Майже весь світ стежить за діями ЄС та США: введуть санкції проти Росії чи не введуть, насміляться чи ні. А тим часом у самої України у сфері економічних санкцій проти Росії є величезний потенціал. Можна вважати, що економічну війну проти Росії Україна ще навіть не починала.

Купа українських підприємств працюють з Росією. Навіть українські збройні заводи досі справно клепають зброю для Росії. За часи перебування Януковича при владі чимало російських підприємств отримали доволі таки вагомі «пироги» в Україні – починаючи від заводів за «символічні суми» і закінчуючи родовищами корисних копалин. Оскільки більшість з цих угод робилися в обхід закону, відібрати їх через суд не є проблемою. Кілька родовищ – і вже маємо невеличкі економічні бонуси – плюс моральне задоволення. Процес показування зубів – штука доволі нескладна, головне – почати.
Перший дуже несміливий крок зробив олігарх і за сумісництвом губернатор Дніпропетровської області Ігор Коломойський. У нього були на то підстави – Росія «відкусила» дочірнє підприємство «Приватбанку» українського олігарха. А це – таки відчутна втрата.
Після того, як Коломойський обізвав Володимира Путіна шизофреніком, Центральний банк Російської Федерації призначив тимчасову адміністрацію в російську “дочку” українського Приватбанку – в “Москомприватбанк”.

	Російські спецслужби розсекретили Ігоря Коломойського – насправді це бандерівець КоломИйський

“Москомприватбанк” працює на російському ринку з 1994 року і входить до ста найбільших російських банків. “Москомприватбанк” також посідає 8 місце серед всіх російських банків за обсягами емісії кредитних карт, і 14 місце в Росії за величиною банкоматної мережі.
І от цей доволі непоганий бізнес українському мільярдерові довелося продавати – тільки через те, що у Путіна надто вразлива психіка.
Як виявилося, в українського олігарха психіка не менш чутлива, пам’ять добра і фантазія непогана. І зуби він показувати вміє.
Абсолютно випадково з’ясувалося, що у близького друга Володимира Путіна є серйозний бізнес на Дніпропетровщині. І так само випадково виявилося, що цей бізнес використовує українську землю не за призначенням…

«До Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Васильківської районної адміністрації та компанії Демурінський ГЗК звернулася прокуратура. Вона вимагала визнати недійсними договори про продовження оренди землі Демурінським гірничо- збагачувальним комбінатом (ГЗК), які були укладені в 2012 році. Мовляв, під кар’єр для видобування титанової руди була віддана земля сільськогосподарського призначення. Суд погодився з аргументами Дніпропетровської прокуратури.
Власник Демурінського ГЗК, ВСМПО-Авісма – найбільший в світі виробник титану, зливків і прокату. Він забезпечує титанові потреби найбільших авіабудівних компаній – Boeing, EADS (Airbus) і бразильської Embraer. Основна цінність Демурінського ГЗК – це солідна ділянка Вовчанського родовища титано-цирконієвих руд із запасами ільменіту понад 2 млн. тонн. І тепер це родовище для російської компанії втрачено.
Звичайно, нічого не заважає ВСМПО-Авісма подати до суду апеляцію. Але така перспектива виглядає досить хиткою. Тому що голова ради директорів російської корпорації Сергій Чемезов близький до російського президента Володимира Путіна. А відносини між Росією і Україною після кримського конфлікту дуже далекі від дружніх.»
(Портал Hubs)

Українські олігархи серйозно здивували світову пресу. “Призначення заможних бізнесменів на відповідальні пости – кумедний поворот української революції”, – пише оглядач The New York Times Ендрю Хіггінс, зауважуючи, що однією з головних рушійних сил революції було невдоволення колосальними багатствами “жменьки плутократів”

Таким чином перша ластівка вже пішла. А таких ластівок може бути дуже і дуже багато. За деякими даними, громадяни РФ володіють кожною десятою (!) компанією з рейтингу 200 найбільших компаній Forbes Україна. Тоді як в українців нема жодного активу з аналогічного списку найбільших російських компаній.
Переважно українські компанії належать прокремлівськи налаштованим росіянам. Зрештою, росіян з інакшою політичною орієнтацією у великому бізнесі Росії фактично нема. Керівництво Росії таких «вольностей» своїм бізнесменам не дозволяє.
Знаючи те, як робився бізнес в Україні, нема жодних сумнівів, що у більшості російських компаній, як то кажуть «рильце в пушку». І, схоже, нарешті ця обставина може піти на користь Україні. Кожна десята з 200 найбільших компаній – це вам навіть не «Криворіжсталь». Окрім морального задоволення – ще й серйозна копійка в бюджет.
Російські компанії в Україні контролюють держкомпанії і доволі відомі в Росії люди: Аркадій Ротенберг, Олег Дерипаска, Вагіт Алекперов, Олександр Бабаков, Олексій Мордашов, Роман Абрамович і його колишній менеджер Олександр Катунін. Тобто, доволі близькі до Путіна громадяни РФ. З одного боку, якщо їх потурбувати – це вже зіпсує Путіну настрій, дрібничка – а приємно. З іншого боку – нема жодних сумнівів, що прибутки українських компаній цих громадян підуть на війну з Україною. Тобто, тут вже бачимо питання захисту державних інтересів. Інше питання – чи наважиться Україна на той захист.
Для того, щоб активізувати процес показування зубів, навіть далеко по олігархах ходити не треба. От на базі «Оріани» в патріотичному Калуші на Івано-Франківщині було створено “Карпатнафтохім”, що належить компанії “Лукойл” Вагіта Алекперова. Підприємство було об’єктом дуже і дуже активних суперечок в суді, які з часом стихли.
Однак що заважає ті суперечки поновити?
Екс-губернатор Чукотки Роман Абрамович у 2007-му році купив кілька підприємств ГМК у групи “Приват”. Відразу після того у Абрамовича почалися сварки і суперечки з «Приватом», і закінчилися вони тільки після того, як Абрамович раптом здружився з Рінатом Ахметовим і Вадимом Новінським. Однак злі язики подейкували, що після того, як Ахметов і Новінський конфлікт залагодили, у того ж таки Коломойського на душі лишився дуже неприємний осад… А Абрамович, між іншим, володіє найбільшим російським конгломератом на території України – компанією «Євраз».
До слова, Новінський є депутатом від Севастополя – явно помітно, що робота з округом не входила до його сильних сторін. Окрім того, він посідає 6-е місце в рейтингу найбагатших людей України 2010 року за версією журналу «Фокус». А українське громадянство йому було видано указом Віктора Януковича у 2012 році – як особі, яка має визначні заслуги перед Україною. Що там у Севастополі кажуть про тимчасові посвідки на проживання?..
Мільярдер Олег Дерипаска має тісний стосунок до Запорізького алюмінієвого комбінату і Миколаївського глиноземного заводу. Приватизація обох підприємств була, м’яко кажучи, небездоганною. Відтак для повернення їх у державну власність є всі правові підстави.
Російським інвесторам так само належить 50% «Запоріжсталі».
“Луганськтепловоз” належить “Трансмашхолдингу” Іскандера Махмудова, придбання заводу російським бізнесменом у 2010 – 2011 році також супроводжувалося численними скандалами. І от що цікаво – у конкурсі на придбання “Луганськтепловозу” теж хотів взяти участь Коломойський, однак Фонд держамайна не допустив дніпропетровського бізнесмена до конкурсу. В результаті реалізаційна ціна підприємства перевищила його стартову ціну всього на 10 млн. грн. (Початкова вартість становила 400 млн. грн.). За найскромнішими оцінками, Україна на цій операції втратила мінімум 200 мільйонів гривень. Одно слово, питань багато виникало – чи не час за них взятися?
До речі, майже рік тому стало відомо, що найбільше за останні роки замовлення для Укрзалізниці на постачання 300 електровозів на 1,35 млрд. доларів віддали “Луганськтепловозу”. Де електровози? Якщо нема – тоді де долари? І, до слова, Крюківському вагонобудівному заводові трошки легше жити буде.
Фактично відразу після приходу Віктора Януковича до влади Росія відкрито заявила, що «претендує на статус основного інвестора в українську економіку». Навіть перелік основних підприємств склали і відверто пред’явили українській громадськості – тіштеся, мовляв. Значна частина того списку вже перейшла в руки росіян, і то, загалом, у доволі непрозорий, якщо не сказати «шахрайський» спосіб.
Схоже, саме час скористатися моментом і повернути ситуацію у правове русло…
Знову ж таки – є ж іще і підприємства самого Януковича та його синів. Кажуть, вони справно працюють досі. Той же ж таки «Мако Холдинг» будує нерухомість, а «Всеукраїнський банк розвитку» ще 11 березня видав кредит аеропорту «Бориспіль», на цій операції Янукович-молодший заробить майже шість з половиною мільйонів доларів.
А компанія «Мако-трейдинг» навіть через суд вимагає борги з підприємств Ахметова і Тарути. І вгадайте, на користь якої країни потім працюватимуть ці гроші…
Одно слово, саме час показувати зуби – і ворогові збитків завдати можна доволі серйозних, і бюджет країни поповниться суттєво. Можливо, вже і кредитів МВФ не потрібно буде. Інша справа – що за олігархами, котрі помагатимуть «зубатому процесу» потрібно дивитися дуже і дуже пильно. Зараз олігархи опинилися в одному човні з країною, і зараз вони як ніколи відчувають, що від добробуту країни залежатиме їхній персональний добробут. Було б добре організувати політичний процес в державі так, щоб панове олігархи про це не забували і надалі…