Унікальний збіг обставин, коли протягом одного дня, 27 березня ц. р., у стінах найбільшої в світі міжнародної Організації Об’єднаних Націй (Нью-Йорк) йшлося про Україну на двох заходах. Проте Україна заговорила про себе вже від 42-ї до 47-ї вулиць Мангеттена, в радіусі яких розміщена грандіозна будівля ООН. Тут привертав увагу гучний Нью-Йоркський автомайдан з прапорами України, відповідним ефектним візуальним та звуковим оформленням. А при вході на територію будівлі – пікет українців з плакатами актуальних вимог на тему: «Геть Путіна – агресора!»

	Штаб-квартира ООН. Зал Економічної та соціальної ради. Святкування 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка

Сто країн світу визнають суверенітет України

Отож, як відомо, 27 березня відбулося засідання Генеральної Асамблеї (ГА) ООН, на якому було прийнято резолюцію, що підтвердила територіальну цілісність України та не визнано законним референдум 16 березня ц. р. в АР Крим та місті Севастополі. Цю резолюцію зі 169 країни підтримали 100 країн. Резолюція, попри обережні формулювання, означає невизнання агресії РФ проти України та незаконність захоплення її земель на півострові Крим. Важливість її в тому, що в усіх подальших діях на міжнародній арені Україна буде спиратися на цю резолюцію. І не тільки Україна, а й всі інші світові співтовариства та організації. Відомо й інше. Цьому засіданню передували чотири засідання Ради Безпеки ООН з питань незаконного, підступного військового захоплення Росією території України. Засідання РБ були передмовою для скликання ГА. Все, що відбулося, – це результат напруженої щоденної праці Представництва України при ООН, зокрема, Посла, постійного представника України при ООН Юрія Сергеєва.
Саме в цей день була реалізована ідея Юрія Анатолійовича, не тільки як досвідченого дипломата, а й інтелектуала-гуманітарія: проведено величне, урочисте свято відзначення 200-річного ювілею нашого Великого Кобзаря саме в ООН.

У президії: Магер Нассер – директор департаменту публічних інформацій, Андрій Дещиця – в. о. МЗС України, Ноель Сінклер – заступник голови 68-ї Генеральної Асамблеї ООН

Міжнародний день рідної мови та Тарас Шевченко

Наголошую: вперше в історії існування штаб-квартири ООН в її стінах відбулося свято вшанування духовного лідера нації. Української нації. Наші дипломати зуміли переконати господарів цієї штаб-квартири зробити виняток: у робочий день провести імпрезу, програма якої складалася ще й з мистецької частини. Те, що Україна, починаючи з Євромайдану, і по сьогодні на устах усього світу, очевидно, теж сприяло.
Це було величне свято для співробітників ООН та представників української громади метрополії Нью-Йорка. У календар ООН воно внесено як відзначення Міжнародного дня рідної мови, що відбувається щорічно 28 лютого (перенесено на березень в зв’язку з відомими подіями в Україні). Тому, відповідно, прозвучала і тема імпрези: «Тарас Шевченко: борець за рідну мову, самовизначення народів, людські права та соціальну справедливість».
Організатори свята: представництво України при ООН, Світовий Конгрес Українців (СКУ) та Світова Федерація Українських Жіночих Організацій (СВУЖО). Останні є членами ООН серед недержавницьких організацій.

	Хор «Прометей» з Філадельфії (диригент Роман Кучарський). На передньому плані – виставка унікальних та новітніх видань Т. Шевченка

У залі Економічної та соціальної ради ООН на 580 осіб – аншлаг. На екрані – модерний силует Шевченка з його факсиміле і цифрою «200». Декор залу колоритно-національний. Адже форма одягу запрошених обумовлена: вишиванка. Не кажучи вже про концертні шати учасників мистецької частини. Книжкова виставка Шевченківських видань. Перших відвідувачів зустрічає дует «Лісова Пісня» під акомпанемент бандури. До початку англомовної програми звучить, здебільшого, українська мова. Настрій піднесений, урочистий. Кожен із гостей потрапляє в ауру свого, рідного товариства. Іноземці її підтримують.
У президії – представники дипломатії ООН, зокрема, посол Ноель Сінклер, який прочитав «Address» («Вітання») від імені президента 68-ї Генеральної Асамблеї пана Джона Еша, та посол Магер Нассер, який привітав від імені голови відділу зв’язку ООН, Пітера Лаунскі-Тіффентала. З української сторони в президії – представник України при ООН Юрій Сергеєв, в. о. міністра закордонних справ України Андрій Дещиця, Голова СВУЖО – Орися Сушко, голова УККА Тамара Галло, Голова представницької групи при ООН від СВУЖО Марта Кебало та інші. У центральній гостьовій ложі – посли або їхні представники від США, Франції, Великобританії, Чехії, Болгарії, Німеччини, Казахстану, а також – дипломати акредитованого дипломатичного корпусу та посадовці структурних підрозділів секретаріату ООН. У бокових ложах – очільники та активісти українських організацій, духовенство. Зокрема, митрополит Антоній та єпископ Данило (Православна церква), владика Павло Хомницький (Католицька церква) та ін. Були присутніми десятки представників з обох єпархій – Стемфорда та Баунд-Бруку.

Нью-Йоркський автомайдан вимагає: «Ні – агресії Росії», «Україна – неподільна» Нью-Йорк, 43 вул., 27 березня 2014 р. – у день проведення Генеральної Асамблеї ООН		Пікет українців: «Америка підтримує Україну», «Ні – агресорові Путіну»		В. о. міністра МЗС України Андрій Дещиця спілкується з пікетувальниками. Нью-Йорк, 27 березня

Програма свята – інформативна та вишукана

«Ми намагалися, – каже голова організаційного комітету Марта Кебало, – щоб програма була і поважною, й інформативною, і вишуканою». Це їм вдалося. П’ятихвилинні вітання з ювілеєм Тараса Шевченка, окрім уже згаданих іноземних послів, висловили член українського уряду, в. о. міністра Андрій Дещиця, Голова УККА Тамара Галло від імені голови СКУ Євгена Чолія, голова СВУЖО Орися Сушко. Кожен з них висловив свою оцінку ролі Тараса Шевченка як духовного лідера українства, наголошував на актуальності його творчої спадщини, бо перегукується зі сьогоднішніми подіями в Україні. А саме: боротьбою за людську гідність, свободу, права людини, національну, територіальну незалежність та з боротьбою проти вічної підступності північного «брата» – від царя до сучасного президента.
А пані Орися Сушко наголосила, що внесок Тараса Шевченка в розвиток української літератури можна порівняти з аналогічним внеском у свої національні культури англійського класика Вільяма Шекспіра та шотландського – Роберта Бернса. Для світової організації українських жінок завжди була і залишається близькою тема жінки-матері в творчості Шевченка, адже він розумів її душу, знав про її соціальне поневолення, безправ’я та гаряче, по-батьківськи, її захищав.
Після заявленої теми була виголошена також доповідь на тему: «Захисник рідної мови» літературознавця, професора Торонтського університету Максима Тарнавського, викладача української мови та літератури. (До слова, сина добре відомого в діаспорі та Україні письменницького подружжя Остапа та Марти Тарнавських). Доповідь коротка, переконлива, дуже добре сприйнята та оцінена. Доповідач нагадав нам, як Шевченко захищав свою рідну мову перед російськими критиками. Зокрема, згадує добре відому критику Віссаріона Бєлінського після виходу «Кобзаря» в 1840 р., коли той назвав мову «Кобзаря» мужицькою та безперспективною.
Через рік, у поемі «Гайдамаки», Шевченко дає відповідь Бєлінському: «Дякую за раду. Теплий кожух, тільки шкода – не на мене шитий... Вибачайте... кричіть собі, я слухать не буду». Довелося Шевченку захищати свою мову навіть перед рідним братом-селянином. У листі до Микити просить: «Пиши до мене так, як я до тебе: не по-московськи, а по-нашому». Шевченко, як відомо, писав свої художні повісті російською. В листі до Григорія Тарнавського в 1843 р. покаявся: «Переписав оце свою «Слепую» та плачу над нею. Який мене чорт спіткав і за який гріх, що я оце сповідуюсь кацапам черствим кацапським словом».
Але найголовніше світоглядне і всесвітньовідоме його: «Учітеся, брати мої. Учітесь, читайте. І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь». Вивчайте, знайте хоч усі мови світу. Але не цурайтеся своєї рідної. Це важливо з моральної точки зору.

		ООН. Гості у залі святкування ювілею Тараса Шевченка

	Ведучий програми – Петро Фединський, автор перекладу «Кобзаря» англійською мовою

З орієнтацією на іноземних гостей...

Програму ефектно і цікаво, подекуди з гумором, представляв модератор (ведучий) Петро Фединський – відомий колишній радіо-тележурналіст «Голосу Америки», автор перекладу «Кобзаря» англійською мовою. Пан Фединський також і шевченкознавець. Він опрацював велику кількість біографічної літератури, побував у багатьох шевченківських місцях, навіть у казематі Оренбурга, в музеї Михайла Щепкіна (актора, приятеля Шевченка) в Москві. Тому, надаючи слово черговому виступаючому, в своїх коротких передмовах пан Фединський у лаконічній формі згадував та «обігравав» цікаві факти з біографії Шевченка. Він намагався зацікавити присутніх іноземних гостей особистістю нашого національного генія, підкреслюючи його неординарність як людини високої освіченості та зацікавлень. Так, історію Риму товариш Шевченка читав для нього французькою мовою, проявляв цікавість до технічного прогресу, цінував і любив не тільки народні пісні, а й Бетховена та Моцарта, дружив не тільки з російським видатним актором Михайлом Щепкіним, а й афро-американським актором-трагіком Айра Олдріджем і т. д.
Представляючи виступ бандуристки Алли Куцевич, він згадав про запис у «Деннику» Шевченка, де він захоплюється винахідниками парового двигуна Джеймсом Ваті та Робертом Фультоном.
Під кінець програми зумів невимушено пов’язати Шевченка зі сьогоденням. Почав зі слова «Дзвонкова» з поеми Шевченка «Чернець» –назви давнього джерела, що є під Києвом, у Межигір’ї.
«Чи чули про таке?» – запитує (українська частина залу реагує сміхом). І сповіщає, що Шевченко побував свого часу у Межигір’ї і залишив малюнок графікою тамтешнього православного монастиря, фотоескіз якого пан Фединський помістив у свою книгу англійського перекладу «Кобзаря». А для іноземних гостей додав, що там майже чотири роки був маєток Януковича, начинений пограбованою розкішшю, який нині може стати Музеєм корупції.
Усі виступи пана Фединського супроводжувалися показом маловідомих широкому загалу кадрів відеоряду, наприклад, фотопортретів Шевченка, малюнків з його етнічної подорожі по Україні та маловідомих портретів його заможних друзів з наголосом на тому, що він був надзвичайно талановитим художником і т. д.
Представляючи мистецьку частину програми (між виступами авторів «Addresses») для англомовної частини гостей ведучий так чи інакше представляв кожну виконану пісню з шевченківської спадщини.

Фотопортрети Т. Шевченка,	продемонстровані аудиторії з фонду			Національного музею Тараса Шевченка

	Православний монастир на території нинішнього Межигір’я роботи Тараса Шевченка. Із фонду Національного музею Тараса Шевченка

Чоловічий хор «Прометей» із Філадельфії майстерно виконав акапела класичні «Реве та стогне Дніпр широкий», «Гей, злітались орли гайдамаки» та «Заповіт». Відомий дует «Лісова пісня» у складі бандуристки Алли Куцевич та мецо-сопрано Людмили Грабовської потішив професійним виконанням «Зоре моя вечірняя», «У перетику ходила», «Така її доля». Як завжди, дуже тепло приймали у душевному виконанні тріо братів Андрія, Ярка та Юрія Добрянських теж Шевченкові: «Ой, у полі могила», «Бандуристе, орле сизий», «Ой люлі, люлі, моя дитино». Художнє читання уривка з поеми «Наймичка» та віршів «Плач Ярославни», «Мені однаково» українською мовою виконувала Софійка Зєлик та англійською – Ксеня Ференцевич – обидві учасники Студії мистецтва Лідії Крушельницької.
На завершення програми Посол, представник України при ООН Юрій Сергеєв, тепло і щиро подякував усім, хто з великим ентузіазмом це свято готував, і тим, хто його відвідав, зокрема, гостям з іноземних країн. Висловив впевненість: «Поки звучить Шевченківське слово, козацькому роду нема переводу».

Кому завдячуємо

В організації підготовки та проведення цієї, ще раз підкреслюю, унікальної в стінах штаб-квартири ООН імпрези, що є великою честю для України, працював великий гурт людей. Насамперед, завдячуємо, і знову ж, як уже згадувалося, працівникам Місії України при ООН. Чудова ідея використати Міжнародне свято рідної мови в логічному поєднанні з поглядами на рідну мову та творчістю нашого безсмертного Кобзаря. Над організацією свята і художнім змістом програми, полагодженням багатьох формальностей з відповідними департаментами в штаб-квартирі ООН, запрошенням гостей і т. д. працювали і керівництво, і співробітники Місії України при ООН: Юрій Сергеєв, Єгор Пивоваров, Олексій Шаповал та радник Посла з питань зв’язків з діаспорою Марта Кокольська.
До організаційного комітету, що почав діяти ще з минулого року, увійшли, крім названих представників Місії, члени групи представництва СВУЖО при ООН Марта Кебало (керівник групи та голова оргкомітету), Софійка Зєлик, Наталка Соневицька, а також Ірина Форостян від Фонду дослідження стародавніх цивілізацій та Музею Трипілля. В інформаційній (рекламній) групі працювали Ірена Яросевич та Мокі Кокоріс. Велику допомогу своїм досвідом роботи надавала Надя Шмігель, яка до цього часу протягом 10 років очолювала групу представництва СВУЖО при ООН. Допомагали оргкомітету Лариса Дирська, Дарія Дика, Тамара Парубченко. Всім організаторам – велика подяка. Дипломатичні представники, пересічні глядачі, гості – всі залишилися дуже задоволеними.

Магер Нассер – високопосадовець ООН отримує в дарунок від представництва України в ООН книгу про Україну	Професор Максим Тарнавський. Доповідь на тему: «Шевченко – захисник рідної мови»		Завершальне слово представника України при ООН Юрія Сергеєва

Нове про Україну

А що сподобалося гостям з інших країн? Судячи з телефонних дзвінків, Послу Юрієві Сергеєву сподобалося все. Запитували, чи є переклади Шевченка їхніми мовами. Запевнили, що наш Шевченко перекладений 126 мовами світу. Це було додатковим відкриттям. Зізнавалися, що відкрили для себе Україну по-новому. Оскільки раніше дехто чув лише про Шевченка – футболіста.
Протягом свята на гальорку заходили технічні працівники цього крила будинку і здивовано запитували: «Що тут відбувається?» Тому що такої великої кількості людей у цьому залі давно не бачили. Звичайно, і їх, випадкових, «наші» просвітили.
Так цього ювілейного року про нашого духовного лідера дізналася нова міжнародна аудиторія. У Нью-Йорку 200-річний його ювілей відзначили всі українські заклади науки та культури: НТШ, Український Інститут, Український музей, Українська драматична студія, церкви та школи.
Популяризаторами імені та творчості Шевченка в ці дні стали всі українці та прихильники нинішньої України скрізь, де проживають наші земляки.
Повертаюся до початку цього репортажу: відвідувачів Генеральної Асамблеї, гостей Шевченкового свята, перехожих довкола будівлі ООН зустрічав Нью-Йоркський автомайдан (див. фото). Це – його четвертий рейд. У неділю, 23 березня, в колоні було 250 машин! Його організатори та учасники – представники всієї соборної України, які нині живуть у Нью-Йорку: Роман Гамаль (Чернівці), Максим Міштейн (Коломия) Віктор Кі (Черкаси), Михайло Давидюк (Вінницька обл.) та багато-багато інших. Усіх надихає Шевченкове «Борітеся – поборете!»

Поезію Шевченка читають Софійка Зєлик та Ксеня Ференцевич. На другому плані тріо братів Добрянських: Андрій, Ярко, Юрій		« Дует» : Дует «Лісова пісня» : Алла Куцевич та Людмила Грабовська		Шевченко на Майдані. Київ, березень 2014 р

Вітання Голови УККА Тамари Галло	Вітання Голови СФУЖО Орисі Сушко

Книжкова виставка   про Україну та  її  духовного  лідера Тараса Шевченка	Манер Нассер  отримує  в дарунок   «Kobzar»   Тараса Шевченка

Обкладинка   англомовного видання  «Кобзаря» в перекладі   Петра Фединського	Програма відзначення 200-річного ювілею Тараса Шевченка в ООН 27 березня 2014 р.

Світлини Богдана Гриціва , Мар’яни Заяць та автора