Люстрація в більшості країн – це звільнення. Кого звільняли? Тих, хто порушив закон. А якщо при попередньому режимі не порушувати було неможливо? Чи слід у процесі роботи робити винятки для фахівців? У Лівії люстрували всіх чиновників, і держава розвалилася. Відомий дослідник люстраційних процесів у світі чех Роман Давид розповів про методи і ризики люстрації. Експерт розповів про дилеми та виклики люстрації і дав українцям свої рекомендації.

Після перемог демократичних сил, як правило, до службовців застосовуються два методи: перевірка і люстрація.
Перевірка дає у кількісному вимірі утричі менший результат, ніж люстрація, але у далекосяжній перспективі вона не така шокуюча для суспільства, адже не вимагає слухань, подібних до судових, не з’являється ризик дискримінації. Одначе, перевірка не користується популярністю в мас. До того ж, існує ризик втручання політиків.
Але для України актуальніша саме люстрація.
Люстрація в більшості країн – це звільнення. Кого звільняли? Тих, хто порушив закон. При цьому, постійно виникає питання відданості, лояльності, а також того, чи має значення професіоналізм? Чи слід у процесі роботи для фахівців робити винятки?
Люстрація має одну незаперечну перевагу – швидке відновлення довіри, репутації та соціального капіталу державною службою в очах світу та власного соціуму.
Та, разом з тим, є низка ризиків.
Виклик 1: Звільнити тих посадовців, які не були віддані країні і демократії? Але хто вони? Це – дилема відданості. Адже відданість має два виміри – відданість демократії та відданість країні.
Виклик 2: Звільнити невідданих посадовців, які є професіоналами? Це – дилема професіоналізму на противагу відданості.
Словенія: професіоналізм та відданість країні стали важливішими, ніж відданість демократії після розвалу Югославії. На противагу Лівії, де зараз через звільнення службовців держава фактично розвалена.
Чеська республіка: відданість демократії була визнана важливішою, ніж професіоналізм у 1991 році. Тут головою МВС став журналіст, а спецслужби очолив художник. Втім, це не завадило розвиткові корупції, рівень якої наразі в Чехії є високим.
Виклик 3: Як ми можемо знати, хто є відданим? Це – дилема інформації. Якщо припустити, то за найгіршим сценарієм великий прошарок сфери державного управління (армія, спецслужби) можуть бути уразливими до шантажу (через колабораціонізм або корупцію) або місцем, куди інфільтруватимуться нові шпигуни.
Чи зможемо ми дізнатися, хто є відданим?
– Деякі, можливо, демонстрували невідданість у певних обставинах під час роботи в структурах, і не мали можливості діяти по-іншому, але, може, зараз такі люди можуть працювати за новими правилами;
– Чи минуле особи може бути фактором її поведінки в майбутньому, чи може той, хто співпрацював з КДБ у 1982 році, може бути відданим демократичній владі у 2014 році?
Вирішення дилеми інформації в Центральній Європі: Чехія, НДР, Польща та Угорщина взяли під контроль секретні архіви поліції та здійснили люстрацію. У ЧР, наприклад, поведінка в минулому стала індикатором поведінки у майбутньому.
Перепони в такому процесі:
– люстратори ніколи не дізналися про участь іноземних спецслужб;
– не зафіксували незаконну діяльність (наприклад, корупцію), яка створює ризик шантажу;
– у Польщі та Угорщині були сумніви щодо достовірності архівів.
(Наприклад, команда Соболєва хоче люструвати всіх випускників вузів КДБ та КПРС, але хто тоді залишиться у спецслужбах? – Прим. авт.)
Насправді важко дізнатися, хто є хто.
Виклик 4: Люстрація потенційно розділяє, вона може сигналізувати, що певна етнічна група не включається до життя країни. Як це відбулося у Хорватії і Сербії після розвалу Югославії і мало наслідком створення Сербської Країни, відділення Косова та, загалом, спричинило війну. В Іраку після 2003 року де-БААС-изація вилилася в дискримінацію сунітів, їх обов’язкове звільнення з державної служби. Також люстрація відштовхує тих заплямованих посадовців, які хотіли б співпрацювати з новою демократією.
Є ще дві проблеми – люстрація суперечить юридичному принципу зворотної дії та порушує права людини (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Зданок VS Латвії, Сідабрас та Джіаутас VS Литви, Матієк VS Польша; Резолюція ПАРЄ ¹1096). До того ж, як бути з тими, хто покірний будь-якому режиму?
На цьому моменті згодом під час обговорення зупинилися експерти, зокрема, Наталія Петрова. А активістка з Польщі наголосила, що поляки у випадку люстрації були готові пожертвувати правами окремих людей заради суспільного майбутнього, і їх у цьому підтримав ЄСПЛ.
Завдання люстрації – підвищити довіру до державних органів за допомогою:
– відкритості (збільшення прозорості державного апарату);
– національної єдності (надання суспільству та світу послання про всеохоплюючу дію);
– збереження дієвості держави (не підривати спроможність державного апарату виконувати свої обов’язки).
Модель для України. Вона:
– розкриває інформацію про тих, хто був невідданим, корумпованим у минулому. Це унеможливлює шантаж у майбутньому;
– вирішує дилему інформації – визначає – хто є хто;
– вирішує дилему символічної політики – створює механізм заохочення до співпраці з новою демократичною владою;
– звільняються тільки ті хто (А) не хоче, або (Б) не може жити за правилами демократії.
Як ця модель працює? Кожен чиновник заповнює анкету або афідевіт, де розкриває:
– інформацію про себе;
– інформацію про інших.
Відповідна інформація оприлюднюється. На кожного посадовця розповсюджується амністія за умови подання правдивої інформації та неповторення проступків, які були в минулому.
Кого звільнять і кого залишать:
– посадовці, які не захотіли подати інформацію, звільняються;
– чесні посадовці зберігають свої посади;
– чесні посадовці, які розкрили негативну інформацію про себе, зберігають свої посади;
– проти посадовців, які розкрили негативну інформацію про себе, а потім знову повернулися до негативних дій, висуваються кримінальні звинувачення.
Санкції накладаються за нечесність (звільнення та висунення кримінальних звинувачень, наприклад, лжесвідчення, підривна діяльність тощо), або повторні дії (висунення кримінальних звинувачень відносно скоєної кримінальної дії, зловживання владою або посадою).
Процесом має займатися державний орган з функціями слідства, який перевіряє подані індивідуальні дані, порівнюючи їх з:
– інформацією, поданою іншими;
– архівами секретних служб + з усією іншою наявною інформацією;
– інформацією, що подається громадянами – будь-хто може її подати;
– інституційною інформацією з іншими точками зору.
Також можливе створення нового суду або уповноваження існуючого суду розглядати окремі справи.
Кадри цих установ повинні формуватися з представників усіх верств українського суспільства (гендерний, політичний, ідеологічний, мовний та релігійний баланс). До штату співробітників доцільно залучити громадських осіб, що мають високий рівень поваги. Співробітники теж проходять процес перевірки.
При цьому, головне – дати люстрованим сигнал про те, що держава їх не виплюнула, вона про них піклується, і вони можуть себе знайти деінде, крім державної служби.
Результатом вдалої люстрації має стати прозора влада (ви знаєте, хто є хто). Деякі посадовці звільняються самі, деяких звільняють. Сіра маса з представників апарату буде співпрацювати з новою демократичною владою. Народ України і світ бачить, що новий держапарат відкритий для представників усіх груп.

Автор: Сергій Клімович
Джерело: http://texty.org.ua