петро Порошенко заїде на Майдан, щоб покласти квіти Небесній Сотні. В той день деякі кияни наївно і довго чекали його на Майдані і надіялися на його, здавалося, такий логічний крок: адже сам стояв не раз на сцені Майдануі виголошував палкі промови.
На всіх попередніх трьох вічах спікери та ведучі запрошували Президента прийти на зустріч. І ось напередодні Четвертого віча зустріч відбулася. Але не така, на яку очікував Майдан. Що і як сталося Назар розповів автору щиро і, здається, правдиво.

Хто і як готував зустріч з Президентом Петром Порошенком 22 червня в приміщенні його Адміністрації?

Про зустріч нам повідомили в середу, 18 червня зранку, сказали, що вона має відбутися у четвер, 19 червня. Але згодом перенесли на неділю, 22 червня. Перше повідомлення прийшло до нас від Влада, працівника прес-центру, який є членом «Нової країни» під головуванням Валерія Пекаря. Ширяться чутки, що В. Пекар є близьким до Бориса Ложкіна – нинішнього глави Адміністрації Президента.
Спочатку мова йшла про те, що Президент зустрінеться з активістами Майдану – тобто – з нами. Сказали про кількість учасників – 400, потім – 200 людей. Ми кілька днів все обговорювали, в нас є прагнення до діалогу з Президентом. Але діалог неможливий у форматі зустрічі з 200 активістами. Ми ставили свою вимогу – зустріч з 30-35 активістами, з них 10 – ті, хто ставитиме питання. Сам перелік питань ми мали обрати на Великому Колі, тобто, нараді всіх (більше, ніж 50) підписантів нового Маніфесту Майдану.
У суботу, 21-го червня, нам повідомляють, що на зустрічі ще буде багато інших активістів, окрім нас. І в нас починаються дебати – дуже довгі та жорсткі. В очікуванні того, що зустріч перетворюється на фарс, ми проголосували туди не йти, а вимагати зустрічі окремо. Тим паче, що станом на суботу прес-секретар Президента Святослав Цеголко ще нічого не знав про цю зустріч. Ми проголосували не йти.
А потім виявляється, що частина підписантів все одно йде. Зокрема, йде Центральна Рада сотень, яка зарекомендувала себе не дуже позитивно (незрозуміло, коли з’явились та хто їх на початку фінансував. Вони підписали одноосібний Меморандум з В. Кличком від імені всього Майдану, згідно з яким людей, що жили в КМДА, вигнали та побили, пробують регулярно знімати намети та звільняти проїзди, а натомість – Майдан не отримав нічого, навіть біотуалетів не поставлено).
Я був змушений туди йти наперекір нашому рішенню, адже обставини змінились, і була загроза, що можуть підписати з Президентом якийсь меморандум, що не відповідає намірам Майдану. Категорично проти відвідин незрозумілої зустрічі висловився Микола Бондар. Я старався його переконати, але не вдалось. Прийшовши на зустріч, я остаточно вияснив, що зустріч організовував Валерій Пекар (бізнес-партнер Пилипишина, власник «Експоплази»), і саме він від імені «Нової країни» розсилав запрошення – анкету в електронній формі для участі в заході.
Варто зазначити, що ні Громадський сектор Євромайдану, який був найбільшою польовою організацією Майдану, ні Українське Козацьке військо, яке було і є найбільшою силовою організацією, запрошення не отримали. Не отримав його й Автодозор. З приводу домовленості Центральної Ради сотень, то вона справді була. Їх особисто розсаджував Валерій Гелетей (начальник УДО – Управління державної охорони) у перших рядах, пересаджуючи тих, хто вже там сидів. На моє прохання В. Пекар включив мене у список тих, хто ставитиме питання Президенту.

Про що йшлося на зустрічі. Хто й які питання ставив? Відповіді Президента за твоєю оцінкою?

Президент виступив з 20-хвилинною промовою. Виступ був досить сильним та доволі правдивим. Фактично Петро Порошенко озвучив практично всі наші вимоги, окрім вимоги створення територіальних громад та надання їм відповідних прав. Але він прямо не сказав про жодне звільнення. Класно було сказано про перевибори – Президент сказав, що без нас він не зможе заставити йти депутатів на перевибори: «Повростали в крісла – не витягнеш», чим зірвав бурхливі оплески. Правда, не сказав ні слова про необхідність нового закону про вибори, про це він вже відповів пізніше. Щодо свого плану миру, сказав, що це – вимушений крок задля стабілізації та через вимоги західного світу.
Далі пішла черга запитань. Першим виступав архієпископ владика Стефаній – виступив за єдність, сказав, що радіє з того, що Президент йде з нами на контакт, а також згадав «Собор» Олеся Гончара, сказавши нам усім «берегти собори душ наших...» Далі він зачитав звернення від спільнот Майдану до Президента. На слух – звернення було досить непоганим, правда, доволі м’яким, не вимагало певних дій. Але найголовніше – він не був складений нами – всіма підписантами Маніфесту, не виносився на обговорення та уточнення, і фактично він розколює нас самим фактом написання.
Далі питання ставив Анатолій Башловка (представник Антикорупційного комітету Майдану). Йшлося про перевибори за новими правилами, про новий закон «Про політичні партії» та нові виборчі правила. Президент сказав, що вибори необхідні, і що він прагне їх провести в останню неділю жовтня. За новими правилами – відкриті списки, пропорційна система, прозорі витрати на вибори.
Далі настала моя черга. Я сказав, що спільноти Майдану підтримують те, що було озвучено Президентом. І моє питання: «Пане Президенте, зі зовнішнім ворогом все ясно – це Росія. Чи не вважаєте ви, що існує потужний внутрішній проросійський ворог, і що його ядро – серед нині чинного керівного складу всіх силових структур?» У відповідь я почув, що справді така проблема існує, і Президент хоче змінити весь керівний склад силових структур, але під час ведення бойових дій це робити не можна. Підготовка до цього відбувається. Він дав чітко зрозуміти, що прагне глобальних змін, вказав на те, що напередодні вночі звільнив першого заступника голови СБУ та призначить нового (перший зам відповідає за боротьбу з корупцією, яку Президент назвав пріоритетом).
Далі запитання поставив представник Духовної Ради Майдану від мусульман. І цим питанням він повністю розкритикував АТО, назвав виродками та зрадниками Авакова та Крутова, запитав, коли їх усунуть з посад, коли буде один адекватний бойовий керівник генштабу, адже АТО досі не має єдиного центру управління. Президент завуальовано погодився, але не сказав прямо, що він їх усуне від посад. Сказав, що весь склад генштабу буде замінений, найближчі рішення відбудуться дуже скоро, керівник генштабу буде один. Сказав Порошенко, що не підписав жодного подання на призначення нових 12 генералів і не підпише. Бо слово генерал має асоціюватись зі словом герой. І в нас буде нова реформована армія з новими генералами – справжніми, бойовими. Навів приклад одного чинного генерал-лейтенанта, (забув його прізвище) Можливо, саме він очолить генштаб.
Далі питання поставила Ганна Гопко – один із координаторів проекту «Реанімаційний пакет реформ». Питання було дуже довгим і багатоскладовим, стосувалось реформ про те, що в Адміністрації Президента повинен бути хтось на постійному контакті з громадськістю, про те, що необхідно прийняти деякі нові закони, серед них – закон «Про прокуратуру». Під час постановки питання Порошенко запропонував Гопко йти на роботу до нього в АП, щоби здійснювати зв’язок з громадськістю. Гопко відповіла, що подумає. З приводу закону – сказав, що організує спільну зустріч з Яремою – новопризначеним Генпрокурором. З приводу зв’язку – представив Геннадія Зубка – заступника голови АП. Далі сказав, що надіється, що ця зустріч – це тільки початок довгого та плідного діалогу з громадськістю.
Далі питання поставила представниця Спілки родин Небесної Сотні Валентина Швець. Питання було довгим, вона сильно хвилювалась і точних формулювань не надала. Сказала, що їх ніхто, крім Яреми, не приймав. Назвала Парубія, Кубіва, Авакова, Яценюка та Тягнибока виродками і брехунами, які втекли 18 лютого та кинули людей напризволяще. А потім жодного разу не зустрілись зі сім’ями загиблих, не допомогли жодним чином. Досі ніхто зі загиблих не нагороджений званням «Герой України». Порошенко сказав, що, на превеликий жаль, це звання отримало багато людей, які його не заслужили, і він прагне виокремити справжніх борців за волю України, тому, якщо сім’ї не будуть проти, то він створить «Орден Небесної Сотні».
Останнім слово взяв представник Самооборони. Він не ставив питань, а узагальнив ситуацію в країні, висловив надію на Президента, та віддав Президенту штандарт, який було забрано одразу після втечі Януковича. На цьому зустріч закінчилась.

Що треба зробити, щоб об’єднати Сотні та всіх активістів Майдану, щоб уникнути розколу?

Майдан не є об’єднаним, і щоб ми не робили – це наразі не вдається. Є група людей, котрі є чесними, на мою думку. Вони, в принципі, тримаються разом з нами. Але нас постійно стравлюють. Плюс є такі, як «дикі сотники» – члени Центральної Ради сотень, які незрозуміло коли з’явились на Майдані, принаймні, ми їх під час всіх подій не бачили, частина з яких шукає і пробує комусь продатись, і готова повністю це зробити. Серед них є люди, котрих ми давно знаємо, є справжні патріоти, але їх частина невелика. Вони контактують із В. Кличком, а судячи зі зустрічі – з В. Пекарем та В. Гелетеєм.
Якщо пробити інформаційну блокаду та отримати ресурси, якби була можливість стабільно харчувати та одягати людей 200, то ми б очистили Майдан від тих, хто його дискредитує. Але зараз такої можливості нема, навпаки, ресурси є в них, бо влада допомагає їм час від часу, адже з ними можна домовитись. Політикам не потрібний сильний Майдан – це загроза для них, тому намагаються дискредитувати його всіма силами. Журналісти не хочуть заглянути в суть проблеми, бути об’єктивними. Їхня інформація часто поверхнева, замовлена.

Ці кишенькові сотники підуть на останній «бій» під час Третього Майдану?

Думаю, що відсотків 80 точно не підуть. Принаймні, протягом Майдану і важких днів я їх не бачив, окрім кількох. Але частина особового складу піде і приєднається до нас, побачивши справжню природу своїх керівників.

Чи не виглядав цей захід лише замилюванням очей надокучливій громадськості без будь-яких результатів?

Я очікував, що він буде таким. І частково так і вийшло, але питання були не найлегшими. Мінусом був короткий час зустрічі. Головне, щоб наступна зустріч відбулася з повноцінним представництвом усіх середовищ у робочому форматі запропонованих нами 30 осіб. Не маємо права допустити створення кишенькової громадськості.

Чому так скупо про цю зустріч сказано в ЗМІ (лиш картинки в «24» та на «Новому» і з текстом невеликим на «5-му каналі») та на Четвертому вічі?

Там стояла тільки одна камера без знаків телеканалу. А під час організації зустрічі нам сказали, що преси не буде – так воно, в принципі, і вийшло. Забирали при вході мобільні телефони та диктофони – стояло два металошукачі, з міркувань безпеки. Можливо, боялись того, що зустріч зірвуть, може, того, що будуть бити по жорстких питаннях. Не знаю. На Четвертому вічі не було оголошено – щоб не піарити зустріч, на яку нас незрозуміло як запросили, на яку прийняли рішення не йти, і на яку пішла частина. Я також мав не йти. Але я йшов туди, щоб не дати нічого підписати. І був сенс туди не йти, якби ніхто не йшов. А там були практично всі, але формат організації був дуже підозрілим.
***
Жаль, що та зустріч, про яку так довго мріяли не тільки активісти, але й кияни, відбулася так формально. Лиш зовнішньо – красиво. Адже гетьман має зважати та поважати свою громаду. Ця зустріч не була, на мою думку, зустріччю з народом. І не тільки тому, що не всіх запросили офіційно, про що каже Назар. Це дуже схоже на «картинку» демонстрації зв’язку з народом. Бодай, один раз Президенту варто показатися на Майдані. Як помітили мудрі люди, Президент мав би одразу частіше спілкуватися та радитися з народом рідним. Звернення до народу в ефірі, враховуючи ситуацію в країні, мали би  бути принаймні раз на тиждень. Радитися не з Обамою та Меркель, бо не вони обирали на службу Вищого чиновника країни, а виборці. Президент продемонстрував вищий пілотаж дипломатії. «Заколисав» присутніх правильними словами згоди, але твердих обіцянок так і не дав (звільнення Авакова, Крутова, Коваля). Не йшлося напевно про прийняття Закону про вибори. Лише висловлена позиція – «я за відкриті списки і т. д.».
Потім: є у Президента прес-секретар Святослав Цеголко, якому Майдан вірить і довіряє. Пане Президенте, і Ви довірте йому організовувати зустрічі з представниками Майдану. Громадськість Майдану вимагає повноцінної та відкритої зустрічі з усіма своїми представниками – підписантами Маніфесту. Люди одразу відчувають фальш показових зустрічей та «обраної зверху» громадськості. Лише з опорою на народ та Майдан Вам вдасться все. Іншого шляху немає.