Більшість громадян України не знають про існування високорозвиненої європейської країни – Словенії. Це не є офіційна статистика, а лише мої спостереження. Коли кажеш українцям про Словенію, то вони вважають, що мова йде про сусідню Словаччину. До речі, Словаччина словацькою мовою звучить як «Словенско». Ще більшу заплутаність створює назва маловідомого хорватського регіону Славонія.

Та найбільше дивує те, що цієї помилки припускаються деякі люди з вищою освітою, зокрема, мої колеги-журналісти. Коли розповідав деяким журналістам, що побував у Словенії, то вони розуміли, що був у сусідній Словаччині. Тому я вже не раз наголошував на тому, що на факультеті журналістики був би не зайвим предмет із політичної географії, адже багато майстрів слова не знають політичної географії не лише світу чи Європи, а навіть України.
У цій статті матиму велику приємність розповісти про одну з найкращих європейських країн, найзахіднішу республіку колишньої Югославії, маловідому для більшості українців Словенію.

	Замок у містечку Боґеншперк

Загальні відомості. Історія

Республіка Словенія – країна на півдні Європи, розташована між Альпами, Адріатичним морем і Панонською низовиною. Межує з Австрією на півночі, на сході – з Угорщиною, на півдні – з Хорватією, на заході – з Італією, на південному заході має вихід до Адріатичного моря. Столиця і найбільше місто – Любляна. Словенія стала незалежною 25 липня 1991 року. Офіційна мова – словенська. Президент Борут Пахор. Площа загалом 20 273 км² (153 місце у світі), води (%) 0,6. Населення 2 055 527 (перепис 2012 р.). Валюта – євро. Рельєф: гористий, річки Сава, Драва; політична система – демократія, що розвивається.
Слов’янські пращури сучасних словенців осіли на території країни в VI сторіччі від Р. Х. У VII сторіччі заснували Карантанію – одну з перших слов'янських держав. У 745 році Карантанія, в обмін на військову допомогу, визнала протекторат з боку франків, зберігши при цьому формальну незалежність до свого розпаду в 1180. Вплив франків сприяв поширенню християнства серед словенців.
Приблизно у 1000 році було написано перший письмовий документ словенською мовою Brizinski spomeniki (Фрейзінзькі манускрипти або Фрейзінзькі пам'ятки). У XIV сторіччі територія сучасної Словенії підпала під владу Габсбургів і згодом увійшла до складу Австро-Угорщини. Словенію було розділено на три провінції: Краньську, Горишку і Словенську Штирію.

Місто Піран

Перенаправлення торгових шляхів і Тридцятирічна війна у XVII сторіччі спричинили економічний занепад Словенії, але в XVIII сторіччі господарський розвиток знов активізувався: промислове виробництво збільшилось. У 1809-1813 роках велика частина Словенії входила до складу Іллірійських провінцій. У XIX сторіччі, насамперед під час Революції 1848-1849 рр., у Словенії розпочинається національний рух (центр – Крайна).
У 1918 році розвалилась Австро-Угорщина, в результаті чого Італія окупувала області Приморську і Істру, а також частину Далмації.
У 1918 році відбулося об'єднання Словенії зі Сербією й Хорватією. В 1929 році країну було перейменовано в Королівство сербів, хорватів і словенців. У 1941 році, після окупації Югославії державами Осі, Італія анексувала територію до Любляни – Провінція Любляна, а Німеччина – решту території з містом Марибор. Після Другої світової війни Словенія увійшла до складу Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія, яку було проголошено 29 листопада 1945. Від Італії до Словенії було приєднано регіон Обално-Крашка і Горiцкий регiон (Горiшка регiя). У 1989 була змінена конституція з метою виходу з федерації. В 1990 пройшли вибори на багатопартійній основі, Словенія оголосила про суверенітет і незалежність, що було схвалено на референдумі. Незалежність проголошено в 1991, після чого у республіку була введена Югославська Народна Армія, договір про припинення вогню підписаний за допомогою ЄС, армія була виведена. Незалежність Словенії визнана ЄС і США в 1992 році, у тому ж році країну прийнято в ООН і ОБСЄ. Словенія є також членом НАТО, ЄС і Шенгенської угоди.
Адміністративно Словенія розділена на 212 общин. Общини є однією з форм місцевого самоврядування, які визначаються статтями з 138 до 144 Конституції Республіки Словенія. З метою підтримки національної статистики Статистичним Бюро Республіки Словенія вся Словенія розділена на 12 статистичних регіонів: Горенський регіон, Регіон Горішка, Регіон Юговсходна Словенія, Регіон Корошка, Регіон Нотрансько-крашка, Регіон Обално-крашка, Осреднєсловенський регіон, Подравський регіон, Помурський регіон, Савинський регіон, Споднєпосавський регіон, Засавський регіон.

Люблянський замок	Єдиний словенський замок на воді в місті Оточец

Географічний центр Словенії	Парламент Словенії

Толерантний і ввічливий народ

Ще в дитинстві я намагався якомога більше дізнатися про цю таємничу країну, але це було майже неможливо, адже літератури про Словенію практично не було. Не було тоді й Інтернету. Але моя наполегливість не припинялася, і я по крихті збирав інформацію про Словенію. Вперше зіштовхнувся зі словенцями в Україні кілька років тому і переконався, що моє захоплення цією країною не було марним. Пізніше такі спілкування почастішали, а невдовзі у мене з’явилася можливість побувати в цій країні.
Словенці – щирий, культурний і ввічливий народ. Коли ви заходите в кафе чи ресторан, офіціанти першими вітаються. Вам не нахамлять і якісно обслужать. У супермаркетах консультанти вітаються до кожного клієнта. Ввічливо поводять себе на вулиці і в громадському транспорті. Словенець завжди допоможе іноземцеві. Був випадок, коли я ішов пішки з одного села в інше, а це приблизно 10 км., біля мене зупинився словенець автомобілем і запропонував під’їхати. Брати оплату відмовився.
А ще вражає словенська пунктуальність. Мабуть, багаторічне перебування під Австрією таки пішло на користь. Висока культура поведінки словенців на вулиці. Ви не побачите на тротуарі жодного недопалка чи іншого сміття. Узбіччя скрізь чисті, незважаючи, чи то село, чи місто.
Словенці толерантні до інших народів. У їхній країні проживають представники багатьох національностей. Серед них знайшли своє місце проживання також і наші співвітчизники. Варто пам’ятати, що Західна Україна була в складі Австро-Угорської монархії і таким чином 5 мільйонів українців , разом зі словенцями, жили у спільній державі. В історії було кілька періодів міграції українців на словенську землю: 1. Прихід українців у часи Марії-Терези та Австро-Угорщини; 2. Обмін науковців, що навчалися у Відні; 3. Міграція українців після І Світової війни; 4. Міграція після ІІ Світової війни; 5. Міграція в часи Перебудови.

Стара сільська архітектура

У різні часи багато українців до Словенії приїхало з Боснії-Герцеговини. Зараз у Словенії проживає 2000 українців. Вони організувалися у кілька громадських організацій. Найчисельнішими і найактивнішими є українське товариство «Карпати» (засноване 2005 року) і «Рукавичка» (засноване 2012 року).
У Словенії відчувається близькість влади до народу. Словенська влада і парламентарі дійсно є слугами своїх громадян, про що ми поки що тільки мріємо. На відміну від нашої Верховної Ради, навколо словенського парламенту (Державні збори Республіки Словенії) немає огорожі і не видно жодного поліцая. Біля нього можна спокійно припаркувати автобус чи автомобіль, і вас не будуть запитувати, як ви сюди потрапили, чи накладати штраф. За непослух перед народом парламентарі можуть бути покарані. Там немає такої помпезності, як в Україні, коли найдрібніший районний чиновник дивиться на людину зверхньо і пихато.
Словенська поліція має високу довіру народу, адже чесно відробляє свої гроші. Прогулюючись якось зі своїми словенськими друзями по центру Любляни вночі, став свідком серйозної бійки, коли в рух пішли важкі предмети. Донька мого приятеля одразу зателефонувала в поліцію, і через 5-7 хвилин вони були на місці події. Як з’ясувалося, то були англійці, котрі з’ясовували свої стосунки.
Домінуючою релігією у Словенії є католицизм. Понад 50 відсотків словенців – римо-католики. Найчисельнішою релігійною меншиною є мусульмани (2,6%), на третьому місці православ’я. Дохристиянські вірування у словенців майже не збереглися. У народних віруваннях збереглася уява про добрих та злих духів, чортів, злу Перхту-бабу, мандрівника Нетеке.
Важко сказати, чи словенці дуже віруючі, адже Словенія – світська держава, але раніше, мабуть, були дуже віруючі. Про це яскраво свідчить велика кількість сакральної архітектури на території країни. Здебільшого, це старі храми. До речі, у Словенії є така особливість, що більшість церков і монастирів побудовані на горбах і в горах. Це пов’язано з тим, що таким чином словенці захищалися від нападу турків. Зараз ці храми прикрашають ландшафт. Багато таких церков зараз уже не діючі, але є у доброму стані, адже словенці свято бережуть свою історію. На відміну від України, у словенських храмах можна проводити фото- і відеозйомку без дозволу та оплати. А ще мене вразило те, що в словенських храмах у церковних крамницях немає продавця. Біля кожного товару є ціна, а поруч стоїть скринька для грошей.

Словенське село	Місто Порторож

Озеро Блед	Озеро Бохінь

Річка Ізонцо	Козолец

	Людська риба

Найсильніша економіка на постсоціалістичному просторі

Економіка Словенії – найпотужніша на постсоціалістичному просторі. Ні економічно розвинуті Чехія і Польща, ні країни Балтії, ні країни колишньої Югославії не дотягують до розвитку Словенії. Валовий внутрішній продукт на особу (за даними Світового банку) становить 29 тисяч доларів, а в цілому – 59 мільярдів доларів. Не до порівняння з Україною. І це при тому, що територія країни не така вже й зручна для господарства. Майже половину Словенії займають Альпи. Звісно, розвивати промисловість у горах справа невдячна, але словенцям це вдалося. Добре розвинене тваринництво і виноробство. Загалом, аграрний сектор у Словенії займає не більше, ніж 5 відсотків, адже сільгоспугіддя займають 40 відсотків території країни. Словенія є виробником зерна, цукрового буряка, домашньої худоби, деревини, бавовняного і вовняного текстилю. Загалом, витягує економіку країни промисловість, хоча тут немає гігантських заводів і шкідливих шахт. Добре розвинуті металообробка та автомобілебудування, текстильна і лісопереробна галузі, харчова та хімічна, енергетика. Мають понад 70 гідроелектростанцій. Експлуатують атомну енергетику. Значним доходом економіки є торгівля.
Після входу у ЄС словенцям доводиться сильно захищати національні продукти. Якщо їхньою гордістю є сільськогосподарська продукція, то мусять розробляти проекти, які б захищали їхню продукцію на міжнародному ринку. Словенці мають можливість виготовляти якісну продукцію, але не мають можливості добре її продавати.

У Словенії добре розвинене полонинське господарство, де утримують овець, кіз і альпійські породи корів. На відміну від України, худобу там не випасають пастухи. Її ставлять в огорожу, обведену низьковольтною електрикою. Звісно, не від людей, а від хижих звірів. У полонинському господарстві діють строгі закони. Бажаючий мати таке господарство зобов’язаний будувати полонинський будиночок з дотриманням історичної архітектури. Земля, на якій господар утримує худобу, належить виключно державі. Україні би повчитися у них, адже карпатські полонини потихенько стають «приватною територією».
У Словенії високий рівень життя для всіх верств населення. Мінімальна зарплата складає 783,66 євро на місяць. Середня – півтори тисячі. Вчитель заробляє 1370 євро. Нашим учителям можна тільки помріяти про таку платню. Помріяти про розмір словенської зарплатні можуть і наші лікарі. Лікар-спеціаліст у Словенії заробляє 1952 євро, звичайний лікар – 1668 євро. Простий аптекар – 1318 євро. Дипломована медсестра – 1172 євро. Крім основної платні, лікарі мають різні надбавки, тому отримують місячно понад дві тисячі євро. Як журналіст, я не міг не поцікавитися зарплатнею своїх колег. Газетярі заробляють 1200 євро на місяць. Телевізійники, в середньому, 1500 і більше. Півтори тисячі заробляють бухгалтери й актори театрів.
Вісімсот і більше євро заробляють поліцейські, військові нижчого рангу, охоронці у в’язниці. Крім зарплатні, вони ще мають надбавки понад сто євро. Навіть з мінімальним заробітком у Словенії людина не думає про виживання, адже може дозволити собі дещо більше. Ціна на продукти не набагато вища, ніж ціна в Україні, а на деякі види продуктів навіть нижча. Наприклад, пачка масла (250 гр.) коштує 1.30 євро, 1 кг. помідорів – 1.40, огірки – 1.30, м’ясо свинини, в середньому, 5 євро, яловичина – 5-6 євро, курятина – 5-6 євро, яйця (10 шт.) 1.50 євро.
Ціни на одяг і взуття середньої якості теж майже на рівні з українськими. За 35 євро можна купити якісне взуття, а китайське нешкіряне можна купити за 15 євро. Значно дорожче у Словенії коштує бензин, а, відповідно, і послуги громадського транспорту. До речі, у Словенії немає електротранспорту. Так, проїзд у міському автобусі коштує понад один євро. Правда, за одну годину їзди можна скористатися двома автобусами. Зате словенські автобуси практично ніколи не бувають переповнені, бо багато людей їздять на власному транспорті, оскільки витрати не надто різняться. Багато словенців користуються велотранспортом. До речі, придбати автомобіль для словенця не є проблемою. Ну і більшість словенців може щороку дозволити собі поїздку за кордон на відпочинок.

(Далі буде)