Світовий Конгрес Українців репрезентує інтереси 20-мільйонної української діаспори у всьому світі. І саме зараз Україні, як, мабуть, ніколи раніше, потрібна допомога діаспори. Про те, як і чим ми можемо допомогти Батьківщині в тяжкі часи – розмова з президентом СКУ Євгеном Чолієм.

Пане Євгене! Ви досить часто буваєте в Чикаго, як і в інших містах компактного проживання українців за кордоном. Ми вкотре раді бачити вас на маленькій Україні, а саме – в Українському cелі.

Світовий Конгрес Українців об’єднує 20 млн. українців більш, ніж із 30 країн світу. Діаспора знає про СКУ та Україну, а чи знає Україна про діаспору?
Я думаю, якщо не знала, то вже знає, а саме під час останніх подій пізнала, до якої міри діаспора є змобілізована і почувається невід’ємною частиною українського народу. Бо під час тих подій, що відбувалися від листопада минулого року, можна було почути й побачити євромайдани не тільки по цілій Україні, але були євромайдани майже в кожному більшому місті, де проживають українці чи українська діаспора. Також можна було побачити велику місію спостерігачів від Світового Конгресу Українців та від Українського Конгресового Комітету Америки, які поїхали в Україну, щоб спостерігати за президентськими виборами. Рівнож, велику гуманітарну допомогу надають наш Світовий Конгрес Українців і наші складові організації. Отож, я думаю, люди в Україні могли побачити, що діаспора не тільки декларативно цікавиться Україною, але й робить конкретні дії.

Пане Євгене, повернімось в недалеке минуле. Під час ваших особистих зустрічей із тодішнім Президентом України Януковичем та практично до грудневих подій влада всіляко запевняла нас у невідворотності європейського курсу інтеграції. Як ви вважаєте, що стало причиною зміни курсу на 180 градусів, а саме – відмова підписати Угоду про асоціацію у Вільнюсі в листопаді минулого року?

Я думаю, що можна це пояснити тільки тим, що Віктор Янукович не мав наміру це підписувати, і я думаю, що він, радше, вирішив узяти курс, який йому був ближчий до серця, а саме – в бік Росії. Думаю, що був надзвичайний тиск з боку Росії, і не було основного переконання попередньої влади, що європейський курс є найкращим курсом для України.

Пане Євгене, після анексії Росією Криму та ескалації конфлікту на південному Сході України Росія порушила всі свої міжнародні зобов’язання. Складається враження, що Будапештський меморандум 1994 року виконала тільки Україна?

Я думаю, ви абсолютно маєте рацію, що Росія зараз порушує свої міжнародні зобов’язання, починаючи з Хартії ООН, міжнародні конвенції різного характеру включно з Будапештською угодою. Я аж так катастрофічно не представляв би ситуацію з боку Європи і Сполучених Штатів Америки. Була реакція серйозного невдоволення з боку США та Європи, були санкції з приводу порушень міжнародних зобов’язань з боку Росії. Правда, можливо, ми очікуємо більш конкретної, більш жорсткої реакції на ті жорстокі дії, які бачимо з боку Росії, щоб так би мовити схаменути Росію і спонукати на інший шлях.

Враховуючи ваш юридичний досвід та вашу другу каденцію на посаді Президента СКУ, наважуся запитати, чому, все-таки, ми спостерігаємо досить обережне ставлення щодо запровадження жорстких санкцій, або скажімо так, вони не є надто болісними для Росії?

Правдоподібно США та Європа хотіли поступово здійснювати санкції, тобто, якби одразу з першою санкцією вже все засудили і з перших днів всіх покарали санкціями, то у них не залишилося б великого вибору щодо додаткових санкцій. Це є часткове пояснення, очевидно, що є багато політиків, які керуються своїми інтересами й інтересами своєї держави, які не завжди збігаються з інтересами України. Тут власне є виклик і для теперішньої влади в Україні, і для української діаспори – довести до міжнародного співтовариства, що проблема України є не тільки українською проблемою, що це є криза світового масштабу. Якщо будь-яка країна так грубо порушує міжнародні конвенції і міжнародне право, тоді мусить бути відповідна реакція з боку міжнародної спільноти. І коли США та Європейські країни будуть оцінювати ситуацію в Україні як проблему світову, а не лише як українську, то буде інакша реакція, будуть і відповідні санкції, і можливо й інші заходи, більш конкретні та значно ефективніші.

Я продовжу своє запитання таким чином: у дипломатичних колах Європи виник термін «fatigue of Ukraine», тобто, втома від українського питання. І все ж таки, чому так довго не вдається розв’язати проблему на Сході, якщо все міжнародне співтовариство спрямовує зараз свій погляд в Україну?

Я б не сказав, що є «fatigue» щодо України. Те, що ми можемо спостерігати майже на щоденному порядку – ЗМІ подають новини з України та люди з різних кіл цікавляться питаннями України та хочуть їх краще зрозуміти. Однак, теперішній владі в Україні, Світовому Конгресу Українців і українській діаспорі доведеться докласти зусиль, щоб переконати світ, що тільки жорсткими акціями можна стримати Росію і довести до миру і більшої стабільності в Європі.

Все-таки, повернемось до українства, яке є за кордоном. Новообраний Президент головним із перших завдань наголосив на необхідності підписання економічної Угоди про асоціацію. Ви сказали, що в Україні буде відкрито Представництво СКУ, що є дуже позитивним кроком для українців усього світу. Чи є надія на більш тісну співпрацю з новою владою і координацію дій у теперішній момент, чи буде це новою сторінкою як для діаспори, так і для України?

Я думаю наступного тижня їхати в Україну. Ми ще наприкінці каденції Віктора Ющенка підписали чотири Меморандуми про співпрацю в різних галузях, зокрема, з Міністерством закордонних справ, щоб власне просувати питання євроінтеграції України як одне з пріоритетних питань. Ми запропонуємо чинній владі в Україні співпрацювати на підставі цих і додаткових меморандумів співпраці.

Не можу сьогодні оминути питання становища українців в Росії. Наші спільноти Канади чи Америки більш-менш комфортно себе почувають у своїх країнах. Все-таки, як з українцями в Росії зараз, насамперед, після ескалації конфлікту?

Коли Світовий Конгрес Українців вивчає питання порушення людських прав, то ця проблема є найбільш болючою в українській громаді в Росії. Коли йде мова про наш захист українців, які живуть поза межами України, то це, насамперед, стосується української меншини в Росії.

На сьогодні ми спостерігаємо нову і дуже масову хвилю міграції, особливо болісно для України, що це є молодь. Питання, яке щоразу ставлять вам журналісти: які завдання має сьогодні перед собою українська діаспора? І чи готовий до реформ СКУ в середині СКУ?

СКУ на всіх Конгресах і на Річних загальних зборах не тільки звітує про свою працю, а також заслуховує лідерів наших громад по цілому світу, чи вони бажають певних змін, чи потребують додаткової допомоги. Хоча б раз на рік ми зустрічаємося з ними і вирішуємо подальші шляхи співпраці. В такий спосіб ми стараємося усучаснити нашу працю, щоб вона була якнайбільш ефективною для наших громад у всьому світі.

А чи знає СКУ про настрої всіх поколінь українців, і чи можуть вони змінювати ситуацію в Україні?

Коли йде мова, що ми репрезентуємо інтереси 20-мільйонної української діаспори, то ми стараємося познайомитися з життям українців у всіх містах, де є наші організації. Я особисто відвідую громади по всьому світу, намагаюся зустрічатися з представниками всіх організацій, цікавитися їхніми успіхами, проблемами і потребами. В цей спосіб ми отримуємо інформацію і також інформуємо тих, з ким зустрічаємось, про свою діяльність. Також я вважаю, що українська діаспора може тепер відіграти важливу допоміжну роль під час теперішніх складних часів в Україні. Я вірю, що українська діаспора буде сприяти тому, щоб Україна ставала більш демократичною, українською та європейською країною.

Жодна влада за часи незалежності не була зацікавлена у кадрах з діаспори. А що саме втрачає Україна, не використовуючи ці кадри?

Можливо, попередні владні структури не використовували вповні потенціал української діаспори. Вірю, що через сьогоднішню кризу наша співпраця буде більш тісною, що буде на користь українському народові в Україні і за її межами. Я постійно зустрічаюся з людьми, які хочуть тепер конкретно допомагати Україні.

Світовий Конгрес Українців проводить надзвичайно багато роботи, ми не будемо зупинятися на цьому. І все ж таки, чи є якась особливість чиказької громади, якась родзинка нашої спільності тут?

Ваша, чи правильніше, наша діаспора в Чикаго є тим відмінна, що вона надзвичайно сильно змобілізована, це – велика сила. Коли тут люди візьмуться до якогось діла, то доведуть його до кінця. Думаю, що така сильна українська громада є для нас дуже корисною, і від неї ми, очевидно, набагато більше очікуємо, ніж від інших, що є менш мобілізовані.

І традиційно наостанок побажання для українців за кордоном і в Україні, оскільки наш часопис читають не тільки в США.

Насамперед, я був дуже зворушений проведеним у Чикаго заходом, Днем Героїв, що мав на меті вшанувати, зокрема, сучасних героїв України. І хочу з того приводу побажати українському народові і в Україні, і в діаспорі, сили, витривалості, наснаги до конкретної роботи на користь України. Я закликаю до подальшої активної праці, щоб подолати сьогоднішню кризу в Україні.