У цю травневу світлу днину
Школа збирає всю родину.
Гляньте навколо – як нас багато!
Розпочинаєм шкільне прощальне свято!

Здається, тільки нещодавно всі батьки готували своїх дітей до школи українознавства, так ніби лише декілька тижнів назад одягались у вишиванки і з букетами в руках шукали своїх вчителів на подвір'ї школи, хвилювались, соромились, знайомились... І ось такого ж теплого, сонячного, проте вже весняного дня такий же гамір, розмаїття вишиванок, різнобарвність букетів, а в очах уже на рік старших школяриків видно маленькі іскорки щастя – адже промайнув, пролетів ще один навчальний рік, а попереду ціле літо для відпочинку...
Отже, свято останнього дзвоника у школі українознавства ім. Андрея Шептицького при парафії св. Йосифа Обручника розпочалось молебнем у церкві, під час якого всі присутні, разом з отцями Миколою Бурядником та Володимиром Кушніром дякували св. Богородиці за навчальний рік, що минає, просили здоров'я та, звичайно, миру і спокою в Україні. А далі весело покрокували всі до зали, де й розпочалося свято – свято останнього дзвоника – і таки справді для декого, а точніше, для учнів 10-го класу, шкільний дзвоник пролунав цьогоріч востаннє!
Вперше школа українознавства ім. Андрея Шептицького проводжає зі своїх стін у широкі невідомі світи десятикласників, тож вперше це свято було присвячене саме їм, було трішки довшим, ніж зазвичай – адже всі мали що сказати на прощання, дали можливість і випускникам пригадати свої шкільні роки...
Останній дзвінок – незабутнє свято,
мов спомин про шкільний веселий час!
І свято розпочалось вступним словом директора школи – п. Світлани Фаріон, яка привітала всіх з успішним закінченням шкільного року, а також представила шістьох дівчаток-випускниць – Тетяну Жарку, Ірину Коваль, Марію Коваль, Андріану Мельничук, Лізу Паскевич та Вікторію Салгалову, які увійшли до зали під вишитими рушниками, а також віршованими рядками звернулись до усіх присутніх:
Ось час пробив і школу покидаєм
Уже назавжди. Тут не буде нас.
Розійдемось, у світ ясний полинем,
І засумує школа, рідний клас.
Коли пригадуєш уроки, проведені у випускному класі, підготовку до іспитів, хвилювання й учнів, і учителів, усі шкільні свята – мимоволі навертаються сльози... І так завжди, бо ніби якусь часточку душі відриваєш від себе, все ж таки сподіваючись, що проросте вона у майбутньому добром, щирістю та любов'ю, насамперед, до свого рідного....
І от випускники вже мають можливість пригадати свої перші шкільні кроки – від дошкілля до старшокласників, адже на сцені, одне за одним, усі класи вітали десятикласників і навіть трохи заздрили – адже і тато вже не смикне за чуба, та й вчитись вже не треба. Проте росте і гідна заміна – маленькі дошколярики, які підуть у перший клас, обіцяють добре вчитися і з нетерпінням чекати початку навчання:
Перший дзвоник – він покличе
на уроки в той же час,
Там учителька чекає,
там знання чекають нас!

Не залишились осторонь і першокласники та п'ятикласники, які віршами вітали випускників; другокласники та третьокласники, які співали пісні – і все це для дівчат – випускниць. А четвертий клас ще й прощався зі своєю першою вчителькою – тож для них також був свій особливий і незабутній останній дзвоник:
Завжди будуть снитись очі, мов зірниці,
У тих очах – безмежна доброта,
Вам не гріх і в пояс поклонитись,
Вчителько перша дорога.
Представники від усіх класів пригадали про всі події, які сталися за рік у школі, а також попросили випускників все ж таки приходити в гості до рідної школи:
Скільки сталося за рік подій:
Олег у Юлю закохавсь,
З уроків став тікать Роман,
Дівчатка стали фарбуватись,
Хлопці про уроки забувать.

 

 

Звичайно, були на святі у школі українознавства ім. Андрея Шептицького і гості – представники каси «Самопоміч», яка завжди підтримує українську громаду. Були щедрі дарунки випускникам, а також і для самої школи українознавства.
А яке ж завершення свята без напутніх слів рідних людей – батьків, а також класного керівника, який за роки навчання стає таким же рідним і близьким! Від батьків випускниць школи привітала п. Галина Салгалова:
Милі, рідні наші діти!
Час настав вам у світ летіти!..
Будьте дужі ви, не спіткайтеся,
До людей іще посміхайтеся,
І громадоньки не цурайтеся!..
Навіть птах летить в даль незвідану
Лише зграєю, лише з рідними.
Хай збувається все, що хочете,
Славу роду ви примножите!
Отець Володимир Кушнір був класним керівником десятого класу – тож і він побажав дівчаткам здоров'я, Божого благословення і міцної дружби, підтримувати одне одного і далі по житті. А далі було благословення від п. Світлани Фаріон за українськими традиціями – хлібом на вишитому рушникові – адже дороги у нашому житті незвідані, переплітаються, неначе нитки у вишитті, – тож лише з любов'ю та підтримкою одне одного можна подолати всі труднощі.
По черзі подзвонили дівчатка-випускники останній раз у дзвоник шкільний... Свято завершилось, розпочались канікули, але у вересні школа українознавства ім. Андрея Шептицького при парафії св. Йосипа Обручника запросить усіх до свого приміщення! Ще раз – велика подяка вчителям школи за важку працю, водночас, за неймовірне терпіння та любов до своєї роботи; учням – за бажання ходити до школи та старанність і наполегливість у навчанні; батькам, дідусям та бабусям – за підтримку рідного, за співпрацю та розуміння! Гарного всім літнього відпочинку!