Україна зараз проходить чистилище. І хто сказав, що це буде легко? Втім, мав настати момент, коли населення має стати Народом. Перед українцями стоять великі виклики, і тільки від них залежить, як на них відповісти. Одеса – це ще одна сторінка, кривава сторінка історії, яка пишеться на наших очах. Треба сказати, що одесити пройшли її гідно. Не втратили людське обличчя. І це – головне.

Більше про страшні події 2 травня читачам газети «Час і Події» розповіла одеський журналіст, активіст Євромайдану та медіа-експерт Зоя Казанжи.

Чому стала можливою ситуація, коли в Одесі, досить ліберальному місті, сепаратисти змогли довести «ультрас» до «точки неповернення»?

Чим далі ми відходимо від подій 2 травня, тим більше у нас неясностей, і тим більше у нас питань, що ж відбулося насправді. Одеса дійсно дуже ліберальне місто. В нашому місті Майдан існував з кінця листопада. І ось уже два місяці, як існує стаціонарний Антимайдан, який розташований на Куликовому полі. Протягом усього цього часу відбувалися дрібні сутички, які провокувалися. Ви ж знаєте, з обох боків є по-різному налаштовані люди, зокрема, й агресивні. Але співіснування й одного, й іншого майдану було в досить спокійному і мирному руслі. І більше того, щонеділі, коли ми здійснювали марші вулицями міста, погоджували наш та їхній маршрути, аби вони не перетиналися. Це дуже важливо зрозуміти. Більше того, були люди, які брали участь у переговорному процесі. На особистісному рівні відбувалося спілкування. І тому, після того, коли заздалегідь був анонсований Марш «ультрас», у ньому взяли участь багато людей. Відео абсолютно чітко вказує на те, що «ультрас» були зі своєю футбольною атрибутикою, українською символікою (адже марш називався «За єдину Україну!»). Їхній маршрут мав пролягати із Соборної площі на стадіон, мав початися о 15 год. і завершитися о 17 год. початком футбольного матчу.
Справа у тому, що «ультрас» навіть не встигли вийти за межі своєї території, як десь сотня людей накинулася на них і почалося побоїще. З’явилися також люди в повній екіпіровці, дуже добре це видно на численних відео. Зараз виникає дуже багато питань, що ж це за люди. Це – спеціально підготовані, навчені люди. Я б не сказала, що це – російські диверсанти, тому що досить тяжко стверджувати про їх наявність. Не знаю, чи стане відомо точно, хто там був, оскільки багато підозрюваних було випущено на волю.
Звичайно, що «ультрас» – це добре організовані люди. Зараз чую дуже багато звинувачень, чому вони стріляли і т. п. Усі бойові дії починалися з каменюк. Вже потім з’явилася «Одеська самооборона» (майданівців), а вже потім – оце місиво. Людина з натовпу «ультрас» загинула у першу годину протистояння. Це було вогнепальне поранення. Звичайно, все відбувалося стихійно. Жодного контролю не було, тому що психологія натовпу трохи інша, ніж психологія окремої людини. Я була в центрі міста і застала уже кінець усіх цих подій.
Проросійськи налаштовані люди були дуже добре екіпіровані. Їх почали гнати вулицями міста, розділивши на дві частини. Одна частина почала ховатися в ТЦ «Афіна». Я перебувала саме біля цього центру. Інша частина побігла в напрямку Куликового поля. Ми на камерах спостереження бачимо натовп людей, дехто на велосипеді, дехто в тапцях…

Люди ж ішли на футбол, а не воювати.

Так. Люди забігли в наметове містечко антимайданівців на Куликовому полі і почали його палити. А потім проросійськи налаштовані люди почали втікати в Будинок профспілок. Є свідчення, що їх туди наполегливо заганяли. Це, знову ж таки, можна пояснити. Бо це великий будинок, де, кажуть, були їхні речі, була кімната, в якому працював їхній штаб. Але на відео дуже добре видно, як «ультрас», що почали бігти до Будинку профспілок, в якийсь момент відсахнулися.
Зброя була і в одних, і в інших. Один «ультрас» загинув від вогнепального поранення. Їхні противники готувалися нападати і робили це зі самого початку, тому цілком очевидно, що втрати були і з одного боку, і з іншого.
Є кілька риторичних питань. Чому в такі найнебезпечніші часи, коли у нас були масові побоїща під ОДА, коли не раз були моменти на грані сутички Майдану та Антимайдану, вони ніколи не призводили до чогось подібного? Чому ця ситуація 2 травня таки відбулася? А ініціаторів наступу ми навіть не можемо ідентифікувати. Лише деякі люди ідентифіковані – це люди, які брали участь у проросійських маршах. А в наступі ж брали участь люди з вогнепальною зброєю.
Друге питання. Хто ці люди, які стріляли з вогнепальної зброї? Вони організовано вискочили на дах Будинку профспілок, кидали небезпечні суміші.
Третє питання. Чому у такому величезному приміщенні, а це п’ять поверхів, усі смерті, за невеликим винятком, трапилися в одному місці?

Дехто припускає, що, судячи зі зовнішнього вигляду загиблих, можливо, вони отруїлися хлорними випарами.

Важко сказати. Є інформація, що у приміщенні були «шашки», які використовуються на вулиці, а, оскільки вони детонували у закритому приміщенні, то й відбулася ця трагедія. Нібито, застосували нервово-паралітичний газ. Не буду коментувати, бо на цьому всьому геть не розуміюся. Але я розмовляла з декількома медиками і з двома офіцерами, які брали участь у бойових діях. Усі вони кажуть про те, що у загиблих дуже чудернацькі пози.
Усі ЗМІ облетіла фотографія нібито вагітної жінки, але насправді загибла була 1955 року народження. Це жінка, яка готувала їжу на Куликовому полі. Вона також лежить у дуже вигнутій, неприродній позі.
Досі невідома точно жодна цифра – скільки загиблих, скільки поранених. З того часу, коли з’явилися списки ідентифікованих загиблих, більше інформація не поновлювалася.
Вибачте, це ж 50 трупів! Влада має організувати якусь «гарячу лінію», мають працювати кризові центри з допомоги, ідентифікації. Якщо цих людей ніхто не шукає, значить, вони завезені звідкись.

Але багато людей фактично неможливо впізнати, бо у них просто спалені обличчя! Таке враження, ніби хтось навмисно спалив руки й обличчя, аби їх неможливо було ідентифікувати. Адже решта тіла й одяг вціліли.

Так, є питання і стосовно цих спалених облич. Але коли намагаєшся зрозуміти, що відбувається, шукай, кому це вигідно. Ця трагедія настільки розділила Одесу! Повірте, жодному політику в Одесі не вигідна така трагедія. Це – настільки чужий сценарій, причому, я найменше думаю, що за цим стоїть проросійський слід. Все-таки, є люди, які хочуть зберегти ресурси і свій уклад, бо ж люди не можуть спокійно займатися бізнесом, маючи стільки награбованих грошей. Так? Тому їм потрібна дестабілізація, зрив виборів, громадянські протистояння. Я розмовляла з дуже багатьма людьми і з одного, і з іншого боку. Йдеться про те, що «точка неповернення» вже пройдена. Зараз відновити нічого неможливо. Поки хоронять мертвих, казати про примирення не доводиться.
Зараз з’явилася інформація, що «ультрас» планували йти на Куликове поле і тому Народна дружина вийшла їм назустріч, аби себе якось убезпечити.

Але ж «В контакте», на сторінці «народних дружинників», напередодні Маршу «ультрас», з’явилися заклики бити фанатів. Себто, бійню організовували заздалегідь.

Тому й кажу, що зараз виникає дуже багато питань, тому що інформаційно проросійськи налаштовані люди виграють. Ми всі бачили однакові червоні пов’язки на руках в бойовиків, і в міліціонерів. І от ми почули пояснення, чому міліціонери замотали собі рукави червоним. Аби погони не попадали. Це ж смішно.
Наскільки взагалі можна казати про лояльність одеських міліціонерів до сепаратистів?
Лояльність – це поблажливість. Це – дуже легка категорія. Ми спілкуємося з чинним міліціонером, патріотом. Він каже, що таких проукраїнськи налаштованих міліціонерів – одиниці. Якщо таких буде, бодай, 7-10%, то це дуже добре. Ця цифра може бути навіть меншою. Ще 10% однаково, вони не визначилися зі своїми вподобаннями. А 70-80% – це міліціонери, які готові цілувати російські танки. Вони чітко знають, що в Росії правоохоронці заробляють 2 тис. доларів. І на цьому їхня лояльність до нашої влади закінчується.

Але чому одеська міліція так разюче відрізняється від самих одеситів?

Будь-яка система, яка працює на корупційних схемах, яка працює для своїх власних інтересів, насамперед, викине звідти нормальних людей. Відбудеться відторгнення. Не забувайте, що відтік міліціонерів, віком 40-45 років, які мають досвід і нормально себе почувають, відбувався протягом останніх п’яти років. Цьому сприяла і пенсійна реформа. У нас був час, десь чотири роки тому, коли на пенсію йшли цілими райвідділами для того, аби отримати велику пенсію. Тобто, пішли люди, які виховувалися трохи за інших часів. Міліція зараз насправді дуже молода, зі старшого покоління залишились лише керівники. А молодняк приходить «відмивати» гроші, витрачені на його навчання. Одеса – це досить «понтове» місто. Тут усі «вирішують питання». Тому міліціонери і є посередниками у вирішенні цих питань.
Усі кримінальні справи вирішують на стадії слідства. Міліціонери вбудовані у цю корупцію. Зараз Майдан зробив для них дуже велику проблему. Корупційні схеми порушені. Вони завжди заробляли свої гроші, їх ніколи не цікавила зарплатня. Зараз їм залишилась зрізана зарплатня. Вони справді отримують 1600-1800 гривень. А ці «промивання мізків» не пройшли даремно. Вони дуже добре знають, що в Росії в поліціянтів зарплата – 2 тис. доларів, що там вони мають безліч повноважень. Не варто забувати про те, що їхні колеги дуже чітко виконували своє завдання на Майдані. Закінчилося це погано. Зараз вони відчувають слабкість влади і не розуміють, на чий бік мають стати. А люди, які не професіонали, не патріоти, звичайно, вагаються.
Не забувайте, що одеський регіон перебуває під впливом Партії регіонів повністю. От і міліціонери думають: «Якщо натовп стріляє, то навіщо мені там вмирати?» Вони кидають щити і переходять, як вони кажуть, на бік народу. Причому, їм байдуже, на бік якого народу вони переходять.

Тобто, штат міліціонерів дійсно треба змінювати? Адже вони розуміють, що їх чекає.

Звісно, їх треба звільняти, їх треба виганяти. Але треба також розуміти, що у них зараз немає абсолютно жодної мотивації. Тому вони саботують. Вони просто нічого не роблять. Міліцію завжди використовували не в інтересах закону, а з точки зору інтересів конкретних людей.

Беручи до уваги події в Будинку профспілок, чи мають шанс сепаратисти в Одесі повторити сценарій, реалізований у Донецьку, Слов’янську, Луганську?

Ні, думаю, в Одесі ситуація не повинна бути саме такою. На превелике щастя, днями був змінений начальник місцевої міліції – на генерал-майора Івана Катеринчука. Коли до нього прийшли люди, проукраїнськи налаштовані, він вийшов (це, до речі, перший подібний випадок), і сказав, що відпустити на волю людей, причетних до побиття – це злочин. І коли всі почали вимагати, щоб усіх винних посадили у в’язницю, він пояснив, що все має відбуватися за законом.
Зараз є небезпека повної вакханалії. Усе робиться з огляду на «революційну доцільність». Ніхто нікого не чує. Як «зшивати» зараз Одесу – це дуже важливе питання. Тому сценарій, аналогічний до луганського, в Одесі, думаю, неможливий. Але ситуація виходить з-під контролю тоді, коли натовпи виходять на вулицю. Тому громадянські протистояння таки можуть розпочатися.

На вашу думку, чи зупиниться це штучне нагнітання ситуації в Україні після 25 травня?

Вибори мають відбутися. Для Одеси це дуже важливо, бо наше місто – без мера. Ситуацію в Одесі треба розглядати через призму виборів міського голови. Чи зупиниться нагнітання? Все залежить від того, наскільки далеко ми підемо. На превеликий жаль, влада слабка. Це розуміють усі, і розуміє сама влада. Але за все, що відбувається, має нести відповідальність чинна влада. Мова має йти про політичну волю. Представники влади мають дати дуже конкретні накази, меседжі керівництву на місцях. Цього не відбувається. На Одещині половина голів райадмінстрацій в області (це найгарячіші області, це – південь Одещини, де кордони з Придністров’ям) не призначені (на момент розмови також ще не було відомо про призначення очільника Одещини Ігоря Палиці – ред.).
Це – не одеський сценарій. Це – чужий сценарій. Усе іде до того, аби поставити під сумнів або легітимність виборів, або взагалі їх проведення. Далі все буде залежати від того, хто стане президентом, і які кроки він буде здійснювати. Але всі розуміють, наскільки важливою є легітимність влади. Це дуже добре розуміють і ті, хто «за» проведення виборів, і ті, хто «проти».

Насамкінець хотіла б запитати про професійну етику, гідність та честь журналіста. Здається, для наших російських колег, якщо так можна їх назвати, таких понять не існує.

Ні, для них не існує поняття честі, етики, якихось професійних рис. Не існує. Російські ЗМІ не змінилися з радянських часів. І зрозуміло, чому. На превеликий жаль, Росія працює над своєю інформаційною політикою. Тому точка зору Росії присутня скрізь, навіть у найдешевших готелях у всьому світі.
Ми взагалі маємо забути про таке явище, як російська журналістика. Є російська ідеологія, російська пропаганда. Вони є одним із пазлів оцієї державної страшної машини, яка запущена в Росії. В Одесі, до прикладу, зробили дуже просто. Усі одеські телеканали (чого я навіть не очікувала) відмовилися давати відео російським колегам. Це почалося після Криму, після цієї тотальної брехні. І навіть коли російські журналісти пропонували великі гонорари, наші телевізійники відмовилися ділитися своїм відео.
Все настільки однозначно у тому, що російські журналісти виконують «політику партії». Звісно, є ще «Дождь», є «Эхо Москвы», але це також «гвинтики системи», які розумніші і роблять ці речі краще. Я вивчала ці тенденції, і нічого втішного там для нас немає.

P.S. Коли номер готувався до друку, стало відомо що Зою Казанжи призначили заступником голови Одеської облдержадміністрації з внутрішньої політики. Про це під час прес-конференції заявив новопризначений очільник Одещини Ігор Палиця. Як відомо, новий одеський губернатор – соратник губернатора Дніпропетровщини Ігоря Коломойського, який запам’ятався оголошенням винагороди за кожного впійманого сепаратиста та тим, що викопав рів на кордоні між Росією та Україною. Сподіваємось, тепер і на Одещині нарешті наведуть порядок.